Рішення № 71821415, 15.01.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7303/17

Провадження № 2/522/1063/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси,

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.,

при секретарі Скибінській Є.С.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 за участю третьої особи: ОСОБА_5 про визнання договорів недійсними та зобов’язання вчинити певні дії; за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 за участю третьої особи: ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року позивачі звернулися до Приморського районного суду м. Одеси та уточнивши свої вимоги просили:

-визнати договір-купівлі-продажу парковочного місця № 82 загальною площею – 18,0 кв. м за адресою: м. Одеса, вулиця Успенська, буд. 2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 3113, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 5 липня 2013 року – недійсним. Повернути право володіння парковочного місця № 82 за адресою: м. Одеса, вулиця Успенська, буд. 2 – ОСОБА_8.

-визнати договір-купівлі-продажу № 50 за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, буд. 2 Е, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 3664, укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 31 липня 2013 року – недійсним. Повернути право власності вказаної квартири – 1/3 ОСОБА_7. 2/3 (дві третини) частини вказаної квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на підставі права власності.

-застосувати реституцію, як наслідок недійсності договорів купівлі-продажу та стягнути витрати по сплаті судового збору.

При цьому обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 5 липня 2013 року позивачі звернулися до ОСОБА_4 щоб отримати гроші в борг, під заставу нерухомого майна, проте застава була оформлена як договір купівлі-продажу майна, яке передавалося в заставу. В заставу передавалося парковочне місце за адресою: м. Одеса, вул. Успенська 2, застава була оформлена як договір купівлі-продажу в нотаріуса ОСОБА_6 При цьому на підтвердження того факту, що фактично мав місце договір купівлі-продажу вказана одна і та сама сума 120 тис. гривень, що відповідає сумі 15 тис. доларів США а грошові кошти отримали саме в сумі 15 тис доларів США.

Був складений акт прийому-передачі про те, що позивачі отримують грошові кошти в сумі 120 тис. гривень саме за договором позики, а не за договором купівлі-продажу.

Позивачі зазначили, що згідно домовленості, договір купівлі-продажу заставного майна є формальним, нерухомість залишається в їх володінні та користуванні та після повернення боргу договір купівлі-продажу заставного майна буде нотаріально розірваний.

У договорі позики, який укладався як і раніше в нотаріуса ОСОБА_6 одночасно з договором позики, вказана одна і та ж сума договору, а також мається акт прийому-передачі до договору позики, з якого вбачається, що суму 1 200 000,00 гривень, позивачі отримали під договір позики, а не під договір купівлі-продажу, під який ніяких актів прийому-передачі не складалося.

Позивачі зазначили, що ОСОБА_4 отримав у власність їх майно неправомірним шляхом, виселив позивачів з їхньої квартири та вимагає повернути борг, у зв’язку з чим були змушені звернутися до суду за захистом своїх прав.

До суду звернувся ОСОБА_4 з позовною заявою до ОСОБА_2, згідно уточненої позовної заяви просив стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованості за розпискою в розмірі 7 427427,84 гривень.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 16 лютого 2016 року ОСОБА_7 взяв у борг у ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 274 176 доларів США в інтересах родини, які був зобов’язаний повернути до 02.03.2016 року.

Проте, ОСОБА_7 не повернув дану суму грошей, у зв’язку з чим станом на 05 серпня 2016 року в ОСОБА_7 перед ОСОБА_4, виникла заборгованість у розмірі 274 176 доларів США, що еквівалентно 7 427 427,84 гривень.

ОСОБА_4 зазначив, що додана до матеріалів справи розписка свідчить, що строк виконання грошового зобов’язання ОСОБА_7 спливає 02.03.2016 року.

Позивач зазначив, що на підставі цивільного законодавства та в результаті невиконання відповідачем покладених на нього обов’язків у строк, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

18.12.2017 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до Приморського районного суду м Одеси з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_4 за участю третьої особи: ОСОБА_5, яка була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом та згідно уточнень просили:

-визнати договір-купівлі-продажу парковочного місця № 82 загальною площею – 18,0 кв. м за адресою: м. Одеса, вулиця Успенська, буд. 2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 3113, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 5 липня 2013 року – недійсним та повернути право власності ОСОБА_1 парковочного місця № 82 за адресою: м. Одеса, вулиця Успенська, буд. 2.

