Рішення № 71826445, 16.01.2018, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/4424/17

Номер провадження 2/404/558/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Гуйван О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Просить стягнути з ОСОБА_2 16465,33 грн. суми страхового відшкодування, 250,00 грн. франшизи, 10000,00 моральної шкоди, 500,00 грн. витрат на проведення авто товарознавчої оцінки транспортного засобу, а також судовий збір в розмірі 1280,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є власницею автомобіля марки Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, 2006 року випуску, сірого кольору. 27.02.2017 року о 14:00 год в м. Кропивницькому по вул. С.Кравчинського, ОСОБА_2, керуючи автомобілем Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_3 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався попереду, в результаті чого останній транспортний засіб отримав механічні ушкодження з матеріальними збитками. На місці дорожньо-транспортної пригоди було складено протокол про адміністративне правопорушення. Постановою суду від 10.04.2017 року відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована АТ «СГ «ТАС». В строк, визначений Законом, позивач звернулася до страхової компанії відповідача із заявою про виплату їй страхового відшкодування. Згідно листа АТ «СГ «ТАС» від 13.03.2017 року, матеріальний збиток, завданий ОСОБА_1 як власнику пошкодженого автомобіля становить 15274,67 грн., в т.ч. розмір франшизи 250,00 грн. Таким чином розмір страхового відшкодування становить 15024,67 грн. ОСОБА_1 погодилася із вказаною сумою, оскільки не розуміла, яка реальна вартість відновлювального ремонту її автомобіля, а жодного звіту експерта після огляду транспортного засобу позивача останній надано не було. 13.03.2017 року позивач звернулася до суб’єкта оціночної діяльності ПП ОСОБА_3 із заявою про проведення авто товарознавчої оцінки пошкодженого в результаті ДТП автомобіля Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до звіту від 16.03.2017 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача станом на 13.03.2017 року складає 32184,51 грн. 06.03.2017 року позивачу перераховано суму страхового відшкодування у розмірі 15024,67 грн. Згідно розрахунку від 27.03.2017 року вартість ремонту автомобіля Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 31490,00 грн., вказана сума коштів була повністю оплачена ОСОБА_1. 01.04.2017 року позивач звернулася із листом до АТ «СГ «ТАС», в якому просила відшкодувати їй розмір недоплаченого матеріального збитку пошкодженого автомобіля в сумі 16465,33 грн. 22.05.2017 року ОСОБА_1 отримала відповідь на свій лист, в якому зазначено, що АТ «СК «ТАС» своє зобов’язання виконав в повному обсязі, сплативши суму страхового відшкодування в розмірі 15024,67 грн. При цьому, третьою особою відмовлено позивачу у наданні їй страхового акту та калькуляції відновлювального ремонту через відсутність правових підстав. Таким чином, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 16465,33 грн., в зв’язку з чим, ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та проси відмовити в його задоволенні в зв’язку з безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог. Також, в матеріалах справи містяться письмові заперечення сторони відповідача. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач підписала та погодилася з сумою страхового відшкодування, проте після того провела автотоварознавчу оцінку механічних пошкоджень свого транспортного засобу. Дорожньо-транспортна пригода сталася 27.02.2017 року, а проведена автотоварознавча оцінка 13.03.2017 року. Тому, залишається нез’ясованим те, чому проведена автотоварознача оцінка зі спливом такого проміжку часу, і де після ДТП до цього часу знаходився транспортний засіб позивача, чи виключена можливість потрапляння автотранспорту позивача в інші ДТП, після 27.02.2017 року до 13.03.2017 року. Вимога позивача про стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок ДТП, за обставин, які виникли в даних правовідносинах, є зловживанням позивачем своїми правами з метою отримання безпідставної подвійної вигоди та збагачення за рахунок відповідача. Крім того, заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована. Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) у Полісі встановлений у розмірі 100 000 грн. Відтак і різницю вартості відновлювального ремонту у межах заявлених позовних вимог повинна була сплатити також АТ «СГ «ТАС». В розрахунку № 53 від 27.03.2017 року ремонту автомобіля позивача не описано детального опису ремонту. Також, якщо ПП ОСОБА_4 має право займатися роздрібною торгівлею запчастин, то повинен вказувати історію походження матеріалів, найменування, дату придбання, виробника запчастин зазначених в рахунку, де записана різниця з урахуванням вартості неліквіду і чому його вартість не врахована позивачем. Щодо заявленого позивачем до стягнення розміру моральної шкоди відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не надано розрахунку розміру шкоди, з яких міркувань вона виходить зазначаючи її, не надано жодного доказу підтвердження факту завдання їй моральної шкоди та в чому вона полягає.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, а також письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, в яких зазначено, що АТ «СГ «ТАС» (приватне) діяло виключно в межах Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме відповідно до абзацу 2 п. 36.2 ст. 36 Закону, згідно якого позивачем була подана третій особі заява про страхове відшкодування, в якій погоджено суму матеріальної шкоди за вирахуванням франшизи, передбаченої Полісом.

Суд, в межах наданих доказів, заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, допитавши експерта, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.02.2017 року о 14:00 год., ОСОБА_2, керуючи автомобілем Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_3 по вул. С.Кравчинського, 6 в м. Кропивницькому, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1, який рухався попереду. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10.04.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладеного на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с. 10).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час скоєння ДТП була застрахована АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК 5514303 від 22.12.2016 року. Франшиза згідно Поліса становить 250,00 грн. (а.с. 66).

01.03.2017 року позивач повідомила АТ «СГ «ТАС» (приватне) про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 27.02.2017 року з вини відповідача (а.с. 99 на звороті).

01.03.2017 року представником страховика було складено акт огляду транспортного засобу, в якому було зазначено характер пошкоджень автомобіля Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1, спричинених внаслідок ДТП (а.с. 98). З вказаним актом позивач була ознайомлена, про що свідчить її підпис в графі «Страхувальник/потерпілий (представник)».

ОСОБА_1 06.03.017 року звернулася до АТ «СГ «ТАС» (приватне) з заявою про страхове відшкодування (а.с. 81).

Згідно страхового акту № 5944Р/11/17 від 13.03.2017 року, складеного спеціалістом з транспортних ризиків Регіонального Управління врегулювання страхових випадків (а.с. 79), подія, яка сталася 27.02.2017 року є страховим випадком, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті становить 15024,67 грн. (а.с. 79 на звороті).

Листом від 13.03.2017 року за вих. № НОМЕР_4 «СГ «ТАС» (приватне) повідомило позивача (а.с. 11), що належна їй сума страхового відшкодування становить 15024,67 грн. (15274,67 грн. – 250 грн.).

Вказана сума страхового відшкодування перерахована на реквізити вказані у заяві на виплату страхового відшкодування ОСОБА_1, що не заперечується останньою.

Водночас, за замовленням позивача від 13.03.2017 року щодо проведення автотоварознавчої оцінки пошкодженого в результаті ДТП автомобіля, Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1, суб’єктом оціночної діяльності ПП Іщенко складено звіт про оцінку вказаного автомобіля № 43/17 від 16.03.2017 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля ОСОБА_1 складає 32184,51 грн. (а.с. 12-18).

Враховуючи викладене, а також те, що отриманий розмір матеріального збитку в сумі 15024,67 грн. не покриває розміру реального матеріального збитку, завданого під час ДТП, 11.04.2017 року позивач повторно звернулася до АТ «СГ «ТАС» (приватне) з заявою про відшкодування їй розміру матеріального збитку пошкодженого автомобіля в сумі 16465,33 грн. (а.с. 88 на звороті - 89).

Проте, листом від 20.04.2017 року за вих. № Г1400/1469, ОСОБА_1 повідомлено, що своє зобов’язання АТ «СГ «ТАС» (приватне) щодо неї, як потерпілої особи, виконано в повному обсязі (а.с. 88).

За таких підстав, позивач просить стягнути з відповідача, як з винної особи, 16465,33 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні, ним є страховик.

Разом з тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року в справі № 6-2808цс15.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 4 Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що обов’язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки – незалежно від наявності вини. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов’язана відшкодувати шкоду.

Заперечення сторони відповідача щодо не належності та недопустимості звіту № 43/17 від 16.03.2017 року, як доказу в даній справі, оскільки на фотокартці № 28 не видно VIN-коду транспортного засобу, а відтак незрозуміло, який саме автомобіль був об’єктом дослідження, спростовуються пояснення наданими суб’єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_3

Зокрема, ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що 13.03.2017 року до нього звернулася ОСОБА_1 з заявою щодо проведення автотоварознавчої оцінки пошкодженого в результаті ДТП автомобіля Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1. До вказаної заяви позивачем було додано тільки технічний паспорт на автомобіль. Того ж самого дня (13.03.2017 року) вищевказаний автомобіль було оглянуто на приватному СТО. Огляд був проведений зовнішній та частково в розібраному стані. За результатам огляду складено протоколи, які покладені в основу звіту. Під час складання звіту експерт використовував комп’ютерну програму, яка затверджена Міністерством юстиції України та Фондом державного майна України. Вартість необхідних для ремонту матеріалів вказана програма підтягує сама. На фото № 28, так як на інших фото, які містяться у звіті № 43/17 від 16.03.2017 року, зображено автомобіль який належить позивачеві. Крім того, VIN-код досліджуваного об’єкту збігається з тим, що зазначений у технічному паспорті на транспортний засіб. На питання суду, чому вартість відновлювального ремонту згідно звіту № 43/17 від 16.03.2017 року різниця з вартістю такого ремонту за розрахунком страхової компанії, ОСОБА_3 не зміг відповісти, посилаючись на відсутність інформації про його проведення.

З метою ремонту автомобіля, позивач звернулася до ПП ОСОБА_4 Згідно розрахунку № 53 від 27.03.2017 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 31490,00 грн. (а.с. 24).

Автомобіль позивача було повністю відремонтовано. ОСОБА_1 повністю оплачено вартість вказаного ремонту, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 25.05.2017 року (а.с. 25).

Згідно свідоцтва платника єдиного податку, серія А № 655234, виданого 23.05.2012 року Кіровоградською об’єднаною ДПІ (Кіровоградське відділення), як суб’єкту господарювання ОСОБА_4, останній займається такими видами господарської діяльності: технічне обслуговування та ремонт автомобілів; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям (а.с. 111).

Заперечення сторони відповідача, що рахунок № 53 від 27.03.2017 року є неналежним доказом, оскільки в графі «Постачальник» зазначено «ПП ОСОБА_4М.», в той час як на печатці зазначено «фізична особа-підприємець ОСОБА_4» судом не приймаються, оскільки збігається ідентифікаційний код (НОМЕР_5), який також зазначено у вищевказаному свідоцтві.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги, щодо стягнення з ОСОБА_2 різниці між страховою виплатою та реальною вартістю ремонту автомобіля у розмірі 16465,33 грн., а також 250,00 грн. франшизи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» розмір відшкодування моральної /немайнової /шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивачу було спричинено моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях внаслідок того, що саме з вини відповідача було пошкоджено належний їй автомобіль, позивач певний час була позбавлена можливості використовувати транспортний засіб за призначенням, що призвело до зміни звичного для неї способу життя, для захисту своїх прав позивач змушена витрачати додатково час і кошти.

Відтак, суд вважає за можливе визначити розмір спричиненої позивачу моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

Таким чином, враховуючи викладене позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача 1280,00 грн. судового збору, а також 500,00 грн. документально підтверджених витрат на проведення автотоварознавчої оцінки транспортного засобу.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; ст.ст. 12, 14, 23, 511, 636, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України; ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263-268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер – НОМЕР_6) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер – НОМЕР_7) суму страхового відшкодування в розмірі 16465,33 грн., 250,00 грн. франшизи, 10000,00 грн. моральної шкоди, 500,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчої оцінки транспортного засобу,а також 1280,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25.01.2018 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда