Постанова № 718330, 21.05.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.07 р. Справа № 29/131пн

11 год. 20 хвилин, м. Донецьк, вул.Артема157, нарадча кімната Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гаврищук Т.Г. при секретарі судового засідання Пашко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом – Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м.Краматорськ

до відповідача: Державної податкової інспекції в м.Краматорську

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з боку відповідача – Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області м.Донецьк

про зобов”язання надати висновок із зазначенням залишку суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету

за участю представників сторін:

від позивача – Соловйова (за довір.)

від відповідачів – 1. Павенко Г.С. - держподатковий інспектор (за довір.)

2. не з”явився

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Енергомашспецсталь” , звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції в м.Краматорську про зобов”язання надати до ВДК в м.Краматорську висновок із зазначенням залишку суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по даним декларації за листопад 2006р. в розмірі 1276246 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2006р. Позивач зазначив, що в порушення п.п.7.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідач не направив висновок до відповідного органу держказначейства із зазначенням залишку суми бюджетного відшкодування за листопад 2006р..

Відповідач надав відзив, у якому проти позову заперечує з посиланням на п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, за приписами якої бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв”язку з надмірною сплатою податку. Відповідач зазначив, що відповідно до наказу ДПА України від 24.04.2003р. №196 “Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ юридичним особам” та наказу ДПА України від 18.08.05р. №350 “Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ”, для підтвердження правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених(нарахованих) при придбанні ТМЦ, були направлені запити на проведення зустрічних перевірок іногородніх підприємств – постачальників до ДПІ за місцем їх реєстрації з питання включення ними сум ПДВ по відвантажених товарах до складу податкових зобов”язань. Відповідач зазначив, що висновок на залишок невідшкодованої суми ПДВ по декларації за листопад 2006 року буде надано у разі підтвердження надмірної сплати ПДВ до бюджету.

Ухвалою від 29.03.2007р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з боку відповідача, було залучено Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області.

Третя особа надала пояснення про те, що крім висновку на відшкодування зазначеної в позові суми податку на додану вартість Державна податкова адміністрація України повинна надати реєстри суб”єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету.Тільки після надходження реєстрів та висновків буде дотримано процедуру відшкодування ПДВ.

У судовому засіданні досліджені надані сторонами та третьою особою письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та дослідивши письмові докази, суд встановив:

Позивач є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером №00210602, як платник податків перебуває на обліку у Державній податковій інспекції вм.Краматорську, і зареєстрований як платник податку на додану вартість (Свідоцтво №06292253 НБ №000174 від 04.03.2003р.).

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.п.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону).

На виконання наведених вимог позивачем 20.12.2006р. було подано до відповідача 1 податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2006р., де у рядку 25,25.1 заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податків у банку в розмірі 4816019 грн. Позивачем також було подано розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, визначеній у податковій декларації у розмірі 4816019 грн..

Згідно до вимог п.п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий орган зобов’язаний був протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Державною податковою інспекцією у м.Краматорську була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2006р., за наслідками якої складена довідка від 12.02.2007р. № 136/23-3-00210602, у якій зазначено, що сума ПДВ, заявлена до бюджетного відшкодування за листопад 2006р. в сумі 4816019 грн.,буде відшкодована позивачеві відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” в разі встановлення надмірної сплати ПДВ до бюджету.

У декларації з податку на додану вартість за листопад 2006р. позивачем у рядку 18.2 задекларована різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного (звітного) періоду – від?ємне значення в сумі 3076329 грн. У рядку 24 відображено залишок від?ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 5691984 грн. та у рядку 25.1 - сума , що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 4816019 грн.

У рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування позивачем зазначена сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів(послуг), в розмірі 4816019 грн.

В підтвердження наведеної суми позивачем були надані платіжні доручення, з яких вбачається фактична сплата податку постачальникам товарів(послуг) у жовтні 2006р. в сумі 4860398,32 грн.

При здійсненні перевірки розходжень з даними позивача, зазначеними у декларації та рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування, встановлено не було. Наведені обставини також були визнані сторонами у судовому засіданні.

Із заявленої до відшкодування суми позивачеві було частково відшкодовано 3539773грн., залишок невідшкодованої суми за листопад 2006р. становить 1276246 грн.

За приписами п.п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий орган зобов'язаний був у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (7.7.6. п.7.7 ст.7 цього Закону).

Відповідач в установлений термін відповідний висновок до органу державного казначейства не надав, залишок суми бюджетного відшкодування за листопад 2006р. в розмірі 1276246грн. позивачеві не перерахований, тому суд вважає, що відповідач порушив право позивача на одержання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Згідно статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права та обов’язки . Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Законом України „Про податок на додану вартість” введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання.

Згідно із цим Законом, яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов’язок щодо визначення об’єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку – продавця товару.

Обов’язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку – покупця.

Закон України „Про податок на додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку – покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку – продавцем об’єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 наведеного Закону вбачається, що „бюджетне відшкодування” – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обов’язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов’язку платника податку – покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

За приписами п.п. “а” п.п 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним податку у складі ціни товарів(послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Право на відшкодування від’ємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997р. та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського Суду від 29.11.1991р. у справі “Пайн Велей Девелоптменс ЛТД” проти Ірландії” зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Зазначене сподівання, тобто те на що розраховував позивач проводячи господарську діяльність, а саме на відшкодування від’ємної різниці податку на додану вартість у строки встановлені законом, відповідачем порушено.

У рішенні Європейського Суду від 09.01.2007р. по справі “Інтерсплав проти України” зазначається, що затримання при відшкодуванні ПДВ розглядається як порушення права заявника безперешкодного користування своїм майном і підпадає під дію першого речення першого параграфу ст..1 Протоколу № 1.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про зобов”язання відповідача надати до ВДК в м.Краматорську висновок із зазначенням залишку суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по даним декларації за листопад 2006р. в розмірі 1276246грн. визнаються обґрунтованими, доказаними та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.19,56,57 Конституції України, п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість та ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163,167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

Позов Відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” до Державної податкової інспекції в м.Краматорську про зобов”язання відповідача надати до ВДК в м.Краматорську висновок із зазначенням залишку суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по даним декларації за листопад 2006р. в розмірі 1276246грн. задовольнити.

Зобов”язати Державну податкову інспекцію у м.Краматорську надати до ВДК в м.Краматорську висновок із зазначенням залишку суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по даним декларації за листопад 2006р. в розмірі 1276246грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суддя

Постанова в повному обсязі виготовлена 22.05.2007р.

Надрук. 4 примір.

1 суду

2 сторонам

1 третій особі