Ухвала суду № 71836907, 25.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/205/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 29,33 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суду Черкаської області в складі судової колегії суддів:

ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участю секретаря

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2017 року, постановленого під головуванням судді Пироженко В.Д., у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління поліції в Черкаській області, Прокуратури Черкаської області, Катеринопільського районного суду Черкаської області, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої органами досудового слідства, прокуратури та суду, повний текст рішення складений 30 листопада 2017 року, -

в с т а н о в и в :

В червні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Головного управління поліції в Черкаській області, Прокуратури Черкаської області, Катеринопільського районного суду Черкаської області, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої органами досудового слідства, прокуратури та суду. Зазначав, що 06 березня 2012 року був затриманий працівниками Катеринопільського РВ УМВС. В ніч з 07 на 08 березня 2012 року до нього були застосовані незаконні методи дізнання і він був вимушений зізнатися в скоєному злочину. 08 березня 2012 року у важкому стані був у лікарні, а 12 березня 2012 року йому була проведена операція на серці. В подальшому від своїх зізнаних показів відмовився. Але кримінальна справа була направлена до суду і вироком Катеринопільського районного суду Черкаської області від 30 липня 2014 року він був засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України до 6 років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2016 року , залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2016 року був виправданий. Під вартою знаходився 57 місяців.

В зв’язку із незаконним притягнення його до кримінальної відповідальності просив суд стягнути за рахунок державного бюджету на його користь 25 000 грн. витрат на надання юридичної допомоги і 300 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, як постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому посилався на те, що під час допиту як підозрюваного до якого застосовувалось катування. На наступний день від своїх показів відмовився і не визнав вину протягом усього часу перебування під вартою.

У відзиві Головне управління Національної поліції в Черкаській області вказує, що апеляційна скарга ОСОБА_6 є не обґрунтованою та не підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства та є законним, обґрунтованим. Оскільки суд під час розгляду справи встановив, що позивач у ході досудового слідства не відмовлявся від того, що вчинив злочин та надав покази на підтвердження своєї вини.

У відзиві Катеринопільський районний суд Черкаської області зазначив, що рішення суду законне та обґрунтоване, а апеляційна скарга ОСОБА_6 безпідставна.

В запереченні на апеляційну скаргу Прокуратура Черкаської області просить апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення суду залишити в силі, поскільки підставою для закриття кримінального провадження судом касаційної інстанції стало застосування ст. 22 КПК України, тобто суд досліджував докази безпосередньо, доказову силу мали тільки ті докази, які процесуальна особа надала суду безпосередньо в залі суду. Також судом було з’ясовано, що позивач у ході досудового слідства не відмовлявся від того, що вчинив даний злочин, а на початку досудового слідства давав покази на підтвердження своєї вини. При цьому дана самообмова була добровільною, завідома неправдивою. Показання позивача у подальшому розцінювалися правоохоронними органами, як дії вчинені з метою уникнення відповідальності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах:

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з‘ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Але таким вимогам закону рішення суду не відповідає.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач на досудовому слідстві самообмовив себе, і дана самообмова була добровільною, завідома неправдивою. А тому позивач не має права на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Проте такі висновку суду не відповідають нормам матеріального і процесуального права, а також матеріалам справи.

Судом встановлено, що 06 березня 2012 року позивач був затриманий працівниками Катеринопільського РВ УМВС України в Черкаській області. 08 березня 2012 року позивач написав явку із повинною і будучи 08 березня 2012 року допитаний як підозрюваний дав покази про скоєння ним злочину. 09 березня 2012 року позивач на відтворенні обстановки та обставин події добровільно показав обставини скоєння злочину.

Із 08 березня 2012 року по 11 березня 2012 року знаходився на лікуванні в терапевтичному відділенні Катеринопільської ЦРЛ.

14 вересня 2012 року МСЕК був визнаний інвалідом ІІ групи.

В подальшому позивач свої покази змінив і не визнав свою вину як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні.

Вироком Катеринопільського районного суду Черкаської області від 30 липня 2014 року позивач був засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України до 6 років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 16 лютого 2016 року залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Кримінальне провадженні закрито в зв’язку з не встановленням достатніх доказів доведеності його винуватості.

Згідно ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» ( в подальшому Закон).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно зі статтею 3 Закону у разі незаконного засудження громадянинові відшкодовується: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону).

Згідно ч. 5, 6 статті 4 Закону відшкодування шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи із розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 року з 01 січня 2018 року установлена мінімальна заробітна плата у розмірі 3 723 грн.

З урахуванням викладеного розміру відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Оскільки позивач перебував під слідством та судом з 06 березня 2012 року по 08 грудня 2016 року, тобто 57 повних місяців, то розмір відшкодування моральної шкоди становить 212 211 грн. (мінімальна заробітна плата х кількість місяців).

Поскільки законом передбачено мінімальний розмір моральної шкоди, а максимальний розмір не установлений, то суд виходить із розміру моральної шкоди за час перебування під судом до закінчення справи в касаційній інстанції, а не за час перебування під вартою.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону громадянинові відшкодовуються суми, сплачені у зв’язку з наданням йому юридичної допомоги.

Згідно п. 10 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого Міністерством юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/3/41 (далі Положення) громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв’язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об’єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв’язку з поїздками у справі до касаційної та наглядової інстанції.

Позивач затратив кошти за надання юридичної допомоги в сумі 25 000 грн., що підтверджується квитанціями адвоката. Вказана сума також підлягає до стягнення.

Всього підлягає до стягнення 237 211 грн.

Що стосується підстав відмови в задоволенні позову судом першої інстанції, то апеляційний суд виходить із того, що в задоволенні позову було відмовлено помилково виходячи із наступного.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 1176 ЦК України фізична особа, яка в процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з’ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що під самообмовою слід розуміти завідомо неправдиві показання підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, дані з метою переконати органи попереднього слідства і суд в тому, що саме ним здійснено злочин, який він в дійсності не вчиняв.

Самообмова, яка виключає відшкодування шкоди, має бути добровільною, завідомо неправдивою, мати на меті перешкодити з’ясуванню істини й бути зафіксованою в матеріалах справи.

Необхідно було також врахувати обов’язок слідства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи, оскільки визнання обвинуваченим своєї вини не має переваги в порівнянні з іншими доказами, вони можуть бути покладені в основу вироку лише при підтвердженні сукупністю інших доказів по справі.

Термін «самообман» має тлумачитись як дача показів чи іншої дії, що здійсненні свідомо з метою перешкодити встановленню істини. Якщо особа здійснила самообмову не за власною волею, такі дії не можуть кваліфікуватись як самообмова.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують, що позивач умисно, за власною волею, з метою переконати слідство і суд мав на меті його засудження.

Із матеріалів справи випливає, що позивач тільки на початку слідчих дій дав покази, що він скоїв злочин. Потім протягом майже 4 років 9 місяців не визнавав своєї вини.

З урахуванням викладеного рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи і нормам цивільного законодавства.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2017 року скасувати.

Позов ОСОБА_6 до Головного управління поліції в Черкаській області, прокуратури Черкаської області, Катеринопільського районного суду Черкаської області, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої органами досудового слідства, прокуратури та суду – задоволити частково.

Стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_6 237 211 грн.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 26.01.2018 року.