Рішення № 71829775, 25.01.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/791/17

Провадження №2/603/45/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2018 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Іванчука В. М.

за участі секретаря судового засідання – Пшеничняк В.Й.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Устя-Зеленської сільської ради

про визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області до Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме на:

- земельну ділянку площею 0,48 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №045139;

- земельну ділянку площею 0,27 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №026876.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 24.10.2013 року померла його дружина – ОСОБА_2. Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з вищевказаного майна.

Позивач вважає, що саме він повинен успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за законом першої черги, спадщину належним чином прийняв, оскільки проживав на час відкриття спадщини з спадкодавцем.

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно – оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити в його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач - представник Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області в судове засідання не з’явився, суду подав відзив на позов в якому просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника, позов визнають.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Судом встановлено, що 24.10.2013 року у віці 84 років в с.Устя-Зелене Монастириського району Тернопільської області померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД № 160921, актовий запис №26, виданого Устя-Зеленською сільською радою Монастириського району Тернопільської області 24.10.2013 року.

Ще за життя померлій належали:

- земельна ділянка площею 0,48 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №045139, що підтверджується інформацією Відділу у Монастириському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 20.11.2017 року серії №-0.31-569/111-17 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2;

- земельна ділянка площею 0,27 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №026876, що підтверджується інформацією Відділу у Монастириському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 20.11.2017 року серії №-0.31-569/111-17 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом має той з подружжя, який його пережив.

Шлюбні відносини між позивачем ОСОБА_1 та померлою 24.10.2013 року ОСОБА_2 підтверджуються:

- свідоцтвом про шлюб серії І-ИД №140115 виданого повторно Монастириським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 21.09.2017 року, згідно якого позивач ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_2

Беручи до уваги вищевказане суд приходить до переконання, що ОСОБА_1, згідно ст. 1261 ЦК України має право на прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 яка померла 24.10.2013 року, як спадкоємець за законом першої черги.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів – державних актів на право власності на земельну ділянку, позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, так як згідно ч. 3 ст. 47 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства, що підтверджується відмовою Монастириської державної нотаріальної контори від 20.09.2017 року №675/01-16, у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Як слідує з матеріалів справи оригінали Державних актів були втрачені про що свідчить повідомлення в засобах масової інформації, а саме, в газеті «Вісті Придністров’я» від 12.05.2017 року.

Згідно даного повідомлення вбачається, що державні акти на право приватної власності на землю серій ТР №№026876, 045139 видані Монастириським районним відділом земельних ресурсів 11.08.2004 року ОСОБА_1, загублені.

На даний час виготовити (отримати) правовстановлюючі документи на вказане майно не можливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність, як фізичної особи, припинена у момент його смерті, а отримати дублікат державного акта на право власності на земельну ділянку міг лише її власник.

Окрім цього, з 01.01.2013 року, на виконання законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно є не державний акт на право власності на земельну ділянку, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме, Державні акти на право власності на земельну ділянку з 01.01.2013 року не видаються, а право власності посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, що підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

При цьому в положенні п. 3.1 ОСОБА_3 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз’яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відсутність оригіналів правовстановлюючих документів стали причиною неможливості оформлення спадкових документів на земельні ділянки згідно закону після смерті ОСОБА_2 в нотаріальній конторі.

Спадкове майно ОСОБА_1 фактично прийняв оскільки на час смерті та відкриття спадщини проживав з померлим спадкодавцем, що підтверджується довідкою від 28.09.2017 року №362 виданою виконкомом Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено обставини викладені ним в позовній заяві, а отже, ОСОБА_1, як спадкоємець за законом має право на спадкове майно.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини в нотаріальну контору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред’явлено, а ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину, тому є підстави визнати за ним право власності на спадкове майно. В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б в набутті права власності позивачем на спадкове майно, яким являються земельні ділянки.

На підставі вищевикладеного та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд приходить до висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання права власності останнього на земельні ділянки.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1225, 1261, 1268, 1273 ЦК України, 81 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 до Устя-Зеленської сільської ради, юридична адреса місцезнаходження: с.Устя-Зелене Монастириський район Тернопільська область, про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, а саме, на:

- земельну ділянку площею 0,48 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №045139;

- земельну ділянку площею 0,27 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Устя-Зеленської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №026876, в порядку спадкування за законом і які належали – ОСОБА_2, яка померла 24 жовтня 2013 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_4