Постанова № 71830789, 23.01.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 766/17672/16-ц Головуючий в І інстанції: Хайдарова І.О.

Номер провадження: №22-ц/791/221/18 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.

секретар Цулукіані І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської областівід 07 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Центр" виконавчого комітету Херсонської міської ради, Херсонської міської ради, орган самоорганізації населення - будинковий комітет "Петренко,79", Департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6) про встановлення факту проживання, -

В С Т А Н О В И В :

28 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати факт проживання його з 08 грудня 2010 року в житловому приміщенні АДРЕСА_1.

Позов обґрунтований наступним. Рішенням Херсонської міської ради №739 від 09.08.2012 року "Про згоду на прийняття до комунальної власності міської територіальної громади гуртожитку, розташованого по вул.Петренко,79" дано згоду ради на прийняття до комунальної власності міської територіальної громади гуртожитку, розташованого по вул.Петренко,79. Крім того, п.2 вказаного рішення будинковий комітет "Петренко,79" був наділений повноваженнями балансоутримувача будівлі гуртожитку. Рішенням Херсонської міської ради від 31.03.2015 року №1787 було визнано таким, що втратив чинність, п.2 рішення Херсонської міської ради №739 від 09.08.2012 року, та визначено балансоутримувачем будівлі вказаного гуртожитку Департамент житлово-комунального господарства Херсонської міської ради. Він (позивач) з 08 грудня 2010 року зареєстрований за вказаною адресою: АДРЕСА_1, при цьому у паспорті не зазначено номер АДРЕСА_1, де він мешкає. Номер кімнати зазначено в угоді АДРЕСА_1 від 12.03.2012 року про спільне користування гуртожитком і участь у витратах на його утримання, укладеної з БК "Петренко, 79". На підставі зазначеної угоди він сплачує житлово-комунальні послуги. У листопаді 2016 року йому стало відомо, що Департамент житлово-комунального господарства Херсонської міської ради намагається зібрати підписи від мешканців гуртожитку про те, що він у кімнаті 814 фактично не мешкає. Вважає, що дії Департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради, які спрямовані на збирання та використання завідомо недостовірної інформації про те, що в кімнаті 814 замість нього проживають інші особи, безпосередньо загрожують реалізації його права на проживання у приміщенні 814 вказаного гуртожитку та подальшої реалізації права на приватизацію житла. Пославшись на положення Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", зазначив, що від встановлення факту проживання його у вказаному житловому приміщенні залежить його право на приватизацію.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської областівід 07 листопада 2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказав, що суд не звернув уваги на предмет позову у цій справі, а саме встановлення факту проживання у житловому приміщенні АДРЕСА_1 даного гуртожитку , а також на наявні докази проживання його (позивача) в кімнаті АДРЕСА_1 зазначеного гуртожитку та сплати ним власнику коштів на її утримання. Також зазначив, що суд безпідставно взяв до уваги докази відповідачів та третіх осіб, які стосуються не предмету доказування і не є предметом спору, а права користування позивача та третіх осіб зазначеним приміщенням та його приватизації. Тобто, не визначившись з предметом доказування, суд розглядав питання про те, у кого з учасників процесу є право користування спірною кімнатою, які договори щодо проживання в ній є чинними, а які ні, і в результаті прийшов до висновку про відсутність у позивача правових підстав для проживання в зазначеній кімнаті, вийшовши за межі позовних вимог. Також вказав, що суд мав би застосувати до спірних відносин ст.131 ЖК УРСР, Положення про гуртожитки та наказ Міністерства регіонального розвитку… від 27.04.2005р №84.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається таке.

Рішенням Херсонської міської ради від 13.10.2009 року № 1271 "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, розташованих на території м. Херсона" дано згоду на підготовку документів щодо прийняття до комунальної власності міської територіальної громади 33 гуртожитків із вбудованими та прибудованими приміщеннями, прилеглими прибудинковими територіями та інженерними спорудами на них, із зовнішніми тепловими та водопровідно-каналізаційними мережами і вводами, що перебувають на балансі підприємств, згідно з переліком додатка (а.с.5).

Згідно з додатком до вказаного рішення, підготовці до передачі до комунальної власності підлягав і гуртожиток, розташований у будинку АДРЕСА_1, який перебував на балансі Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (а.с.6).

Відповідно до рішення №739 від 09.08.2012 року Херсонської міської ради було дано згоду на прийняття до комунальної власності міської територіальної громади гуртожитку, розташованого в АДРЕСА_1. Цим же рішенням будинковий комітет "Петренко, 79" був наділений повноваженнями балансоутримувача будівлі гуртожитку (а.с.7).

Рішенням Херсонської міської ради від 31.03.2015 року № 1787 пункт 2 рішення Херсонської міської ради від 09.08.2012 року № 739 визнано таким, що втратив чинність. Визначено балансоутримувачем будівлі гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1, Департамент житлово-комунального господарства Херсонської міської ради. Зазначеним рішенням БК "Петренко,79" було зобов'язане передати новому балансоутримувачу всю юридичну, бухгалтерську та технічну документацію на гуртожиток у 15-тиденний термін. Розпорядженням Херсонського міського голови від 19.02.2016р. № АДРЕСА_1 (а.с.10).

Відповідно до договору №83 про компенсацію витрат на утримання гуртожитку, укладеному між Херсонським суднобудівним судноремонтним заводом - філія АСК «Укррічфлот» (балансоутримувач) в особі директора філії ОСОБА_8, діючого на підставі довіреності, та ОСОБА_4 (мешканець гуртожитку), мешканець користується приміщенням, яке складається з двох кімнат 814, 815 жилою площею 24кв.м та компенсує витрати блансоутримувача на утримання гуртожитку відповідно до розрахунку в розмірі 111,56грн. в договорі не зазначено про строк його дії.

Згідно паспорту позивача ОСОБА_2 останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 08 грудня 2010 року, тобто без зазначення номеру кімнати (а.с.21).

Відповідно до договору АДРЕСА_1 на компенсацію витрат по утриманню гуртожитка, укладеного 01.06.2011 року між Будинковим комітетом "Петренко,79" ("Балансоутримувач") та ОСОБА_2 ("Мешканець"), мешканець користується житловою кімнатою АДРЕСА_1 та компенсує витрати блансоутримувача на утримання гуртожитку відповідно до Розрахунку… . Розмір щомісячної плати складає 379,26грн. Строк дії договору з 01.06.2011 року по 31.12.2011 року.

Згідно акту приймання-передачі кімнати, який міститься в Додатку №1 до вказаного вище Договору на компенсацію витрат по утриманню гуртожитка, БК "Петренко, 79" передав, а ОСОБА_2 прийняв кімнату АДРЕСА_1 в гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25).

Згідно угоди АДРЕСА_1 від 12.03.2012 року про спільне користування гуртожитком і участь у витратах на його утримання, укладеної між Будинковим комітетом "Петренко,79" та ОСОБА_2, мешканець користується житловою кімнатою АДРЕСА_1 та компенсує витрати блансоутримувача на утримання гуртожитку відповідно до Розрахунку… . Розмір щомісячної плати складає 375,80грн. Зазначена угода набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 року (п.5.1.). Угода вважається такою, що продовжена, якщо за 1 місяць до закінчення строку її дії одна із сторін письмово не заявить про її розірвання або перегляд (п.5.1.1.).

Відповідно до довідки, виданої КП "Центр", ОСОБА_2 мешкаючий по АДРЕСА_1, заборгованості по квартплаті по КП "Центр" станом на 01.11.2016 року не має (а.с.30).

Матеріали справи містять бухгалтерські документи (рахунки на оплату, квитанції), що свідчать про оплату позивачем за оплату за проживання в АДРЕСА_1 за період 2011-2014рр. (а.с.31-58).

