Постанова № 71824378, 23.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11542/17Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2017 року (суддя Сливка Л.М.) у м. Тернополі у справі № 607/8511/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, –

встановив:

позивач ОСОБА_3 10.07.2017 звернулася в суд із адміністративним позовом до Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, у зв’язку із збільшенням на законодавчому рівні прожиткового мінімуму та зобов’язати його здійснити з 01 вересня 2015 року перерахунок пенсії у розмірі не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.10.2017 позов з 01.09.2015 по 09.01.2017 залишено без розгляду.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.10.2017 позов задоволено.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така є незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що оскільки страховий стаж позивача становить 24 роки 10 місяців 9 днів, який є недостатнім для виплати пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому Управлінням розмір пенсії призначено та перераховано відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач та її представник у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечили.

Представник апелянта в судове засідання не прибув, відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України його неявка не перешкоджає розгляду справи, оскільки належним чином був повідомлений про його дату, час і місце розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 17 вересня 2012 року призначено пенсію за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

22 червня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до відповідача з заявою про перерахунок її пенсії, у зв’язку із підвищенням з 01 вересня 2015 року прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір якого з 01 травня 2017 року становить 1312 гривень.

Листом № 216/А-11 від 26 червня 2017 року відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії, оскільки її страховий стаж становить 24 роки 10 місяців 9 днів, який є недостатнім для виплати пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому розмір пенсії призначено та перераховано відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідача, оскільки відповідачем позивачу призначена та виплачується пенсія в порядку та у розмірі, що є меншим, ніж встановлений Законом розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Поряд з цим, у статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначаються зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6 ).

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» встановлено прожитковий мінімум для непрацездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Частиною 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» визначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 з 17.09.2012 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Загальний страховий стаж роботи позивача складає 24 роки 10 місяців 09 днів.

Відповідачем позивачу призначена та виплачується пенсія в порядку та у розмірі, що передбачений Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» та розмір пенсійних виплат, які проводяться позивачу.

З 01.12.2016 сума пенсії позивача обчислена пропорційно до наявного страхового стажу, перевищила 949 грн, розмір пенсії становив 1043,97 грн, з 01.05.2017 – 1097,77 грн, а саме:

- 469,22 грн – розмір пенсії за віком;

- 616,82 грн – доплата до 1086,04 грн – до суми пенсії обчисленої пропорційно наявному страховому стажу (1312,00 * 298:360, де: 298 місяців – наявний страховий стаж, 360 місяців – страховий стаж необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі);

- 11,73 грн – підвищення відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи те, що розмір страхового стажу позивача становить 24 роки 10 місяців 09 днів, який є меншим, ніж передбачено частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пенсія ОСОБА_3 призначена та виплачується відповідачем у розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

З огляду на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області задовольнити

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2017 року – скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 26.01.2018.