Постанова № 71830609, 24.01.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 649/242/17-ц Головуючий в І інстанції: Мамаєв В.А. Номер провадження: 22-ц/791/232/18 Доповідач: Вейтас І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоВейтас І.В.,суддів: Колісниченко А.Г., Радченко С.В.,секретар - Прушинська О.В.за участю прокурора Хамідової Е.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою виконуючого обов'язки керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області, яка діє в інтересах держави в особі Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_6 до Миколаївської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом, зазначаючи, що 21 травня 2014 року Миколаївською сільською радою Великолепетиського району Херсонської області був проведений конкурс по продажу об'єкту нерухомого комунального майна - нежитлової будівлі магазину продовольчих товарів, який розташований в с. Миколаївка Великолепетиського району Херсонської області. За результатами конкурсу він став переможцем, що підтверджується протоколом засідання комісії від 21.05.2014 року. Своїм рішенням № 345 від 27.05.2014 року «Про продаж об'єктів нерухомого комунального майна» Миколаївська сільська рада прийняла рішення про продаж йому нежитлової будівлі, яка розташована по АДРЕСА_1 за 9600 грн. 28 травня 2014 року між Миколаївською сільською радою та позивачем укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого Миколаївська сільська рада зобов'язалася передати у власність покупцю в цілому вказану вище нежитлову будівлю, а він зобов'язався прийняти вказане майно і сплатити за нього 9600 грн. протягом 10 календарних днів з моменту укладення договору. Цього ж дня ОСОБА_6 сплатив вартість купленого магазину продовольчих товарів, що підтверджується квитанцією № 12937.1232.1 від 28.05.2014 року. 30.05.2014 року Миколаївська сільська рада передала йому згідно акту-передачі нежитлову будівлю магазину продовольчих товарів. Під час укладення договору купівлі-продажу майна ними було оговорено, що після сплати коштів та отримання майна за актом прийому-передачі відповідач повинен нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу нерухомого майна, але після отримання коштів та передачі майна відповідач відмовився нотаріально посвідчити договір.

Позивач, посилаючись на те, що між ним та відповідачем досягнуто всіх істотних умов договору купівлі-продажу, ним сплачено вартість нерухомого майна та отримано вказане майно, з посиланням на положення ст.220 ЦК, просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 28.05.2014 року між ОСОБА_6 та Миколаївською сільською радою Великолепетиського району Херсонської області; визнати за ОСОБА_6 право власності на нежитлову будівлю магазину продовольчих товарів загальною площею 41,2 кв.м., до складу якого входять: літ. А - магазин продовольчих товарів, літ. під А - підвал, що розташований за адресою: Херсонська область, Великолепетиський район, АДРЕСА_1.

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2017 року позов ОСОБА_6 задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 28.05.2014 року між ОСОБА_6 та Миколаївською сільською радою Великолепетиського району Херсонської області; визнано за ОСОБА_6 право власності на нежитлову будівлю магазину продовольчих товарів загальною площею 41,2 кв.м., до складу якого входять: літ. А - магазин продовольчих товарів, літ. під А - підвал, що розташований за адресою: Херсонська область, Великолепетиський район, АДРЕСА_1.

З апеляційною скаргою на вказане рішення звернувся виконуючий обов'язки керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області. В своїй скарзі він вказує, що судом безпідставно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, задоволено позов, оскільки не доведено факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та не доведено, що можливість посвідчення такого договору втрачена. Посилаючись на те, що позивач звернувшись до суду з вказаним позовом, ухилився від нотаріального посвідчення договору, що призвело до ненадходження до бюджету податків та зборів передбачених законодавством, прокурор зазначає про порушення інтересів держави та просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

ОСОБА_6 у відзиві на апеляційну скаргу вказує на безпідставність доводів прокурора, вважає рішення законним та обґрунтованим, також зазначає про відсутність у прокурора повноважень на звернення з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області. Просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Відповідно до п. 8, 9 ч.1 розд. XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Херсонської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 3 жовтня 2017 року.

Позивач до судового засідання не з'явився двічі, про розгляд справи повідомлений належним чином, доказів поважності причин неявки суду не надав.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи слідує, що 21 травня 2014 року Миколаївською сільською радою Великолепетиського району Херсонської області був проведений конкурс продажу об'єкту нерухомого комунального майна - нежитлової будівлі магазину продовольчих товарів, який розташований по АДРЕСА_1. За результатами проведеного конкурсу переможцем став ОСОБА_6, що підтверджується протоколом засідання комісії по проведенню конкурсу продажу майна від 21.05.2014 року.

