Рішення № 71836080, 17.01.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/32336/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Чуб Н.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання поруки припиненою, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання поруки припиненою.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишено без розгляду.

Відповідно до заявлених позовних вимог ОСОБА_2, остання просила суд: визнати припиненим договір поруки № 149395 від 12 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк».

31 жовтня 2016 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка ухвалою суду від 23 листопада 2016 року, без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання, була прийнята судом.

Відповідно до уточнених позовних вимог, позивач ОСОБА_2 просить суд: визнати припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки № 149395 від 12 жовтня 20107 року, укладеним між нею та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк».

Свої уточнені позовні вимоги позивач ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що 12 жовтня 2007 року між Акціонерним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11233515000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 163 500 доларів США, при цьому за користування кредитними коштами процента ставка встановлюється у розмірі 12,9% річних (п.п. 1.3.1. кредитного договору). Згідно до п. 5.2. кредитного договору, банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі порушення позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов цього договору та/або умов договорів, за якими надано забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором). Цього ж дня, 12 жовтня 2007 року між банком та нею було укладено договір поруки № 149395, відповідно до якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань перед банком, що виникли із кредитного договору. Згідно до п. 2.1. договору поруки, кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Як їй стало відомо із помилково надісланим на її адресу листа ПАТ «УкрСиббанк» від 12 вересня 2011 року, позичальника повідомлялося про те, що у зв'язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється у розмірі 13,9 % річних починаючи з 01 жовтня 2011 року. Однак, подібна зміна процентної ставки за користування кредитними коштами в бік збільшення з поручителем у відповідності до вимог договору поруки не погоджувалася, а за такі зміни поручитель не зобов'язувався відповідати.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, суд про причини неявки не повідомив.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, суд про причини неявки не повідомила.

Уповноважений представник третьої особи Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, суд про причини неявки не повідомив.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів та третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11233515000, за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, долар США (USD), в сумі 163 500,00 долар США 00 центів, що дорівнює еквіваленту 825675,00 гривень за курсом НБУ на день укладання договору, а позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі (а.с. 6-12, Том 1).

12 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11233515000 від 12 жовтня 2007 року, за умовами якого сторонами було погоджено Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту, Тарифи банку.

За приписом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Так, в рахунок забезпечення виконання умов договору про надання споживчого кредиту № 11233515000 від 12 жовтня 2007 року з боку позичальника ОСОБА_4, 12 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 149395, за умовами якого поручитель ОСОБА_2 зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_4 усіх її зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11233515000 від 12 жовтня 2007 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Як роз'яснено в п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. п. 1 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

12 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариство «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 1, за умовами якого клієнт ПАТ «УкрСиббанк» зобов'язується передати у власність фактору ТОВ «Кей-Колект», а фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (а.с. 37-41, Том 1).

Відповідно до виписки з додатку № 1 до договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року, до ТОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11233515000 від 12 жовтня 2007 року, укладеного з ОСОБА_4 (а.с. 36, Том 1).

Статтею 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Внесення без згоди поручителя змін до кредитного договору про зміну зобов'язання, забезпеченого порукою, зокрема збільшення процентної ставки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності як боржника, так і поручителя, є підставою для визнання поруки такою, що припинена.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-88цс11, в постанові від 20 лютого 2013 року в справі № 6-172цс12.

Статтею 417 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Як вбачається з умов укладеного договору поруки, а саме п. 2.1. п. 2 договору поруки, кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під «згодою поручителя» сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

З матеріалів справи вбачається, що 12 вересня 2011 року ПАТ «УкрСиббанк» направив на адресу позичальника ОСОБА_4 листа, в якому повідомив, що у зв'язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється у розмірі 13,9% річних починаючи з 01 жовтня 2011 року (а.с. 88, Том 1).

В той же час, як встановлено судом, будь-яких змін до договору поруки в частині погодження зміни процентної ставки з поручителем ОСОБА_2 внесено не було, при цьому поручителя ОСОБА_2 не було повідомлено про зміну процентної ставки, внаслідок чого змінювався обсяг відповідальності поручителя, що в свою чергу свідчить про те, що кредитодавцем не були дотримані норми ст. 559 Цивільного кодексу України в частині погодження зміни процентної ставки з поручителем.

З огляду на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень сторони позивача про припинення дії поруки, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання поруки припиненою.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 553, 559 Цивільного кодексу України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 247, 265, 354, 417 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання поруки припиненою - задовольнити.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_2 за Договором поруки №149395 від 12 жовтня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повне судове рішення складено 25 січня 2018 року.

Суддя: