Рішення № 71826399, 17.01.2018, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8024/15-ц

Номер провадження 2/404/62/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Козубенко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, законним представником якої є ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні спадковим майном та визначення часток у спадковому майні, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, законним представником якої є ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4 у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, по якій просить визнати за ним право на наступні частки в майні та майнових правах, що залишилися після смерті ОСОБА_7:

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1;

- 1/2 частину автомобіля TOYOTA Rav 4, 2005 року випуску, днз ВА 4555АВ;

- 1/2 частину автомобіля TOYOTA Rav 4, 1999 року випуску, днз 53303 ОН;

- 1/2 частину грошових коштів, що знаходяться на рахунку №26207171412164 у Кіровоградській філії АБ «Південний», відкритому на ім'я ОСОБА_7;

- 1/2частину грошових коштів, що знаходяться на картковому рахунку № 262520002/10143199201 в ПАТ «КБ «Хрещатик» м. Київ, відкритому на ім'я ОСОБА_7;

- 1/2 частину грошових коштів, що знаходяться на вкладному (депозитному) рахунку № 26357094251006 в ПАТ «КБ «Хрещатик», м. Київ, відкритому на ім'я ОСОБА_7;

- 662 455 акцій приватного акціонерного товариства «Весна» (код ЕДРПОУ 13743004), які обліковуються на рахунку в цінних паперах № 300772-UA10340015, відкритому на ім'я ОСОБА_7 в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик»;

- дивіденди від діяльності ПрАТ «Весна» (код ЕДРПОУ 13743004) в сумі 32 300,00 грн. до виплати;

- 1/4 частину автомобіля Mitsubishi Outlander, 2013 року випуску, днз ВА2223ВА;

- 1/4 частину автомобіля Tоyota Rav4, 2013 року випуску, днз ВА0558АС.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.05.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення часток у спадковому майні в частині визнання права на наступні частки в майні та майнових правах, що залишилися після смерті ОСОБА_7:

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1;

- 1/2 частину автомобіля TOYOTA Rav 4, 2005 року випуску, днз ВА 4555АВ;

- 1/2 частину автомобіля TOYOTA Rav 4, 1999 року випуску, днз 53303 ОН;

- 1/2 частину грошових коштів, що знаходяться на рахунку № 26207171412164 у Кіровоградській філії АБ «Південний», відкритому на ім'я ОСОБА_7;

- 1/2 частину грошових коштів, що знаходяться на картковому рахунку № 262520002/10143199201 в ПАТ «КБ «Хрещатик» м. Київ, відкритому на ім'я ОСОБА_7;

- 1/2 частину грошових коштів, що знаходяться на вкладному (депозитному) рахунку № 26357094251006 в ПАТ «КБ «Хрещатик», м. Київ, відкритому на ім'я ОСОБА_7;

- 662 455 акцій приватного акціонерного товариства «Весна» (код ЕДРПОУ 13743004), які обліковуються на рахунку в цінних паперах № 300772-UA10340015, відкритому на ім'я ОСОБА_7 в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Хрещатик»;

- дивіденди від діяльності ПрАТ «Весна» (код ЕДРПОУ 13743004) в сумі 32 300,00 грн. до виплати – залишено без розгляду (т. 1 а.с. 153-154).

Представником позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 143-144), з урахуванням якої остаточні позовні вимоги викладені в наступній редакції:

- усунути перешкоди у користуванні автомобілями TOYOTA Rav 4, 2005 року випуску, днз ВА 4555АВ та TOYOTA Rav 4, 1999 року випуску, днз 53303 ОН, що створюються ОСОБА_2 ОСОБА_8 ОСОБА_9, шляхом зобов’язання ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від вищевказаних автомобілів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів на ці автомобілі та самих автомобілів;

- визнати за ОСОБА_1 право на наступні частки в майні та майнових правах, що залишилися після смерті ОСОБА_7 Семеновича:1/4 частину автомобіля Mitsubishi Outlander, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1; 1/4 частину автомобіля Toyota Rav 4, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.04.2014 року помер батько позивача ОСОБА_7. Після смерті батька ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1 із заявою про прийняття спадщини, в зв’язку з чим була заведена спадкова справа. Крім позивача, до нотаріальної контори подали заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2, яка діє від свого імені та як законний представник малолітньої доньки померлого ОСОБА_3. Від сина померлого ОСОБА_10 надійшла заява про відмову від спадщини на користь позивача. За життя ОСОБА_7 належали, зокрема, автомобілі: Toyota Rav 4, 2005 року випуску, днз ВА 4555АВ та Toyota Rav 4, 1999 року випуску, днз 53303 ОН. Автомобілі Mitsubishi Outlander, 2013 року випуску, днз ВА 2223 ВА та ToyotaRav 4, 2013 року випуску, днз ВА 0558 АС належали на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 та його дружині ОСОБА_2. Таким чином, враховуючи викладене, позивач вважає, що він в порядку спадкування за законом має право на частку в спадщині, яка складається у тому числі із вказаного вище майна, а її розмір залежить від того, яка частка з вказаного майна є спадковим майном після смерті ОСОБА_7. При цьому, ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2 створюються перешкоди у користуванні автомобілем Toyota Rav 4, 2005 року випуску, днз ВА 4555АВ та автомобілем ToyotaRav 4, 1999 року випуску, днз 53303 ОН, передавши їх третім особам. Такі дії ОСОБА_2 щодо вищевказаних автомобілів суперечать змісту ст.ст. 321, 358, 391 ЦК України. Створення перешкод у користуванні автомобілями з боку відповідача підтверджується скаргами позивача та повідомленнями про кримінальні правопорушення. Також, невирішеним щодо спадкового майна ОСОБА_7 залишаються питання щодо користування автомобілями Toyota Rav 4, 2005 року випуску, днз ВА 4555АВ, Toyota Rav 4, 1999 року випуску, днз 53303 ОН та визнання прав власності на 1/4 частку автомобіля Mitsubishi Outlander, 2013 року випуску, днз ВА 2223 ВА та 1/4 частку Toyota Rav 4, 2013 року випуску, днз ВА 0558 АС. В зв’язку з чим, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13.09.2017 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 81).

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з урахуванням заяви про їх уточнення, та просили задовольнити позов, посилаючись на обставини, викладені в заяві.

Відповідач ОСОБА_2, яка є також законним представником ОСОБА_11 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на відсутність правових підстав для його задоволення. Також зазначила, що автомобіль Mitsubishi Outlander, 2013 року випуску, днз ВА 2223 ВА та автомобіль Toyota Rav 4, 2013 року випуску, днз ВА 0558 АС є її особистою приватною власністю.

Представник ОСОБА_4 у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, заяв та заперечень суду не подавав.

Третя особа ОСОБА_6 та його представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог в частині визнання права в майні та майнових прав на 1/4 частку автомобіля ToyotaRav 4, 2013 року випуску, заперечили та просили відмовити у їх задоволенні. Також, ОСОБА_6 подано до суду письмові заперечення (т. 2 а.с. 99-100), в обґрунтування яких зазначено, що 14.09.2016 року ним було придбано автомобіль ToyotaRav 4, 2013 року випуску у ОСОБА_12, яка була його попереднім власником. ОСОБА_6 стверджує, що вказаний автомобіль був придбаний ним у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, що регулює правові відносини з приводу купівлі-продажу транспортних засобів. Таким чином, ОСОБА_6 право власності на спірний автомобіль набуте правомірно. В свою чергу, ОСОБА_12 26.05.2015 року придбала даний автомобіль у ОСОБА_13, яка в свою чергу придбала даний автомобіль 24.04.2014 року у ОСОБА_14 Тобто, після продажу даного автомобіля ОСОБА_6 є його третім власником. Угода про придбання автомобіля є дійсно, а тому підстав для визнання за ОСОБА_1 права в майні та майнових правах на 1/4 частку автомобіля власником якого є ОСОБА_6, відсутні. В даному випадку позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права на частку у спадковому майні. Крім того, враховуючи, що після смерті ОСОБА_7 11.04.2014 року відкрилася спадщина, у тому числі і на даний автомобіль, право на 1/4 частку якого за законом мав його син ОСОБА_1, ОСОБА_2, здійснюючи 24.04.2014 року відчуження цього транспортного засобу на користь ОСОБА_13 повинна була відшкодувати позивачу вартість 1/4 частки з продажу даного автомобіля.

Суд, в межах наданих доказів, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника, відповідача ОСОБА_2, яка є також законним представником ОСОБА_11, третьої особи ОСОБА_6 та його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.01.2016 року (т. 1 а.с. 107-109) встановлено та в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не потребує доказуванню, що з 13 жовтня 2001 року по 01 жовтня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

01.02.2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб.

Згідно свідоцтва про смерть, серії І-ОЛ № 189291, виданого 12.04.2014 року Міським відділом по державній реєстрації смертей реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, ОСОБА_7 помер 11.04.2014 року (т. 1 а.с. 58).

За життя ОСОБА_7 заповіту не складав. Після його смерті відкрилася спадщина.

Спадкоємцями першої черги, які подали до Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1 заяву про прийняття спадщини є: дружина ОСОБА_2, діти спадкодавця ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, син від першого шлюбу ОСОБА_1. Ще один син від першого шлюбу ОСОБА_10 подав заву про відмову від спадщини на користь позивача.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда перебувала справа (№ 404/4973/14-ц, номер провадження 2/404/37/15) з приводу спадкового майна ОСОБА_7.

Зокрема, рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24.03.2015 року визнано спільним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_7 як чоловіка та жінки які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою, автомобіль Tоyota Rav 4, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3. Також, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку вищевказаного автомобіля. Проте, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання автомобіля Tоyota, модель Rav4, 1999 року випуску спільним майном її, як жінки, та ОСОБА_7, як чоловіка, що проживали однією сім’єю відмовлено.

Вищевказане рішення суду в цій частині залишено без змін рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 23.04.2015 року (т. 1 а.с. 117-121), а відтак зазначені обставини в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не потребують доказуванню.

Після розгляду справи № 404/4973/14-ц, номер провадження 2/404/37/15 та перегляду рішення, ухваленого за результатами її розгляду, судом апеляційної інстанції, державним нотаріусом Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1 ОСОБА_15 видані ОСОБА_2 та її доньці ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.05.2015 року, посвідченого державним нотаріусом Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1 ОСОБА_15 та зареєстрованого в реєстрі за № 1-297, виданого ОСОБА_3, спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 11.04.2014 року, є його: дружина ОСОБА_2 на 1/4 частку у свідоцтві; дочка ОСОБА_3 на 1/4 частку у спадщині та син ОСОБА_1 на 1/2 частку у спадщині, у тому числі з урахуванням 1/4 частки у спадщині, від якої відмовився син спадкодавця ОСОБА_10 на його користь. Спадщину, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з: транспортного засобу, марки Tоyota Rav4, тип легковий універсал – В, 1999 року випуску, номер кузова (причепа) JT171SC1000195622, реєстраційний номер НОМЕР_4, належного спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії ЕІА № 000120, виданого 27.03.2003 року, Кіровоградським МРЕВ УДАІ при УМВС України в Кіровоградській області (т. 1 а.с. 165).

Свідоцтво про право на спадщину за законом аналогічного змісту, проте зареєстроване в реєстрі за № 1-296, видано також ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 166).

Право на вказану у свідоцтвах спадщину підлягає державній реєстрації у 10-ти денний строк в МРЕВ ДАІ м. Кіровограда.

Зі змісту вищевказаних свідоцтв вбачається, що свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку транспортного засобу ОСОБА_1 не видавалось.

За інформацією Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1 від 12.05.2016 року, свідоцтва про право на спадщину на транспортний засіб Tоyota Rav4, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, належний ОСОБА_7, який помер 11.04.2014 року, нотаріальною конторою спадкоємцям не видавались (т. 1 а.с. 167).

Наразі, позивач просить усунути перешкоди у користуванні йому автомобілями TOYOTA Rav 4, 2005 року випуску, днз ВА 4555АВ та TOYOTA Rav 4, 1999 року випуску, днз 53303 ОН, що створюються ОСОБА_2, шляхом зобов’язання останню передати ОСОБА_1 ключі від вищевказаних автомобілів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів на ці автомобілі та самих автомобілів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зокрема, право користування – це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей.

В п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року № 5 роз’яснено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Водночас, для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене майно, зокрема на автомобіль.

Таким чином, суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 оформив в нотаріальному порядку свої спадкові права на автомобілі TOYOTA Rav 4, 2005 року випуску, днз ВА 4555АВ та TOYOTA Rav 4, 1999 року випуску, днз 53303 ОН, а саме: отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на належну йому частку у спадковому майні.

Крім того, суд критично сприймає доводи позивача щодо створення ОСОБА_2 йому перешкод у користуванні вищевказаним майном та не приймає в якості доказів, долучені ним до матеріалів справи скарги та повідомлення про кримінальні правопорушення, оскільки жодного належного та допустимого доказу притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності або застосування будь-якого іншого заходу впливу на поведінку останньої суду не надано.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права на наступні частки в майні та майнових правах, що залишилися після смерті ОСОБА_7, а саме: на 1/4 частку автомобіля Mitsubishi Outlander, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1; 1/4 частку автомобіля Toyota Rav 4, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На запит суду Регіональним сервісним центром в Кіровоградській області 17.05.2016 року повідомлено (т. 1 а.с. 180), що згідно єдиної бази даних НАІС МВС України транспортні засоби, а саме: автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2013 року випуску, білого кольору, № кузова JMBXTGF3WDZ001788, у період з 31.08.2012 року по 24.04.2014 року значився на обліку на праві власності за громадянкою ОСОБА_2, державний номерний знак автомобіля НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію САК927215 від 31.08.2012 року (підстава для реєстрації: довідка-рахунок ДПІ283363 та вантажно-митна декларація № 125110003/2012/123464 від 28.08.2012 року).

Автомобіль Tоyota Rav4, 2013 року випуску, сірого кольору, № кузова JTMDFREV10D03031, у період з 23.08.2013 року по 24.04.2014 року значився на обліку на праві власності за громадянкою ОСОБА_2, державний номерний знак автомобіля НОМЕР_5, свідоцтво по реєстрацію САТ071027 від 23.08.2013 року (підстава для реєстрації: довідка-рахунок ААВ107776 від 23.08.2013 року, ТОВ «Мотор-Олві» та вантажно-митна декларація № 125110002/2013/115424 від 19.08.2013 року).

Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, посилається на те, що вищевказані автомобілі є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_2, а відтак він, як спадкоємець першої черги, має право на частку даного спадкового майна.

Проте, ОСОБА_2 заперечує щодо вищевказаних обставин, зазначаючи при цьому, що автомобіль Mitsubishi Outlander, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль Tоyota Rav4, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 у відповідності до ст. 57 СК України є її особистою приватною власністю.

Частиною 1 ст. 61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути відповідно до будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ст. 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними; на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів того, що автомобіль Mitsubishi Outlander, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль Tоyota Rav4, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 були особистою приватною власністю ОСОБА_2 суду не надано. Відтак вказані транспортні засоби є спільним сумісним майном ОСОБА_7 та ОСОБА_2, придбаним під час шлюбу.

У відповідності до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно п.п. 3.14. п. 3 гл. 10 розділ 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що не дивлячись на те чи зазначав спадкоємець в заяві про прийняття спадщини перелік майна, чи ні, за будь-яких обставин до спадкової маси увійдуть всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В матеріалах справи відсутні докази того, що у відповідності до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та п. 3 гл. 13 розділу 1 вищевказаного Порядку, державним нотаріусом Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1 було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на 1/4 частки автомобілів Mitsubishi Outlander, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та Tоyota Rav4, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5, після смерті батька, ОСОБА_7.

Враховуючи викладене, обраний позивачем спосіб захисту про визнання за ним права на частки в майні та майнових правах не передбачений ч. 2 ст. 16 ЦК України, він не буде мати правових наслідків, а відповідно, не призведе до реального захисту прав позивача, оскільки доказів порушення таких права суду не надано.

При цьому, за інформацією Регіонального сервісного центру в Кіровоградській області від 15.05.2017 року, вищевказаний автомобіль марки Mitsubishi Outlander з 23.08.2016 року зареєстровано в ТСЦ 7142 РСЦ МВС у Черкаській області за громадянином ОСОБА_5, номерний знак автомобіля НОМЕР_6. Автомобіль марки Tоyota Rav4, 2013 року випуску, з 14.09.2016 року зареєстровано в ТСЦ 8044 РСЦ МВС України у м. Києві за громадянином ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 63).

Вказані особи за клопотанням представника позивача залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13.09.2017 року.

Водночас, відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» 12.06.2009 року № 2 пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред’явлено позов, суд відмовляє в позові до неналежного відповідача з цієї підстави і не повинен робити інших висновків щодо обставин справи, не пов’язаних із встановленням належного відповідача.

Вимоги щодо власності про оспорення/визнання такого права пред’являються до власника оспорюваного майна.

За обставин справи, позовні вимоги про визнання права на частку в майні (1/4 частин автомобілів) пред’явлено до відповідачів, які на час подання позову та розгляду справи, власниками оспорюваного майна не є. При цьому, власники оспорюваного майна залучені до участі у справі за клопотанням представника позивача в процесуальному статусі третіх осіб.

Тобто пред’явлення позовних вимог до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.

Судом досліджувались інші докази та доводи позивача на обґрунтування позовних вимог, їм дана правова оцінка, проте вони не спростували доводів відповідача про відсутність правових підстав задоволення позову.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити в зв’язку з його необґрунтованістю та незаконністю.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати залишити по фактично понесеним позивачем.

Керуючись ст.ст. 16, 328, 391, 1268 ЦК України; ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263-268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову – відмовити в повному обсязі.

Судові витрати залишити по фактично понесеним позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 25.01.2018 року.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда