Ухвала суду № 71828365, 26.01.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/832/18

Провадження № 1-кс/428/510/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Дьоміна О.П., при секретарі судового засідання Циганок А.В., за участю прокурора прокуратури Луганської області ОСОБА_1, старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_2В, підозрюваного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_2В, погоджене заступником начальника відділу прокуратури Луганської області юристом 1-го класу ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження за №12018130000000001 від 03.01.2018 року, стосовно: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, кв. Молодіжний, 9/47, раніше засудженого:

-18.11.2003 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. ст. 307 ч. 2, 311 ч. 2 , 70 КК України до покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 04.09.2006 року із заміною покарання на виправні роботи на не відбутий строк 1 рік 10 місяців 28 днів;

-10.09.2007 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 309 ч. 2 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, згідно ст. 71, 72 КК України остаточне покарання у виді 2 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 05.05.2009 року на підставі постанови Брянківського міського суду Луганської області умовно достроково, не відбутий строк 7 місяців 14 днів;

-19.07.2013 року Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді обмеження волі на 2 роки, від відбуття покарання звільнений, відповідно до ст. 75 КК України, з випробувальним строком 1 рік;

- 22.01.2015 Лисичанським міським судом Луганської області за ст. ст. 306 ч. 1, 69, 307 ч. 2, 69, 309 ч. 2, 311 ч. 3, 69, 315 ч. 2, 69, 321 ч. 1, 70 ,71, 72 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, за вироком Петропавлівського районного суду, Дніпропетровської області від 19.07.2013 року остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі, підозрюваного у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України,

ВСТАНОВИВ:

СУ ГУНП в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018130000000001 від 03.01.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.149 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена особа при невстановлених обставинах та у невстановлений час, запропонувала ОСОБА_3, підібрати осіб жіночої статі для роботи в якості повій в м. Тула, Російської Федерації, на що ОСОБА_3 надав свою добровільну згоду. Так, приблизно у листопаді – грудні 2017 року, більш точну дату встановити не надалось можливим, ОСОБА_3, маючи умисел, спрямований на вербування та переміщення людини, з метою сексуальної експлуатації, перебуваючи на території мікрорайону «РТІ», м. Лисичанська, Луганської області зустрівся з ОСОБА_6 та візуально визначивши зовнішні дані останньої як такі, що підходять для надання платних сексуальних послуг, а також із розмови з’ясував, що ОСОБА_6 перебуває у тяжкому матеріальному стані та використовуючи її уразливий стан, запропонував останній займатися проституцією на території м. Тула, Російської Федерації, повідомивши умови роботи у якості повії. При цьому ОСОБА_3, достовірно знаючи про уразливий стан ОСОБА_6, який виражався у тяжкому матеріальному становищі, з метою вербування останньої для подальшої сексуальної експлуатації на території м. Тула, Російської Федерації, повідомив останній, що в разі її згоди на цю пропозицію їй будуть сплачувати суму не менше 2500 рублів РФ за одну годину надання послуг сексуального характеру. ОСОБА_6, не маючи постійного місця роботи та джерел надходження грошових коштів, перебуваючи у тяжкому матеріальному становищі, погодилась на вказану пропозицію.

15.01.2018 року ОСОБА_3, продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, спрямований на вербування та переміщення людини, з метою сексуальної експлуатації, перебуваючи на території мікрорайону «РТІ», м. Лисичанська, Луганської області зустрівся з ОСОБА_6 та неповнолітньою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 та достовірно знаючи про її неповнолітній вік, запропонував останній займатися проституцією на території м. Тула, Російської Федерації. При цьому ОСОБА_3, з метою вербування неповнолітньої ОСОБА_7, для подальшої сексуальної експлуатації на території м. Тула, Російської Федерації, розповів умови роботи у якості повії, пообіцяв останній, що в разі її згоди на цю пропозицію їй будуть сплачувати суму не менше 2500 рублів РФ за одну годину надання послуг сексуального характеру. Неповнолітня ОСОБА_7 погодилась на вказану пропозицію.

