Постанова № 71821682, 17.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2018 р. Справа№ 910/3121/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017

у справі № 910/3121/17 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Автокапітал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС»

про стягнення заборгованості 97 876,06 грн

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: представник Рокицький І.В. (довіреність №26/08 від 26.08.2016), представник Гайдучик О.Д. (довіреність № 21-01 від 21.09.2017);

від відповідача: представник Конкін В.В. (довіреність б/н від 01.01.2018),

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Автокапітал» (далі - ПрАТ «Автокапітал») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС» (далі - ТОВ «ЛАА ТРАНС») про стягнення боргу у сумі 97 876,06 грн, що є оплатою за користування діагностичним обладнанням у період з листопада 2013 року по травень 2014 року включно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі № 910/3121/17 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «ЛАА ТРАНС» на користь ПрАТ «Автокапітал» 97 876,06 грн основного боргу та 1 600,00 грн судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «ЛАА ТРАНС» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі № 910/3121/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 (судді: М.Яковлєв, Л.Чорна, Ю.Михальська) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано повністю, провадження у справі № 910/3121/17 припинено на підставі п. 2 частини 1 статті 80 ГПК України в редакції Закону України №1798-XII, стягнуто з ПрАТ «Автокапітал» на користь ТОВ «ЛАА ТРАНС» 1 760,00 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі №910/3121/17 скасовано, справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Скасовуючи вказану постанову, суд касаційної інстанції виходив з того, що при винесенні оскарженої постанови судом апеляційної інстанції помилково зроблено висновок про тотожність підстав позову у справах №910/3121/17 та №910/11762/16, а тому висновок про наявність процесуально-правових підстав для припинення провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України в редакції Закону України №1798-XII, є таким, що не ґрунтується на процесуальному законі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 апеляційну скаргу ТОВ «ЛАА ТРАНС» прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г. та призначено до розгляду на 01.11.2017.

У судовому засіданні 01.11.2017 оголошено перерву до 22.11.2017, в порядку статті 77 ГПК України в редакції Закону України №1798-XII.

Розпорядженням уповноваженої особи Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 №09-53/46132/17, у зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 апеляційну скаргу ТОВ «ЛАА ТРАНС» прийнято до провадження вищевказаним складом суду.

У судовому засіданні 22.11.2017 оголошено перерву до 17.01.2018, в порядку статті 77 ГПК України в редакції Закону України №1798-XII.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення законним та обґрунтованим, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

17.01.2018 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2011 ПрАТ «Автокапітал» передало, а ТОВ «ЛАА ТРАНС» прийняло у тимчасове платне користування діагностичне обладнання вартістю 91 094,42 грн відповідно до Акта прийому-передачі DCU/DBU № 170228 SDconnect 4 (а.с. 27).

30.06.2014 ТОВ «ЛАА ТРАНС» повернуло, а ПрАТ «Автокапітал» прийняло обладнання відповідно до Акта прийому-передачі DCU/DBU № 70228 SDconnect 4 (а.с. 28).

За твердженням позивача, сума до сплати за користування вказаним обладнанням зазначалась у виставлених позивачем актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що починаючи з жовтня 2013 року до моменту повернення обладнання за актом прийому-передачі DCU/DBU № 170228 SDconnect 4 від 30.06.2014, не зважаючи на акти приймання-здачі робіт, підписанням яких сторони підтвердили як вартість так і факт користування обладнанням, відповідач протиправно припинив здійснювати оплату за користування обладнанням.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що доказом користування відповідачем обладнанням та несплати за це грошових коштів є Акт прийому-передачі DCU/DBU № 170228 SDconnect 4 від 11.03.2011, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування обладнання, акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за користування обладнанням, підписані сторонами, претензія позивача № 49/06 від 20.06.2014 та відповідь на неї відповідача за № 101 від 27.06.2014, якою останній визнав заборгованість з оплати за грудень 2013 року, січень 2014 року та травень 2014 року, зумовлену важким фінансовим становищем та запевнив позивача у проведенні з ним у подальшому розрахунку.

За висновком місцевого господарського суду, відповідач шляхом часткової оплати акта № АК-0000933 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2013 на загальну суму 6 000,00 грн після виставлення претензії № 49/06 від 20.06.2014 вчинив дію, яка свідчить про визнання свого боргу зі сплати грошових коштів за надані послуги перед позивачем за всіма актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, зважаючи на відсутність будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за заявленими актами, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 97 876,06 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, відповідач наголошував на тому, що вже існує судове рішення господарського суду у іншій справі №910/11762/16, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, яке набрало законної сили.

При цьому, апелянт зазначав, що правовідносини між сторонами у справі виникли саме на підставі договору операційного лізингу (оренди) №SD0904/2 від 01.12.2004, посилання на який містять надані позивачем Акти прийому-передачі DCU/DBU № 170228 SDconnect 4 від 11.03.2011 та від 30.06.2014, а також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та претензія № 49/06 від 20.06.2014.

Разом з тим, скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у даній справі та передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України вказав, що предметом даного судового розгляду є вимоги орендодавця до орендаря про стягнення заборгованості за користування діагностичним обладнанням на підставі актів здачі-прийняття робіт. При цьому, зазначені позивачем у позовній заяві підстави позову (заборгованість за надані послуги за актами здачі-приймання робіт за жовтень 2013 року - травень 2014 року) істотно відрізняються від підстав позову (прострочена дебіторська заборгованість за договором операційного лізингу (оренди) №SD0904/2 від 01.12.2004) у справі №910/11762/16, при розгляді якої суд дійшов висновку про недоведеність наявної заборгованості відповідача за спірним договором, наслідком чого стало прийняття судом рішення від 18.08.2016 про відмову в позові. У зв'язку з зазначеним суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність процесуально-правових підстав для припинення провадження у даній справі на підставі п. 2 частини 1 статті 80 ГПК України.

Згідно зі статтею 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Враховуючи вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції частково, а доводи апелянта вважає частково обґрунтованими, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та колегією суддів встановлено, що 01.12.2004 між ПрАТ «Автокапітал» та ТОВ «ЛАА ТРАНС» було укладено договір № SD0904/2 операційного лізингу (оренди) діагностичного обладнання (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач передає відповідачу, а останній зобов'язується прийняти у тимчасове користування обладнання згідно Додатку № 1 та зобов'язується сплачувати позивачу лізингові платежі.

Обладнання повинне бути передане лізингодавцем і прийняте лізингоодержувачем по Акту прийому-передачі протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання даного договору. З моменту підписання сторонами Акт прийому-передачі є складовою і невід'ємною частиною даного договору, визначений як Додаток №2 (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 4.2 договору термін лізингу складає 3 календарних роки з дати прийняття майна за Актом приймання-передачі.

Умовами п. 6.1 договору передбачено, що розмір щомісячного лізингового платежу складає 1 491,05 грн, в т.ч. ПДВ - 248,51 грн (еквівалент 230 Євро). Офіційний курс гривні до Євро, встановлений Національним банком України на дату укладення цього договору складає 648,282 гривень за 100 євро.

Відповідно до п. 6.4 договору розмір лізингових платежів може бути змінений за згодою сторін та в інших випадках, передбачених чинним в Україні законодавством.

У разі, якщо на дату внесення лізингового платежу офіційний курс буде змінено, розмір лізингового платежу змінюється з урахуванням встановленого курсу, при цьому встановлений розмір лізингового платежу не може бути меншим від розміру, вказаного в п. 6.1. договору (п. 6.5 договору).

Відповідно до п. 11.6. договору припинення дії даного договору або закінчення терміну його дії не звільняє будь-яку із сторін від виплати сум заборгованості іншій стороні.

Як було зазначено вище, 11.03.2011 ПрАТ «Автокапітал» передало, а ТОВ «ЛАА ТРАНС» прийняло у тимчасове платне користування обладнання вартістю 91 094,42 грн відповідно до Акта прийому-передачі DCU/DBU №170228 SDconnect 4 (а.с. 27).

30.06.2014 ТОВ «ЛАА ТРАНС» повернуло, а ПрАТ «Автокапітал» прийняло обладнання відповідно до Акта прийому-передачі DCU/DBU № 70228 SDconnect 4 (а.с. 28).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.08.2016 у справі №910/11762/16, яким, як зазначає апелянт, був вирішений спір, позивачеві відмовлено у стягненні лізингових платежів за період з жовтня 2013 по червень 2014 на підставі рахунків та актів приймання-передачі робіт (надання послуг), виходячи з того, що судом було встановлено відсутність належним чином оформлених позивачем та відповідачем додаткових угод до Договору №SD0904/2 від 01.12.2004 стосовно зміни розміру щомісячного лізингового платежу, відтак, підписані сторонами рахунки та акти приймання-передачі робіт (надання послуг) не можуть бути прийняті в якості належних та допустимих доказів.

