Постанова № 71821475, 23.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2018 р. Справа№ 910/22199/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Романова Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Блажкевич С.В. довіреність № б/н від 10.02.14

від відповідача: Сіряченко Т.Б. - директор

від відповідача: Приступко О.О. - заступник директора

від третьої особи: не з'явився

вільний слухач: ОСОБА_5

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Фармацевтичне підприємство Спратлі"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2017 року (повний текст складено 27.11.2017 р.)

у справі № 910/22199/16 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Фармацевтичне підприємство Спратлі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛГЗ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

про визнання правочину укладеним, -

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство "Фармацевтичне підприємство Спратлі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання правочину укладеним (т. І, а.с. 5-9).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем необґрунтовано, на думку позивача, не розглянуто питання підписання договору про технічне забезпечення електропостачання споживачів разом. Враховуючи обов'язковість укладення такого договору, позивач просив визнати зазначений договір укладеним у запропонованій ним редакції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 р. залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 р. у справі № 910/22199/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено (т.ІІ, а.с.74-76, а.с.185-192).

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2017 р. у справі № 910/22199/16 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 р. та рішення Господарського суду міста Києва 21.03.2017 р. у справі № 910/22199/16 скасовано, справу № 910/22199/16 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва (т.ІІІ, а.с. 45-52).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2017 року у справі № 910/22199/16 у задоволенні позову відмовлено (т.ІV, а.с.87-90).

21 листопада 2017 року ПрАТ "Фармацевтичне підприємство Спратлі" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2017 року у справі № 910/22199/16, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ "Фармацевтичне підприємство Спратлі" у справі № 910/22199/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Жук Г.А.

11 грудня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПрАТ "Фармацевтичне підприємство Спратлі" на рішення Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2017 року у справі № 910/22199/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Жук Г.А. та призначено до розгляду на 09 січня 2018 року.

04 січня 2018 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому він заперечував проти доводів апеляційної та просив витребувати у позивача і третьої особи оригінал визначених ним документів. Також представник відповідача просив встановити та врахувати зазначені ним обставини.

04 січня 2018 року від представника відповідача надійшли клопотання № 1 про забезпечення фіксування та № 2 про витребування доказів

09 січня 2018 року після заслуховування представників сторін, ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 23 січня 2018 року.

19 січня 2018 року від ТОВ "КЛГЗ" надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу ПАТ "ФП Спратлі", які обґрунтовано відсутністю у позивача порушених прав. У вказаних доповненнях відповідач також просить встановити аналогічні до зазначених у відзиві на апеляційну скаргу обставини.

Разом зі вказаними доповненнями, відповідачем подано технічну довідку, обґрунтування і висновки (на підставі зібраної і доданої інформації) щодо технічних і проблемних питань та порушень ПрАТ "ФП Спратлі" Правил ПКЕЕ і техніки безпеки експлуатації ТП 3333, які призвели до аварійності та нищення ТП 3333 і кабельних мереж, у якій зазначено, що датою закінчення експлуатації ТП 3333 є 2016 рік, максимальний рівень потужності не повинен перевищувати 720 кВт. Приєднана потужність власника і основного споживача складає ТОВ "КЛГЗ" 200кВт, субспоживачів ТОВ "Ростен" - 153 кВт та ПрАТ "Спратлі" - 600кВТ, отже на думку відповідача сумарне навантаження у випадку приєднання позивача складатиме 953 кВт, що перевищує допустиме навантаження трансформатора.

19 січня 2018 року від ПАТ "ФП Спратлі" надійшли письмові пояснення.

Якщо розгляд справи було відкладено, суд продовжує провадження у справі зі стадії, на якій розгляд справи було відкладено. У випадку відкладення розгляду справи під час її розгляду по суті суд може почати розгляд справи по суті спочатку. (ч. 5 ст. 216 ГПК України).

23 січня 2018 року розглянувши у судовому засідання клопотання відповідача про витребування доказів колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах 2 та 3 статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Пунктом 4 частини 2 зазначеної статті встановлено, що у клопотанні повинно бути зазначено заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Тобто заявляючи клопотання про витребування доказів, стороною, якою заявлено таке клопотання має бути обґрунтовано те, що заявленим до витребування доказом може бути підтверджено обставини, що входять до предмету доказування, вжиття заходів щодо їх отримання, причини неможливості самостійного вчинення зазначених дії та обставини неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Відповідачем доказів наявності вищезазначених обставин доведено не було. При цьому, у матеріалах справи наявні достатні для встановлення дійсних обставин справи докази. Враховуючи викладене колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотань про витребування.

