Вирок № 71829736, 26.01.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.2018 Справа №607/2373/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі Ліщинському О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210010003861 від 18 листопада 2016 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженої, непрацюючої, пенсіонерки, зареєстрованої та проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_4, несудимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

за участю прокурора Солтис Н.О.,

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого адвоката ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2016 року, близько 10.00 год., обвинувачена ОСОБА_5 перебуваючи в коридорі загального користування, який знаходиться на четвертому поверсі під’їзду №3, що у будинку №6 по вул. Просвіти в м. Тернополі, підійшла до потерпілого ОСОБА_2 та з метою спричинення йому тілесних ушкоджень, тримаючи у руці дерев’яний предмет «качалку» умисно нанесла нею декілька (близько шести) ударів ОСОБА_2 в ділянку спини, а також один удар в ділянку лівого підребер’я.

У подальшому обвинувачена ОСОБА_1 продовжуючи свої злочинні дії, об’єднані одним злочинним умислом нанесла ОСОБА_2 ще декілька (близько 3-х ) ударів дерев'яною палкою в ділянку його голови, після чого ОСОБА_1 нанесла три удари вказаним предметом в ділянку лівої ноги, а саме у гомілку, а також один удар в ділянку ягодиці потерпілого.

Внаслідок злочинних дій обвинуваченої ОСОБА_1, потерпілому ОСОБА_2 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців та садна на чолі справа, синця в ділянці лівого плечового суглоба і на лівому передпліччі та синців на спині, лівій сідниці і лівій гомілці, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, а також рану тім’яної ділянки голови зліва, закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України визнала частково та в судовому засіданні вказала, що 18 листопада 2016 року, близько 10.00 год., вона вийшла із своєї квартири АДРЕСА_1 у коридор загального користування щоб поправити ганчірку. В цей час потерпілий ОСОБА_2, який стояв біля дверей ліфта, вживаючи нецензурну лайку, підбіг до неї та висипав їй на голову щось біле, а також наніс удар в ліву руку. На вказані події вийшов з квартири її чоловік, та почав кричати на потерпілого, нащо останній почав втікати в свою квартиру, яка знаходиться на тому ж поверсі. Вона ж в свою чергу, взявши з коридору качалку, побігла за потерпілим та нанесла нею близько 5-6 ударів ОСОБА_2 по спині. Зазначає, що її чоловік ОСОБА_6 жодних ударів потерпілому не наносив. Окрім цього просить врахувати те, що її дії були спровоковані діями самого потерпілого, який перебував в стані алкогольного сп’яніння та постійно провокує її та його чоловіка. Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_2 до неї про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 912 грн. визнає повністю та моральної шкоди в сумі 30 000 грн. визнає частково на суму 1000 – 2000 грн.

Просить суд у зв’язку із досягненням нею станом на день набрання чинності ЗУ «Про амністію в 2016 році» пенсійного віку застосувати до неї амністію.

Окрім часткового визнання вини обвинуваченою ОСОБА_1 її винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, повністю доведена зібраними в ході досудового розслідування доказами, що були предметом дослідження під час судового розгляду.

Зокрема, показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2, який вказав, що він є інвалідом ІІ групи. Перебуває у неприязних відносинах із обвинуваченою ОСОБА_1 Зокрема, 18 листопада 2016 року, близько 10.00 год., він вийшов із своєї квартири та підходив до ліфта у коридорі загального користування, який знаходиться на четвертому поверсі під’їзду №3, що у будинку №6 по вул. Просвіти в м. Тернополі. Раптово відбувся конфлікт із обвинуваченою ОСОБА_1 та ОСОБА_6, внаслідок якого обвинувачена підбігла до нього ззаду та дерев’яним предметом – «качалкою» нанесла йому близько двадцяти ударів по тілу, від чого він на деякий час втрачав свідомість. У коридорі загального користування також був ОСОБА_6 який кричав до дружини ОСОБА_1 бити його, а також на його думку наносив йому тілесних ушкоджень. У квартирі була його дочка ОСОБА_7, яка у загальний коридор не виходила. Удари обвинувачена йому наносила поки був у коридорі загального користування та повернувся у квартиру, після чого обвинувачена та її чоловік втекли. Він перебував на лікуванні з тілесними ушкодженнями у різних лікарнях м. Тернополя, а також госпіталі. Здоров’я його погіршилось та майнова шкода йому не відшкодована. Підтримує заявлений цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 912 грн. та моральної шкоди в сумі 30000 грн. в повному обсязі та просить суд його задовольнити. Щодо міри покарання обвинуваченій покладається на думку суду.

Показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7, яка пояснила, що потерпілий ОСОБА_2 є її батьком та 18 листопада 2016 року, близько 10.00 год. перебувала у його квартирі №87, що у будинку №6 по вул. Просвіти в м. Тернополі, оскільки мала забрати у нього гроші. Батько пішов до банкомату, а вона готувала їжу. Почувши шум у коридорі загального користування, бачила у дверне вічко як батькові нанесла удари ззаду по потилиці ОСОБА_1 Її батько підбіг до вхідних дверей та кричав відчинити йому. Відчинивши двері вона побачила, що у нього розбита голова. Обвинувачена ОСОБА_1 тримала в руках скалку та била батькові по тілу. Вона з батьком викликали поліцію та звернулися у медичний заклад, де батькові надали медичну допомогу і зашили рану. Зі слів батька ОСОБА_2 їй відомо, що конфлікт розпочала ОСОБА_1 Обвинувачена ОСОБА_1 наносила удари палкою чи битою, а чоловік її підтримував. Обвинувачена нанесла потерпілому 1 удар по голові, 5-6 ударів по плечах та 2 удари по ногах потерпілого.

Показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_8, яка пояснила, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5 та знайома з обвинуваченою ОСОБА_1 та потерпілим, вони проживають на одному поверсі. Їй відомо, що потерпілий зловживає алкогольними напоями та провокує обвинувачену. Вона особисто обставин інциденту не бачила та раніше чула як потерпілий постійно називав лайливими словами обвинувачену ОСОБА_1 Періодично вони викликають поліцію, бо потерпілий неврівноважена особа.

Показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_9, яка пояснила, що з обвинуваченою та потерпілим є сусідами, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6. Потерпілий ОСОБА_2 часто приходив до них у гості та вживав спиртне. Він постійно конфліктує з обвинуваченою ОСОБА_1, неодноразово ображав її на вулиці, приходить за будь який шум у квартирі. Потерпілий ОСОБА_2 перебуває у неприязних відносинах із іншими сусідами.

Показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_6, який пояснив, що є чоловіком обвинуваченої ОСОБА_6 та 18 листопада 2016 року, вранці, він почув крики дружини ОСОБА_1 Прийшовши, побачив, що ОСОБА_2 б’є його дружину поблизу вхідних дверей у квартиру та чимось обсипав її голову. Після цього, він втік у квартиру та викликав поліцію. Конфлікту від самого початку не бачив, лише підійшовши побачив, що дружина тримається за ручку вхідних дверей, вона оборонялась і плакала, він накричав на потерпілого та той втік. Дружина ОСОБА_1 знімала побої. Він не виходив на сходову клітку та на потерпілому не було тілесних ушкоджень.

Оголошеними в судовому засіданні документами матеріалів кримінального провадження, зокрема:

- витягом із АРМ 102 від 18 листопада 2016 року згідно якого, за повідомленням лікаря, о 11.48 год , у травмпункт ТМКЛШД доставлено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 із ЗЧМТ, струс ГМ, забій тімені та лівого передпліччя, які отримав по вул. Просвіти 6 в м. Тернопіль від сусідів з квартири № 88,

(а.м.к.п. 78);

- заявою про прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 18 листопада 2016 року, згідно якої ОСОБА_10 повідомив, що 18 листопада 2016 року близько 10 год. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували на коридорі загального користування 4 поверху під’їзд № 3 будинку № 6 по бульв. Просвіти в м. Тернополі спричинили йому тілесні ушкодження.

(а.м.к.п. 79);

- висновком експерта № 1892 судово – медичної експертизи від 21 листопада 2016 року, відповідно до якого на підставі даних судово-медичної експертизи громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, вивчення медичних документів на його ім'я, беручи до уваги повідомлені обставини справи та у відповідності до запропонованих запитань, підсумовано, що у ОСОБА_2 при судово-медичній експертизі та згідно із довідкою з травмпункту, виявлені рана тім'яної ділянки голови зліва, синець і садно на чолі справа, синці в ділянці лівого плечового суглоба і на лівому передпліччі та синці на спині, лівій сідниці і лівій гомілці. Зазначені вище ушкодження виникли від дії тупих предметів, що підтверджується їх характером. Відсутність у медичній довідці даних про загоєння ушкоджень та відмічені при експертизі їх властивості (забарвлення синців, стан поверхні садна) вказують, що вони виникли незадовго до звернення за медичною допомогою, не виключено, в термін - 18.11.2016, зазначений у постанові. Утворення вказаних вище ушкоджень за обставин, на які посилався ОСОБА_2 при експертизі, не виключається. Вони не властиві для виникнення при падінні з висоти власного росту (на площині). Виявлена у ОСОБА_2 рана тім'яної ділянки за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я - п. 2.3.3 "Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (МОЗ України, Київ, 1995). Інші ушкодження відносяться до легких - п. 2.3.5 цих "Правил".

(а.м.к.п. 80-82);

- висновком експерта № 118 судово – медичної експертизи від 31 січня 2017 року, відповідно до якого на підставі даних судово-медичної експертизи гр-на ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_7, вивчення медичних документів на його ім'я, беручи до уваги повідомлені обставини справи та у відповідності до запропонованих запитань, підсумовано, що у ОСОБА_2 при судово-медичній експертизі 21.11.2016 року та згідно із довідкою з травмпункту, були виявлені рана тім'яної ділянки голови зліва, синець і садно на чолі справа, синці в ділянці лівого плечового суглоба і на лівому передпліччі та синці на спині, лівій сідниці і лівій гомілці. Крім цього, при перебуванні ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні з 21 по 29.11.2016 у травматологічному відділенні Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги, у нього на підставі даних клінічного обстеження і спостереження, була діагностована закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку.

Зазначені вище ушкодження виникли від дії тупих предметів незадовго до звернення за медичною допомогою, що підтверджується їх характером, властивостями та описаним у медичній карті перебігом черепно-мозкової травми.

Виявлена у ОСОБА_2 травма голови зі струсом головного мозку і раною тім'яної ділянки за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я - п. 2.3.3 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (МОЗ України, Київ, 1995). Інші ушкодження відносяться до легких - п. 2.3.5 цих "Правил". Зазначені вище ушкодження з огляду на їх морфологічні властивості та розташування на різних частинах і поверхнях тіла, не характерні для виникнення при падінні з висоти власного росту (на площині).

(а.м.к.п. 84-88);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24 січня 2017 року та долученими до нього фото, в ході проведення якого потерпілий ОСОБА_10відтворив та показав механізм спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1, 18 листопада 2016 року близько 10.00 год. Зокрема, перебуваючи у коридорі загального користування, який знаходиться на четвертому поверсі під’їзду №3, що у будинку №6 по вул. Просвіти в м. Тернополі ОСОБА_1 нанесла йому удари тупим предметом, а саме палкою, в ділянку спини, лівого підребер’я, трьох ударів палкою в ліву частину голови та удари по спині, у праву ногу, в область гомілки, правої сідниці. Від нанесених ударів ОСОБА_2 впав та на декілька секунд втратив свідомість.

(а.м.к.п. 89-93);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24 січня 2017 року та долученими до нього фото, в ході проведення якого свідок ОСОБА_7 відтворила та на статистові показала, механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 18 листопада 2016 року близько 10.00 год. у коридорі загального користування, який знаходиться на четвертому поверсі під’їзду №3, що у будинку №6 по вул. Просвіти в м. Тернополі дивлячись у дверне вічко квартири № 87. Зокрема ОСОБА_1 наносила ОСОБА_2 удари в ділянку голови предметом схожим на «качалку», від чого потерпілий на декілька секунд втратив свідомість та у нього з голови потекла кров.

(а.м.к.п. 94-97).

При цьому суд не бере до уваги твердження захисника обвинуваченої ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_4 в частині визнання недопустимими доказів, а саме висновку експерта № 1892 судово – медичної експертизи від 21 листопада 2016 року та висновку експерта № 118 судово – медичної експертизи від 31 січня 2017 року у зв’язку із безпосереднім наданням на проведення судово-медичної експертизи потерпілим ОСОБА_2 медичної довідки №14136 із травмпункту Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги, оскільки дані судово-медичні експертизи призначені та проведені у відповідності до вимог ст. 242-245 КПК України, експертом належної відповідної кваліфікаційної категорії, попередженого про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. А сам факт безпосереднього надання потерпілим медичної довідки експерту для проведення експертизи, яка не ставиться під сумнів учасниками судового провадження, не може слугувати підставою для визнання висновку експерта № 1892 судово – медичної експертизи від 21 листопада 2016 року та висновку експерта № 118 судово – медичної експертизи від 31 січня 2017 року недопустимими доказами.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, її вік та стан здоров’я. Обставин, які б пом’якшували чи обтяжували покарання обвинуваченої ОСОБА_1 суд не вбачає.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_1 слід призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення, у виді штрафу в дохід держави, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 заявила клопотання про застосування до неї п. «ґ» ст. 1 ЗУ "Про амністію у 2016 році", оскільки вона на день набрання чинності цим Законом досягла пенсійного віку встановленого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зокрема їй виповнилося 62 роки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону. 07.09.2017 року набрав чинності Закон України №1810-VIIІ від 22.12.2016 року "Про амністію у 2016 році".

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Статтею 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" передбачено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно яких не набрали законної сили: а саме, п. ґ) які на день набрання чинності цим законом досягли пенсійного віку встановленого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Згідно ст. 10 Закону України "Про амністію у 2016 році", питання про застосування амністії вирішує суд, зокрема за ініціативою обвинуваченого.

Як встановлено ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України).

Згідно матеріалів кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 і на день набрання чинності ЗУ «Про амністію у 2016 році» досягла пенсійного віку встановленого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, зокрема їй виповнилось 62 роки.

У зв’язку із вищенаведеним суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про застосування до неї п. «ґ» ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році" підлягає до задоволення та її слід звільнити від відбування покарання.

У ході досудового розслідування кримінального провадження потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 912 грн., який з врахуванням його повного визнання обвинуваченою ОСОБА_1 підлягає до задоволення в межах доведеності та обґрунтованості згідно представлених чеків про придбання медикаментів у період з 21.11.2016 року по 29.11.2016 року на суму 912 грн. та виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 3461 від 20.06.2016 року (а.м.к.п. 14,15).

При цьому суд виходить із вимог ст. 127 КПК України, яка передбачає, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Крім цього, згідно із вимог ст. 22 ЦК України, яка передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Також, потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в сумі 30 000 грн., яка обґрунтована тим, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченої ОСОБА_1 йому було завдано душевних страждань, фізичного болю, порушено нормальний спосіб та ритм життя, необхідність лікуватися та приймати медикаменти.

У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, за змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” визначено, що під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При визначені розміру моральної шкоди завданої потерплому ОСОБА_2, суд, враховує ступінь вини обвинуваченої ОСОБА_1, виходячи з засад розумності, виваженості й справедливості та беручи до уваги те, що потерпілим, унаслідок спричинення тілесних ушкоджень обвинуваченою перенесені моральні страждання та негативні наслідки, що настали у зв'язку із цим, порушення нормального та звичного способу життя, необхідності лікування, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 30000 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 10000 гривень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд –

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити їй за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді штрафу в доход держави в розмірі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

Клопотання ОСОБА_1 про застосування до неї п. «ґ» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" – задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п. «ґ» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченої ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 912 (дев’ятсот дванадцять ) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч ) грн.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Апеляціяйна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяОСОБА_11