27.05.2014 року Миколаївською сільською радою прийнято рішення № 345 від «Про продаж об'єктів нерухомого комунального майна» про продаж позивачу вказаної нежитлової будівлі за 9600 гривень.

28 травня 2014 року між ОСОБА_6 та Миколаївською сільською радою укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого Миколаївська сільська рада зобов'язалася передати у власність покупцю в цілому нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, а позивач зобов'язався прийняти вказане майно і сплатити за нього 9600 грн. протягом 10 календарних днів з моменту укладення договору.

28.05.2014 року позивач сплатив вартість купленого магазину продовольчих товарів, що підтверджується квитанцією № 12937.1232.1 від 28.05.2014 року.

30.05.2014 року Миколаївська сільська рада передала позивачу згідно акту-передачі нежитлову будівлю магазину продовольчих товарів.

Відповідно до рішення Миколаївської сільської ради №12 від 02.12.2015 року АДРЕСА_1

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення вважав за можливе визнати дійсним договір купівлі-продажу та визнати за ОСОБА_6 право власності на вказане майно виходячи з того, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договорів і відбулося повне виконання договору, а саме сплачено вартість майна та передано позивачеві майно, а нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу не відбулося у зв'язку з відмовою відповідача.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Статтею 657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України та викладено в його постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1288цс17.

Матеріали справи не містять жодних даних про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, приватним нотаріусом ОСОБА_7 Великолепетиського районного нотаріального округу 04 квітня 2017 року за вих.№ 284/02-31 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_6 в нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу виробничого будинку- магазину продовольчих товарів, розташованого за адресою : АДРЕСА_1, в зв'язку з тим, що згідно вимог ч.2 ст.377 ЦК України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти, також вказано, що ОСОБА_6 не надав нотаріусу експертну оцінку об'єкта нерухомості, що відчужується. Також нотаріусом вказано, що згідно до ст.42 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальтні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів. (18).

Таким чином, матеріалами справи не доведено, і судом першої інстанції не встановлено у чому полягає безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та з чого вбачається втрата можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов'язковими умовами для визнання правочину дійсним згідно зі ст. 220 ЦК України.

Як слідує з вказаної вище постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, нотаріальне посвідчення спірного договору можливе за умови виконання вимог законодавства, вказаних нотаріусом. Неможливість виконання даних вимог позивачем не доводилась та судом не встановлена.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи викладені ОСОБА_8, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, щодо відсутності у прокурора повноважень на звернення запеляційною скаргою в інтересах держави в особі Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 172.4. ст. 172 Податкового кодексу України під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Звернувшись до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на таке майно, сторона фактично уникла передбаченої законодавством процедури нотаріального посвідчення договору, а відповідно і сплати державного мита, яка є складовою надходжень до державного бюджету.

Пунктами 19?.1.1, 19?.1.2, 19.1.45 ст.19? ПК України передбачено, що податкові органи, зокрема контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів, звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Перелік форм реалізації податковими органами функцій та повноважень щодо контролю за надходженням і справлянням податкових надходжень, виявлення фактів ухилення від сплати загальнообов'язкових платежів.

Зважаючи на те, що єдиним можливим способом захисту порушених інтересів держави у даній справі є скасування оскаржуваного рішення, однак, Новокаховською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області відповідних заходів не вжито, таким чином, виконуючий обов'язки керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області, відповідно до приписів закону, вмотивувавши державний інтерес, правомірно, на думку колегії суддів, звернувся до суду з апеляційною скаргою для захисту інтересів держави, в особіНовокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області .

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінюєрішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно частини 1 вказаної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, то з позивача на користь прокуратури Херсонської області підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору понесені при подачі апеляційної скарги в сумі 1408 гривень.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.1,4 ч.1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу виконуючого обов'язки керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області, яка діє в інтересах держави в особі Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області задовольнити.

РішенняВеликолепетиського районного суду Херсонської області від 14 квітня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь прокуратури Херсонської області судовий збір в сумі 1408 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 січня 2018 року

Головуючий І.В.Вейтас

Судді: А.Г.Колісниченко

С.В.Радченко