Постанова № 71821416, 24.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2018 р. Справа№ 910/8143/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №14-10/451 від 03.11.2017 (вх. №09-08.1/9494/17 від 15.11.2017) Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017

у справі №910/8143/17 (суддя - Маринченко Я.В.)

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»

до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

про стягнення 189 187,22 грн

за участю представників сторін:

від позивача - Недоступ Т.В., довіреність №19 від 17.01.2018, Отвіновський С.А., довіреність №18 від 17.01.2018

від відповідача - Беліменко О.О., договір про надання правової допомоги №1-25 від 20.10.2017; Городиська Є.Ю., довіреність 2623 від 12.12.2017

ВСТАНОВИВ

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (позивач у справі) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (відповідач у справі) про стягнення (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 109 229,17 грн основного боргу, 48 171,31 грн пені, 5 314,00 грн трьох процентів річних та 35 522,54 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позову Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на теплову енергію та послуги з центрального постачання гарячої води №1267 від 01.04.2016 в частині оплати послуг, наданих у період з 01.11.2016 по 31.03.2017, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 109 229,17 грн (згідно поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог від 26.09.2017). У зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем до стягнення з відповідача також заявлено 3% річних у розмірі 5 314,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 35 522,54 грн та відповідно до договору пеню у розмірі 48 171,31 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 (повний текст рішення підписаний 25.10.2017) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» 109 229,17 грн основного боргу, 46 245,35 грн пені, 5 227,83 грн трьох процентів річних, 24 480,57 грн інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 777,74 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд встановив порушення ПАТ «Укртелеком» своїх договірних зобов'язань перед позивачем, та перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, дійшов до висновку про помилковість арифметичного розрахунку позивача та відповідно про часткове задоволення позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», 03.11.2017 надіслав апеляційну скаргу вих №14-10/451 від 03.11.2017 (вх. №09-08.1/9494/17 від 15.11.2017), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/8143/17 в частині задоволених позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом неповно досліджено обставин справи, а встановлені обставини, не підтверджуються поданими сторонами доказами. Так, відповідач посилається на те, що об'єкт теплопостачання за адресою м. Біла Церква , вул. Дачна 1 до завершення повірки лічильника та його подальшого монтажу та пломбування (а саме до 22.11.2016) у спірний період був відключений від теплопостачання і відповідно відповідач не здійснював споживання теплової енергії у даний період, тому у позивача відсутні підстави для нарахування вартості теплової енергії, а у відповідача відсутні підстави для її оплати. Щодо іншого об'єкта, який знаходиться за адресою м. Біла Церква, бульвар Олександрівський, 29, то, як стверджує апелянт, опалення у даному приміщенні взагалі не проводиться ще починаючи з 2014 року, тому у період перебування лічильника по даному об'єкту на повірці з 26.07.2016 по 06.03.2017 підстави для оплати вартості теплової енергії відсутні у зв'язку з ненаданням позивачем послуг з теплопостачання на даному об'єкті.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/8143/17 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Чорногуз М.Г. та призначено справу до розгляду на 06.12.2017.

До початку судового засідання 06.12.2017 до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив №1722 від 06.12.2017 (вх. №09-11/23119/17) на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги відповідача, посилаючись на те, що ПАТ «Укртелеком» всупереч умовам договору, яким саме на відповідача, як споживача теплової енергії, покладено обов'язок повідомляти дані лічильників щодо обсягів спожитої теплової енергії, не повідомив про такі дані після встановлення лічильника на об'єкті по вул. Дачна, 1 за період листопад і грудень 2016. Також умовами договору визначено обов'язок споживача у випадку зміни площі теплопостачання повідомляти про них теплопостачальну організацію, про що сторонами вносяться зміни до договору, однак ПАТ «Укртелеком» не повідомляв та не ініціював внесення змін до договору щодо об'єкту за адресою м. Біла Церква, бульвар Олександрівський, 29, а саме щодо виключення даного об'єкту із переліків об'єктів теплопостачання, а тому позивач зазначає про необґрунтованість та недоведеність доводів апелянта про відсутність теплопостачання на даному об'єкті.

У судовому засіданні 06.12.2017 Київським апеляційним господарським судом оголошено перерву до 17.01.2018.

