Ухвала суду № 71834258, 23.01.2018, Лисянський районний суд Черкаської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 700/470/17

Провадження № 2/700/15/18

23 січня 2018 р. Лисянський районний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Яценко Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Сіденко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка справу №700/470/17 провадження №2/700/15/18 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі по тексту ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 01 березня 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № б/н, згідно якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надав кредит у розмірі 1400 грн 00 коп у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проте, відповідач належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 31.05.2017 року у сумі 12293 грн.65 коп., що складається із тіла кредиту в сумі 392 грн. 70 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 8851 грн. 00 коп., нарахованої пені в розмірі 1988 грн. 35 коп., а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500 грн. 00 коп штраф (фіксована частина), та у сумі 561 грн. 60 коп. штраф (процентна складова). З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом 12293 грн. 65 коп. та судові витрати у розмірі 1600 грн 00 коп.

В судове засідання представник позивача не з'явився, разом із позовом подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягав, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з"явився. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судового відправлення. Заперечення проти позову до суду не надходили.

Суд прийняв рішення про заочний розгляд справи.

Розглянувши докази по справі, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем був укладений кредитний договір №б/н від 01.03.2013 року, відповідно до умов якого, банк надав відповідачеві кредит на суму 1400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач ознайомлений і погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку. Погодився з тим, що заява разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених вказаним вище договором.

Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Згідно п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн.+ 5 % від суми позову.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Суд встановив, що відповідач отримав суму кредитного ліміту у розмірі 1400,00 грн., а зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків за ним належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 31.05.2017 року у сумі 12293 грн 65 коп, що складається із тіла кредиту в сумі 392 грн 70 коп, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 8851 грн 00 коп, нарахованої пені в розмірі 1988 грн 35 коп, а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500 грн 00 коп штраф (фіксована частина) та у сумі 561 грн 60 коп штраф (процентна складова).

З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом 12293 грн 65 коп та судові витрати у розмірі 1600 грн 00 коп.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Пунктом 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Статтею 599 ЦК України обумовлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно довідки Бужанської сільської ради Лисянського району Черкаської області від 14.07.2017 року 302-13/186, відповідач на час розгляду справи не проживав, а знаходився в зоні АТО на контрактній основі.

На запит суду Лисянський районний військовий комісаріат надав відповід від 27.11.2017 року №2394, у якій зазначено, що ОСОБА_2 проходив військову службу за мобілізацією у період з 11.08.2015 року по 08.07.2016 року та військову службу за контрактом у період з 08.07.2016 року по 17.07.2017 року. На час складання відповіді ОСОБА_2 перебуває на військовому обліку сержантів солдатів запасу у Лисянському районному військовому комісаріаті.

Згідно зіст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Таким чином, учасниками бойових дій можуть визнаватись як особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини як у воєнний, так і у мирний час, а також які брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року № 1275-VII внесено зміни до ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту «військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду /з 18 березня 2014 року по даний час/ штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Таким чином, пільги за ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовуються до військовослужбовця з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, тобто до особи, яка брала безпосередню участь в антитерористичній операції.

Відповідач у судове засідання не з`явився, доказів на підтвердження того, що він безпосередньо брав участь в антитерористичній операції не надано, тому у суду відсутня можливість перевірити, чи розповсюджуються на ОСОБА_2 вимоги п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведена відсутність з його боку щодо належного виконання зобов'язань за цим договором згідно зі ст. 614 ЦК України, що є підставою для покладення на нього цивільно-правової відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань.

Однак суд вважає, що з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню штраф у сумі 500,00 грн (фіксована частина) та штраф у сумі 561 грн 60 коп (процентна складова) враховуючи наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків, як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що за порушення клієнтом строків виплати грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн та 5% від суми боргу по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії.

Тобто вказаним пунктом передбачено сплату двох видів штрафів «фіксована частина» та «процентна складова», як виду цивільно-правової відповідальності, за одне й те саме порушення клієнтом строків виплати грошових зобов'язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів.

Крім того, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Так, із матеріалів справи випливає, що за порушення позичальником строків виконання зобов'язання за кредитним договором, банком одночасно нараховано пеню у розмірі 1988 грн 35 коп та накладено штрафу сумі 500,00 грн. (фіксована частина), та штраф у сумі 561 грн 60 коп (процентна складова).

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що одночасне застосування двох видів штрафів за одне й те саме порушення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання банком положень, закріплених у ст.61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу статті 95 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідач належним чином не виконує зобов'язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку кредитним договором. Такі дії відповідача є неправомірними, тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 651, 653, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 18, 141, 229, 235, 265, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором у сумі 11232 (одинадцять тисяч двісті тридцять дві) грн 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» код ЄДРПОУ 14360570, 1600 грн 00 коп (одну тисячу шістсот гривень 00 копійок) судових витрат, всього 12838 (дванадцять тисяч вісімсоттридцять вісім) грн 05 коп.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Г.М.Яценко