Постанова № 71834104, 24.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/7/18 Головуючий 1 інст. - Мороз О.І.

Справа № 611/876/14-ц Суддя-доповідач - Кружиліна О.А.

Категорія: спори, що виникають

із трудових правовідносин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кружиліної О.А.

суддів Бровченка І.О., Бурлака І.В.

за участю секретаря Сементовської О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційними скаргами Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», ОСОБА_2

на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року

за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», Головного управління Держпраці у Харківській області, треті особи - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у Барвінківському районі Харківської області, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Подолівська», про поновлення на роботі, скасування акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, вчинення певних дій, -

в с т а н о в и в:

26 червня 2014 року ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» (далі по тексту - СТОВ АФ «Барвінківська»), територіального управління Державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки України у Харківській області (далі по тексту - ТУ ДСГНПБ України у Харківській області) про поновлення на роботі, скасування акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 11 квітня 2014 року, встановлення факту нещасного випадку на виробництві за формою Н-1, що мав місце 27 березня 2014 року, зобов'язання відповідачів виконати вимоги «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 року, стягнення з СТОВ АФ «Барвінківська» заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 27 березня 2014 року близько 11 години 30 хвилин, виконуючи роботу на закріпленому за позивачем тракторі марка NEW HOLLAND T8.390 державний номер НОМЕР_1 на полі № А 212, що розташоване поблизу с. В. Комишуваха Барвінківського району Харківської області, отримав виробничу травму у вигляді відкритого оскальчатого перелому обох кісток лівого передпліччя в середній треті зі зміщенням.

Згідно акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, що стався 27 березня 2014 року близько 11 години 30 хвилин на СТОВ АФ «Барвінківська», нещасний випадок нібито не пов'язаний з виробництвом, бо договір від 12 березня 2014 року не містить ознак трудового договору.

Висновки комісії суперечать фактичним обставинам справи оскільки вказаний договір № 212 від 12 березня 2014 року позивач не укладав із директором СТОВ АФ «Барвінківська» - Пономаренком А.О. і підпис у договорі йому не належить, а є підробленим.

Фактично за вказівкою керівництва СТОВ АФ «Барвінківська» позивачем виконувалася робота в іншому підприємстві, тобто ТОВ «Подолівська» без забезпечення безпечних умов праці.

Як передбачено статтею 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

В порушення вказаних вище вимог, при наявності несправності техніки, дирекцією СТОВ АФ «Барвінківська» позивачу не була надана технічна допомога бригадою ремонтників, що і стало причиною травмування, оскільки одному неможливо було скласти у транспортне положення борону зубчату марки ЗБР-24.

У висновках комісії вказано, що позивач нібито не перебував у трудових відносинах з СТОВ АФ «Барвінківська», оскільки зміст договору не містить ознак трудового договору і відповідно регулюється нормами Цивільного кодексу України, а не трудового законодавства.

Проте, 12 березня 2014 року позивача фактично було допущено до роботи трактористом-машиністом СТОВ АФ «Барвінківська», із цього часу складений акт прийома-передачі матеріальних цінностей, по відомості ним були отримані паливно-мастильні матеріали, на нього оформлені шляхові листи.

Отже, висновки комісії спеціального розслідування нещасного випадку від 11 квітня 2014 року в частині, що нещасний випадок не пов'язаний із виробництвом, оскільки нібито договір від 12 березня 2014 року № 212 не містить ознак трудового договору, не відповідають вимогам трудового законодавства з охорони праці та суперечать фактичним обставинам справи.

При укладенні трудового договору на визначений строку цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

Позивачем не погоджений договір № 212 від 12 березня 2014 року, оскільки він його не підписував, а тому слід вважати укладення з ним безстрокового трудового договору на невизначений строк.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 26 січня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з СТОВ АФ «Барвінківська» на користь ОСОБА_2 10 000 грн суми моральної шкоди та 3 000 грн витрат на правову допомогу.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Додатковим рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 02 лютого 2015 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10 червня 2015 року рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 26 січня 2015 року скасоване в частині стягнення на користь ОСОБА_2 зі СТОВ Агрофірма «Барвінківська» 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди та 3 000 грн витрат на правову допомогу, та у задоволенні цих вимог відмовлено.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 26 січня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 10 червня 2015 року скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи у суді першої інстанції справу передано на розгляд до найбільш територіально наближеного Близнюківського районного суду Харківської області.

