Рішення № 71835232, 23.01.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/7696/17

Провадження № 2/712/113/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі

головуючого/судді – Романенко В.А.

при секретарі - Таран А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої адміністративним правопорушенням, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої адміністративним правопорушенням, посилаючись на те, що ОСОБА_2 30.09.2016 року о 15 год. в м. Черкаси по вулиці Красіна керував автомобілем Опель Віваро д.н.з. СА 8604 ВЄ (нал. ОСОБА_3Є) не виїжджаючи з другорядної дороги на головну не виконав вимогу знаку «Дати дорогу» та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1, що рухався по головний дорозі вул. Надпільна, чим порушив вимоги п. 3б, 8.1, 8.4б, 16.11, ПДР України. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

За результатами ДТП службовими особами Національної поліції України Управління патрульної поліції в м. Черкаси департаменту патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серія АП1 № 968359 від 24.10.2016 року.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.11.2016 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП за вказаних обставин.

Вказана постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась та вступила в законну силу 15.11.2016 року.

Разом з тим, у відповідності до звіту про оцінку автомобіля HYNDAI TUSCON реєстраційний номер CA 2099 ВС № 334 від 20.10.2016 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля HYNDAI TUSCON - ОСОБА_1 унаслідок ДТП складає 327078,35 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

Крім того позивачу, внаслідок винних та неправомірних дій відповідача, було завдано моральну шкоду, яка полягає в порушенні права власності позивача, зокрема внаслідок пошкодження транспортного засобу позивач, зазнав не мало переживань та страждань з приводу того, що особа яка пошкодила його майно та повинна відповідати за свої дії протягом більш як року не має на меті добровільно відшкодувати заподіяні матеріальні збитки. Хвилювання та думки про те, як відновити позивачу свій транспортний засіб, тримали його у постійній нервовій та психологічній напрузі, що вплинуло на відносини в сім’ї та на роботі.

Також, фактично втративши можливість вільно користуватись своїм транспортним засобом змушений був витрачати значний час для пересування громадським транспортом на роботу та по робочих справах, в зв’язку з чим вимушений був змінити свій звичний робочий день, оскільки витрачав не мало часу на поїздки до станцій технічного обслуговування, оцінювачів, органів судової влади та державної автомобільної інспекції з метою визначення вартості відновлювальних робіт, отримання необхідних документів для підтвердження розміру шкоди, та особи винної в її заподіянні, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на сім’ю та роботу. Також, через вказану ДТП позивач не відвідав центр медичної реабілітації «Трускавецький», що підтверджується копією відповідної путівки, що спричинило йому додаткових душевних страждань.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну йому матеріальну шкоду у розмірі 327078,35 грн., компенсацію за заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 30000 грн.

27.06.2017 року позивач скерував до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну йому матеріальну шкоду у розмірі 227078,35 грн., компенсацію за заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 30000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнавав в частині суми страховки.

Заслухавши пояснення сторін, заслухавши спеціаліста, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, який вступив в дію 5.12.2017 року.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 30.09.2016 року о 15 год. в м. Черкаси по вулиці Красіна керував автомобілем Опель Віваро д.н.з. СА 8604 ВЄ (нал. ОСОБА_3Є) не виїжджаючи з другорядної дороги на головну не виконав вимогу знаку «Дати дорогу» та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1, що рухався по головний дорозі вул. Надпільна, чим порушив вимоги п. 3б, 8.1, 8.4б, 16.11, ПДР України. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

За результатами ДТП службовими особами Національної поліції України Управління патрульної поліції в м. Черкаси департаменту патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серія АП1 № 968359 від 24.10.2016 року.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.11.2016 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП за вказаних обставин.

Вказана постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась та вступила в законну силу 15.11.2016 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої, п’ятої, шостої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

За правилами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Стаття 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Крім того, у п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення ст. 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПАТ «Європейський страховий альянс».

Згідно полісу № АЕ/8777275 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір відшкодування шкоди, завданої майну становить 100000 грн., завдано здоров’ю – 200000 грн.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, наданого ПАТ «Європейський страховий альянс», сума страхового відшкодування до виплати становить 100000 грн.

При розгляді даної справи встановлено, що автомобіль HYNDAI TUSCON реєстраційний номер CA 2099 ВС позивачем ОСОБА_1 був відчужений.

У відповідності до звіту № 334 про оцінку автомобіля HYNDAI TUSCON реєстраційний номер CA 2099 ВС № 334 від 20.10.2016 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля HYNDAI TUSCON - ОСОБА_1 унаслідок ДТП складає 327078,35 грн. в т.ч. ПДВ 20% за винятком вартості ремонтно-відновлювальних робіт.

Відповідно до звіту дійсна (ринкова) вартість досліджуваного ТЗ на момент розрахунку дорівнює 354438 грн., вартість відновлювального ремонту складає 312081,35 грн., тому вартість ТЗ після ДТП складає 42356,65 грн. (354438 грн.-312081,35 грн.). Втрата товарної вартості ТЗ становить 14997 грн.

Остаточна вартість ТЗ після ДТП становить 27359,65 грн. (42356,65 грн.-14997 грн.).

Таким чином, реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи становить 227078,35 грн. (354438 грн. (дійсна (ринкова) вартість) - 27359,65 грн. (остаточна вартість)-100000 (страхова виплата)), яка підлягає до стягненню з відповідача на користь відповідача.

З приводу відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В той же час, ч. 1 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви (ч. 1 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Так, дійсно, як свідчать матеріали справи, неправомірними суспільно-небезпечними діями відповідача позивачу завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті позивача.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, керуючись принципами розумності та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди частково.

При подачі позову до суду позивачем сплачено 2570,79 грн. судового збору за подання позовної заяви, та 320 грн. за заяву про забезпечення позову, а тому з урахуванням часткового задоволення позову, а також в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати щодо сплати судового збору у розмірі 2890,79 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 22, 23, 1166, 1192 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10, 12, 13, 19, 76-82, 89, 133, 141, 211, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої адміністративним правопорушенням задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду в розмірі 227078,35 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн., судовий збір в розмірі 2890,79 грн., а всього 234969,14 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 354, 355 ЦПК України).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15 Розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України).

Головуючий: