Постанова № 71828994, 23.01.2018, Верховний Суд (діє з 15.12.2017)

Постанова

Іменем України

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 626/1789/15-ц

провадження № 61-483 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвали Апеляційного суду Харківської області від 11 квітня 2016 року у складі судді Кіпенко І. С. та від 16 червня 2016 року у складі судді Кіпенко І. С.,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 17 серпня 2015 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 17 березня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_4, який тимчасово не працює, аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх його видів заробітку, щомісячно, на період навчання сина в Київському університеті культури, починаючи з 17 серпня 2015 року до 30 червня 2018 року, але не більше ніж до досягнення ним 23 років. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач ОСОБА_4, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, зокрема, зазначено про необхідність сплати судового збору в повному обсязі та подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17 березня 2016 року.

У висновках, викладених в оскаржуваній ухвалі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не надав доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17 березня 2016 року та не сплатив судовий збір у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17 березня 2016 року відмовлено. У висновках суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не надав суду доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17 березня 2016 року, а також зазначені в ухвалі апеляційного суду від 11 квітня 2016 року недоліки в установлений судом строк не усунув.

ОСОБА_4 22 вересня 2016 року подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року, справу повернути для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням норм процесуального права, зокрема, тим, що судом апеляційної інстанції невірно зроблений розрахунок судового збору, що підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, а також тим, що судом не було взято до уваги, що копія рішення суду першої інстанції заявнику направлена лише 25 березня 2016 року, що підтверджується супровідним листом суду про направлення такого рішення, з урахуванням наведеного вважає, що ним було у визначений законодавцем строк подано апеляційну скаргу.

Суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 31 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2017 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження 26 грудня 2017 року передано до Верховного Суду.

Суд перевірив у межах касаційної скарги порушення апеляційним судом норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Оцінюючи доводи касаційної скарги в частині доведення й обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, суд зобов'язаний врахувати визначені в законі межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені в статті 400 ЦПК України. За вказаною нормою права під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції Закону від 18 березня 2004 року № 1618-IV , чинного на момент постановлення оскаржуваних ухвал) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані ухвали не відповідають.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, зазначено про необхідність сплати судового збору в повному обсязі та подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17 березня 2016 року. Повідомлено заявника про те, що у разі невиконання зазначених вимог у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено на підставі частини 3 статті 297 ЦПК України.

Листом суду від 11 квітня 2016 року копія ухвали від 11 квітня 2016 року надіслана на неправильну адресу заявника ОСОБА_4: АДРЕСА_1, замість належної адреси: АДРЕСА_2.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17 березня 2016 року відмовлено.

Такий висновок апеляційний суд зробив із порушенням вимог процесуального закону.

Відповідно до частини другої, третьої статті 297 ЦПК України в редакції Закону, що була чинною на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статті 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом наведених норм закону, суддя-доповідач вправі відмовити у відкритті апеляційного провадження з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, виключно в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, у ній вказаних.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» за № 3674 від 08 липня 2011 року.

Згідно з частиною третьою статті 2 ЦПК України в редакції, яка була чинною на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до відмітки Красноградського районного суду Харківської області позовна заява ОСОБА_3 подана 17 серпня 2015 року, що свідчить про те, що на момент подачі позовної заяви ставка судового збору за звернення до суду з позовом майнового характеру (згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другоїстатті 4 Закону України «Про судовий збір») становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» з 01 січня 2013 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1 147 гривень.

Враховуючи предмет спору, судовий збір при зверненні до суду з цим позовом в розрахунку за вимогу майнового характеру - підлягав сплаті у розмірі 243,60 гривень.

Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другоїстатті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день звернення з апеляційною скаргою) ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви іншої заяви і скарги.

Отже, розмір судового збору при подачі апеляційної скарги за вимогу майнового характеру становить - 267,96 гривень.

В ухвалі від 11 квітня 2016 року апеляційним судом під час визначення розміру судового збору, який підлягав оплаті при подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, не враховано вимоги підпункту 6 пункту 1 частини другоїстатті 4 Закону України «Про судовий збір» і зобов'язано відповідача оплатити судовий збір у більшому розмірі, ніж визначено законом.

З цих підстав ухвала судді про залишення апеляційної скарги без руху в частині розрахунку розміру судового збору підлягає скасуванню з направленням цього питання на повторний розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладені обставини ухвала Апеляційного суду Харківської області від 11 квітня 2016 року в частині визначення розмірі судового збору підлягає скасуванню з підстав, встановлених частиною четвертою статті 411 ЦПК України.

Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що ОСОБА_4 копію ухвали апеляційного суду від 11 квітня 2016 року не отримував, оскільки цим судом помилково направлено копію цієї ухвали на неправильну поштову адресу, а отже, від виконання її вимог заявник не ухилявся, оскільки не був повідомлений про її зміст, а тому висновок апеляційного суду про те, що він не виконав вимоги ухвали, є передчасними.

Наведене свідчить про те, що доказів належного направлення та відповідної фіксації отримання ОСОБА_4 ухвали суду про залишення його апеляційної скарги без руху, що є правовою підставою і умовою для застосування статті 297 ЦПК України, матеріали справи не містять, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості встановлювати наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Згідно зістаттею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, оскаржувана в касаційному порядку ухвала Апеляційного суду Харківської області від 11 квітня 2016 року в частині визначення розміру судового збору та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Доводи заявника в касаційній скарзі, що ним було у визначений законодавцем строк подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, не підлягають оцінці, оскільки оскаржувана ухвала Апеляційного суду Харківської області від 11 квітня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху в частині висновків суду щодо пропуску строку на апеляційне оскарження не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 324 ЦПК України (в редакції, яка була чинною на момент подачі касаційної скарги), а отже не може переглядатися судом касаційної інстанції.

Крім того, апеляційному суду при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження слід звернути увагу на те, що рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17 березня 2016 року заявнику направлено 25 березня 2016 року, що підтверджується супровідним листом суду про направлення такого рішення.

Керуючись статтею 324 ЦПК України в редакції Закону від 18 березня 2004 року, статтями 389, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 квітня 2016 року в частині визначення розмірі судового збору та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 червня 2016 року скасувати, справу направити до апеляційного суду на новий розгляд для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді В. О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик