Постанова № 71828157, 25.01.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №573/1482/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/68/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року м. Суми

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 14 листопада 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат,-

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 з позовом, який уточнив в ході судового розгляду справи і остаточно свої вимоги мотивував тим, що на виконанні у Білопільському РВ ДВС перебуває зведене виконавче провадження, у складі якого перебуває 5 виконавчих провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 коштів в загальній сумі 68639 грн. 89 коп.

Посилаючись на те, що зазначена заборгованість не погашена, позивач просив стягнути з відповідача передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні збитки за період з 2013 року по 30 вересня 2017 року у сумі 56736 грн.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 14 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення його позову.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що місцевий суд прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення його вимог про стягнення інфляційних втрат, оскільки, у даному випадку, зобов’язання виникли не з рішення суду, а внаслідок виникнення у відповідача грошового зобов’язання і, у зв’язку із його простроченням, останній повинен сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. Тому просив стягнути з останнього 47276 грн. інфляційній втрат, виходячи з суми основної заборгованості 53000 грн.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, думку позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду Сумської області від 27 липня 2010 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 53000 грн. основного боргу, 1490 грн. інфляційних, 895 грн. 58 коп. судових витрат (а. с. 32-33).

Цим же рішенням встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики від 01 травня 2008 року, за яким відповідач отримав 35 000 грн., строком до 01 січня 2009 року та два договори позики від 01 січня 2009 року, за якими ОСОБА_4 передано відповідно 10 000 грн. та 8 000 грн. строком до 01 вересня 2009 року.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 18 травня 2011 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3018 грн. 82 коп. процентів за користування грошима за період з 28 липня 2010 року по 20 квітня 2011 року, 1236 грн. 99 коп. у вигляді 3% річних від простроченої суми в розмірі 35000 грн. за період з 15 лютого 2010 року по 20 квітня 2011 року, 792 грн. 99 коп. у вигляді 3% річних від простроченої суми в розмірі 18000 грн. за період з 01 листопада 2009 року по 20 квітня 2011 року та 43 грн. 58 коп. судових витрат (а. с. 44-45).

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 12 січня 2012 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5402 грн. 30 коп. інфляційних збитків за період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2011 року. Вирішено питання щодо судових витрат (а. с. 42-43).

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 29 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 29 травня 2013 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_7, відділу ДВС Білопільського районного управління юстиції було виділено в натурі частки із нерухомого майна подружжя ОСОБА_7 і визнано за ними право власності на ці частки (а. с. 34-36, 37-41).

З листів Білопільського районного відділу державної виконавчої служби від 04 січня 2017 року, 05 жовтня і 25 жовтня 2017 року вбачається, що на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № 21458891 про стягнення коштів з ОСОБА_4 У складі зведеного виконавчого провадження перебуває 15 виконавчих проваджень, з яких 5 виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу на загальну суму 68639 грн. 89 коп. Станом на 05 жовтня 2017 року згідно з наявними в матеріалах справи відомостей на користь ОСОБА_3 стягнуто 594 грн. 48 коп. Залишок боргу складає 68045 грн. 41 коп. (а. с. 46, 47, 86).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 місцевий суд виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами виникли з приводу виконання судових рішень та врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», а тому до них не можуть застосовуватися положення ч.2 ст.625 ЦК України.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ураховуючи, що зобов’язання щодо повернення основного боргу за трьома зазначеними вище договорами позики у загальному розмірі 53000 грн., строк виконання яких настав, в силу ст. ст. 524, 533 ЦК є грошовим та існували до ухвалення відповідного рішення про стягнення з відповідача цих сум, а тому дія ч. 2 ст. 625 ЦК України на порушення цього зобов’язання поширюється.

Посилання місцевого суду на правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду України № 6-2491цс15 від 02.03.2016 року, № 6-3019цс15 від 13 січня 2016 року, № 6-2759 цс15 від 20.01.2016 року є помилковими, оскільки ці правові позиції зроблені у інших спірних правовідносинах.

Тому позивач у даному випадку має право на отримання інфляційних втрат понесених внаслідок невиконання грошового зобов’язання у розмірі 53 000 грн.

Розмір цих сум за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2017 року, виходячи з розміру заборгованості 53 000 грн. та відповідних індексів інфляції, становить 65 041 грн. 01 коп.

Однак, беручи до уваги, що заявник в апеляційній скарзі ставить питання про стягнення 47 276 грн. інфляційних втрат, то саме цю суму необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

За таких умов, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасування з прийняттям постанови про задоволення цих вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 533 грн. 24 коп. на компенсацію сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 704 грн. на компенсацію судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 14 листопада 2017 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 47276 грн. в рахунок відшкодування інфляційних збитків за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2017 року внаслідок невиконання грошового зобов’язання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 533 грн. 24 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції та 704 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення .

Повне судове рішення складене 26 січня 2018 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді : Т. А. Левченко

ОСОБА_8