Постанова № 71832900, 25.01.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 732/1494/17 Провадження № 22-ц/795/92/2018 Головуючий у I інстанції - Березовський О. Д. Доповідач - Кузюра Л. В.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Вінгаль В.М., Губар В.С.,

за участю секретаря судового засідання Шапко В.М.,

ОСОБА_2, представника Об'єднання житлово-будівельних кооперативів міста Чернігова Серкіна К.Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження з викликом сторін апеляційну скаргу Об'єднання житлово-будівельних кооперативів міста Чернігова на ухвалу судді Городнянського районного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2017 року про відкриття провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, суддя:Березовський О.Д.,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Гроднянського районного суду із заявою про стягнення з Об'єднання житлово-будівельних кооперативів міста Чернігова на його користь 150799,50 грн. середнього заробітку за затримку виконання рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 11 грудня 2013 року в частині поновлення його на роботі на посаді юрисконсульта Об'єднання житлово-будівельних кооперативів міста Чернігова, за період з 12 грудня 2013 року по 31 серпня 2017 року включно ( 930 робочих днів).

Така вимога була мотивована посиланням на звернення до Городнянського районного суду в порядку ст. 236 КЗпП України, оскільки саме цим судом було заведено справу за його позовом про поновлення на роботі, остаточне рішення в якій було ухвалено Апеляційним судом Чернігівської області.

Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2017 року було відкрито провадження за вказаною заявою.

В апеляційній скарзі Об'єднання житлово-будівельних кооперативів міста Чернігова ставило питання про скасування ухвали, мотивуючи власну позицію тим, що єдиним судовим органом, який вправі винести ухвалу про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення апеляційного суду є саме цей суд, а не Городнянський районний суд.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилався на те, що апеляційна скарга не ґрунтується на положеннях закону, оскільки за змістом ст. 236 КЗпП України, передбачено спеціальний порядок додаткового нарахування судом , який ухвалив рішення про поновлення працівника на роботі, середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Конституція України, трудове та цивільне законодавство закріплює обов'язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов'язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає заходи примусового виконання цивільних обов'язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно (стаття 68 Конституції України, статті 11, 14 ЦК України, статті 14, 367 ЦПК України, в редакції, що булла чинною на час постановлення судом першої інстанції ухвали, Закон України «Про виконавче провадження»).

Так, частина перша статті 235 КЗпП України (тут і далі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (частина п'ята статті 235 КЗпП України), відповідно, за рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 11 грудня 2013 року поновлення на роботі ОСОБА_2 було приведено до негайного виконання .

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його проголошення в судовому засіданні.

Оскільки зазначена норма права в імперативній формі передбачає негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, навіть відсутність у судовому рішенні вказівки про це не позбавляє рішення його обов'язковості з моменту проголошення.

Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (частина п'ята статті 124 Конституції України). Отже, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень за змістом статей 14, 367 ЦПК України судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 14 ЦПК України).

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У випадку невиконання цього обов'язку добровільно, рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Оскільки питання про поновлення позивача на роботі розглядалось Городнянським районним судом і рішення по суті спору було ухвалено в цій самій справі апеляційним судом внаслідок перегляду в апеляційному порядку судового рішення, ухваленого Городнянським районним судом, саме цей суд є тим органом, який за змістом ст. 236 КЗпП України, в рамках цивільної справи про поновлення на роботі має розглядати заяву позивача про затримку виконання рішення суду та застосування санкцій, встановлених вищенаведеною нормою права.

Доводи Об'єднання житлово-будівельних кооперативів міста Чернігова про те, що заява ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі має розглядатись апеляційним судом, оскільки ним було ухвалено рішення про поновлення на роботі, не грунтуються на положеннях процесуального законодавства та суперечать приписам ст. 23, 24 ЦПК України, якими визначено інстанційну юрисдикцію справ.

Посилання апеллянта на ту обставину, що заяву не було оформлено у відповідності з положеннями ст. 119 ЦПК України, про що зазначено в ухвалі судді, не можуть слугувати підставою для скасування ухвали суду, оскільки виходячи зі змісту поданої ОСОБА_2 заяви, її оформлення було здійснено у допустимій процесуальним законом формі.

Керуючись ст. 353, 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Об'єднання житлово-будівельних кооперативів міста Чернігова залишити без задоволення, а ухвалу судді Городнянського районного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2017 року - без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:Судді: