Ухвала суду № 71828500, 23.01.2018, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 428/12433/15-к

Провадження № 11-кп/782/403/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді О.В.Чобур,

суддів Ю.В.Чорнобривко, А.В.Юрченко,

при секретарі Ш.Х.Магомедові,

за участю прокурора А.В.Гринюк,

представників потерпілого ОСОБА_1,Г.В.Свистун,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області у м.Сєвєродонецьку Луганської області апеляційні скарги прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_5 зі змінами та доповненнями, обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_2 з доповненнями в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22.09.2017 року яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкає за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, с.Пурдівка, вул. Садова, 33, раніше судимого 25.01.2016 року Новоайдарським районним судом Луганської області за ч. 4 ст. 407 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн.,

визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю, за ч.2 ст. 146 КК України до 5 років позбавлення волі, за ч.4 ст. 189 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю, за ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.

Строк покарання постановлено обчислювати з дня його фактичного виконання, зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_4 з 11 вересня 2015 року по 20 червня 2017 року відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, з 21 червня 2017 року по 22 вересня 2017 року в редакції Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок Новоайдарського районного суду Луганської області від 25.01.2016 року постановлено виконувати самостійно.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в якості відшкодування матеріальної шкоди 679 675 грн., в якості відшкодування моральної шкоди 150 000 грн.

Питання про речові докази вирішені згідно ст. 100 КПК України.

В с т а н о в и л а :

Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 146, ч.4 ст.189 КК України за наступних обставин.

У травні 2015 року, більш точної дати та часу в судовому засіданні не встановлено, у ОСОБА_4, а також у невстановлених осіб у кількості трьох чоловік, які між собою вступили у злочинну змову, виник намір на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, вимаганням та викраденням людини.

08.05.2015 року приблизно о 08 годині 10 хвилин ОСОБА_4 разом з трьома невстановленими особами, одягнені у камуфльований одяг, маючи при собі вогнепальну зброю, на автомобілі, який мав камуфльований окрас та який під час досудового розслідування встановити не виявилося можливим, під'їхали до ОСОБА_6, який проходив біля приміщення кафе «Ступєні врємєні», розташованого по вул.Курчатова, 22 у м.Сєвєродонецьку Луганської області.

ОСОБА_4 разом з двома невстановленими особами вискочили з автомобіля, після чого ОСОБА_4 застосував до ОСОБА_6 газовий балончик, та разом з двома іншими особами, заламавши ОСОБА_6 руки за спину, насильно помістили його до автомобілю.

Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на незаконне заволодіння майном ОСОБА_6, ОСОБА_4 разом з невстановленими особами скотчем зв’язали руки і ноги ОСОБА_6, а також заклеїли йому очі, після цього на зазначеному автомобілі попрямувати за межі міста в район с. Метьолкіне.

Заїхавши в лісовий масив, розташований на околиці с. Метьолкіне, ОСОБА_4 разом з невстановленими особами, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на заволодіння майном ОСОБА_6, діючи узгоджено, періодично стали піддавати ОСОБА_6 психологічному тиску, який проявлявся у пересмикуванні затвору пістолета, приставлянні пістолета до голови та ноги ОСОБА_6, нанесенні ударів взутою ногою та рукою у корпус тіла в районі ребер, висловлюванні погроз застосування фізичного впливу до нього та його рідних, стали вимагати у нього передати їм наявну в нього суму грошей.

З причини застосованого насильства, а також зважаючи на явну фізичну та кількісну перевагу з боку ОСОБА_4 та невстановлених осіб, ОСОБА_6, чия воля була пригнічена їх злочинними діями, боячись подальшого насильства з боку останніх, погодився передати зазначеним особам наявні у нього грошові кошти у сумі 30 тисяч доларів США, при цьому попередивши, що вдома у нього є тільки 10 тис. доларів США, а решта грошей знаходиться в комірці Сєвєродонецького головного відділення банку ПАТ КБ «Приватбанку», які він згоден забрати і передати протягом декількох годин. Після цього ОСОБА_4 разом з невстановленими особами, діючи узгоджено, дали ОСОБА_6 інструкцію з використання в подальшому номера мобільного телефону, який йому записали в мобільний телефон та за допомогою якого вони будуть з ним зв’язуватися і координувати його наступні дії з приводу передачі грошей.

Розрізавши скоч на руках та ногах ОСОБА_6 та висловивши на його адресу та адресу його рідних погрози застосування фізичного насильства, ОСОБА_4 разом з невстановленими особами заволодів майном потерпілого ОСОБА_6, викравши з барсетки останнього пластикові картки банків ПАТ «Укрсіббанк» на ім'я «Kozemiakinyevgen», ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім’я «DaniilKozemiakin», які цінності для ОСОБА_6 не представляють, та гроші в сумі 18 тисяч гривень, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на зазначену суму, після чого залишили ОСОБА_7 в лісосмузі на околиці с. Метьолкіне м.Сєвєродонецька.

08.05.2015 року приблизно о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_6, чия воля була пригнічена злочинними діями ОСОБА_4 та невстановлених осіб, забрав за місцем проживання гроші в сумі 10 тисяч доларів США, після чого поїхав у відділення «Приватбанку», де забрав гроші в сумі 20 тисяч доларів США. Отримавши від ОСОБА_4 по мобільному телефону вказівку прибути на міське кладовище, розташоване в районі автовокзалу м.Сєвєродонецька, ОСОБА_6 виконав його вимогу та прибув до кладовища, де у визначеному ним місці залишив пакет з грошима в сумі 30 тисяч доларів США, що по курсу НБУ складає 621 675 гривень.

Внаслідок зазначених протиправних дій, ОСОБА_4 та невстановлені особи, діючи узгоджено, заподіяли потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 621 675 гривен.

Також ОСОБА_4 разом з невстановленими особами, продовжуючи свій злочинний намір направлений на вимагання, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в період часу з 15.05.2015 року до 19.05.2015 року кожного дня телефонували на мобільний телефон ОСОБА_6 та вимагали від нього передати їм грошові кошти у сумі 100 тисяч доларів США, при цьому висловлюючи на його адресу та адресу його рідних погрози застосування фізичного впливу.

ОСОБА_6, чия воля була пригнічена злочинними діями ОСОБА_4 та невстановлених осіб, під час спілкування по мобільному телефону з ОСОБА_4, відстрочував момент передачі необхідної суми, пояснюючи що не може зібрати вказану суму, тому що є труднощі при знятті грошових коштів у банківській установі, і те що він зміг зібрати тільки 40 тисяч гривень.

20.05.2015 року у першій половині дня, ОСОБА_4 з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6, неодноразово телефонував останньому на мобільний телефон та, продовжуючи висловлювати на його адресу та адресу його рідних погрози застосування фізичного впливу, надав вказівки відвезти гроші в сумі 40 тисяч гривень на кладовище, розташоване біля автовокзалу м. Сєвєродонецька та залишити у зазначеному ним місці. При цьому ОСОБА_6 попередньо обумовив з ОСОБА_4А по мобільному телефону, що гроші на кладовище відвезе його родич ОСОБА_8, на що останній погодився. Приблизно о 12 годині 20.05.2015 року ОСОБА_6, приїхав до місця передачі грошових коштів, та перебуваючи непомітним на незначній відстані, став спостерігати, очікуючи на особу, яка забере гроші.

20.05.2015 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, невстановлена особа, попередньо вступивши в злочинну змову з ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами, прибула на територію міського кладовища, розташованого в районі автовокзалу м. Сєвєродонецька, де, діючи узгоджено разом з ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами, забрала в зазначеному ними місці залишені ОСОБА_6 гроші в сумі 40 тисяч гривень.

Внаслідок цих протиправних дій, ОСОБА_4 та невстановлені особи, діючи узгоджено, заподіяли потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 40 тисяч гривень.

В зміненій і доповненій апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Посилається на те, що в ході судового розгляду сторона захисту зверталася з клопотанням про призначення судово-психологічної експертизи, мотивуючи клопотання наявністю суперечливих даних, отриманих в ході допиту потерпілого ОСОБА_6 під час судового розгляду про те, коли саме йому стало відомо про інкриміновану ОСОБА_4 причетність до вчинення кримінальних правопорушень.

Також стороною захисту заявлялося клопотання про доступ до інформації, що містить охоронювану законом таємницю, щодо вхідних та вихідних з’єднань абонентського номеру потерпілого +380933565649 за період з 9.00 до 14.00 години 20.05.2015 року, із зазначенням абонентських номерів, дати, часу, тривалості з’єднання, базових станцій, азимутів з’єднань мобільних телефонів операторів мобільного зв’язку ТОВ «Лайфсел» та ПрАТ «Водафон Україна».

Обвинувачений ОСОБА_4, піддаючи сумніву здатність потерпілого сприймати реальну погрозу життю внаслідок застосування стосовно нього вогнепальної зброї, звернувся з клопотанням про проведення відповідного слідчого експерименту для з’ясування вказаної обставини та подальшої оцінки показань потерпілого на предмет достовірності.

Вказані клопотання сторони захисту та самого обвинуваченого залишилися без розгляду.

В порушення вимог ст. 81 КПК України, 22.11.2016 року клопотання захисника ОСОБА_9 про відвід складу суду залишено без розгляду та без видалення до нарадчої кімнати.

Рішення суду про визнання недопустимими доказами протоколу обшуку, який було проведено 11.09.2015 року за місцем проживання ОСОБА_4, протоколу обшуку в автомобілі «Мерседес-Бенц», та протоколів огляду предметів від 13.09.2015 року прийнято без видалення до нарадчої кімнати та постановлення відповідної письмової ухвали, при цьому у вироку суду йдеться лише про протокол обшуку житла від 11.09.2015 року за місцем проживання ОСОБА_4, а стосовно протоколу обшуку транспортного засобу - автомобіля «Мерседес-Бенц», у вироку відомості відсутні.

В порушення вимог ст.369, ч.6 ст.371 КПК України, суд не виклав у письмовій формі ухвали про відмову у задоволенні клопотань, а обмежився лише їх усним оголошенням.

Мотивувальна частина вироку не містить аналізу доказів на підтвердження належності абонентського номеру телефону +380506277171 ОСОБА_4, а номеру +380664400330 - ОСОБА_10

Під час судового розгляду прокурором було оголошено обвинувальний акт, складений 11.11.2016 року, у якому викладено додаткове обвинувачення, що складається із ч.2 ст.187, ч.2 ст.146, ч.4 ст.189 КК України, проте суд, всупереч вимогам ст. 339 КПК України, не відклав судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення до судового розгляду та виконання прокурором вимог, передбачених статтями 276-278, 290-293 цього Кодексу, і не розпочав після закінчення цього строку судове провадження з підготовчого судового засідання. На думку прокурора, суд тим самим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону з огляду на те, що на вказаній стадії зміст обвинувального акту повинен бути перевірений на предмет дотримання вимог ст. 291 КПК України. Прокурор вважає, що формулювання обвинувачення, викладене у новому обвинувальному акті та визнане судом доведеним за ч. 4 ст. 189 КК України, є суперечливим через те, що фабула обвинувачення містить обставини застосування погрози насильства над потерпілим, обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілого, а правова кваліфікація злочину такої ознаки не містить, хоча ці кваліфікуючі ознаки є обов’язковими ознаками вимагання.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати вирок та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в ході досудового слідства було порушено його право на захист, оскільки з моменту фактичного затримання 11.09.2015 року він не був забезпечений захисником, що підтверджується протоколом затримання від 11.09.2015 року, однак зауважує, що його було затримано в денний час.

Зазначає, що був порушений порядок пред`явлення особи для впізнання, оскільки потерпілий бачив його в наручниках до початку слідчої дії.

Посилається на неповноту судового розгляду, а саме те, що судом відхилено клопотання захисника ОСОБА_2 про проведення психологічної експертизи потерпілого з приводу дослідження можливості встановлення факту впливу психологічної травми на здатність потерпілого запам`ятовувати чи відтворювати обставини справи; відсутній доказ належності його голосу, який був пред`явлений для впізнання потерпілому, висновком експерта не доведено його специфічне мовлення; судом не досліджено його знайомство з потерпілим до подій злочину, не взято до уваги той факт, що потерпілий надав свідчення щодо прикмет нападника через 4 місяці після подій злочину, тому вважає, що висновки суду не підтверджуються достатніми доказами у справі, жодного відношення до нападу на потерпілого він не має.

Крім того апелянт зазначає, що протокол пред`явлення особи для впізнання за голосом від 10.09.2015 року, протокол пред`явлення особи для впізнання від 11.09.2015 року, доручення про проведення слідчих дій від 08.06.2015 року є недопустимими доказами у справі, слідчі дії, які проведені слідчими та іншими посадовцями є незаконними, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні процесуальні рішення про призначення групи слідчих, доручення про проведення слідчих дій, не надано підтвердження повноважень прокурорів та слідчих під час кримінального провадження, допущені аналогічні порушення при накладенні арешту на його автомобіль за клопотанням слідчого Пільтенко В.В.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить скасувати вирок у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні його клопотання про призначення судово-психологічної експертизи на предмет наявності у потерпілого стану сильного душевного хвилювання, який міг вплинути на його здатність запам`ятовувати та відтворювати істотну інформацію.

Також судом були відхилені його клопотання про дослідження протоколів допиту потерпілого під час досудового розслідування, оскільки надані ним в цей період показання суперечать з його показаннями, наданими ним під час судового розгляду, клопотання про повторний допит свідка ОСОБА_11 в частині здійснення на неї тиску головуючим суддею Макаренко І.Г. та прокурором у справі ОСОБА_12

Крім того, судом залишено без розгляду клопотання обвинуваченого про проведення слідчого експерименту щодо здатності потерпілого визначати зброю на слух.

Висновок суду щодо належності номеру телефону +380506277171 обвинуваченому ОСОБА_4, на думку захисника, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки не підтверджується матеріалами справи.

Зазначає, що судом не надано оцінки тій обставині, що на думку обвинуваченого, інформація надана ПрАТ «МТС Україна» є недопустимим доказом, оскільки роздруківка телефонних дзвінків при відкритті матеріалів кримінального провадження обвинуваченому містилась на 76 аркушах, а в суді досліджувалась інформація на 95 аркушах.

Висновок суду щодо належності номеру телефону +380664400330 ОСОБА_10, і відповідно, висновок суду щодо участі ОСОБА_4 з іншими невстановленими особами у скоєнні злочинів, вважає необґрунтованим.

На думку захисника, висновок суду про належність зразків голосу ОСОБА_4 під час проведення пред`явлення особи для впізнання за голосом від 10.09.2015 року потерпілому ОСОБА_6, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки не підтверджується достатніми доказами.

Також не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження висновок суду в тій частині, що пластикові картки, які були пред`явлені потерпілому після проведення обшуку у ОСОБА_4, викрадені 08.05.2015 року, є доказом вини останнього, оскільки протокол обшуку на який послався суд у вироку, був визнаний недопустимим доказом.

Крім того, зазначає, що суд першої інстанції, дійшовши висновку щодо підтвердження вини ОСОБА_4 у скоєних злочинах за обставин його відмови давати пояснення у справі, ненадання ним його алібі, порушив засаду презумпції невинуватості та доведеності вини.

Також вказує, що судом порушено право обвинуваченого на справедливий суд, в частині дослідження письмових доказів у справі та здійснення впливу головуючим суддею та прокурором на свідка ОСОБА_11, з приводу чого захисником заявлялись відводи судді Макаренко І.Г. та прокурору Черненко Д.О., в задоволенні яких було відмовлено.

Суд першої інстанції, в порушення вимог ч.2 ст. 96 КПК України, послався на показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які були понятими під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 від 11.09.2015 року, оскільки протокол цієї слідчої дії визнаний судом недопустимим доказом.

Вказує, що під час досудового розслідування всі слідчі та процесуальні дії проведенні неповноважними особами, тому протокол пред`явлення особи для впізнання за голосом від 10.09.2015 року, протокол пред`явлення особи для впізнання від 11.09.2015 року, доручення про проведення слідчих дій від 08.06.2015 року, є недопустимими доказами.

Також зазначає, що накладення арешту на автомобіль ОСОБА_4 проведено з порушеннями КПК України, неповноважною особою.

Обрання та продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, продовження строку досудового розслідування, повідомлення ОСОБА_4 про підозру є незаконними за цих же обставин.

В доповненнях до апеляційної скарги захисник просить визнати незаконною ухвалу судді Сєвєродонецького міського суду від 11.12.2016 року, якою ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою до двох місяців, оскільки вона ухвалена незаконним складом суду.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав доводи власної апеляційної скарги в частині призначення нового судового розгляду зі стадії підготовчого судового засідання та просив задовольнити апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника ОСОБА_2 в частині скасування вироку суду і призначенні нового судового розгляду; обвинуваченого та захисників, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, надали аналогічні їх змісту пояснення, просили задовольнити апеляційну скаргу прокурора в частині скасування вироку та призначення нового судового розгляду; представників потерпілого, які визнали апеляційні вимоги сторін в частині скасування вироку та призначення нового судового розгляду зі стадії підготовчого судового засідання; дослідивши матеріали справи, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів доходить до наступних висновків.

Відповідно до частин 2 і 3 статті 339 КПК України, у разі задоволення клопотання прокурора про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням, суд зобов’язаний відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для підготовки до захисту від додаткового обвинувачення, але не більше ніж на чотирнадцять днів. Після закінчення встановленого судом строку, судове провадження повинно бути розпочате з підготовчого судового засідання.

Дані вимоги закону судом не виконані.

Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 надійшов до суду за ч.4 ст. 187 КК України.

Під час судового розгляду 11.11.2016 року прокурором змінено обвинувачення, в тому числі оголошено новий обвинувальний акт, в якому викладено додаткове обвинувачення, внаслідок чого дії ОСОБА_4 кваліфіковані прокурором за ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України.

Проте суд не виконав вимоги ст. 339 КПК України, зокрема, не розпочав судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання. Таким чином, судом не досліджувалося питання щодо відповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України і думка сторін кримінального провадження з цього приводу судом не з’ясовувалася.

Колегія суддів вважає, що судом допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які позбавили його можливості ухвалити законне та обгрунтоване рішення, що відповідно до вимог ст. 412 КПК України є підставою для скасування судового вироку і призначення нового розгляду у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Апеляційну скаргу прокурора в цій частині колегія суддів вважає такою, що підлягає задоволенню, при цьому вважає передчасними доводи прокурора щодо суперечливості кваліфікації дій обвинуваченого за ч.4 ст. 189 КК України.

У випадку, якщо в підготовчому судовому засіданні суд дійде висновку про призначення судового розгляду на підставі нового обвинувального акту, йому слід врахувати під час нового судового розгляду доводи, викладені в апеляціях сторін захисту і обвинувачення, в тому числі надати оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку, і прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Наразі інші доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає передчасними, оскільки вирок скасовується внаслідок істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, апеляційні скарги обвинуваченого та захисника ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню в частині скасування судового рішення та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Колегія суддів ухвалою від 06.12.2017 року змінила запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, при цьому зазначила в мотивувальній частині ухвали, що суд першої інстанції 11.12.2015 року в незаконному складі, тобто одноособово, а не колегіально, як того вимагає закон, задовольнив клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою до 10 лютого 2016 року.

Таким чином, на час доповнення апеляційних вимог захисником ОСОБА_2, колегія суддів вже висловила думку щодо незаконності ухвали суду першої інстанції від 11.12.2015 року про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.

Наразі не виникло нових підстав для зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу, а тому його слід залишити у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Керуючись статтями 407 та 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_5 зі змінами та доповненнями, обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_2 з доповненнями в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22.09.2017 року щодо ОСОБА_4 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого засідання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк до 04 лютого 2018 року.

Ухвала набирає законної сили негайно і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.В.ОСОБА_15ОСОБА_16 Юрченко