Ухвала суду № 71837389, 22.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 335/15359/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №335/15359/17 Головуючий у 1 інст. Калюжна В.В.

Провадження № 11-сс/778/48/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія оскарження ст.170 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Рассуждай В.Я.,

суддів Тютюник М.С., Гончар О.С.,

при секретарі Мовчан Д.В.,

за участю прокурора Андрусюк Г.В.,

представників ПАТ «ЗАлК» - адвоката ОСОБА_2,

генерального директора ПАТ «ЗАлК» ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Запорізької області провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2017 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080060001844 від 26.04.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України,–

В С Т А Н О В И Л А:

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий у кримінальному провадженні № 12016080060001844 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України за фактом розкрадання майна ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на майно, а саме нерухоме майно ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» код ЄДРПОУ 00194122, юридична адреса: 69032, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 15, яким забезпечений статутний капітал товариства, а також на металобрухт лому чорних та кольорових металів, отриманих від демонтажу електролізних ванн та інших основних засобів ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

В обґрунтування клопотання слідчий вказав про необхідність накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, зазначаючи, що протягом 2016 року службові особи ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» за попередньою змовою з невстановленими особами, незаконно заволоділи майном даного підприємства, шляхом демонтажу електролізних ванн, із подальшою їх реалізацією за завідомо підробленими офіційними документами в якості металобрухту, вчинені в особливо великих розмірах.

Слідчий суддя, відмовляючи у задоволені клопотання слідчого про арешт майна, прийшов до висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно ПАТ «ЗАлК», оскільки слідчим не доведено підстав для арешту майна, на які він посилається у клопотанні, а також з метою захисту права власності осіб, у володінні яких перебуває нерухоме майно та недопущення перешкод у господарській діяльності ПАТ «ЗАЛК», виходячи з того що органом досудового розслідування не підтверджено, що майно може бути знищено або іншим чином відчужено.

В апеляційній скарзі прокурор вважає, що ухвала є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню. Просить постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 про накладення арешту (заборону відчуження) на нерухоме майно ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», яким забезпечений статутний капітал товариства, а також на металобрухт лому чорних та кольорових металів, отриманих від демонтажу електролізних ванн та інших основних засобів товариства на майно ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

В обґрунтування своїх вимог вказує, що слідчим суддею не надано належної оцінки тому факту, що підставою для накладення арешту на майно в рамках вказаного вище кримінального провадження є забезпечення збереження майна, а також недопущення його втрати чи знищення, у тому числі з метою захисту інтересів держави, як одного з найбільших акціонерів ПАТ «ЗАлК» в особі Фонду державного майна України (корпоративні права держави становлять 68,0%), недопущення зменшення активів товариства, що може призвести до його ліквідації та як наслідок нанесення збитків державі.

Вважає, що у вищевказаному клопотанні слідчого зазначено обґрунтовані підстави і мета, необхідні для накладення відповідного арешту. Зокрема, матеріали кримінального провадження, які додані до клопотання, містять достатні дані для висновку, що зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зокрема, може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на майно необхідно накласти арешт, з метою збереження речових доказів.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримала апеляційну та просила її задовольнити. В обґрунтування доводів зазначила, що під час здійснення кримінального провадження були встановлені факти демонтажу обладнання ПАТ «ЗАлК», тому накладення на нього арешту необхідне з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні. Необхідність накладення арешту на цілісний майновий комплекс товариства також обумовлено необхідністю збереження речових доказів, попередження спроб його знищення, пошкодження або перетворювання. Зазначила, що мету накладення арешту підтверджено доданими слідчим до клопотання документами, в тому числі, постановою слідчого про визнання всього рухомого та нерухомого майна речовими доказами у кримінальному провадженні. Зазначила, що лом чорних та кольорових металів знаходиться на території підприємства, що підтверджено доданим до клопотання протоколом його огляду. Вважала, що накладення арешту саме на цілісний майновий комплекс підприємства є доцільним, оскільки представники підприємства для проведення огляду доступ на територію підприємства не надали, а також не надали документацію на майно. Також додала, що метою накладення такого арешту є попередження спробам розкрадання всього майна.

Представник ПАТ «ЗАлК» - адвокат ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі підстав, що огляд майна проведений не був, зазначене у клопотанні майно не відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Слідчим суддею дійсно було санкціоновано проведення огляду майна підприємства, але підприємство звернулось із заявою про роз’яснення цієї ухвали і огляд проведено так і не було.

Представник ПАТ «ЗАлК» - генеральний директор товариства ОСОБА_3 в заперечення проти доводів апеляційної скарги зазначав, що на території підприємства двічі було проведено огляд, під час якого лом металів, зазначений у клопотанні виявлено не було. Раніше за клопотанням слідчого неодноразово накладався арешт на все майно підприємства в цьому кримінальному провадження, який ухвалами слідчих суддів в наступному скасовувався. Ці події призводять до порушення діяльності підприємства, яке тривалий час позбавлене можливості виготовлювати та реалізовувати продукцію, утворюється заборгованість по заробітній платі 330 працівників. Крім того вважав безпідставними доводи прокурора про необхідність накладення арешту на майно з метою його захисту від майбутнього демонтажу, оскільки ПАТ «ЗАлК» включено до плану приватизації та з 27 грудня 2016 року вже заборонено вчиняти будь-які дії з його майном, в тому числі здійснювати демонтаж, списувати.

Заслухавши доповідача по справі, прокурора, представників ПАТ «ЗАлК», перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. У відповідності до вимог ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Органам досудового розслідування не було дотримано зазначених вимог закону.

КПК покладає обов’язок на слідчого суддю перевірити чи відповідає клопотання про арешт вимогам закону, заслухати ініціатора подання клопотання на предмет обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні.

Слідчий суддя, розглядаючи клопотання, перевірив в повній мірі його на відповідність вимогам ст. 171 КПК України, та на переконання колегії суддів, прийшов до правильного висновку про необхідність відмови у його задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту клопотання випливає, що досудовим розслідуванням було встановлено, що протягом 2016 року по час звернення із клопотанням службові особи ПАТ «Запорізькій виробничий алюмінієвий комбінат» аз попередньою змовою з невстановленими особами, незаконно заволоділи майном даного підприємства, шляхом демонтажу електролізних ванн, із подальшою їх реалізацією за завідомо підробленими офіційними документами в якості металобрухту. Протягом 2016 року ПАТ «Запорізькій виробничий алюмінієвий комбінат» здійснювало реалізацію металобрухту виду лому конструктивного, отриманого від демонтажу конструкцій електролізних ванн електролізного цеху товариства.

Метою накладення арешту на нерухоме майно ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», а також на металобрухт лому чорних та кольорових металів, отриманих від демонтажу електролізних ванн та інших основних засобів ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» згідно клопотання слідчого було збереження цього майна, попередження спроб його можливого приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, пересування, передачі третім особам.

Слідчий згідно клопотання вважає, що такий арешт необхідний з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, і відповідно наведене майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Разом з тим, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено не лише підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а й перелік і види майна, що належить арештувати, документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує клопотання.

Вказані вимоги процесуального закону щодо визначеності майна, на яке слід накласти арешт кореспондуються також із положеннями п. 1 ч. 5 ст. 173 КПК України, згідно якого, у разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладає арешт.

Вказаним вимогам закону клопотання слідчого та додані до нього матеріали не відповідають.

Так відповідно до доданого до клопотання витягу з ЄРДР № 12016080060001844 вбачається, що дійсно 26 квітня 2016 року до нього внесено відомості за фактом того, що 26 квітня 2016 року до Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення з УСБУ в Запорізькій області про те, що 23 квітня 2016 року з території ПАТ «ЗаЛК» невстановленими посадовими особами вказаного товариства вивезено обладнання електролізного цеху ПАТ «ЗаЛК», а саме мідні компенсатори електролізів, які були перевезені на територію промислового майданчика за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 6-А. В наступному 13 лютого 2017 року до ЄРДР внесено відомості за фактом привласнення службовими особами ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» майна підприємства, що завдало шкоди в особливо великих розмірах у сумі 5 000 000 грн. (а.с. 1 матеріалу кримінального провадження, доданого до клопотання).

Разом з тим, єдиним протоколом огляду, який доданий згідно цього матеріалу до клопотання, є протокол огляду місцевості, складений 10 лютого 2017 року, за змістом якого огляд цей проведений в іншому кримінальному провадженні - № 12015080060000107 на території, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, б. 15 промислових майданчиків ПАТ «ЗаЛК».

Згідно вказаного протоколу огляду фактів демонтажу обладнання видимих ділянок виробництва не виявлено (а.с. 6-8).

Таким чином вказаним оглядом майно, яке має відношення до зазначеного у клопотанні не виявлено та не описано.

Інші будь-які протоколи огляду до клопотання не додані.

В апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що слідчий суддя безпідставно не врахував того що слідчим до клопотання додано постанову від 18 лютого 2017 року, якою у кримінальному провадженні визнано речовим доказом майновий комплекс (все рухоме та нерухоме майно) ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

З такими доводами апеляційної скарги колегія суддів не погоджується, оскільки слідчий суддя згідно змісту оскаржуваної ухвали в супереч доводів апеляційної скарги прокурора цей документ врахував та належним чином його оцінив як такий, що не може бути взятий до уваги при вирішенні питання про накладення арешту на майно з метою збереження його як речового доказу, оскільки ця постанова слідчого містить лише фабулу кримінальних правопорушень та необхідність визнання всього майна товариства як речового доказу оскільки воно є об’єктом кримінально протиправних дій. Посилань на те, яке саме майно, йог перелік, найменування, кількість та інші індивідуальні ознаки, а також на те, що це майно було оглянуто слідчим, ця постанова не містить (а.с. 9-10).

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що органом досудового розслідування не доведено всіх обставин, які передбачені законом для вирішення питання про арешт майна, а клопотання стосується невизначеного обсягу рухомого та всього нерухомого майна.

Колегія суддів звертає увагу, що ні слідчий в клопотанні, ні прокурор в апеляційній скарзі в порушення ст. ст. 171, 173 КПК України не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для товариства.

Не може колегія суддів погодитись з доводами апеляційної прокурора в апеляційному суді про необхідність накладення арешту на все майно товариства з метою його збереження від злочинів, які можуть бути вчинені щодо цього майна у майбутньому, оскільки така мета ст. 170 КПК України не передбачена.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2017 року про відмову у накладенні арешту на майно за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080060001844 від 26.04.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

В.Я. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Гончар