Ухвала суду № 71823882, 07.06.2013, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження № 22-ц/785/3715/13

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді Процик М.В.,

суддів Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,

при секретарі Булгак Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Дочірнього підприємства “Житлово-експлуатаційна дільниця” Товариства з додатковою відповідальністю “Чорноморсантехмонтаж” на дії державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 про визнання їх неправомірними та про скасування Постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,

за апеляційною скаргою Державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2013року,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року Дочірнє підприємство (далі ДП) “Житлово-експлуатаційна дільниця” Товариства з додатковою відповідальністю (далі ТДВ) “Чорноморсантехмонтаж” звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби (далі ВДВС) Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2. В обґрунтування скарги ДП посилалось на те, що 20.12.2012року Першим Суворовським ВДВС Одеського міського управління юстиції зареєстровано їх заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом у вигляді судового наказу № 1527/15315/12, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 28.11.2012 року. Однак державним виконавцем Шевченком Д.В. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа, а саме вищезгаданого судового наказу, з тих підстав, що виконавчий документ не відповідає вимогам п.3 ч.1 ст. 18 Закону У країни “Про виконавче провадження”, оскільки в ньому не зазначено індивідуальний ідентифікаційний номер боржника.

У судове засідання представник скаржника та державний виконавець не з’явилися.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2013 року скаргу ДП “Житлово-експлуатаційна дільниця” ТДВ “Чорноморсантехмонтаж” задоволено.

Дії державного виконавця Першого Суворовського ВДВС Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 з винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № В-10/1410 від 25 грудня 2012 року з примусового виконання виконавчого документу, а саме Судового наказу № 1527/15315/12, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 28.11.2012 року, визнані неправомірними.

Зобов’язано державного виконавця Першого Суворовського ВДВС Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № В-10/1410 від 25 грудня 2012 року з примусового виконання виконавчого документа, а саме судового наказу № 1527/15315/12, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 28.11.2012 року.

Зобов’язано державного виконавця Першого Суворовського ВДВС Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 відкрити виконавче провадження з примусового виконання документа, а саме судового наказу № 1527/15315/12, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 28.11.2012 року.

В апеляційній скарзі державний виконавець Першого ВДВС Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 просить ухвалу суду від 12 лютого 2013 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити скаржнику у задоволенні скарги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні скарги з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що судовий наказ відповідає положенням ст. 103 ЦПК України, можливості оформити інший виконавчий документ після закінчення розгляду справи немає, тоді як державний виконавець може витребувати інформацію про ідентифікаційний номер стягувача і боржника.

Однак при розгляді скарги суд дійшов до своїх висновків з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.103 ч. 2 ЦПК України судовий наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України “Про виконавче провадження”.

За ст. ст. 18 ч.1п.3, 26 ч.1п. 6 Закону України “Про виконавче провадження” у виконавчому документі зазначається, у тому числі ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності ( для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків)… Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст.18 цього Закону.

Згідно з п.3.3. пп. “г” Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 під № 512/5 виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону. При перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пункту 3 частини першої статті 18 Закону державний виконавець враховує, що для фізичних осіб реєстраційний номер облікової картки платника податків не зазначається у виконавчому документі, якщо особа є іноземцем та законодавством країни, на території якої проживає фізична особа, встановлено інші форми обліку або якщо особа відмовилась його мати через свої релігійні переконання, про що є відповідна відмітка у паспорті особи.

Із матеріалів справи вбачається, що 04 жовтня 2012 року суддею Суворовського районного суду м. Одеси було видано судовий наказ № 1527/15315/12 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ДП “Житлово-експлуатаційна дільниця” ТДВ “Чорноморсантехмонтаж” боргу у сумі 3055,52 грн.(а.с.6) Судовий наказ у грудні 2012 року разом з заявою стягувача подано на виконання до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Всупереч правилам ст. 18 ч.1 п.3 Закону України “Про виконавче провадження” у судовому наказі не зазначено індивідуальний ідентифікаційний номер боржника або номер і серію паспорту боржника, як для фізичної особи – громадянки України, яка б через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття ідентифікаційного номера, і офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України. (а.с.6) У зв’язку з вказаним недоліком державним виконавцем Шевченком Д.В. на підставі ст. 26 ч.1 п.6 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, і роз’яснено стягувачу право на звернення до суду, який видав виконавчий документ щодо приведення його у відповідність з вимогами ст.18 Закону України “Про виконавче провадження”.(а.с.5)

Державний виконавець, враховуючи встановлене та вищевказані вимоги Закону, діяв відповідно до закону та в межах наданих йому повноважень, що за правилами ст. 387 ч.3 ЦПК України не надавало суду 1-ої інстанції підстав для задоволення скарги стягувача на дії державного виконавця.

Колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції щодо неможливості внесення змін до судового наказу після його видачі.

З огляду на те, що за ст. 95 ЦПК України та ст. 17 Закону України “Про виконавче провадження” судовий наказ є не тільки судовим рішенням, але і виконавчим документом, то за змістом ст. 369 ЦПК України до судового наказу, який не відповідає вимогам виконавчого документа, встановленим Законом України “Про виконавче провадження”, можуть бути внесені виправлення шляхом внесення відомостей, передбачених ст. 18 ч.1 п.3 Закону України “Про виконавче провадження”.

За таких обставин, в межах доводів апеляційної скарги на підставі ст. 312 ч.1 п.2 ЦПК України ухвала не може вважатися законною і обґрунтованою, вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні скарги ДП “Житлово-експлуатаційна дільниця” ТДВ “Чорноморсантехмонтаж”.

Зважаючи на те, що при подачі апеляційної скарги ВДВС не було оплачено судовий збір, а апеляційна скарга задовольняється, то згідно з правилами ст. 88 ЦПК України з ДП “Житлово-експлуатаційної дільниці” ТДВ “Чорноморсантехмонтаж” в дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 114 грн.70 коп.

Керуючись ст. ст. 303,307ч.2,312,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2013 року скасувати.

У задоволенні скарги Дочірнього підприємства “Житлово-експлуатаційна дільниця” Товариства з додатковою відповідальністю “Чорноморсантехмонтаж” на дії державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 повністю відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Житлово-експлуатаційна дільниця” Товариства з додатковою відповідальністю “Чорноморсантехмонтаж” (65078 м. Одеса вул. Терешкової,13 код ЄДРПОУ 22470717) в дохід держави судовий збір у сумі 114 грн.70 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: Л.М. Миза

ОСОБА_4