При цьому, оскільки обставини, які просить встановити відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та доповненні до неї не відноситься до предмету доказування, колегія суддів залишає зазначені прохання без розгляду.

У судовому засіданні 23 січня 2018 року, представник ПрАТ "Фармацевтичне підприємство Спратлі" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представники ТОВ "КЛГЗ" у судовому засіданні 23 січня 2018 року надали пояснення, в яких заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник ПАТ "Київенерго" у судове засідання 23 січня 2018 року не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за ідентифікатором 0411615023868.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

Враховуючи викладене та те, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представника третьої особи не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, надавши сторонам право виступити у судових дебатах встановила наступне.

27 вересня 2001 року на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, ТОВ "КЛГЗ" викупило цілісний майновий комплекс, до складу якого входили всі системи його електричного забезпечення, в т.ч. ТП-3333 разом з засобами обліку і відповідним кабельним господарством, що підтверджується Реєстраційним посвідченням, Договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, Актом прийому передачі майна та Актом № 2 результатів первинної інвентаризації ТП 3333 та ТП 3286 разом з приєднаними електричними кабельними мережами (т.І, а.с. 119, 120-125, 126-130, т.ІІ, а.с. 23-27).

У грудні 2005 між ТОВ "КЛГЗ" та ПАТ "Київенерго" укладено договір на постачання електричної енергії та узгоджені технічні умови на приєднання об'єкта до електричних мереж.

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору сторони зобов'язалися укласти додаткові договори передбачені чинним законодавством та Правилами користування електричною енергією у разі обґрунтованої присутності третьої сторони (основного споживача, електропередавальної організації у ході забезпечення споживача електричною енергією).

Розділом 8 зазначеного договору передбачені взаємовідносини з третьою стороною, об'єктивно присутньою при забезпеченні споживача електричною енергією.

20 липня 2001 року між ПрАТ "ФП СПРАТЛІ" та ПАТ "Київенерго" укладено Договір на постачання електричної енергії № 85006 з точкою продажу на межі балансової належності електроустановок споживача (т.І, а.с. 41-48).

Відповідно до п. 2.4 Договору № 8500 сторони зобов'язуються укласти додатково договори, передбачені чинним законодавством та ПКЕЕ, у разі присутності у процесі забезпечення споживача електричною енергією третьої сторони (основного споживача, електропередавальної організації).

31 липня 2001 року між ПрАТ "ФП СПРАТЛІ" та ПАТ "Київенерго" укладено Договір про користування електричною енергією № 20-85006 (який викладено у новій редакції додатковою угодою від 20.10.2010 р.) з точкою продажу на межі балансової належності електроустановок споживача (т.ІІІ, а.с. 142-147, 151-158).

Позивач отримує електричну енергію від ПАТ "Київенерго" за допомогою технологічних електричних мереж відповідача, а саме трансформаторної підстанції ТП-3333.

Це підтверджується актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін до договору про постачання електричної енергії № 2085006 від 20 липня 2001 р. укладеного між позивачем та ПАТ "Київенерго" (т.І, а.с. 59-60).

Приписом № 08/11-23-1514 від 19.12.2012 Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в м. Києві приписано на підставі п. 1.7 ПКЕЕ "заключити договір про технічне забезпечення електропостачання електричною енергією основного споживача ТОВ "КЛГЗ" та субспоживача ПрАТ "Спратлі" (т.І, а.с. 52)

30 грудня 2015 року ПрАТ "ФП СПРАТЛІ" звернулося до ТОВ "КЛГЗ" з листом від 29.12.2015 № 119 про укладання договору про технічне забезпечення електропостачання споживача від 25.12.2015 разом із додатками, серед яких по 2 примірники договору про технічне забезпечення електропостачання споживача, Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідності сторін, відомості про засоби комерційного обліку активної та реактивної електроенергії, схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача (однолінійна схема), обсяги переданої електричної енергії субспоживачу за базовий період та порядок компенсації витрат на утримання та обслуговування електричних мереж (т.І, а.с. 10, 11,12-25).

Докази надання відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.

За умовами запропонованого договору відповідач мав забезпечувати технічну можливість передачі електричної енергії позивачу в обсягах згідно договором про постачання або купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а позивач - дотримуватися установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно оплачувати вартість одержаних послуг, визначених п. 4.1 цього договору.

Вказані обставини вірно встановлено судом першої інстанції та сторонами не заперечуються.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позовні вимоги та апеляційну скаргу мотивовані тим, що всупереч вимог Закону України "Про електроенергетику", п. 1.5 ПКЕЕ які передбачають обов'язкове укладення такого договору, відповідач не повернув позивачу підписаний примірник договору, тим самим безпідставно не погодив запропоновані ним умови договору. Крім того у апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої станції не виконано вказівок Вищого господарського суду України та не застосовано положення ст. 181 ГК України.

З'ясувавши обставини справи та перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом вимог ст. 649 ЦК України, ст.ст. 179, 181, 187 ГК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору, вирішуються судом у разі, якщо укладення такого договору є обов'язковим для сторін на підставі закону або сторони погодилися передати вирішення такого спору суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 ГПК України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 1.1 Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 № 910) (далі - ПКЕЕ) ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 1.2 ПКЕЕ визначено терміни, які вживаються у вказаних Правилах, а саме:

власник електричних мереж - юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі та/або розподілу електричної енергії;

договір про технічне забезпечення електропостачання споживача - домовленість двох сторін (споживач та електропередавальна організація або основний споживач), яка є документом певної форми, що встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час технічного забезпечення постачання електричної енергії;

договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами;

основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації;

споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору;

субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Отже, у розумінні ПКЕЕ, відповідач у даній справі (ТОВ "КЛГЗ") є основним споживачем, а позивач (ПрАТ "ФП СПРАТЛІ") субспоживачем.

Відповідно до п. 1.5 ПКЕЕ у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору (додаток 1) укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Згідно з п. 1.7 ПКЕЕ у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у т.ч. їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2).

Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.

Направляючи справу на новий розгляду до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України у постанові від 12.09.2017 р. зазначив про "необхідність дослідження питання дотримання субспоживачем вимог ПКЕЕ, у розумінні п. 1.7 ПКЕЕ, оскільки встановлення таких обставин впливає на наявність чи відсутність обов'язку у основного споживача щодо укладення відповідного договору.

Оскільки предметом спору у даній справі є визнання укладеним договору про технічне забезпечення електропостачання споживача, при вирішенні даного спору потрібно досліджувати умови запропонованого договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та дотримання позивачем ПКЕЕ (в т.ч. щодо надіслання відповідачу проектів відповідних додатків (документів) та відповідність таких додатків вимогам ПКЕЕ)."

Так, пункт 5.4 ПКЕЕ передбачає перелік документів та заяв, які заявник (споживач, власник технологічних електричних мереж (основний споживач) або субспоживач) має надати відповідній організації для укладення договору про технічне забезпечення електропостачання споживача, та вказує, що ініціатором укладення відповідного договору може бути будь-яка із сторін такого договору.

Пунктами 5.17, 5.18 ПКЕЕ передбачено, які обов'язкові умови та невід'ємні частини повинен містити договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Згідно вимог п. 5.17 Правил договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей: 1) найменування сторін, 2) місце і дату укладення договору, 3) обсяг передачі електричної енергії та договірної граничної величини електричної потужності, 4) режими постачання, 5) гарантований рівень надійності електропостачання (за категорією надійності електропостачання), 6) величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживача, 7) порядок обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (за необхідності), 8) порядок обліку споживання електричної енергії та вимірювання величини потужності, споживання та генерування реактивної електроенергії, контролю показників якості електричної енергії (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку), 9) порядок надання даних щодо використаної субспоживачем електричної енергії, 10) умови дії договору у разі відсутності у споживача договору про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії та/або у разі відключення споживача за борги чи з інших причин, 11) строк дії договору, 12) умови та порядок розірвання договору, 13) місцезнаходження, банківські реквізити сторін.

Направляючи справу на новий розгляд Вищий господарський суд України зазначив про необхідність дослідження питань, які випливають із дослідження договору про спільне використання технологічних мереж та додатків до нього,

- домовленості сторін такого договору (ТОВ "КЛГЗ" та ПАТ "Київенерго") щодо транзиту електричної енергії від електропередавальної організації до субспоживача,

- обов'язку власника технологічних електричних мереж забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії субспоживачу,

- точки продажу електричної енергії субспоживачу тощо.

Рішенням Господарського суду міста Києва віл 18.05.2015 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2015 у справі № 910/11020/14 відмовлено у задоволенні первісного позову ПрАТ "ФП "Спратлі" про спонукання ТОВ "КГЛЗ" укласти типовий договір про технічне забезпечення енергопостачання споживача в редакції листопада 2013 року та зустрічного позову ТОВ "КГЛЗ" про визнання договору про постачання електричної енергії від 20.07.2001 № 85006 (з додатками) недійним і не чинним та зобов'язання ПрАТ "ФП Спратл" та ПАТ "Київенерго" - припинити дії, які порушують права ТОВ "КЛГЗ" шляхом припинення передачі через ТП-3333 (і приєднані до нього кабельні мережі Позивача) електричної енергії від ПАТ "Київенерго", до, ПрАТ "ФП Спратл" (т.І, а.с. 160-166).

Вказаним рішенням встановлено, що: "22.04.2013 між ТОВ "КЛГЗ" та ПАТ "Київенерго" був укладений договір про спільне використання технологічних електричних мереж (відповідач - власник мереж, третя особа - користувач). Пунктом 1.1 цього договору (далі - Договір про спільне використання мереж) передбачено, що Відповідач зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами у точці приєднання електроустановок Третьої особи, або споживача (споживачів) Третьої особи, передачу електричної енергії, яким забезпечує Третя особа, а Третя особа - своєчасно сплачувати вартість послуг Відповідача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги, відповідно до умов цього договору.".

Факт укладення між ТОВ "КЛГЗ" та ПАТ "Київенерго" Договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 22.04.2013 також встановлено рішенням Господарського суду міста Києва віл 06.12.2016 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2017 р. та постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2017 у справі № 910/13610/16, яким відмовлено у задоволенні позову ПрАТ "ФП Спратлі" до ПАТ "Київенерго" про зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме відновити схему обліку та електропостачання позивача лінією А7ТП3333-ЩСУ відповідно до проектно-технічної документації (т.ІІ, а.с. 138-143, 144-150, 151-165).

Копія вказаного договору зі зразками додатків також міститься у матеріалах справи (т.IV, а.с. 63-66, 68-74).

Додатки до цього договору "Однолінійна схема електропостачання", "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", "Довідка про обсяги передачі власником мереж електричної енергії за базовий період", Кошторис фактичних витрат власника мереж на тримання технологічних електричних мереж спільного використання", "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж власника мереж", "Акт прийняття-здавання наданих послуг власником мереж" є невід'ємними частинами цього договору (п. 11.8 договору від 22.04.2013).

17 жовтня 2014 року додатковою угодою відповідач та третя особа внесли зміни до вищевказаного договору виклавши його у новій редакції (згідно додатку № 1 до цієї угоди) (т.ІІІ, а.с. 130).

Відповідно до п. 1.1.Договору № 183/09-13 у редакції додаткової угоди від 17.10.2014 р. власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами у точки приєднання електроустановок Користувача або споживача (споживачів) Користувача, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору (т.ІІІ, а.с. 131).

За змістом п. 1.2 Договору № 183/09-13 у редакції додаткової угоди від 17.10.2014 р., передача електричної енергії забезпечується відповідно до Додатка 7 "Однолінійна схема електропостачання", наданого Власником мереж, з обов'язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії. Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених у Додатку 1 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" та у обсягах, зазначених у договорі про постачання електричної енергії, укладених між постачальником електричної енергії та основним споживачем та/або споживачем (споживачами) Користувача, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 183/09-13 у редакції додаткової угоди від 17.10.2014 р.: "власник мереж (ТОВ "КЛГС") зобов'язаний /…/ забезпечувати технічну можливість для передачі електричної енергії до межі балансової належності електроустановок Користувача або споживача (споживачів) Користувача, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач."

Точка продажу електричної енергії для розрахунків за цим Договором встановлюється для Власника мереж та споживача (споживачів) Користувача - на межі балансової належності електромереж згідно з Додатком 1 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" (п. 11.6 Договору № 183/09-13 у редакції додаткової угоди від 17.10.2014 р.).

Поряд з цим, як правильно встановлено судом першої інстанції, п. 2. Додаткової угоди від 17.10.2014 р. передбачено, що додатки до договору, зазначені у п. 11.8 попередньої редакції та укладені сторонами до моменту укладення цієї додаткової угоди, діють до 31 грудня 2014 р. та є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до умов п. 3 вищевказаної додаткової угоди, переукладені додатки за новою редакцією набувають чинності з дати їх підписання обома сторонами та діють з початку календарного року розрахункового періоду, при цьому попередні додатки відповідного змісту втрачають чинність.

Доказів продовження відповідачем та третьою особою строку дії додатків до договору про спільне використання технологічних електричних мереж у попередній редакції судам надано не було. Також відсутні докази укладення між сторонами договору про № 183/09-13 нових додатків, передбачених п. 3 цієї додаткової угоди.

Таким чином, після припинення строку дії додатків до договору, зазначених у п. 11.8 попередньої редакції договору про спільне використання технологічних електричних мереж, за відсутності нових додатків, які містили б істотні та обов'язкові умови для цього виду договору, договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 183/09-13 від 22 квітня 2013 р. між відповідачем та третьою особою припинив дію з 01.01.2015 р.

Колегія суддів зазначає про те, що судом першої інстанції вірно визнано безпідставними посилання позивача на продовження дії цього договору до часу укладення нових додатків до нього. Як вбачаться з наявної у справі копії вищевказаного договору, зазначені у п. 11.8 попередньої його редакції додатки №№ 1, 4, 5, 7 являють собою підписані його сторонами незаповнені формуляри, що свідчить про недосягнення ними згоди щодо визначених законодавством істотних та обов'язкових умов.

Крім того, за змістом ПКЕЕ, договір про технічне забезпечення електропостачання споживача спрямоване на врегулювання питань що виникають під час технічного забезпечення постачання електричної енергії від ПАТ "Київенерго" позивачу за допомогою установок відповідача.

За змістом п. 5.3 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 №258: "після закінчення встановленого технічною документацією строку експлуатації електроустановки повинні підлягати експертному обстеженню (технічному діагностуванню) з метою визначення залишкового ресурсу й можливості його поновлення відповідно до Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 687. У разі досягнення граничного строку експлуатації керівник споживача призупиняє подальшу експлуатацію устаткування до проведення експертного обстеження відповідною експертною організацією."

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії паспорту трансформатора ТМЗ 1000/10-0,4У1 заводський номер 264925, датою випуску вказаного трансформатора є 1991 рік, потужність 1000 кВА, строк служби - 25 років (т.V, а.с. 8-13).

Враховуючи викладене строк експлуатації трансформатора, підключення до якого було передбачено додатками до запропонованого позивачем договору, станом на момент звернення зі вказаним позовом - скінчився. Доказів проведення після закінчення строку експлуатації експертного обстеження (технічного діагностування) ТП 3333 з метою визначення залишкового ресурсу й можливості його поновлення - матеріали справи не містять.

Відповідно до пп. 5 п. 10.3 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів законодавства України.

Отже визнання укладеним запропонованого позивачем договору суперечитиме ПКЕЕ.

Крім того, враховуючи пп. 6 п. 5.17 ПКЕЕ, договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) має містити величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживача, що є істотною та обов'язковою для цього виду домовленостей.

Поряд з цим п. 1.3 запропонованої позивачем редакції договору не містить розміру приєднаної потужності електроустановок споживача, а містить лише розмір дозволеної потужності (600кВт).

Не визначено у вказаній редакції також розміру відповідальності за порушення внесення платежів(п. 8.2)

Вказані обставини виключають технічну можливість погодження відповідних умов договору між позивачем та відповідачем.

Враховуючи, викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у даній справі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Рішення Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2017 року у справі № 910/22199/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Фармацевтичне підприємство "Спратлі" на рішення Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2017 року у справі № 910/22199/16 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фармацевтичне підприємство Спратлі" на рішення Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2017 року у справі № 910/22199/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2017 року у справі № 910/22199/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/22199/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко

Дата складення повного тексту - 26.01.2018 р.