Разом з тим, як було вказано судом касаційної інстанції, предметом даного судового розгляду є вимоги орендодавця до орендаря про стягнення заборгованості за користування діагностичним обладнанням на підставі актів здачі-прийняття робіт, а саме, за жовтень 2013 року - травень 2014 року.

В ході апеляційного розгляду представники позивача на питання колегії суддів надали відповідь, що заявлену суму заборгованості вони просять стягнути з відповідача не на підставі договору №SD0904/2 від 01.12.2004, а на підставі актів приймання-передачі робіт (надання послуг), які останнім підписані без зауважень щодо обсягу та вартості.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, починаючи з жовтня 2013 року до моменту повернення обладнання по Акту прийому-передачі DCU/DBU № 170228 SDconnect 4 від 30.06.2014, відповідач припинив здійснювати оплату за надане йому в користування обладнанням.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що сума до сплати за користування обладнанням у вказаний період зазначалась позивачем у складених ним актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 103 876,06 грн (а.с. 47-54), а саме:

- № АК-0000933 від 31.10.2013 на суму 10 954,79 грн;

- № АК-0001034 від 30.11.2013 на суму 10 824,98 грн;

- № АК-0001134 від 31.12.2013 на суму 11 001,78 грн;

- № АК-0000027 від 31.01.2014 на суму 10 810,64 грн;

- № АК-0000106 від 28.02.2014 на суму 13 588,20 грн;

- № АК-0000174 від 31.03.2014 на суму 15 018,17 грн;

- № АК-0000253 від 30.04.2014 на суму 15 707,08 грн;

- № АК-0000354 від 31.05.2014 на суму 15 970,42 грн.

Також позивачем були виставлені відповідачеві відповідні рахунки-фактури на оплату за оренду вищевказаним обладнанням (а.с. 29-36), а саме:

- № АВ-0007966 від 31.10.2013 на суму 10 954,79 грн;

- № АК-0001034 від 30.11.2013 на суму 10 824,98 грн;

- № АК-0001134 від 31.12.2013 на суму 11 001,78 грн;

- № АК-0000027 від 31.01.2014 на суму 10 810,64 грн;

- № АК-0000106 від 28.02.2014 на суму 13 588,20 грн;

- № АК-0000174 від 31.03.2014 на суму 15 018,17 грн;

- № АК-0000253 від 30.04.2014 на суму 15 707,08 грн;

- № АК-0000354 від 31.05.2014 на суму 15 970,42 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив оплату за користування обладнанням у період жовтень 2013 року - травень 2014 року, ПрАТ «Автокапітал» надіслало на адресу ТОВ «ЛАА ТРАНС» претензію № 49/06 від 20.06.2014 з вимогою погасити заборгованість у загальній сумі 103 876,06 грн в термін до 03.07.2014 згідно наведеного в претензії розрахунку заборгованості з щомісячними платежами з жовтня 2013 року по травень 2014 року (а.с. 37-40).

У свою чергу, відповідач листом № 101/12 від 27.06.2014 надав на неї відповідь, в якій ініціював дострокове розірвання договору, зобов'язався повернути передане у користування обладнання та запевнив про сплату заявленої в претензії суми заборгованості у стислі строки, пояснивши несплату важким фінансовим становищем підприємства (а.с. 41-42).

З матеріалів справи вбачається, що після виставлення претензії відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у загальній сумі 6 000,00 грн, а саме, за оренду обладнання згідно рахунку №7966 від 31.10.2013, що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с. 43-46).

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем так і не була погашена у повному обсязі, останній листом вих. №22/02 від 21.02.2017 направив на адресу ТОВ «ЛАА ТРАНС» претензію №02-02/2017-1 з вимогою сплатити на рахунок ПрАТ «Автокапітал» заборгованість за користування обладнанням у розмірі 97 876,06 грн (103 876,06 грн - 6 000,00 грн) протягом 7 діб з моменту отримання даної претензії (а.с. 55-56).

Отримання вказаної претензії відповідач не заперечував.

З огляду на те, що зазначена вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, заборгованість зі сплати лізингових платежів за користування обладнанням погашена не була, ПрАТ «Автокапітал» звернулось з даним позовом до суду.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою має ознаки договору оренди (найму), за яким, відповідно до частини 1 статті 283 ГК України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 2 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5 статті 762 ЦК України).

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегією суддів встановлено, що між сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 66 093,22 грн, а саме:

- № АК-0000933 від 31.10.2013 на суму 10 954,79 грн;

- № АК-0001034 від 30.11.2013 на суму 10 824,98 грн;

- № АК-0000106 від 28.02.2014 на суму 13 588,20 грн;

- № АК-0000174 від 31.03.2014 на суму 15 018,17 грн;

- № АК-0000253 від 30.04.2014 на суму 15 707,08 грн.

Як зауважив у судовому засіданні уповноважений представник апелянта, ОСОБА_6 звільнився з посади директора ТОВ «ЛАА Транс», а тому приймати як належний доказ відповідь на претензію позивача за його підписом, є не правильним.

Дані доводи судова колегія відхиляє як необґрунтовані, оскільки підпис директора ОСОБА_6, скріплений печаткою відповідача, не спростовує правомірність підписання вказаною посадовою особою письмового документу. Крім того, та обставина, що з часу підписання вказаних актів змінився керівник відповідача, на яку посилається відповідач, не змінює та не спростовує обставин, наведених позивачем, зокрема, факту користування діагностичним обладнанням та обов'язку здійснити оплату за таке користування юридичною особою.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 37 782,84 грн, а саме, № АК-0001134 від 31.12.2013 на суму 11 001,78 грн, № АК-0000027 від 31.01.2014 на суму 10 810,64 грн та № АК-0000354 від 31.05.2014 на суму 15 970,42 грн не були підписані зі сторони відповідача. Доказів направлення позивачем вказаних актів для підписання відповідачеві суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних доказів, які б підтверджували сплату ТОВ «ЛАА ТРАНС» платежів за користування переданим йому обладнанням у період з жовтня 2013 року по травень 2014 року в обсязі, визначеному сторонами відповідно до підписаних ними актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідачем надано не було.

Водночас, надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані уповноваженими представниками обох сторін, свідчать про підтвердження останніми факту користування відповідачем у зазначений період вказаним обладнанням та погодження ними плати за таке користування.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеною позивачем заборгованість відповідача зі сплати платежів за користування переданим йому обладнанням у розмірі 60 093,22 грн (66 093,22 грн - 6 000,00 грн).

При цьому, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком місцевого господарського суду, що відповідач шляхом часткової оплати за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № АК-0000933 від 31.10.2013 після виставлення претензії № 49/06 від 20.06.2014 вчинив дію, яка свідчить про визнання свого боргу перед позивачем за всіма актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), оскільки, на переконання колегії суддів, вказані дії свідчать лише про визнання заборгованості саме за вказаним актом, який, крім того, був підписаний обома сторонами.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню частково в сумі 60 093,22 грн. В іншій частині позову, а саме, у стягненні 37 782,84 грн основного боргу необхідно відмовити.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1, 2 частини 1 статті 277 ГПК України, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, вважає апеляційну скаргу ТОВ «ЛАА ТРАНС» такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі № 910/3121/17 - частковому скасуванню.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 14 статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, подане позивачем клопотання про розподіл судових витрат з урахуванням вже сплаченої на користь відповідача суми судового збору за розгляд апеляційної скарги на виконання наказу від 19.06.2017 у справі №910/3121/17 у розмірі 1 760,00 грн, колегія суддів вважає передчасним, оскільки до таких правовідносин застосовуються положення статті 333 ГПК України щодо повороту виконання постанови.

При цьому, відповідно до частини 5 та частини 6 вказаної статті питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони, до якої, зокрема, додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку.

Керуючись статтями 253-255, 269, 275-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі № 910/3121/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у справі № 910/3121/17 скасувати частково.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, будинок 36; ідентифікаційний код: 31718995) на користь Приватного акціонерного товариства «Автокапітал» (01004, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 15/2; ідентифікаційний код 31750520) 60 093 (шістдесят тисяч дев'яносто три) грн 22 коп. основного боргу та 982 (дев'ятсот вісімдесят дві) грн 35 коп. судового збору.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Автокапітал» (01004, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 15/2; ідентифікаційний код 31750520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, будинок 36; ідентифікаційний код: 31718995) 679 (шістсот сімдесят дев'ять) грн 40 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, будинок 36; ідентифікаційний код: 31718995) на користь Приватного акціонерного товариства «Автокапітал» (01004, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 15/2; ідентифікаційний код 31750520) 960 (дев'ятсот шістдесят) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

8. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

9. Матеріали справи № 910/3121/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.01.2018.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук