Рішення № 71835790, 18.01.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/40/18

Справа №754/16374/17

РІШЕННЯ

Іменем України

18 січня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Галась І.А.

при секретарі Дмитрієвій А.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Мних Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

15.11.2017 р. вона звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу із розрахунку 90% середнього заробітку державного службовця відповідно до довідки Головного територіального управління юстиції у м. Києві №276 від 03.11.2017 р.

Однак, листом від 29.11.2017 р. №18178/09 відповідачем було надано відповідь, про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки відсутні правові підстави.

Вважає рішення відповідача по справі протиправним у зв'язку з наступним.

01.01.2015 року набрав чинності закон України від 28.12.2014 р. № 76- VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України». Згідно п. 11 цього Закону текст ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» викладено в такій редакції «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державних службовців визначаються Кабінетом Міністрів України».

Порядок перерахунку пенсій державних службовців був викладений в п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій» яким передбачено, що особи, які вийшли на пенсію згідно Закону «Про державну службу» № 3723-ХІІ, мають право на перерахунок пенсії, але лише за умови підвищення заробітної плати державним службовцям після набрання чинності Законом України від 16.01.2003 р. № 432-IV «Про внесення змін до Закону № 3723-ХІІ».

09.12.2015р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набула законної сили з дня опублікування - 15.12.2015 р. та застосовується з 1 грудня 2015 року ( відповідно до пункту 6 постанови).

Згідно п. 3 постанови « у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено: додатками 137, 43 -12 , 43 , 4855 до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів.

Цією ж постановою виключений п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій».

Стаття 22 Основного Закону України зазначає: права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами ( в тому числі і Законом України «Про державну службу»). Тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

Аналізуючи категорію «звуження змісту прав і свобод», Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 11.10.2005 р. № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) констатував: «Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність , величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами і свободами , тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь - яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики ( абз.5,6 пункту 4)».

Крім того, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) роз'яснив своє розуміння словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України. Так, Конституційний Суд України вважає, що «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга) , при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». При цьому Конституційний Суд України зазначив, що «загальновизнаним є правили, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена».

У зв'язку із цим Конституційний Суд України вважає, що визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина є скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Таким чином, скасування п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій» є скасуванням її права на перерахунок пенсії як державного службовця, що порушує норму прямої дії - ст. 22 Конституції України.

Рішення відповідача по справі прийнято у спосіб, який не відповідає ст.22 Конституції України та ст. 37-1 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя »передбачено, що якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт , який підлягав застосуванню, не відповідає, або суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами при вирішенні питання про перерахунок пенсії державного службовця підлягає застосуванню Закон України «Про державну службу», а саме нормативні положення ст. 37-1 цього закону, які були діючими на момент виникнення у неї права на перерахунок пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням заробітної плати державних службовців з 01.12.2015 р.

У зв'язку з вказаним, позивач просила визнати дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправним та зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести позивачу ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком, як державному службовцю, відповідно Закону України «Про державну службу» в розмірі 90% від суми місячного заробітку з урахуванням поданої довідки від 03.11.2017 р. №276 без обмеження граничного розміру пенсії з 15.11.2017 р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, просила відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, вважає що в Управління на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії, а тому Управління діяло відповідно до норм чинного законодавства.

В наданому суду Відзиві, представник відповідача зазначив, що Управління вважає позовні вимоги такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Підставою відмови Управління у здійсненні перерахунку пенсії є те, що з 01.05.2016 р. набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889, який не передбачає проведення перерахунку пенсії державним службовцям, тому не має підстав перерахувати пенсії позивачу.

Зокрема, згідно із ст.37-1 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ в редакції Закону України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" і викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" 31.05.2000 року №865 було передбачено, що перерахунок пенсії проводиться виходячи із заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді з якої призначено пенсію.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" №1013 від 09.12.2015 року №1013 відбулось підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям проведено з 01.12.2015 р.

З 01.12.2015 року пунктом другим постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" №1013 від 09.12.2015 року виключено пункт четвертий постанови №865, яким передбачались умови для проведення перерахунку пенсії державного службовця.

Таким чином, Управління вважає, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії внесено зміни, які набрали чинності 01.01.2015 р. в ст. 37-1 Закону України «Про державну службу», що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців та фактично анульовано норми законодавства, які визначили право особи на перерахунок призначеної пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою та підстави такого перерахунку.

Крім того, у своєму Відзиві, представник відповідача, зазначив, що передбачені законом соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного розподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 17.05.2007 р. перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 03.01.2008 р. отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

20.11.2017 р. позивач звернулась до відповідача з письмовою заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» із розрахунку 90 % середнього заробітку державного службовця відповідно до довідки Головного територіального управління юстиції у м. Києві №276 від 03.11.2017 р.

Листом від 29.11.2017 р. №18178/09 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки відсутні правові підстави.

Суд вважає, що відмова відповідача у проведенні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії є безпідставною та не ґрунтується на нормах матеріального законодавства.

Згідно з положеннями ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

У відповідності до приписів ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отриманих застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої оплачуються страхові внески.

Статтею 37 Закону України «Про державну службу» передбачено, що пенсія державним службовцям призначається у відсотковому співвідношенні від сум їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Положеннями ст. ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. В структуру заробітної плати включається основна та додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

01.01.2015 р. набрав чинності закон України від 28.12.2014 р. № 76- VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України». Згідно п. 11 цього Закону текст ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» викладено в такій редакції «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державних службовців визначаються Кабінетом Міністрів України».

Порядок перерахунку пенсій державних службовців був викладений в п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій» яким передбачено, що особи, які вийшли на пенсію згідно Закону «Про державну службу» № 3723-ХІІ, мають право на перерахунок пенсії, але лише за умови підвищення заробітної плати державним службовцям після набрання чинності Законом України від 16.01.2003 р. № 432-IV «Про внесення змін до Закону № 3723-ХІІ».

09.12.2015р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набула законної сили з дня опублікування - 15.12.2015 р. та застосовується з 1 грудня 2015 року ( відповідно до пункту 6 постанови).

Пунктом 3 вищевказаної постанови передбачено: »у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено: додатками 137, 431, 432, 4855 до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів.

Цією ж постановою виключений п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення заробітку для обчислення пенсій».

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З положень статті 37- 1 Закону України від 16 грудня 1993 року N 3723-XII "Про державну службу" та постанови КМУ N 865 вбачається, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок здійснюється на підставі довідки про заробітну плату працюючого державного службовця на відповідній посаді, з якої призначено пенсію. Згідно з пунктом 5 постанови КМУ N 865 перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а у разі його відсутності та перейменування (відсутності) посад довідка видається у порядку, встановленому Міністерством соціальної політики України за погодженням з Головним управлінням державної служби України.

Суд вважає необґрунтованим посилання на те, що з 01.06.2015 р. скасовано норму щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723 (розділ 3 «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03. 2015 р. № 213). У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VІІІ скасовано, зокрема, статтю 37 Закону 3723 (п.2Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889). Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. № 1013 «;Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів скасовано п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 р. № 865, яким визначався механізм перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону № 3723. Закон № 889 не передбачає проведення перерахунку пенсії, в тому числі призначених згідно з Законом № 3723 підстав для перерахунку пенсії, який був передбачений статтею 37 Закону № 3723 не має. Такий висновок суду слідує із наступного.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в ч.3 ст.22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9 зазначено, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. Крім того, відповідно до статей 22 та 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до пункту 4 статті 13 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 69 цього Закону рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Таким чином, до правовідносин, що виникли між сторонами з приводу перерахунку пенсії позивачеві підлягали застосуванню норми закону, що діяли на час призначення пенсії позивачеві, тобто норми закону Закону України від 16 грудня 1993 року N 3723-XII «Про державну службу» та Постанови Кабінету Міністрів України №865, якими передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також з набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим законом, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок здійснюється на підставі довідки про заробітну плату працюючого державного службовця на відповідній посаді, з якої призначено пенсію. Згідно з пунктом 5 постанови КМУ N 865 перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи.

Суд задовольняє частково позовні вимоги в частині періоду з якого необхідно здійснити перерахунок пенсії, оскільки як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи з заявою про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 звернулась до Управління 20.11.2017 р., а не 15.11.2017 р.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи представника відповідача в заперечення позову, на думку суду, є непереконливими, а тому такі доводи суд не може покласти в основу свого рішення і відмовити в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.6, 8, 9, 77, 78, 211, 217, 242, 243 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправним.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком, як державному службовцю, відповідно доЗакону України «Про державну службу» в розмірі 90% від суми місячного заробітку з урахуванням поданої довідки від 03.11.2017 р. №276 без обмеження граничного розміру пенсії з 20.11.2017 р.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя: