Ухвала суду № 71831432, 22.01.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/5932/17 Номер провадження 22-ц/786/213/18Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.

Розглянула в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2017 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 14 липня 2014 року б/н у розмірі 4091,88 грн., на відшкодування понесених судових витрат – 432 грн., а всього 4523,88 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись з рішенням суду в частині зменшення заборгованості по процентам, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким стягнути заборгованість по процентам в повному розмірі. В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог, а саме стягнення заборгованості по кредиту та штрафів сторонами не оскаржується, а отже у колегії суддів відсутні підстави для його перегляду в цій частині.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору виникла заборгованість, розмір якої станом на 31.08.2017 року визначений позивачем в сумі 15056,48 грн. та складається з 1496 грн. – заборгованість за кредитом, 12367,31 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн. штраф (фіксована частина та 693,17 штраф (процентна складова).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку щодо невиконання позичальником зобов’язання перед банком, що призвело до виникнення заборгованості. При цьому, суд погодився з доведеністю існування заборгованості по тілу кредиту та підстав для застосування штрафних санкцій.

Разом з цим, місцевий суд не погодився з доведеністю позивачем розміру заборгованості по процентам за користування кредитом, встановивши, що їх нарахування банком здійснено всупереч умовам кредитного договору, згідно яких сплата відсотків визначена у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, натомість нарахована позивачем заборгованість значно перевищує такий відсоток річних.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.

Згідно ст. 509 ч.1 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено обов’язковість виконання зобов’язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами укладення кредитного договору та отримання позичальником коштів.

Також, на підставі наданих банком доказів, місцевим судом вірно встановлено порушення позичальником кредитних зобов’язань, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При зверненні до суду банк просив стягнути окрім заборгованості за кредитом та штрафів заборгованість по процентах в сумі 12367,31 грн. надавши відповідний розрахунок. При цьому заборгованість по тілу кредиту, на яку нараховується заборгованість по процентах складала 1496 грн.

Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, в графі «% ставка (прострочена заборгованість)» вказано розмір ставки 30% в період з 14.07.2014 року по 01.09.2014 року, 34,8% в період з 01.09.2014 року по 01.04.2015 року та 43,2% в період з 01.04.2015 року по 31.08.2017 року.

Заборгованість за період з 14.07.2014 року по 01.09.2014 року зазначена в графі «загальна заборгованість за процентами» становить 62,34 грн., що при загальній сумі боргу 1496 грн. визначає реальну відсоткову ставку в розмірі 31,69%.

За період з 01.09.2014 року по 01.04.2015 року при сумі боргу за тілом кредиту 1496 грн. банком було нараховано 718,49 грн., що визначило реальну відсоткову ставку - 75,51% при зазначених 34,8%.

В подальшому, за період з 01.04.2015 року по 31.08.2017 року банк нарахував заборгованість за кредитом в сумі 11648,82 грн., що не узгоджується з відсотковою ставкою 43,2%, оскільки реальна ставка становить значно більше – 321,87% річних.

Згідно наданого до анкети заяви витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається та не заперечується банком, що базова відсоткова ставка в місяць за картою «Універсальна», саме яку і отримав відповідач, становить 2,5% в місяць або 30% річних.

За вказаних обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого суду щодо суперечливості наданого банком розрахунку заборгованості по процентам, який не узгоджується з підписаними відповідачем умовами договору.

При цьому, в розгляді справи представники банку участі не приймали, просили здійснити розгляд позовних вимог без їх участі.

Таким чином, виявлена судом першої інстанції неузгодженість та розбіжність між наданими позивачем роздруківками заборгованості по процентах та встановленою умовами договору відсотковій ставці, позивачем усунута не була, будь-яких пояснень з цього приводу представники позивача суду не надавали та відповідних належних доказів з цього приводу суду не представили.

За вказаних обставин, місцевий суд обґрунтовано поставив під сумнів наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентам на тіло кредиту, здійснивши таким чином оцінку доказів у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України в редакції 2003 року.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на нові докази, які б спростували висновки суду першої інстанції та доводили правильність нарахування банком заборгованості по процентах.

Зокрема, посилання в апеляційній скарзі на правомірність нарахування подвійної ставки заборгованості, колегія суддів не бере до уваги, оскільки в даному випадку за період прострочення виконання зобов’язання по поверненню кредитних коштів банком здійснено збільшення відсоткової ставки майже в 10 разів - з 30% річних до 321,87 % річних, що суперечить умовам укладеного між сторонами кредитного договору.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви позичальника, в якій вказано, що вона разом з пам’яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складає між сторонами кредитно-заставний договір. Разом з цим, зазначені Умови не містять підпису відповідача.

Суду не надано належних і допустимих доказів, які-б підтверджували, що саме ці умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

При цьому, не заслуговує на увагу посилання апелянта на те, що заборгованість по процентам нарахована згідно до наказу банку СП-2014-6635230 від 02.04.2014 року про нарахування подвійних відсотків на всю суму заборгованості.

Вказаний наказ є внутрішньо орієнтований для службового використання, і не може розглядатись як умова кредитного договору, з якою погодився відповідач та засвідчив своє погодження підписом під заявою-анкетою.

Згідно розділу 1.1.6.2 умов та правил надання банківських послуг, в тих випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливе, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання наступних каналів зв’язку: офіційний сайт банка, розміщення інформації у відділенні банку та підпис необхідних документів безпосередньо в відділенні банку.

Враховуючи, що зміна відсоткової ставки, а саме нарахування подвійних відсотків на суму заборгованості, є істотною обставиною змін кредитного договору, яка потребує обов’язкового підпису необхідних документів сторонами безпосередньо в відділенні банку, що сторонами не було дотримано, колегія суддів не може прийняти до уваги твердження апелянта про правомірність нарахування процентів на підставі внутрішніх наказів банку, а не згідно до умов укладеного договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення як постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.01.2018 року.

Судді : (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1