Ухвала суду № 71825093, 29.01.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження № 22-ц/785/1293/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючої судді Процик М.В.,

суддів Гірняк Л.А., Заїкіна А.П.,

при секретарях Булгак Х.О., Жус І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2012 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року ПАТ «ОСОБА_2 та Кредит» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення з них в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 22к-104 від 28 липня 2008року у сумі 107975,48 грн. Позивач посилався на неналежне виконання відповідачем-боржником ОСОБА_3 та його поручителями –ОСОБА_4 і ОСОБА_5 умов кредитного договору.

Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 позов не визнали, посилались на те, що автомобіль, на придбання якого було отримано кредитні кошти, вони передали ОСОБА_5, з умовою, що він повністю погасить заборгованість перед банком.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2012 року стягнуто з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_4 – поручителем за договором поруки № 1281/08; з ОСОБА_5 – поручителем за договором поруки за № 33/09, на користь ПАТ «ОСОБА_2 та Кредит», п/р 35196010001980, МФО 328823, код за ЄДРПОУ 21017660, заборгованість за кредитним договором за № 22к-104 від 28 липня 2008року в сумі 107975,48 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом – 9048,57 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 27.04.2012 р. (1 долар США=7,99 грн.) складає 72298,07 грн., заборгованість за відсотками – 1335,54 долари США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 10670,96 грн., заборгованість зі сплати щомісячних комісій – 1480,80 грн., пеню за несвоєчасну сплату щомісячних платежів – 23495,62 грн. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з кожного, на користь ПАТ «ОСОБА_2 та Кредит» судові витрати у розмірі по 399,81 грн.

В апеляційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_5 просять рішення суду від 22 листопада 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Проти апеляційної скарги заперечували представники позивача.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в межах оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не

підлягають з наступних підстав.

За правилами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з

додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд 1-ої інстанції виходив з того, що позичальник належно свої зобов’язання перед банком не виконує, запозичені кошти не повернув, проценти не сплачував, а тому позичальник разом з кожним із поручителів несуть перед позивачем солідарну відповідальність у повному обсязі.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується.

За змістом ст. ст. 1046-1048,1054ч.1,1050,611ч.1п.1,3,553ч.1,554 ЦК України за кредитним договором банк… зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець вправі вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, сплати належних процентів, та вимагати сплати неустойки. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається? що 28 липня 2008 року ПАТ (на той час ВАТ) «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» уклав з відповідачем ОСОБА_3 кредитний договір № 22к-104, у відповідності з яким банк надав останньому для придбання автомобіля «Nissan Note», 2008 року випуску кредитні ресурси у сумі 18212 дол. США, строком до 28 липня 2015 року, зі сплатою 13,5% річних. Позичальник зобов’язався повертати банку кредитні кошти ануїтетними платежами, за доданим графіком, у сумі 364,50 дол. США щомісячно, а також сплачувати комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 123,40 грн. (а.с.10-13) Умовами договору за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів позичальник зобов’язалася сплачувати кредиторові неустойку у вигляді пені в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення..(п.6.1.) (а. с. 12) 28 липня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 128108, за умовами якого поручитель зобов’язалася перед кредитором відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником усіх зобов’язань перед банком як солідарний боржник. (а. с.16-17) 21 травня 2009 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 3309, за умовами якого поручитель зобов’язався перед кредитором відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником усіх зобов’язань перед банком як солідарний боржник. (а. с. 18-19) ОСОБА_2 свої зобов’язання перед позичальником належно виконав, запозичені кошти позичальнику видав (а. с.21), що сторонами не оспорюється. Натомість позичальник свої зобов’язання виконував неналежно, не у повному обсязі та з вересня 2010 року перестав виконувати. (а.с.115) У зв’язку з зазначеним банком 04 квітня 2011 року було здійснено звернення стягнення на заставний автомобіль «Nissan Note», 2008 року випуску, від реалізації якого в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору на погашення боргу по кредиту та відсоткам було зараховано кошти у сумі 5891, 55 дол. США та на погашення комісійної винагороди у сумі 863,80 грн. Від погашення залишку боргу відповідачі відмовились.

За наданим позикодавцем розрахунком у відповідачів перед банком залишилась заборгованість за кредитним договором № 22к-104 від 28 липня 2008 року у сумі 107975,48 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом – 9048,57 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 27.04.2012 р. (1 долар США=7,99 грн.) складає 72298,07 грн., заборгованість за відсотками – 1335,54 долари США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 10670,96 грн., заборгованість зі сплати щомісячних комісій – 1480,80 грн., пеня за несвоєчасну сплату щомісячних платежів – 23495,62 грн..(а.с.115)

Враховуючи встановлене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов банку до боржника і поручителів.

Посилання відповідача ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що між ним, банком та ОСОБА_5 було досягнуто домовленість про заміну боржника, і саме ОСОБА_5 повинен погасити борг по кредитному договору не можуть братися до уваги, оскільки такої письмової угоди суду надано не було. За наявним договором поруки ОСОБА_5 є тільки поручителем ОСОБА_3 А між тим за правилами ст.ст.520-521,513 ЦК України заміна боржника у зобов’язанні можлива тільки зі згоди кредитора, і здійснюється тільки у такій самій формі як і правочин.

Посилання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в апеляційній скарзі на те, що банком не враховано при здійсненні розрахунку коштів, отриманих від продажу заставного автомобіля, також не можуть братися до уваги, оскільки це не відповідає наданим відповідачами квитанціям, наданому позивачем розрахунку та наданим апеляційному суду виписці із протоколу № 165 засідання малого кредитного комітету від 04.04.2011р., та виписці із особового рахунку ОСОБА_3 про зарахування коштів від продажу автомобіля.

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги і наданий банком апеляційному суду розрахунок пені, яка за розрахунком підлягала стягненню з відповідачів у сумі 33308 грн. 06 коп., оскільки за ст. 303 ЦПК України апеляційний суд обмежений тими позовними вимогами, які були заявлені позивачем у суді першої інстанції. Позивачем було заявлено вимогу до відповідачів про стягнення пені у сумі 23495,62 грн., а тому підстави для зміни рішення суду і стягнення пені у більшому розмірі, тобто у сумі 33308,06 грн., не вбачається.

Відтак, ухвалене рішення відповідає встановленим обставинам справи та вищевказаним нормам матеріального права. Таких порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи суд не припускався.

За таких обставин, законні підстави для задоволення апеляційних скарг і скасування правильного рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в позові відсутні.

Керуючись ст. ст. 303,307ч.1п.1,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: Л.А. Гірняк

ОСОБА_6