Рішення № 71829858, 24.01.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2018 Справа №607/16816/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Грицака Р.М.

за участю секретаря Чех Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 29 березня 2014 року помер її батько ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Після його смерті залишилося спадкове майно – належний померлому житловий будинок з надвірними будівлями по вул. Центральній, 128, в с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області. За життя 25.01.2005 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів все своє майно їй. Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29 листопада 2017 року, винесеною державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_3, померлого 29 березня 2014 року, у зв’язку із тим, що «…житловий будинок на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок від 26 липня 1991 року, належить колгоспному двору, який складається з двох членів, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, яка померла 30 вересня 1992 року, після смерті якої ОСОБА_3, прийняв спадщину але не оформив своїх спадкових прав, згідно даних Тернопільського госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації – реєстрація житлового будинку на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в бюро не проведена». Оскільки вона не може отримати правовстановлюючих документів на майно, яке успадкувала після смерті батька просить визнати за нею право власності на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, який розташований по вул. Центральна, 67 (колишня Центральна, 128) Тернопільського району Тернопільської області в порядку спадкування за заповітом після смерті 29 березня 2014 року ОСОБА_3.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, однак подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просить його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області в судове засідання не з’явився однак подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності в якому також зазначив, що позов визнає та не заперечує проти його задоволення.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав: Згідно Свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 25.07.1991 р., виданого на підставі рішення виконкому ОСОБА_2 сільської ОСОБА_6 народних депутатів № 30 від 25.07.1991 р., цілий жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в с. Настасів по вул. Центральній за № 128 дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 і складається з двох членів, на праві особистої власності.

Згідно Реєстрового напису на документі про право особистої власності, складеного 26.07.1991 р. за реєстром № 50, цілий жилий будинок (домоволодіння) зареєстровано в Тернопільському бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_3 і складається з двох членів, та записаний в реєстрову книгу № 1 стор.50.

Таким чином, право власності на жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в с. Настасів по вул. Центральній за № 128 набуто та зареєстровано колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_3 і який складається з двох членів, у встановленому на час набуття майна порядку.

Відповідно до довідки за вих. № 1960 від 01.12.2017 р. ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, будинковолодіння, яке знаходиться в с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області по вулиці Центральна за № 67 (колишня Центральна 128) рахується за ОСОБА_3, станом на 01.07.1990 р. – двір колгоспний, членами двору були: голова двору – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, дружина – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно інформаційних довідок Тернопільського госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації за вих.№№ 1289 та 1290 від 23.11.2017 р. за матеріалами бюро станом на 01.01.2013 р. державна реєстрація житлового будинку № 67 по вул. Центральна в с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не проведена.

Відповідно до вимог ст. 120 ЦК УРСР, в редакції, що діяла на момент набуття вказаного майна колгоспного двору у власність, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

У відповідності до ст. 112 ЦК УРСР, в редакції, що діяла на момент набуття вказаного майна колгоспного двору у власність, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Згідно вимог ст. 120 ЦК УРСР, в редакції, що діяла на момент набуття вказаного майна колгоспного двору у власність, володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору.

Відповідно, враховуючи вимоги законодавства, чинного на момент виникнення правовідносин, пов’язаних із набуттям у власність колгоспного двору вказаного майна, та діючого законодавства, котрим регулюються цивільно-правові відносини, жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який знаходиться в с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області по вулиці Центральна за № 67 (колишня Центральна 128), належав на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5, як членам колгоспного двору. При цьому таке право спільної сумісної власності набуто та зареєстровано ними в порядку, передбаченому чинним на момент набуття майна законодавством.

Згідно інформаційної довідки Тернопільського госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації про технічний стан нерухомого майна від 23.11.2017 р. за вих. № 1286, житловий будинок, розташований в с.Настасів по вул. Центральна, 67, Тернопільського району Тернопільської області, загальна площа 111,8 м.кв., житлова площа 67,7 м.кв., станом на 17.11.2017 р. по обліку бюро рахується за ОСОБА_3 та ОСОБА_5, в будинковолодінні самочинних добудов та перепланувань не виявлено.

ОСОБА_5, померла 30 вересня 1992 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії ІІ-ИД №277822.

Згідно довідки за вих. № 1959 від 01.12.2017 р. ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_5 була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з нею за вищевказаною адресою на день смерті був зареєстрований і проживав чоловік ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в даний час зареєстрована і проживає ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідно до ст. ст. 1217, 1222 ЦК України, спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Згідно ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

В силу ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив.

За умовами ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 постійно проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час її смерті, тому, згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, він вважається таким, що фактично прийняв спадщину після смерті дружини однак у встановленому законодавством порядку документів про прийняття спадщини він не оформив.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 29 березня 2014 року про що 01.04.2014 р. складено відповідний актовий запис за № 08 та видано ОСОБА_2 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області Свідоцтво про смерть ОСОБА_7 І-ИД № 169936.

Таким чином на день смерті 29.03.2014 року ОСОБА_3, останньому належав на праві приватної власності жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який знаходиться в с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області по вулиці Центральна за № 67 (колишня Центральна 128).

Відповідно до вимог ст. 1273 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитись від прийняття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її ( ст. 1268 ЦК України).

25 січня 2005 року ОСОБА_3 склав заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, і зареєстрованого в реєстрі за № 02 (надалі – Заповіт), згідно якого все інше належне йому майно заповів ОСОБА_1.

29 серпня 2014 року, у встановлений законом строк для прийняття спадщини, позивач звернулася до Тернопільської районної державної нотаріальної контори, котрою заведено спадкову справу № 426/2014р. (номер у Спадковому реєстрі 56470967), із заявою про прийняття спадщини за заповітом та видачу їй свідоцтва про право на спадщину.

Згідно інформації Тернопільської районної державної нотаріальної контори інших спадкоємців немає.

Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29 листопада 2017 року, державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_4 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_3, померлого 29 березня 2014 року, у зв’язку із тим, що «…житловий будинок на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок від 26 липня 1991 року, належить колгоспному двору, який складається з двох членів, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, яка померла 30 вересня 1992 року, після смерті якої ОСОБА_3, прийняв спадщину але не оформив своїх спадкових прав, згідно даних Тернопільського госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації – реєстрація житлового будинку на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в бюро не проведена».

У відповідності до ст.ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідного до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті 29.03.2014 року свого батька ОСОБА_3, а саме жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який знаходиться в с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області по вулиці Центральна за № 67 (колишня Центральна 128), однак не може отримати свідоцтво про право на спадщину у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дане спадкове майно.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що в даному випадку порушене право власності позивача, яке підлягає захисту шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, який розташований по вул. Центральна, 67 (колишня Центральна, 128) Тернопільського району Тернопільської області в порядку спадкування за заповітом після смерті 29 березня 2014 року ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 392, 1216, 1217, 1222, 1223, 1225, 1273 Цивільного Кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, який розташований по вул. Центральна, 67 ( колишня Центральна, 128) Тернопільського району Тернопільської області в порядку спадкування за заповітом після смерті 29 березня 2014 року ОСОБА_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п. 15.5 Розділу VІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30- денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяОСОБА_6