Постанова № 71821808, 22.01.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року Справа № 918/637/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Демянчук Ю.Г. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Вох В.С.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу на рішення господарського суду Рівненської області, ухвалене 31.10.17р. суддею Марачем В.В. об 11:05 год. у м.Рівному, повний текст складено 02.11.17р.

у справі № 918/637/17

за позовом Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до відповідача ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради

про стягнення заборгованості в сумі 166 570,60 грн.

В вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Рівненської філії ПАТ «Укртелеком» звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради про стягнення 166 570,60 грн. боргу по компенсації витрат на надання послуг зв’язку на пільгових умовах /а.с. 2-4/.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 31.10.2017 року у справі № 918/637/17 (суддя Марач В.В.) позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» 166 570, 56 грн. заборгованості та 2 498,56 грн. витрат по оплаті судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано посиланням на те, що у період з січня по грудень 2016 року позивач надав телекомунікаційні послуги споживачам, які мають визначені законодавством пільги на їх оплату на загальну суму 166 570,60 грн. В порушення вимог діючого законодавства, понесені позивачем витрати внаслідок надання послуг зв'язку відповідачем не відшкодовано, внаслідок чого утворилась заборгованість /а.с. 82-88/.

ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 31.10.2017 року у справі № 918/637/17 скасувати та прийняти нове, яким позов ПАТ «Укртелеком» в особі Рівненської філії ПАТ «Укртелеком» залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:

- місцевим господарським судом в порушення норм процесуального права жодного правового обґрунтування відмови у задоволенні заяви про залучення відповідачем ОСОБА_4 фінансів України в оскаржуваному рішенні не наводиться, адже у наслідок бездіяльності ОСОБА_4 фінансів України у проекті закону про Державний бюджет України на 2016 рік не було передбачено субвенцію місцевим бюджетам на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв’язку;

- відповідачу на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» не було передбачено бюджетних призначень на надання пільг з послуг зв’язку, відтак в розумі Бюджетного кодексу України ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради не було головним розпорядником коштів зазначеної субвенції, а тому не може бути відповідачем по справі;

- ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради відповідає за своїми зобов’язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь яких третіх осіб;

- судом не враховано, що пільги за послуги зв’язку встановлено саме державою, не виконавчим органом Дубенської міської ради, яким є ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення, тому саме держава має нести відповідальність за порушення своїх зобов’язань;

- Дубенською міською радою жодних програм, які передбачали б встановлення пільг з надання телекомунікаційних послуг (послуг зв’язку) окремим категоріям жителів м.Дубно, не приймалося, а відтак в управлінні праці та соціального захисту населення відсутні жодні зобов’язання перед ПАТ «Укртелеком»;

- витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішення органів державної влади, компенсуються державою;

- суд помилково застосував до управління положення ст.96 ЦК України про відповідальність за зобов’язання, оскільки управління праці та соціального захисту населення не є носієм обов’язку щодо компенсації ПАТ «Укртелеком» пільг з послуг зв’язку;

- частиною 1 ст.528 ЦК України передбачено, виконання обов’язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто. Однак, в оскаржуваному рішенні суду не наводиться законодавчого обґрунтування можливості перекладання обов’язку держави з компенсації позивачу понесених збитків внаслідок надання пільг з послуг зв’язку на відповідача по справі;

- відповідачем надано до суду першої інстанції лист Дубенського управління Державної казначейської служби України Рівненської області від 27.10.2017 року № 01-19/349, згідно якого на казначейському рахунку 35419028011654 за кодом 1513034 «Надання пільг окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв’язку» відсутні кошти та бюджетні зобов’язання, проте місцевим господарським судом не було надано належної оцінки даній обставині.

Таким чином, скаржник вважає, що господарським судом Рівненської області при прийнятті рішення порушено норми як матеріального так і процесуального права, тому просить оскаржуване рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити /а.с. 94-97/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 року у справі № 918/637/17 апеляційну скаргу ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.12.2017 року /а.с.93/.

01.12.2017 року ПАТ «Укртелеком» в особі Рівненської філії ПАТ «Укртелеком» подано до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради (від 01.12.2017 року вих. № 366/20), в якому позивач заперечує проти апеляційної скарги та просить оскаржуване судове рішення від 31.10.2017 року у справі № 918/637/17 залишити без змін /а.с.104-106/.

Ухвалою суду від 20.12.2017р., відкладено розгляд справи на 22.01.2018 року /а.с.127/.

В судовому засіданні 22.01.2018 року, представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду скасувати за наведених в скарзі підстав, а в позові ПАТ «Укртелеком» в особі Рівненської філії ПАТ «Укртелеком» відмовити.

Представник позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а скаргу УПСЗН Дубенської міської ради без задоволення.

15.12.2017 року вступив в дію новий Господарський процесуальний кодекс України.

У відповідності до п.п.9 п.1 Перехідних Положень ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1-4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.2.2.1 Статуту ПАТ “Укртелеком”, затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ “Укртелеком” від 27.04.2016 року, ПАТ “Укртелеком” є оператором телекомунікацій, предметом діяльності якого є надання телекомунікаційних послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг /а.с. 40/.

У період з січня 2016 року по грудень 2016 року (включно) ПАТ «Укртелеком» було надано пільговим категоріям населення телекомунікаційні послуги, вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету на загальну суму 166 570,60 грн., що підтверджується щомісячними розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг /а.с. 9-20/.

Позивачем на адресу відповідача надіслано лист № 1264 від 18.08.2017 року, в якому зазначено про надання відповідачу розрахунків видатків на відшкодування втрат, пов’язаних з наданням пільг за січень-грудень 2016 року в сумі 166 570,60 грн. Позивач просив відповідача сплатити вказану заборгованість впродовж 7-деного строку.

З огляду на те, що вимога позивача залишена без задоволення, ПАТ «Укртелеком» звернулось до господарського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 166 570,60 грн.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області слід залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а також можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування (ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.2 ст.19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що боржник, як юридична особа, відповідає за своїми зобов’язаннями, які виникли безпосередньо із договору чи закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до част.1, 3 ст.63 Закону України “Про телекомунікації” та п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012р., споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України; установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу” від 22.10.1993 року № 3551-XII, Законом України “Про жертви нацистських переслідувань” від 23.03.2000 року № 1584-ІІІ, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року № 796-ХІІ, Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус” від 24.03.2008 року № 203/98-ВР, Законом України “Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991р. № 2011-ХІІ та Законом України “Про охорону дитинства” від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

Згідно з ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст.48 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до п.п.“б” п.4 ч.1 стс.89, ч.ч.1,5 ст.102 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського і обласного значення при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на компенсаційні виплати за надання пільг з послуг зв'язку окремих категорій громадян. Видатки місцевих бюджетів проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, зокрема, здійснюються компенсаційні виплати за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян.

Механізм фінансування видатків, передбачених ст.102 Бюджетного кодексу України, місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту щодо, зокрема, надання компенсаційних виплат на пільгове користування телефонним зв’язком за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 (надалі – Порядок).

Пунктом 3 Порядку визначено, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) (п. 5 Порядку).

Таким чином, відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій (державного та місцевих бюджетів).

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_4 фінансів України у листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 роз'яснило “...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов’язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Згідно абз.2 п.12 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок року, провадиться першочергово.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, в даному випадку щодо відшкодування витрат на послуги зв'язку, які надавались споживачам на пільгових умовах, є ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради, як виконавчий орган, і саме на останнє покладено обов'язок щодо виконання зобов'язань з оплати наданих послуг зв'язку на пільгових умовах.

Судом встановлено, що у період з січня 2016 року по грудень 2016 року, позивачем понесено витрати на надання пільг на послуги зв'язку зазначеній категорії пільговиків на загальну суму 166 570,60 грн., що підтверджується помісячними розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, що свідчить про належне виконання зобов'язань з боку позивача. А тому позовні вимоги про стягнення 166 570,60 грн. компенсації за надані телекомунікаційні послуги споживачам, які мають пільги з їх оплати, є такими, що підтверджуються матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутності субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18 лютого 2013 року, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 року та у справі “Бакалов проти України” від 30.11.2004 року зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі №11/446, від 15.05.2012 року у справі №3-28гс12.

Апеляційний суд також не приймає до уваги доводи апелянта щодо залучення у даній справі іншого відповідача ОСОБА_4 фінансів України, оскільки останній, як специфічний суб’єкт правовідносин, здійснює свої обов’язки у відносинах з особою у певній сфері суспільних відносин через органи державної влади. Оскільки у відносинах виконання обов’язку у спірних правовідносинах державу представляють органи, які уповноважені на реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави. Отже, у справах щодо виплати компенсації вартості телекомунікаційних послуг предметом спору є акти (діяльність, бездіяльність) суто тих суб’єктів, які були відповідальні за здійснення розрахунків з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

Отже, ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дубенської міської ради є належним відповідачем у даному спорі, а тому підстави для вчинення такої процесуальної дії як залучення до участі у справі іншого відповідача ОСОБА_4 фінансів України відсутні.

Окрім того, слід зазначити, що рішенням господарського суду Рівненської області від 13.02.207 року у справі № 918/1302/16 (аналогічний спір про стягнення заборгованості за 2015 рік), яке набрало законної сили 03.04.2017 року, встановлено, що у м. Дубно саме апелянт є належним відповідачем у даних правовідносинах і саме від зобов’язаний відшкодовувати позивачу компенсацію за надані послуги зв’язку.

Інші заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі не спростовують вищенаведених висновків суду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п.1 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.269-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 31 жовтня 2017 року у справі № 918/637/17 залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку, встановленому ст.ст.286-291 ГПК України.

Справу № 918/637/17 повернути господарському суду Рівненської області.

Повну постанову складено "26" січня 2018 року

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Юрчук М.І.