Постанова № 71824515, 25.01.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 646/7188/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.11.2017, суддя Теслікова І.І., м. Харків, повний текст складено 22.11.17 по справі № 646/7188/17

за позовом ОСОБА_1

до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова

про визнання дій протиправними та дискримінаційними і зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Червонозаводського районного суду м. Харкова із адміністративним позовом до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та дискримінаційними і зобов'язання вчинити певні дії. Разом з позовом, позивачем ОСОБА_1 було подано клопотання про відстрочення судових витрат строком на три місяці, оскільки вона є пенсіонером за віком та з березня 2017 року взагалі не отримує пенсію.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.10.2017 р. клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.11.2017р. позовну заяву ОСОБА_1 до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та дискримінаційними і зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

ОСОБА_1, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає , що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, також порушені норми процесуального права, суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності доказів фінансового становища. Вказує на те , що вона є тимчасово переміщеною особою, що підтверджується довідкою, пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідчення , особою похилого віку. Розмір судового збору, який підлягає сплаті за позовом складає 640 грн., майновий стан не дозволяє сплатити вказаний розмір судового збору, оскільки вона не працюючій пенсіонер, пенсія не виплачується , а кошти відсутні навіть на ліки , тому просить скасувати ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.11.2017 р., позов направити до суду першої інстанції для відкриття провадження.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України , суд першої інстанції виходив з того , що особою, яка подала позовну заяву, недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.10.2017 строк не усунуто.

Проте , колегія суддів не погоджується з такими висновком суду першої інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали), до позовної заяви, крім іншого, додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень ст. 106 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду.

Порядок та розміри сплати судового збору регулюється Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Щоб мати можливість зменшити тягар судових витрат законодавцем передбачено, що суд зобов'язаний з'ясувати майновий стан особи. Особа, яка вважає свій майновий стан незадовільним, через що в неї існують перешкоди для доступу до правосуддя, має подати до суду відповідне клопотання і документи, які б свідчили про складний майновий стан.

Якщо майновий стан особи не дає можливості сплатити судові витрати, суд, відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України, може прийняти рішення, яким звільнити особу від оплати судових витрат повністю або частково.

З даної норми вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України", яким Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції.

Згідно ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

В п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакціі, що діяє на момент подання апеляційної скарги) встановлено, що за подання до адміністративного суду немайнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:а) військовослужбовці;б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Судом враховано практику Європейського Суду з прав людини ( рішення від 19.06.2001 року Справа "Креуз проти Польщі" (CASE OF KREUZ v. POLAND) - заява N 28249/95), де суд дійшов висновку, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Таким чином, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що "гарантією реалізаці права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: "У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Враховуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі", сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як вбачається з позовної заяви, підставою для звернення позивача до суду стало те, що на її думку, відповідач протиправно припинив виплату належної йому пенсії з березня 2017 року.

Просила відстрочити судового збору через незадовільний майновий стан, зазначивши, що є особою непрацездатного віку , пенсія їй не виплачується з березня 2017р.

Колегія суддів зазначає, що судом залишено поза увагою той факт, що в даному випадку спірним у справі є право позивача на належний соціальний захист гарантований Конституцією України, на думку колегії суддів є суттєвим та достатнім доказом для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати судового збору. Тяжке матеріальне становище ускладнює виконання обов'язку щодо сплатити судового збору.

Отже, позивачем надано належні докази на підтвердження свого незадовільного майнового стану станом на дату звернення до суду.

Колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були наявні підстави для відстрочення сплати судового збору.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та залишення без руху позовної заяви, тому ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.10.2017 р. не відповідає нормам процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви та прийняття ухвали від 22.11.2017року , тому колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності скасування ухвал Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.10.2017 р. про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору і залишення позову без руху та від 22.11.2017р. про повернення позовної заяви.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвали - скасуванню, оскільки адміністративним судом ухвали про залишення позовної заяви без руху та про повернення позову постановлено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Відповідно до пунктів 1 та 4 ч. 1 ст. 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. 311, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.10.2017 р. та від 22.11.2017р. по справі № 646/7188/17 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Л.В. Тацій А.М. Григоров