15.01.2018 до суду апеляційної інстанції від позивача у справі надійшли додаткові документи, а саме підписаний позивачем акт звірки показників приладів обліку по об'єкту за адресою, м. Біла Церква, вул. Дачна, 1 за період з 27.12.2016 по 31.01.2017, докази його направлення відповідачеві, копії Актів про використану теплову енергію по вул. Дачна, 1 за період з 27.12.2016, які долучені судом до матеріалів справи.

До Київського апеляційного господарського суду 16.01.2018 від ПАТ «Укртелеком» надійшли письмові пояснення (вх. №09.1-13/713/18) по суті спору, в яких відповідач посилаючись на дані, які внесені в журнал обліку даних по об'єкту за адресою вул. Дачна, 1, стверджує, що показники лічильника після його повірки у листопаді та грудні 2016 року були підтверджені представником теплопостачальної організації, а тому вартість спожитої теплової енергії у спірний період повинна була здійснюватись за показниками лічильника.

У судовому засіданні 17.01.2018 Київським апеляційним господарським судом відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) оголошено перерву до 24.01.2018.

У судовому засіданні 24.01.2018 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/8143/17 в частині задоволених позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники позивача у справі у судовому засіданні 24.01.2018 заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, просять рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/8143/17 залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 269 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

01.04.2016 між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (теплопостачальна організація за договором, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (споживач за договором, відповідач у справі) укладено договір на теплову енергію та на послуги з централізованого постачання гарячої води № 1267 (а.с. 9-11 том 1), відповідно до п.1.1., 1.2. якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу теплову енергію, а останній - приймати на межі балансової належності з найменшими витратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами.

Відповідно до Додатку № 4 до договору (а.с. 11 том 1) теплова енергія передається, в тому числі, на об'єкти, розташовані за адресою: м. Біла Церква, вул. Дачна, 1, площею 2758 м2, та за адресою: м. Біла Церква, б-р 50-річчя Перемоги (в подальшому перейменовано на б-р Олександрійський), 29, площею 203,5 м2, із встановленими приладами обліку.

Пунктами 4.2., 4.3. договору передбачено, що при наявності засобів обліку щомісячно 15 числа направляється представник відповідача до позивача для оформлення акту про використану теплову енергію згідно з Додатком № 9, де розрахунковим періодом є період, рівний 30 календарним дням. Оплата за спожиту теплову енергію здійснюється відповідачем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії.

Згідно з п. 5.6. договору облік спожитої теплової енергії проводиться по приладам обліку, атестованих в органах Держстандарту України або розрахунковим методом.

При відсутності засобів обліку розрахунок проводиться розрахунковим шляхом із застосуванням чинних норм (п. 5.9. договору).

Відповідно до п. 5.10., 5.11. договору при перебуванні засобів обліку на повірці протягом 1 місяця з дня подачі заявки обсяги спожитої теплової енергії визначаються: а) опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період; б) гаряча вода - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці. У разі неможливості визначення попередніх розрахункових періодів, несправності засобів обліку, що не підлягають усуненню - розрахунковим методом. У випадку перебування засобів обліку на повірці більше 1 місяця, розрахунок плати за спожиті послуги проводиться розрахунковим методом, згідно відповідних рішень та розпоряджень органу місцевого самоврядування та будівельних норм і правил.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом від 12.05.2016 № 860 (а.с. 40 том 1), в якому повідомив про необхідність виконання державної повірки вузлів обліку теплової енергії до початку опалювального сезону. Крім того, на об'єктах за адресами: м. Біла Церква, вул. Дачна, 1; м. Біла Церква, б-р 50-річчя Перемоги (б-р Олександрійський), 29, комерційні вузли обліку теплової енергії згідно паспорту заводу виробника вичерпали строк служби.

19.07.2016 та 26.07.2016 представниками сторін складено Акти розпломбування вузла обліку теплової енергії за адресами: м. Біла Церква, вул. Дачна, 1; м. Біла Церква, б-р 50-річчя Перемоги (б-р Олександрійський), 29, відповідно (а.с. 49-50 том 1).

На підставі рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 11.10.2016 № 436 (а.с. 35 том 1) позивачу вказано з 11.10.2016 розпочати опалювальний період 2016-2017 років.

Відповідно до акту прийняття в експлуатацію приладів обліку теплової енергії після проведення повірки за адресою: м. Біла Церква, вул. Дачна, 1, підписаного обома сторонами, прилади обліку включені в роботу з 22.11.2016 (а.с. 47 том 1). Відтак, судом встановлено, що на об'єкті за адресою м. Біла Церква, вул. Дачна, 1 прилад обліку був відсутній у період з 19.07.2016 по 22.11.2016 року.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту прийняття в експлуатацію приладів обліку теплової енергії після проведення повірки за адресою: м. Біла Церква, б-р 50-річчя Перемоги (б-р Олександрійський), 29, підписаного обома сторонами, прилади обліку включені в роботу з 06.03.2017. Матеріалами справи підтверджується, що на об'єкті за адресою м. Біла Церква, б-р Олександрійський, 29, прилад обліку був відсутній у період з 26.07.2016 по 06.03.2017 року.

Колегією суддів досліджено, що на оплату спожитої теплової енергії відповідачу були виставлені рахунки №1267 за жовтень 2016 на суму 103 351,03 грн; №1267 за листопад 2016 року на суму 203 331,39 грн; за грудень 2016 року на суму 192 428,10 грн; за січень 2017 року на суму 335 858,41 грн за лютий та березень 2017 на суму 259 943,29 грн (а.с. 30-34). Згідно даних рахунків обсяги та вартість спожитої теплової енергії за вказані періоди позивачем були відокремлені по кожному об'єкту окремо та вказано спосіб нарахування вартості теплової енергії чи згідно норми, чи відповідно даних приладів обліку.

Як свідчать матеріали справи, відповідач заперечував щодо виставлених рахунків на оплату, оскільки не погоджувався з вказаними обсягами теплопостачання, так зокрема, відповідач звернувся до позивача з листом №10-826800-2017 від 17.01.2017 (а.с. 44 том 1), в якому просив провести коригування рахунків за жовтень та листопад 2016 стосовно об'єктів за адресою: м. Біла Церква, вул. Дачна, 1, оскільки лічильник був переданий на повірку 26.10.2016, а отримання теплоносія було неможливим внаслідок демонтажу витратоміра. Щодо об'єкту, розташованого за адресою: м. Біла Церква, б-р 50-річчя Перемоги (б-р Олександрійський), 29, то відповідач зазначив, що теплоносій у цій будівлі злито та централізоване опалення з 2014 року не використовується.

У відповідь на даний лист позивач листом від 30.01.2017 № 162 (а.с. 45 том 1) повідомив, що свідоцтво про проведення минулої державної повірки комерційних вузлів обліку за адресами: м. Біла Церква, вул. Дачна, 1; м. Біла Церква, б-р 50-річчя Перемоги (б-р Олександрійський), 29, чинне до 01.08.2016, у зв'язку з чим місячний період для проведення повірки мав закінчитися до 01.09.2016, проте відповідач про його закінчення не повідомив. Водночас, опалювальний період позивачем розпочато 11.10.2016, однак представники відповідача не зверталися щодо опломбування вхідної запірної арматури або обмеження чи не надання послуг за цими об'єктами.

16.03.2017 відповідач листом № 820000/82М300-2/341 (а.с. 70 том 1) просив надати рахунок на оплату заборгованості та вважати нарахування по об'єктах, розташованих за адресами: м. Біла Церква, вул. Дачна, 1; м. Біла Церква, б-р 50-річчя Перемоги (б-р Олександрійський), 29, спірними.

29.03.2017 позивач листом № 588 (а.с. 71-72 том 1) направив відповідачу два примірники акту звірки заборгованості за договором станом на 29.03.2017 на суму 1 027 761,10 грн. Однак доказів підписання направленого акту звірки сторонами до суду не надано.

Відповідач, враховуючи свої заперечення щодо порядку нарахування та вартості спожитої теплової енергії за двома об'єктами, у листі від 31.03.2017 № 46-826800 (а.с. 73 том 1) просив позивача надати два окремі рахунки.

Позивач листом від 03.04.2017 № 624 (а.с. 46) надав відповідачу для оплати акти виконаних робіт/послуг (а.с. 28-29 том 1) та рахунки-фактури по договору, які просив підписати та по одному примірнику повернути позивачу.

Колегією суддів встановлено, що сторонами був підписаний Акт від 31.03.2017 приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії з жовтня 2016 року по березень 2017 (а.с. 28 том 1) на загальну суму 994 732,84 грн. Даний Акт підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений печатками юридичних осіб. З даного акту вбачається, що у вартість спожитої теплової енергії у спірний період позивачем включено і вартість теплової енергії за об'єктом, що знаходиться за адресою м. Біла Церква, вул. Дачна, 1. За даним об'єктом вартість теплової енергії, спожитої у період з 01.11.2016 по 26.12.2016, нарахована позивачем по нормі, а у період з 27.12.2016 по 31.03.2017 - по показниках приладу обліку. Враховуючи, що даний Акт підписаний відповідачем, то суд дійшов висновку, що ПАТ «Укртелеком», підписавши Акт, підтвердило факт постачання теплової енергії, обсяги такого постачання у вказаний період, а відтак такий Акт слід вважати підставою для проведення розрахунків відповідно до п. п. 4.2-4.3. договору.

Також, позивач направив відповідачу для підписання Акт приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії з жовтня 2016 року по березень 2017 (а.с. 29 том 1) на загальну суму 109 296,09 грн. В даному Акті позивачем вказано вартість теплової енергії, яка нарахована позивачем по нормі споживання та яку повинен був сплатити відповідач за теплопостачання об'єкту за адресою м. Біла Церква, вул. Дачна, 1 у період з 13.10.2016 по 31.10.2016 та по об'єкту м. Біла Церква, б-р Олександрійський, 29 у період з 14.10.2016 по 28.02.2017. Зазначений Акт залишився відповідачем не підписаним.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується відповідачем, він сплатив свою заборгованість лише за Актом від 31.03.2017 на суму 994 732,84 грн, а інший акт на суму 109 296,09 грн, залишився не оплаченим.

Враховуючи існування у відповідача заборгованості за договором у розмірі 109 296,09 грн, позивач звернувся з позовом до суду.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з умов договору вартість спожитої теплової енергії визначається сторонами на підставі даних приладів обліку про фактичне споживання теплової енергії.

Так, зокрема, п.6.2.14. договору визначено, що при наявності приладів обліку до 15 числа поточного місяця споживач зобов'язаний надавати теплопостачальній організації відомості про фактичне споживання теплової енергії з подальшим оформленням двостороннього акту щомісячного споживання теплової енергії.

З огляду на зазначене, а також враховуючи п.п. 4.2, 5.4 договору Акт приймання-передачі теплової енергії, який підписаний сторонами, є доказом споживання теплової енергії та підставою для її оплати.

Матеріалами справи підтверджується, що по двом об'єктам теплопостачання прилади обліку перебували на повірці. Так по об'єкту за адресою: місто Біла Церква, вул. Дачна, 1 прилад обліку був відсутній у період з 19.07.2016 по 22.11.2016 року; за адресою місто Біла Церква, бульвар, Олександрівський, 29 - у період з 26.07.2016 по 06.03.2017 року.

Пунктом 15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила), передбачено, що засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги, зокрема, з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.

Відповідний порядок оплати передбачений також у п. 5.10., 5.11. договору в разі перебування засобів обліку на повірці протягом 1 місяця, а якщо більше місяця - то розрахунок плати проводиться розрахунковим методом.

Як свідчать виставлені позивачем рахунки на оплату по об'єкту за адресою місто Біла Церква, вул. Дачна, 1, розрахунковим методом була нарахована вартість теплової енергії за період з жовтня 2016 по 26.12.2016 року, з чим не погоджується відповідач, оскільки стверджує, що після повернення приладу обліку з повірки, а саме з 22.11.2016, вартість споживання повинна визначатись саме з показників приладів обліку.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що договором обов'язок повідомляти показники приладу обліку покладено саме на споживача (п. 6.2.14), у зв'язку з чим сторонами щомісячно підписуються акти споживання теплової енергії. В матеріалах справи відсутні докази того, що ПАТ «Укртелеком» до 15-го числа поточного місяця, як визначено договором, повідомляв позивача про показники приладу обліку за листопад 2016 року та грудень 2016. Посилання апелянта в поданих до суду 16.01.2018 поясненнях на журнал обліку даних, не приймаються судом апеляційної інстанції в якості належного доказу, оскільки представлена копія виписки (а.с. 61 том 2) не засвідчена у визначеному законом порядку, надана до суду лише на одному аркуші без жодних інших сторінок та титульного аркуша такого журналу, за відсутності яких неможливо встановити з якого саме документу зроблена дана копія, оригіналу такого журналу представниками відповідача до суду не надано, та окрім того такі документи представлені відповідачем лише в суді апеляційної інстанції без обґрунтування причин неможливості подання таких документів до місцевого господарського суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно у період з жовтня по грудень 2016 року вартість спожитої теплової енергії по об'єкту за адресою: місто Біла Церква, вул. Дачна, 1, нарахована згідно п. 5.11 договору, розрахунковим методом.

Крім цього, обґрунтованість такого нарахування визнано і самим споживачем, ПАТ «Укртелеком», зокрема в підписаному 31.03.2017 Акті приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії (а.с. 28 том 1) на суму 994732,84 грн, в який був включений об'єкт за адресою: місто Біла Церква, вул. Дачна, 1, та який згідно договору є підставою для проведення оплати.

Щодо теплопостачання за адресою місто Біла Церква, бульвар, Олександрівський, 29, по якому прилад обліку був відсутнім у період з 26.07.2016 по 06.03.2017 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що з огляду на злиття теплоносія ще в 2014 році, дана будівля не опалюється взагалі та не опалювалась в тому числі і у спірний період жовтень 2016-березень 2017, даний факт, окрім того, на думку відповідача, підтверджується також відсутністю підписаного сторонами акту готовності об'єкту до опалювального сезону.

Відповідно до п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Також, п. 6.1.5. договору передбачено, що відповідач для відмови від послуг позивача повинен повідомити останнього про свій намір за 2 місяці, надавши необхідний пакет документів та здійснивши повний розрахунок за послуги та витрати, пов'язані з відключенням. При цьому відключення здійснюється в між опалювальний період.

Відповідно до п. 6.2.11 договору споживач зобов'язаний на протязі п'яти днів письмово повідомити теплопостачальну організацію про всі зміни у стані санітарно-технічного обладнання, площі, кількості споживачів. При цьому теплопостачальна організація та споживач письмово вносять зміни до договору у вигляді Додатків - Додаткових угод.

Разом з тим, як вірно встановлено місцевим господарським судом, у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача в установленому порядку з проханням відключити його від мереж централізованого опалення та ненадавати йому послуг з постачання тепла на об'єкті, за адресою Біла Церква, б-р Олександрійський, 29.

Посилання відповідача на відсутність акту готовності, як на доказ відсутності теплопостачання даного об'єкту, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки відповідно до п.6.2.10. саме на споживача покладений обов'язок щорічно проводити підготовку об'єктів до опалювального періоду. Готовність об'єктів оформляти по формам, які надавати до виробничо-технічного відділу теплопостачальної організації не пізніше 1 вересня поточного року. Однак, договором не передбачено, що ненадання споживачем такого акту є підставою для відмови теплопостачальної організації в здійсненні теплопостачання.

Крім того, позивачем був представлений до матеріалів справи Акт готовності котельні і теплових мереж до роботи в опалювальному сезоні 2016-2017 (а.с. 26 том 1).

Таким чином, враховуючи, що жодних додаткових угод щодо виключення об'єкту за адресою місто Біла Церква, бульвар, Олександрівський, 29 з переліку об'єктів споживання за договором №1267 сторонами не укладалось, беручи до уваги відсутність доказів відмови споживача від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за даною адресою, а також оскільки самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води заборонено законом, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про недоведеність доводів відповідача в частині відсутності споживання теплової енергії за даним об'єктом.

Разом із цим, враховуючи, що прилад обліку на даному об'єкті був знятий для повірки 26.07.2016 та перебував на повірці більше місяця, то позивачем правомірно нараховано вартість теплової енергії розрахунковим методом.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи рахунки-фактури (а.с. 30-34 том 1) для оплати вартості теплової енергії, включали також нарахування вартості теплової енергії по спірних об'єктах. Вказані рахунки направлялись на адресу відповідача щомісячно, що підтверджується копіями відповідних реєстрів із відмітками календарного поштового штемпеля та відповідачем під час розгляду справи не заперечувалось (а.с. 189-216 том 1).

Однак, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що доказів щомісячного оформлення, підписання та направлення позивачем актів приймання-передачі теплової енергії, згідно з п. 5.4. договору, сторонами ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного господарського суду не надано.

В матеріалах справи наявні лише Акти від 31.03.2017 приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії (а.с. 28-29 том 1) за період споживання теплової енергії з жовтня 2016 по березень 2017 року. Один із Актів на суму 994 732, 84 грн підписаний представниками обох сторін, інший Акт, який включав об'єкт за адресою бульвар Олександрівський 29 та вул. Дачна 1 за період з 13.10.2016 по 31.10.2016 залишився відповідачем не підписаним.

Разом з цим, як вірно зазначено судом першої інстанції згідно з п. 5.4., 5.5. договору у випадку не повернення або відсутності обґрунтованої відмови у підписанні відповідачем акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків у строк, передбачений п. 5.4. - протягом 3 робочих днів після отримання пакету документів, то дані документи вважаються погодженими і підписаними, та є підставою для проведення розрахунків.

Таким чином, з урахуванням п. 5.4., 5.5. договору, а також відсутністю обґрунтованої відмови відповідача від підписання Акту за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року на суму 109 296,09 грн, такий Акт вважається погодженим, факт споживання теплової енергії підтвердженим, що відповідно є підставою для проведення споживачем оплати.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом правомірно встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати спожитої теплової енергії та існування заборгованості перед позивачем у розмірі 109 229,17 грн.

Також, позивачем до стягнення з відповідача було заявлено 48 171,31 грн пені, нарахованої за несвоєчасну оплату теплової енергії за кожний місяць спірного періоду, починаючи з 16.12.2016, а також відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат, які також нараховані позивачем, за кожен місяць споживання теплової енергії окремо, починаючи з 16.12.2016 року.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України унормовано, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто вищенаведені приписи закону передбачають, що підставою для покладення на особу відповідальності є вчинене нею порушення господарського зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині частково, місцевий господарський суд погодився з позивачем щодо наявності такого порушення, вірності визначення позивачем періоду прострочення оплати теплової енергії та можливості нарахування за такі періоди пені, 3% річних та інфляційних втрат. Однак з такими висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.4., 5.5. договору саме Акт приймання-передачі теплової енергії (підписаний сторонами, або підписаний лише теплопостачальною організацією у випадку відсутності заперечень споживача) є підтвердженням поставки теплової енергії, підтвердженням обсягів фактичного споживання теплової енергії та підставою для бухгалтерського обліку та проведення розрахунків між сторонами.

Оскільки, як було встановлено судом вище, щомісячних актів приймання-передачі теплової енергії сторонами не підписувалось, а позивачем не доведено щомісячного складання таких актів, їх отримання відповідачем та визнання останнім таких актів, то відповідно у позивача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за заявлений ним період. Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується складання відповідного акту приймання-передачі теплової енергії лише 31.03.2017 року та визначення у даному акті обсягів споживання та вартості теплової енергії спожитої за весь спірний період, а саме з жовтня 2016 року по березень 2017 року включно, то суд апеляційної інстанції вважає, що відповідача можна вважати таким, що прострочив виконання свого зобов'язання лише після складання акту від 31.03.2017, оскільки саме такий акт згідно договору є підтвердженням поставки теплової енергії споживачу, її обсягу та є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем необґрунтовано здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за заявлені ним періоди та на вказану ним суму боргу, а тому висновок суду першої інстанції про можливість стягнення таких сум, апеляційний господарський суд визнає таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 48 171,31 грн пені, 5 314,00 грн - 3% річних та 35 522,54 грн інфляційних втрат.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення згідно з ч. 1ст. 276 ГПК України є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом неповно досліджено обставини справи, висновки суду в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не відповідає дійсним обставинам справи, а тому рішення Господарського суду міста Києва підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову частково та стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 109 229,17 грн. В решті частини позову суд відмовляє.

Враховуючи вимоги ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та часткове задоволення апеляційної скарги судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.2 ч. 1 ст. 275, п.3 ч. 1 ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/8143/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі №910/8143/17 скасувати частково та прийняти нове рішення.

3.Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, б-р Т. Шевченка, буд. 18; ідентифікаційний код 21560766) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3; ідентифікаційний код 04654336) 109 229 (сто дев'ять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 17 коп. основного боргу та 1 638 (одну тисячу шістсот тридцять вісім) грн 44 коп судового збору.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 3; ідентифікаційний код 04654336) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, б-р Т. Шевченка, буд. 18; ідентифікаційний код 21560766) 1 468 (одну тисячу чотириста шістдесят вісім) грн 64 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

8. Справу №910/8143/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз

Повний текст постанови складено 26.01.2018