Згідно витягу з протоколу №12, затвердженого рішенням виконкому міської ради від 20.12.2016 року №426, засідання міської громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті Херсонської міської ради від 13.12.2016 року, вбачається таке:

--- рзглядалися заяви про укладення договору найму на житлові приміщення АДРЕСА_1, подані ОСОБА_3, зареєстрованим в гуртожитку з 1987 року із сім'єю у складі 4 осіб (він, дружина, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочка, ІНФОРМАЦІЯ_2 та син, ІНФОРМАЦІЯ_3), а також ОСОБА_2, зареєстрованим в гуртожитку з 2010 року із складом сім'ї 1 особа (він сам);

--- комісією відмічено, що в паспорті ОСОБА_3 вказано в реєстрації номери кімнат АДРЕСА_1, у його дружини та сина не вказано номери кімнат, у дочки вказано номер кімнати АДРЕСА_1. Зазначено, що ОСОБА_3 заселений згідно договору найму від 01.03.2006 року №83 між ХССРЗ ім. Комінтерна - філії АСК "Укррічфлот" та як працівник заводу;

--- комісією відмічено, що в паспорті ОСОБА_2 не вказано в реєстрації номер АДРЕСА_1. Зазначено, що ОСОБА_2 заселений згідно договору найму від 01.06.2011 року №184 між БК "Петренко,79" та заявником;

--- рекомендовано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернутись до судових органів міста з питання права користування житловою кімнатою АДРЕСА_1 (а.с.116).

При апеляційному розгляді справи позивач та його представник наполягали на тому, що позов заявлено саме з підстави проживання позивача на підставі угоди на проживання, укладеної відповідно до норм житлового законодавства.

При апеляційному розгляді справи представник Херсонської міської ради вказав, що лише з 09.08.2012 року (і до березня 2015 року ) Будинковий комітет "Петренко,79" був балансоутримувачем вказаного гуртожитку, а тому не мав права укладати з позивачем відповідні договори від 01.06.2011 року та 12.03.2012 року щодо спірної кімнати АДРЕСА_1. Вказав, що на законних підставах у вказаній кімнаті проживає сім'я ОСОБА_3.

Також при апеляційному розгляді справи третя особа ОСОБА_4 зазначила, що її сім'я вселилась у вказану кімнату і кімнату АДРЕСА_1 ще у 1980-х роках, в паспорті її чоловіка та дочки зазначено проживання саме в цій кімнаті АДРЕСА_1, а в її паспорті та паспорті сина номер кімнати не зазначено. У 2009 році за сімейними обставинами її сім'я тимчасово переїхала на проживання в Одеську область, проте продовжувати сплачувати за проживання в кімнатах АДРЕСА_1. Коли повернулися назад в 2011 році, то виявили, що кімнату АДРЕСА_1 займає позивач. При цьому комендант її запевнила, що ОСОБА_2, який прийшов з військової служби, в кімнаті 814 мешкає тимчасово і що він звільнить її. Проте він її в подальшому відмовився звільняти, на це також вплинуло те, що з'явилась можливість приватизувати кімнату. Тобто, зазначила, що на теперішній час фактично спірну кімнату, яка на законній підставі належить її сім'ї, займає позивач.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків": сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

За п.8 ст.11 зазначеного Закону проживання у гуртожитку протягом тривалого часу - це проживання у гуртожитку постійно сукупно 5 і більше років.

За ч.2 ст.1 вказаного Закону останній не поширюється на громадян, які, зокрема, мешкають у гуртожитку без правових підстав, визначених цим Законом.

Згідно п.8 ст.11 зазначеного Закону користування (використання) жилим приміщенням у гуртожитку на правових підставах, визначених цим Законом, - право користування (використання) жилим приміщенням у гуртожитку, на який поширюється дія цього Закону, що виникає на підставі: а) договору найму жилого приміщення, укладеного на підставі спеціального ордера, виданого згідно із ст.129 ЖК УРСР; б) договору оренди житла, укладеного згідно із ст.ст.810, 811-813 ЦК України, - у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.1 вказаного Закону сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності.

Частиною першою статті 4 Закону встановлено таке:

--- громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради;

--- приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із ч.ч.5 і 6 ст.9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року №9-зп вказано, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

На розширення вказаного положення Конституції України в ч.1 ст.3 ЦПК України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст.128 ЖК Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Стаття 129 ЖК Української РСР передбачає, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до ст.130 вказаного Кодексу, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством.

Статтею 131 вказаного Кодексу, чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що положення про гуртожитки затверджується у встановленому порядку.

У пункті 10 Примірного положення (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Отже, ордер на жилу площу в гуртожитку може бути видано лише на вільну жилу площу за спільним рішенням адміністрації та відповідного профспілкового комітету підприємства, установи, організації, і цей ордер є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача, який проживає у спірній кімнаті АДРЕСА_1, відсутні правові підстави проживання у спірній кімнаті АДРЕСА_1, оскільки вказана кімната була надана 01.03.2006р. третій особі ОСОБА_3 та членам його сім'ї згідно договору, який є чинним, а договір з позивачем щодо спірної АДРЕСА_1 був укладений безпідставно через наявність діючого договору на вказану квартиру з сім'єю ОСОБА_3, а також виходив з того, що встановлення даного факту не може бути підставою для приватизації кімнати, оскільки таке право надається мешканцям гуртожитку, які на правових підставах, визначених законом, проживають у гуртожитках. Крім того, суд. відмовляючи в позові, виходив з того, що приватизація кімнат у гуртожитках повинна відбуватися у порядку, встановленому чинним законодавством України, а не через встановлення фактів у судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки до нього він дійшов, належним чином дослідивши докази у справі.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За частиною другою вказаної норми закону у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно частини четвертої зазначеної норми суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Отже, за наявності спору про право справу про встановлення фактів, що мають юридичне значення, слід вирішувати в позовному порядку. Однак, при цьому предметом судового розгляду справи про встановлення юридичних фактів можуть бути лише за наявності, зокрема, такої умови: такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежать виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до положень ст.ст.3 та 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (в редакції закону від 10.12.2015р, що набрав чинності з 29.12.2015р) реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці здійснює орган реєстрації (виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради).

Згідно ст.6 вказаного Закону для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг), зокрема: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації.

Відповідно до підпункту 4 пункту 18 Правил реєстрації місця проживання (затверджені постановою КМУ від 02.03.2016р №207) документами, що підтверджують

право на проживання в житлі, є: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).

Отже, встановлення факту проживання позивача з 08 грудня 2010 року в житловому приміщенні АДРЕСА_1 для позивача повинно мати значення для вирішення спору про його право на подальшу приватизацію кімнати.

Однак, встановлення даного факту не має вказаного вище значення, оскільки вирішальним в даному випадку є доведення права користування житловим приміщенням у гуртожитку на правових підставах, визначених цим Законом, тобто: або на підставі договору найму жилого приміщення, укладеного на підставі спеціального ордера, виданого згідно із ст.129 ЖК УРСР, або на підставі договору оренди житла, укладеного згідно із ст.ст.810, 811-813 ЦК України.

Таким чином, оскільки встановлення зазначеного факту не може бути підставою для приватизації позивачем спірної кімнати, у позові слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги не підтверджені належними доказами і висновків суду не спростовують. Зокрема, посилання заявника на предмет позову, а саме як встановлення факту проживання його у спірній кімнаті гуртожитку АДРЕСА_1, на вихід суду за межі позовних вимог, на відсутність необхідності у з'ясуванні наявності у будь-яких осіб права користування спірною кімнатою, на наявні докази проживання його в даній кімнаті та сплати ним власнику коштів на її утримання, не може бути прийнято до уваги, оскільки не враховують вказані вище положення законодавства про необхідність проживання у житловому приміщенні саме на законних підставах. Інші доводи також слід залишити поза увагою, оскільки не впливають на правильність прийнятого рішення та не містять в собі підстав для його скасування.

Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст.375 ЦПК України це є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської областівід 07 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська