Постанова № 71821602, 23.01.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2018 справа № 908/4164/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді при секретарі: за участю представників сторін: від апелянта: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від кредиторів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 Не з’явилися ОСОБА_5 Не з’явилися Не з’явилися Не зявилисярозглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд”, м. Токмак, Запорізька областьна ухвалу господарського суду Запорізької області від17.10.2017 р.у справі про банкрутство №908/4164/15 Приватного підприємства компанія “Метан”, м. Токмак, Запорізької областьза позовом до за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 про ліквідатор банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Євротрубпласт”, м. Рубіжне, Луганська область 1.Приватного підприємства компанія “Метан”, м. Токмак, Запорізька область. 2. Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_6 Компані”, м. Донецьк Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд”, м. Токмак, Запорізька область визнання правочину недійсним ОСОБА_7В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2017р. у справі №908/4164/15 позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17.03.2011р., укладений між Приватним підприємством компанія "МЕТАН", код з ЄДР – 33967752, м. Токмак Запорізької області, та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІРА БІЛД КОМПАНІ", код з ЄДР – 35175417, м. Донецьк.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим,що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.03.2011р., укладеного ППК "МЕТАН" та ТОВ "МІРА БІЛД КОМПАНІ", є обґрунтованими і документально доведеними.

Суд першої інстанції, враховуючи порушення приписів діючого законодавства, а саме, укладення договору купівлі-продажу майна під час дії щодо нього публічного обтяження, яке зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, дійшов висновку, що оскаржуваний договір є таким, що суперечить приписам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним відповідно до ч.1 статті 203 та ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України

Товариство з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд”, м. Токмак, Запорізька область звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.10.2017р. у справі №908/4164/15, в якій просить її скасувати та припинити провадження у справі №908/4164/15 про визнання правочину недійсним.

ТОВ “Південь-Буд” вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки господарський суд Запорізької області вирішив питання про права та обов’язки апелянта, якого не було залучено до участі у справі №908/4164/15

Апелянт посилається на те, що ТОВ "Південь-Буд" є власником об'єкта будівництва - газопроводу, який не введений в експлуатацію "Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району, І черга будівництва. Міжселищний газопровід високого та середнього тиску", а визнання договору купівлі-продажу від 17.03.2011р. недійсним припиняє право власності апелянта на це майно.

ТОВ “Південь-Буд” вважає, що судом першої інстанції не дотримано приписів ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який має пріоритет перед іншим законодавством при розгляді справ про банкрутство, та вважає, що предметом оскарження в судовому порядку в процедурі банкрутства є лише ті договори, що були укладені банкрутом за рік до порушення провадження у справі про банкрутство та після порушення справи про банкрутство.

Апелянт посилається на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 17.03.2011р. укладено більше, ніж за чотири роки до порушення провадження у справі про банкрутство, та вважає, що суд першої інстанції помилково не застосував ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та задовольнив позовні вимоги.

Апелянт вважає, що договір купівлі-продажу від 17.03.2011р. жодним чином не порушує права позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Євротрубпласт”, м. Рубіжне, Луганська область, так як борг у банкрута перед ним виник на підставі договору, укладеного 01.08.2012р.

До апеляційної скарги додане клопотання, в якому апелянт просить залучити в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Приватного підприємства компанія “Метан” – Товариство з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд” (код ЄДРПОУ 37218085, адреса: 71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, 103/2) у справі №908/4164/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Євротрубпласт”, м. Рубіжне, Луганська область до Приватного підприємства компанія “Метан”, м. Токмак, Запорізька область, Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_6 Компані”, м. Донецьк про визнання договору купівлі-продажу від 17.03.2011р. недійсним.

З метою підтвердження права власності на об'єкт будівництва - газопровід, який не введений в експлуатацію "Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району, І черга будівництва. Міжселищний газопровід високого та середнього тиску", що є предметом договору купівлі - продажу без номеру від 17.03.2011 року, заявник клопотання – Товариство з обмеженою відповідальністю "Південь-Буд" просить долучити до матеріалів справи копії документів: 1) Копію рішення Токмацького районного суду Запорізької обл. від 30.11.2015р. по справі №328/4240/15-ц; 2) Копію декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої 26.05.2016р. №ЗП 083161411715 ; 3) Копію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої 06.06.2016р. за №ЗП 143161530949.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ“Торгівельний дім “Євротрубпласт” вважає, що оскаржувана ухвала не впливає на права та обов’язки апелянта - ТОВ “Південь-Буд”, адже майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, лише шляхом віндикаційного позову. Встановлення ж дійсного користувача майна не було предметом позову.

ТОВ“Торгівельний дім “Євротрубпласт” вважає, що спори про визнання недійсним будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, заявлені такі вимоги з підстав невідповідності спеціальним нормам (ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») чи загальним, встановленим цивільним законодавством.

ТОВ “Торгівельний дім “Євротрубпласт” посилається на те, що суд першої інстанції правомірно прийняв позовну заяву ТОВ “Торгівельний дім “Євротрубпласт” про визнання правочину недійсним за загальними нормами цивільного законодавства до розгляду в межах провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства компанія “Метан”.

У відзиві на апеляційну скаргу Приватне підприємство компанія “Метан” вважає ухвалу суду першої інстанції законною та прийнятою у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу – необґрунтованою та безпідставною.

Приватне підприємство компанія “Метан” вважає, що оскаржувана ухвала не впливає на права та обов’язки апелянта - ТОВ “Південь-Буд”, адже майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, лише шляхом віндикаційного позову.

Відповідач-1 вважає, що спори про визнання недійсним будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, заявлені такі вимоги з підстав невідповідності правочинів спеціальним нормам (ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») чи загальним, встановленим цивільним законодавством.

Приватне підприємство компанія “Метан” вважає, що оспорювати правочин має право будь-яка заінтересована особа, яка не була стороною правочину.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017р. порушене провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд”, м. Токмак Запорізької області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.10.17 р. по справі №908/4164/15. Розгляд справи призначено на 12.12.2017р.

Враховуючи, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду першої інстанції, яка прийнята за результатами розгляду позову про визнання правочину недійсним, та в якій вирішено питання по суті і яка фактично є рішенням суду, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд” на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.10.2017р. у справі №908/4164/15 за правилами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, тобто, протягом двомісячного строку з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2017р. залучено Товариство з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд” (код ЄДРПОУ 37218085, адреса: 71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, 103/2) до участі у справі №908/4164/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Євротрубпласт”, м. Рубіжне, Луганська область до Приватного підприємства компанія “Метан”, м. Токмак, Запорізька область, Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_6 Компані”, м. Донецьк про визнання договору купівлі-продажу від 17.03.2011р. недійсним у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Приватного підприємства компанія “Метан”. Розгляд справи відкладено на 23.01.2018р.

З 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції відповідно до Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” № 2147-19 від 03.10.2017.

П.9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд” на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.10.2017р. у справі №908/4164/15 розглядається відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній з 15.12.2017р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.).

У судове засідання апеляційної інстанції 23.01.2018р. представники апелянта не з’явилися.

22.01.2018р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд”, в якому апелянт просить відкласти розгляд справи №908/4164/15 на іншу дату та продовжити строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд” на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.10.2017р. у справі №908/4164/15 на 15 днів.

В обґрунтування клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд” посилається на суттєве ускладнення погодних умов по Запорізькій, Дніпропетровській, Харківській та іншим областям України, що супроводжується сильними опадами у вигляді мокрого снігу, ожеледдю, хуртовиною, налипанням мокрого снігу, тому представники апелянта не мають змоги прибути 23.01.2018р. до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 23.01.2018р. представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд” про відкладення судового засідання на іншу дату та зазначив, що наведені апелянтом у клопотанні причини для відкладення судового засідання є неповажними, доказів на підтвердження факту погіршення погодних умов до клопотання не додано. Крім того, сторони були своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, позивач у справі забезпечив явку свого представника до суду апеляційної інстанції. Тобто, перешкоди для руху громадського автомобільного та залізничного видів транспорту відсутні.

Судова колегія, розглянувши у судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд” про відкладення судового засідання на іншу дату та продовження строку розгляду апеляційної скарги, виходить з наступного.

Строк розгляду апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд” на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.10.2017р. у справі №908/4164/15 закінчується 27.01.2018р.

Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній з 15.12.2017р., не передбачає підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Ч.11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної інстанції визнав обов’язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також те, що закінчується строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.10.2017р. у справі №908/4164/15, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника апелянта, адже наявних в матеріалах справи доказів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши присутнього у судовому засіданні представника позивача, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила.

Постановою господарського суду Запорізької області від 26.10.2015р. у справі № 908/4164/15 Приватне підприємство компанію "МЕТАН", код з ЄДР-33967752, визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7.

Статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017р., передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Крім того, вони розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

П.8 ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній з 15.12.2017р., господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов’язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Тобто розгляд позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Євротрубпласт”, м. Рубіжне, Луганська область до відповідача-1 - Приватного підприємства компанія “Метан”, м. Токмак, Запорізька область та відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_6 Компані”, м. Донецьк про визнання правочину недійсним здійснюється у межах справи №908/4164/15 про банкрутство Приватного підприємства компанія “Метан”.

З доказів матеріалів справи вбачається, що 14.12.2010р. між Управлінням капітального будівництва Запорізької облдержадміністрації та Приватним підприємством компанія "МЕТАН" укладено договір підряду на будівництво – газифікації сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району № 71 .

ППК "МЕТАН" здійснило будівництво об’єкту "газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району І черга будівництва, міжселищний газопровід високого та середнього тиску".

Відповідно до акту перевірки Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області від 10.03.2011р. "об’єкт експлуатується без прийняття в експлуатацію у відповідності до діючого законодавства України, підрядником ППК "МЕТАН" роботи виконані в повному обсязі, виконавча документація та акти на приховані роботи в наявності, але не підписані представником замовника" (досл.).

17.03.2011р. ППК "МЕТАН" і ТОВ "МІРА БІЛД КОМПАНІ" уклали договір купівлі-продажу об’єкту будівництва – газопровід, що не введений в експлуатацію – газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району І черга будівництва, міжселищний газопровід високого та середнього тиску.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 17.03.2011р. сторонами складено та підписано акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 17.03.2011р., відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає у власність товар, а саме об’єкт будівництва - газопровід, що не введений в експлуатацію – газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району І черга будівництва, міжселищний газопровід високого та середнього тиску.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2011р. в Державний реєстр обтяжень рухомого майна щодо ППК "МЕТАН" було внесено запис - публічне обтяження, тип обтяження - арешт рухомого майна на підставі постанови ВДВС Токмацького РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 704758 від 20.01.2011р. з терміном дії - до 24.01.2016р.

15.07.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" звернулося з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.03.2011р., укладеного між Приватним підприємством компанією "МЕТАН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІРА БІЛД КОМПАНІ".

В обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" посилалося на те, що під час дії публічного обтяження, яке внесене до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 24.01.2011р., ППК "МЕТАН" 17.03.2011р. здійснило відчуження газопроводу ТОВ "МІРА БІЛД КОМПАНІ" за договором купівлі-продажу від 17.03.2011р. та просило визнати недійсним зазначений договір на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

17.10.17р. господарським судом Запорізької області у справі №908/4164/15 прийнято ухвалу, що оскаржується.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, серед яких вказані правочини і договори, визначено статтею 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 статті 202 ЦК України).

Відповідно до ч.1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання правочину (господарського договору) недійсним, господарський суд встановлює наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину (господарського договору) недійсним на момент його вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначає в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону оцінюється господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до статей 2 та 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції, що діяла на момент укладання оспорюваного договору) надано поняття термінам «рухоме майно» та «обтяження».

Рухоме майно - це окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов'язки.

Обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором.

Відповідно до ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Ч.3 ст. 331 Цивільного кодексу України встановлено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 30.11.2015р. у справі №328/4240/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Буд» до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, ОСОБА_8 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації, Приватного підприємства компанія “Метан” про визнання права власності та визнання права замовника будівництва встановлено, що до прийняття в експлуатацію Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь-Буд» не є власником газопроводу, як нерухомого майна, а є лише власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна) газопроводу.

Право власності на нерухоме майно, яким є газопровід, що не введений в експлуатацію – газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району І черга будівництва, міжселищний газопровід високого та середнього тиску ТОВ "Південь-Буд" може набути лише після прийняття зазначеного об'єкту в експлуатацію у встановленому законом порядку та здійснення державної реєстрації майна (т.2, а.с.91-95).

Ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу україни у редакції, чинній з 15.12.2017р. встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.5 ст.75 Господарського процесуального кодексу україни у редакції, чинній з 15.12.2017р., обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно зі статтею 37 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції, що діяла на момент укладання оспорюваного договору) до публічних обтяжень належать:

1) податкова застава;

2) накладення арешту на рухоме майно на підставі рішення суду для забезпечення цивільного позову або при порушенні провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця;

3) звернення стягнення на рухоме майно відповідно до рішення суду, винесеного за позовом, який стосується виконання незабезпечених зобов'язань боржника;

4) застава рухомого майна згідно із статтею 154-1 Кримінально-процесуального кодексу України;

5) накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів у випадках, встановлених законом;

6) інші обтяження рухомого майна, які кваліфікуються публічними.

Порядок встановлення і зміст окремих видів публічних обтяжень визначаються законом. Публічне обтяження набирає чинності з моменту його реєстрації в Державному реєстрі.

З матеріалів справи вбачається, що на все рухоме майно в межах суми боргу – 3633265 грн. постановою №АА 704758 від 20.01.2011р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, головним державним виконавцем ВДВС Токмацького РУЮ накладено обтяження - арешт рухомого майна, термін дії – 24.01.2016р., що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №48361440 від 19.11.2015р.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції, що діяла на момент укладання оспорюваного договору) у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Враховуючи, що до моменту введення газопроводу - газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району І черга будівництва, міжселищний газопровід високого та середнього тиску в експлуатацію у встановленому законом порядку та здійснення державної реєстрації майна, особа є власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна) газопроводу, та наявність публічного обтяження, накладеного на все рухоме майно, укладення договору купівлі-продажу від 17.03.2011р. між ППК "МЕТАН" та ТОВ "МІРА БІЛД КОМПАНІ" суперечить приписам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним відповідно до ч.1 статті 203 та ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Посилання апелянта на положення статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як на єдину норму закону, що може бути підставою для визнання недійсними правочинів (договорів) і спростування майнових дій боржника у межах провадження справи про банкрутство, є необґрунтованими з огляду на наступне.

З огляду на сферу регулювання Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" загалом і за змістом зазначеної норми статті 20, вона є спеціальною по відношенню до загальних, установлених Цивільним кодексом України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, виключно із підстав, встановлених у цій статті.

Згідно з частиною другою статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень частини третьої статті 104 Цивільного кодексу України порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Таким чином і з огляду на положення статей 4, 104, 110– 112 Цивільного кодексу України, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює спеціальний Закон, також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Отже, Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому, визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

Тобто в межах справи про банкрутство можуть розглядатися позовні вимоги про визнання недійсним правочинів (договорів), укладених боржником, як з підстав невідповідності правочинів спеціальним нормам, так і загальним, встановленим цивільним законодавством.

Посилання апелянта на те, що укладений договір купівлі-продажу від 17.03.2011р. не порушує права позивача не приймаються судовою колегією апеляційної інстанції з огляду на наступне.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав.

Оспорювати правочин може особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передане їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Враховуючи вищенаведене, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд”, м. Токмак, Запорізька область про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 17.10.2017р. у справі №908/4164/15.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд”, м. Токмак, Запорізька область задоволенню не підлягає.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 17.10.2017р. у справі №908/4164/15 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд”, м. Токмак, Запорізька область.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь-Буд”, м. Токмак, Запорізька область на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.10.2017р. у справі №908/4164/15 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 17.10.2017р. у справі №908/4164/15 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду згідно вимог Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.01.2018р.

Головуючий: Т.Д. Геза

Судді: Н.В. Будко

ОСОБА_3