23.01.2018 року ОСОБА_3 з метою реалізації зазначеного злочинного умислу, а саме переміщення людини з метою сексуальної експлуатації, зателефонував до ПП «Лісавтотранс» та забронював два проїзних квитки з метою виїзду з м. Лисичанська до м. Тула, Російської Федерації на ОСОБА_6 та неповнолітню ОСОБА_7 У подальшому ПП «Лісавтотранс» було надано два квитки для вищезазначених осіб на міжнародний автобус сполученням «Бахмут – Москва» з датою виїзду на 25.01.2018 року, про що ОСОБА_3 у телефонній розмові повідомив ОСОБА_6

25.01.2018 року ОСОБА_6 та неповнолітня ОСОБА_7 прийшли до автостанції, що розташована за адресою: вул. В. Сосюри, будинок 138 у місті Лисичанську, Луганської області де за пропозицією ОСОБА_3, який зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_6, сіли в автобус зазначеним сполученням з метою виїзду до м. Тули РФ.

Таким чином ОСОБА_3 здійснив переміщення ОСОБА_6 та неповнолітньої ОСОБА_7, з метою сексуальної експлуатації останніх на території м. Тула Російської Федерації. Своїми умисними, протиправними діями, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 149 КК України, тобто вербування та переміщення людини, вчинене з метою експлуатації з використанням уразливого стану особи, щодо неповнолітнього та щодо кількох осіб.

25.01.2018 року ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України. 25.01.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- свідченнями потерпілої ОСОБА_6, яка зазначила, що у листопаді – грудні 2017 року на території міста Лисичанська, Луганської області вона зустрілась з ОСОБА_3, який їй запропонував виїхати до міста Тули, РФ, розповів про роботу повією, при спілкуванні вона розповіла останньому про своє скрутне становище. Пізніше ОСОБА_3 придбав їй квиток з метою виїзду до вказаного міста. 25.01.2018 року вона виїхала до міста Тула РФ, але при виїзді з міста Лисичанська, Луганської області, автобус на якому вони їхали було зупинено і їй запропонували проїхати до поліції;

- свідченнями потерпілої неповнолітньої ОСОБА_7, яка зазначила, що у січні 2018 року на території міста Лисичанська, Луганської області вона зустрілась та познайомилась з ОСОБА_3, який їй запропонував виїхати до міста Тула Російської Федерації, розповів про роботу у якості повії, при спілкуванні вона казала останньому про її неповнолітній вік. 25.01.2018 року вона виїхала до міста Тула, РФ, але при виїзді з міста Лисичанська, Луганської області, автобус на якому вони їхали було зупинено і їй запропонували проїхати до поліції;

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_8, який вказав в даному протоколі що ОСОБА_3 завербував його знайому ОСОБА_6 з метою виїзду до РФ для подальшої сексуальної експлуатації;

- свідченнями свідка ОСОБА_8, який зазначив, що у нього є знайома ОСОБА_6, на початку січня 2018 року йому стало відомо від останньої, що їй запропонували роботу, яка полягає в надані платних сексуальних послуг у м. Тула, РФ. Після чого він став її відмовляти, але ОСОБА_6 виявила бажання виїхати до вказаного міста РФ для даної роботи. Причиною для виїзду до РФ, для вказаної роботи було скрутне матеріальне становище ОСОБА_6 Побоюючись за ОСОБА_6 він звернувся до поліції, де написав заяву про зазначені обставини;

- протоколом огляду ділянки місцевості на якій розташовано автобус «Neoplan», під час огляду вилучено два квітки сполученням «Бахмут – Москва» на ім’я ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Беручи до уваги, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за скоєння якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, на теперішній час ніде не працює, раніше неодноразово засуджений, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, неодноразово в продовж 2016 – 2017 років перетинав державний кордон України з Російською Федерацією, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв’язків підозрюваного в місці його постійного проживання та може вказувати на наявність ризику передбаченого п. 1 ст. 177 КПК України, а саме: знаходячись на свободі може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні умисного злочину, що може вказувати про наявність ризику, передбаченого п. 3 ст. 177 КПК України, а саме: перебуваючи на свободі може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які вказали на нього, як на особу, що вчинила кримінальне правопорушення. Крім того враховуючи той факт, що Лисичанським міським судом Луганської області розглядається обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України присутній ризик передбачений п. 5 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, на думку слідчого, свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м’яких запобіжних заходів, тому він й звернувся до суду з вказаним клопотанням, погодженим прокурором, в якому просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_3

В судовому засіданні прокурор та слідчий подане клопотання підтримали, просили його задовольнити, вважали, що підозра є обґрунтованою, наявні ризики, що дають підставу для застосування саме вказаного запобіжного заходу, при цьому прокурор просив визначити підозрюваному заставу в розмірі, передбаченому діючим КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_3 та захисник проти клопотання заперечували посилаючись на те, що підстав для обрання, зазначеного слідчим в клопотанні запобіжного заходу не має, оскільки зазначені слідчим ризики не підтверджені жодним чином, а відтак просили суд обрати підозрюваному більш м’який запобіжний захід, а саме домашній арешт.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали надані з клопотанням, слідчий суддя приходить до наступного:

Зі змісту ст. 177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зокрема спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті – зазначено в частині 2 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог, передбачених в ст. 178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, повинен оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.

Частина 2 цієї статті наголошує на тому, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований зокрема, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Встановлено, що СУ ГУНП в Луганській здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12018130000000001 від 03.01.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, про що до ЄРДР внесено відповідну інформацію.

25.01.2018 року старшим слідчим СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_2 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України ОСОБА_3

Про обґрунтованість підозри свідчать досліджені слідчим суддею, під час розгляду клопотання: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.01.2018 року, протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 06.01.2018 року, протоколи допитів потерпілих ОСОБА_6 від 25.01.2018 року, ОСОБА_7 від 25.01.2018 року, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 25.01.2018 року тощо.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а відповідно до ст.18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Тому, з урахуванням досліджених доказів слідчий суддя вважає, що підозра є обґрунтованою.

Розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді його тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Про існування ризиків, передбачених п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення свідчать: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; характер та суспільна небезпека вчиненого кримінального правопорушення, наявність судимостей.

Доводи прокурора про те, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, не знайшли свого підтвердження під час розгляду зазначеного клопотання.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такової та яке згідно статті 12 цього кодексу класифікується як особливо тяжкий злочин.

Але на думку слідчого судді навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного запобіжного заходу, а тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризиків, передбачених п. 1, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: вік та стан здоров’я підозрюваного, його репутацію та майновий стан, наявність судимостей, те, що підозрюваний офіційно не працює, зареєстрований та мешкає за різними адресами, що в свою чергу, на думку слідчого судді, свідчить про відсутність міцних соціальних зв’язків в місці його постійного проживання, у тому числі відсутність в нього утриманців

Таким чином, клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 підлягає задоволенню. В той же час, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим кодексом.

Згідно з частиною 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину – від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина 4 ст. 182 КПК України зазначає, що розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частина 7 ст. 182 КПК України вказує на те, що у випадках, передбачених частинами 3-4 ст. 183 цього кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зі змісту статті 202 ч. 4, 5 КПК України слідує, що підозрюваний звільняється з-під варти негайно, але не більше протягом одного робочого дня після внесення застави, визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності іншого судового рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою; після отримання та перевірки документа, підтверджуючого факт внесення застави – та уповноважена службова особа місця ув`язнення повинна повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Частина 3 статті 182 КПК України зазначає, у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз’яснення здійснюється уповноваженою службовою особою місця ув’язнення.

Таким чином відповідно до вище перелічених статей суд вважає за необхідне при винесенні ухвали щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, визначити розмір застави, а саме 140 960 грн., (80*1762) грн., тобто тобто 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку він має право у будь – який момент внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, після чого він може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов’язки, перелічені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Але у випадку невиконання вище перелічених обов’язків, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 197, 198 КПК України та ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Луганській області ОСОБА_2В, погоджене заступником начальника відділу прокуратури Луганської області юристом 1-го класу ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 в кримінальному провадженні за№12018130000000001 від 03.01.2018 року - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 10 год. 25 хв. 25.01.2018 року по 10 год. 25 хв. 26.03.2018 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надати учасникам процесу та направити до відповідного ІТТ та слідчого ізолятора для виконання.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України встановити ОСОБА_3 заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить – 140 960 гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України, одержувач – ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ – 26297948, банк одержувача – Держказначейська служба України м. Київ, МФО – 820172, рахунок 37317017002672, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. ЄДРПОУ суду – 05381484.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув’язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_3 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з під варти у зв’язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення зазначеної застави, покласти на підозрюваного наступні обов’язки:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичнистю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, перебуває чи зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання, роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

В разі внесення застави, вище перелічені обов’язки, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Підозрюваному роз’яснюється положення п. п. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

На дану ухвалу у п’ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області.

Слідчий суддя О.П. Дьоміна