Позивач неодноразово змінював та збільшував позовні вимоги та в остаточній редакції просив поновити його на роботі у СТОВ АФ «Барвінківська» з 27 березня 2014 року; скасувати акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку від 11 квітня 2014 року; зобов'язати відповідачів виконати вимоги «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 року; стягнути зі СТОВ АФ «Барвінківська» заробітну плату за час вимушеного прогулу, тобто з 27 березня 2014 року по час розгляду справи судом у розмірі 92 118, 56 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 7 684,47 грн, а також моральну шкоду у розмірі 121 059,80 грн.

Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 03 березня 2016 року здійснено заміну відповідача ТУ ДСГНПБ України у Харківській області його правонаступником та залучено до участі у справі Головне управління Держпраці у Харківській області.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської від 14 червня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2016 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 14 червня 2016 року скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

18 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся у суд з клопотанням про зміну та збільшення позовних вимог, збільшивши розмір суми заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню із СТОВ АФ «Барвінківська» на його користь, із 27 березня 2014 року по час розгляду справи судом до 135 812, 96 грн та 32 360,27 грн суми індексації, а також 79 581,39 грн компенсації втрати частки доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та витрати на правову допомогу у розмірі 7 684,47 грн, а всього 255 439,09 грн. А також збільшено розмір моральної шкоди до 100 000 грн.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді тракториста-машиніста Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська».

Скасовано акт від 11 квітня 2014 року проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжкими наслідками, що стався 27 березня 2014 року на СТОВ АФ «Барвінківська», складений комісією Територіального управління Державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки у Харківській області.

Зобов'язано відповідачів СТОВ АФ «Барвінківська», Головне управління Держпраці у Харківській області виконати вимоги «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 30 листопада 2011 року щодо нещасного випадку з тяжкими наслідками, що стався 27 березня 2014 року на СТОВ АФ «Барвінківська» де постраждалим є ОСОБА_2

Стягнуто із СТОВ АФ «Барвінківська» на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу із 27 березня 2014 року по 18 жовтня 2017 року у розмірі 135 812 грн 96 коп., 32 360 грн 27 коп. - сум індексації, 79 581 грн 39 коп. - компенсації втрати частки доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, 20 000 грн - відшкодування моральної шкоди, а всього 267 754 грн 62 коп.

Допущене негайне виконання рішення суду в частині стягнення виплати заробітної плати за один місяць.

Стягнуто із СТОВ АФ «Барвінківська» на користь держави в особі стягувача - Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 5 431 грн 59 коп.

В іншому у задоволенні позову відмовити.

Додатковим рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2017 року абзац другий резолютивної частини рішення викладено у такій редакції: «Поновити ОСОБА_2 на посаді тракториста-машиніста СТОВ АФ «Барвінківська» з 27 березня 2014 року».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, СТОВ АФ «Барвінківська» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вважало рішення незаконним і необґрунтованим через неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження доказів та їх оцінки, а також через неправильне визнання відповідно до встановлених судом обставин правовідносин.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що згідно направлення на працевлаштування Барвінківським районним центром зайнятості ОСОБА_2 було направлено для працевлаштування на вільне робоче місце до СТОВ АФ «Барвінківська» за професією на посаду тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва, і як встановлено в судовому засідання суду першої інстанції, ОСОБА_2 особисто приніс це направлення до підприємства.

Відповідь про прийняте рішення, яка заповнюється роботодавцем, свідчить про те, що ОСОБА_2 12 березня 2014 року прийнято на роботу на підставі договору цивільно-правового характеру, і як встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_2 особисто приніс корінець направлення до Барвінківського районного центру зайнятості, що у свою чергу свідчить про те, що позивач був ознайомлений із змістом направлення, а саме - ОСОБА_2 знав, що на підприємстві він буде виконуватися підрядні роботи.

Згідно довідки інспектора відділу кадрів СТОВ АФ «Барвінківська» від 26 січня 2015 року ОСОБА_2 заяви про прийом, копії паспорту і ідентифікаційного коду та трудову книжку не надавав. Вказівки щодо працевлаштування в штат підприємства від керівництва не було, відповідно наказ про прийом на роботу не видавався та записів до трудової книжки не вносилось.

З копії трудової книжки ОСОБА_2 та оглянутого в судовому засіданні оригіналу трудової книжки позивача вбачається, що після запису під № 11 від 11 березня 2014 року про припинення виплати допомоги по безробіттю, записи про працевлаштування відсутні.

Штатним розписом СТОВ АФ «Барвінківська» станом на 01 січня 2014 року підтверджується, що посада тракториста-машиніста на підприємстві відсутня, зміни у штатному розписі СТОВ АФ «Барвінківська» відбулись з 01 травня 2014 року, при цьому додаткові штатні одиниці введені не були, що підтверджується штатним розписом станом на 01 травня 2014 року. Також, згідно письмових пояснень керівника СТОВ АФ «Барвінківська» від 04 квітня 2016 року вбачається, що змін у штатному розписі підприємства з 01 січня 2014 року по 01 травня 2014 року не було.

Накази щодо укладення з ОСОБА_2 безстрокового або строкового трудового договору у книзі наказів відсутні, а Барвінківський центр зайнятості підтвердив, що корінець направлення на працевлаштування, повернутий до центру СТОВ АФ «Барвінківська» містив інформацію про працевлаштування ОСОБА_2 за умовами цивільно-правового договору.

У відповідності до видаткового касового ордеру від 28 березня 2014 року виплата згідно договору підряду ОСОБА_2 склала 1248,73 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що фактичні обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ОВ АФ «Барвінківська» склались саме цивільно-правові відносини, а не трудові, оскільки: по-перше, хоча корінець направлення на працевлаштування свідчить про направлення ОСОБА_2 на вільне робоче місце на посаду тракториста-машиніста, проте штатний розпис СТОВ АФ «Барвінківська» свідчить про відсутність на підприємстві на момент направлення позивача такої посади як тракторист-машиніст або подібної до неї, що виключає з самого початку виникнення трудових відносин між сторонами по справі; по-друге, корінець направлення на працевлаштування позивача та лист Барвінківського районного центру зайнятості свідчать про те, що позивач працевлаштований на підприємстві на підставі договору цивільно-правового характеру; по-третє, виплата позивачу грошових коштів відбулась не в результаті трудових відносин, а за результатами виконання роботи за договором цивільно-правового характеру, що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 28 березня 2014 року та відомістю на виплату грошей за березень 2014 року за №199. Незважаючи на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що фактичні обставини справи свідчать про виникнення між сторонами по справі трудових відносин.

При цьому, судом не враховано той факт, що позивач раніше виконував роботи у СТОВ АФ «Барвінківська» на підставі цивільно-правового договору, то він був обізнаний з його умовами, порядком виконання робіт і укладення такого договору. Знаючи про це, він, прибувши за направленням на працевлаштування, не надав відповідачу ані трудової книжки, ані ідентифікаційного коду, і взагалі не написав будь-яку заяву про визначення своїх правовідносин з роботодавцем.

Таким чином, позовні вимоги про поновлення на роботі до СТОВ АФ «Барвінківська» із 27 березня 2014 року, стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу з 27 березня 2014 року по час розгляду справи судом, є необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи та нормам Цивільного кодексу України, які регламентують відносини виконання робіт (надання послуг) за договорами цивільно-правового характеру.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити в частині визначення розміру моральної шкоди та стягнути з відповідача на його користь 100 000 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду першої інстанції не повною мірою відповідає нормам матеріального, процесуального права та судовій практиці Європейського Суду з прав людини.

Частково задовольняючи його позов про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував, що судова тяганина, яка триває більш ніж три роки, призвела до порушення положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, на що вказує Європейський Суд з прав людини у своїх Рішеннях у справах «Світлана Науменко проти України» та «Єфименко проти України», а також справа «Юдіна та інші проти України». Отже, задоволенню підлягають його позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у повному обсязі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, який набув чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцію Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і вирішив справу на засадах змагальності.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з вимог статей 3, 21, 24, 171, 173, 233, 235, 237-1 КЗпП України, статей 15, 16, 23, 626, 1167, 1168 ЦК України, статей 6, 18 Закону України «Про охорону праці», статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пунктом 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, «Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, та тих обставин, що фактичні обставини справи свідчать про те, що між ОСОБА_2 та АФ «Барвінківська» склались саме трудові відносини та вважав доведеним, що між АФ «Барвінківська» та ОСОБА_2 був укладений безстроковий трудовий договір, оскільки його фактично було допущено до роботи 12 березня 2014 року і він працював до 27 березня 2014 роки, коли і отримав виробничу травму. У зв'язку з чим, правомірним є застосування до спірних правовідносин частини 4 статті 24 КЗпП України та трудового законодавства взагалі, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 10 березня 2014 року між АФ «Подолівська» та АФ «Барвінківська» було укладено договір надання послуг №100314-ПБ, згідно якого АФ «Барвінківська» зобов`язалась надавати послуги з використанням своєї сільськогосподарської техніки, своїх власних паливних та мастильних матеріалів, за участю свого обслуговуючого персоналу на земельних ділянках АФ «Подолівська».

Барвінківським районним центром зайнятості ОСОБА_2 було направлено на працевлаштування до СТОВ АФ «Барвінківська» за професією на посаду тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва, про що в направленні міститься відмітка про прийняття з 12 березня 2014 року.

12 березня 2014 року ОСОБА_2 було знято з обліку Барвінківського районного центру зайнятості як безробітного у зв'язку із працевлаштуванням до СТОВ АФ «Барвінківська».

Згідно акту прийому-передачі автотранспортної та причепної техніки від 14 березня 2014 року ОСОБА_2 від інженера СТОВ АФ «Барвінківська» прийняв трактор NEW HOLLAND T8.390 державний номер НОМЕР_1, і, як працівник, отримав дорожні листи на трактор.

27 березня 2014 року ОСОБА_2, прийнявши зміну, приступив до виконання змінного завдання на тракторі NEW HOLLAND T8.390 державний номер НОМЕР_1, у зачеплені з бороною зубовою ЗБР024. Близько 11 години, після закінчення польових робіт, під час складання в транспортне положення борони зубчастої, ОСОБА_2 було травмовано.

Згідно з актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, що стався 27 березня 2014 року об 11 годині 30 хвилин на СТОВ АФ «Барвінківська», затвердженого 15 квітня 2014 року в.о. начальником територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в Харківській області, комісія дійшла висновку, що нещасний випадок із ОСОБА_2 не підпадає під дію Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, у підпункту 2 пункту 2 якого зазначено, що його дія поширюється на працівників, які відповідно до законодавства уклали із роботодавцем трудовий договір (контракт), або фактично допущені до роботи роботодавцем.

За правилами статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

У статті 21 КЗпП України зазначено, що трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, з якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник ? виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частин 2, 3 статті 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, ? також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Між тим трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження видано не було, але працівника фактично було допущено до роботи (частина 4 статті 24 КЗпП України, чинної на час виникнення спірних правовідносин).

За правилами статті 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку (статті 173 КЗпП України).

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, обґрунтовано дійшов висновку про те, що між сторонами виникли трудові відносини, оскільки ОСОБА_2 було знято з обліку як безробітного 12 березня 2014 року, у зв'язку з працевлаштуванням до СТОВ АФ «Барвінківська», йому було передано техніку (трактор) та видано дорожні листи, що свідчить про фактичний допуск відповідачем позивача до роботи.

Доводи апеляційної скарги СТОВ АФ «Барвінківська» про те, що 12 березня 2014 року між сторонами був укладений договір за № 212 щодо виконання ОСОБА_2 разової роботи, а саме: ремонт сільськогосподарської техніки та боронування під посів гороху, соняшнику, а також те, що позивач знав, що на підприємстві він буде виконувати підрядні роботи, спростовуються: рішенням Апеляційного суду Харківської області від 06 листопада 2015 року, яким визнано недійсним договір на виконання разової роботи № 212 від 12 березня 2014 року між СТОВ АФ «Барвінківська» в особі директора Пархоменка А.О. та ОСОБА_2; листом Барвінківського районного центру зайнятості від 10 червня 2016 року № 1091, в якому зазначено, що 12 березня 2014 року ОСОБА_2 було знято з обліку як безробітного у зв'язку із працевлаштуванням до СТОВ АФ «Барвінківська», актом прийому-передачі автотранспортної та причепної техніки від 14 березня 2014 року та виданими на ім'я ОСОБА_2 дорожніх листів, - у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що позивача фактично допущено до роботи саме 12 березня 2014 року і правовідносини, які склалися між сторонами регулються нормами трудового законодаства.

Що стосується доводів позивача про те, що судом першої інстанції при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди не враховано, що судова тяганина, яка триває більше ніж три роки, призвела до порушення його прав щодо розумних строків розгляду справи, то колегія суддів зазначає наступне.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень статей 23, 1167, 1168 ЦК України, а що стосується тривалого розгляду справи, то ця обставина не є підставою для збільшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача зі СТОВ АФ «Барвінківська».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 26 січня 2018 року.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді І.О. Бровченко

І.В. Бурлака