-визнати договір-купівлі-продажу № 50 за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, буд. 2 Е, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 3664, укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 31 липня 2013 року – недійсним та повернути право власності вказаної квартири – 1/3 ОСОБА_7. 2/3 (дві третини) частини вказаної квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на підставі права власності.

-визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вулиця Устияновича, земельна ділянка б/н площею 0,1 га, у тому числі по угіддях 0, 1000 га землі змішаного використання, кадастровий номер земельної ділянки 462455700:01:009:0406, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 1733, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 02 вересня 2015 року та повернути позивачам право власності на вказану земельну ділянку.

-визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. Устияновича, будинок № 78в, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 1731, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 02 вересня 2015 року та повернути позивачу право власності на вказаний будинок.

-визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. Устияновича, земельну ділянку б/н, площею 0,0935 га, у тому числі по угіддях 0,0935 га – сіножаті, кадастровий номер земельної ділянки – 4624555700:01:009:0407, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_10 Зареєстрований в реєстрі за № 910 та повернути позивачу право власності на вказаний будинок.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вищевказані договори купівлі-продажу, які зумовили перехід права власності ОСОБА_4 на нерухомі об’єкти мали інші цілі, ніж ті, що виникли за вчиненими правочинами.

Позивачі зазначили, що в даному випадку вони не виробляли відчуження майна на користь ОСОБА_4 вони передавали це майно в заставу, саме на це було спрямовано волевиявлення сторін. Реальні наслідки, у вигляді передачі майна відповідачу не настали, все продане і подароване майно, вказано в договорах позики, як заставне та залишилося в користуванні позивачів, у зв’язку з чим позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Ухвалою Приморського районного суду від 01 лютого 2017 року під головуванням судді Погрібного С.О., було прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів купівлі-продажу, договору дарування земельної ділянки, застосування реституції як наслідку недійсності правочинів – разом з позовом ОСОБА_4І до ОСОБА_7 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою Приморського районного суду від 16 червня 2017 року, було об’єднано в одне провадження під головуванням судді Бойчука А.Ю. цивільну справу № 522/7303/17 за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними та зобов’язання вчинити певні дії з цивільною справою № 522/14577/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, договору дарування земельної ділянки, застосування реституції як наслідку недійсності правочинів.

Позивач ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав та просив суд їх задовольнити, заперечував щодо задоволення позовних вимог за первісним позовом.

Представник позивачів ОСОБА_11 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_12 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, підтримав позовні вимоги за первісним позовом та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).

З матеріалів справи вбачається, що 1/3 частина квартири № 50, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Успенська, буд. № 2-Е, належить ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про право власності, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 24.02.2005 року, САА 447640, право власності на яку було зареєстроване в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості», що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6661039, виданий КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості» від 04.03.2005 року.

2/3 частина зазначеної квартири належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого ОСОБА_13, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, від 01.07.2011 року, за реєстровим № 954, право власності на яку було зареєстроване в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості», що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 30758198, виданий КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості» від 27.07.2011 року.

Судом встановлено, що між позивачами укладалися наступні договори позики.

Згідно договору позики від 5 липня 2013 року, ОСОБА_4 передав ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 15 000.00 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1 20 0000,00 гривень, по курсу НБУ, на день підписання договору, під 3% в місяць до 5 липня 2014 року, чи до пред’явлення позикодавцем вимоги про повернення позики, а позичальник повинен повернути суму позики в місці укладення Договору та у встановлений строк або на протязі 30 днів з дня пред’явлення позикодавцем вимоги про повернення позики. У забезпечення виконання даного договору, позичальник передає в розпорядження позичкодавцю майно, а саме: квартиру у АДРЕСА_1.

Актом прийому-передачі від 3 травня 2014 року було підтверджено передачу грошей ОСОБА_4 ОСОБА_2 в сумі 164 316,00 доларів США, що еквівалентно 1 971 792 гривень по курсу НБУ на день підписання даного договору під 3% річних в місяць до 31 травня 2014 року.

Даний ОСОБА_12 є невід’ємною частиною Договору позики від 5 липня 2013 року.

Згідно договору позики від 13 липня 2014 року, ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 164 316,00 доларів США, що еквівалентно 1 971 792 гривень по курсу НБУ на день підписання даного договору, під 3% річних в місяць до 31 травня 2014 року чи до пред’явлення позикодавцем вимоги про повернення позики, а позичальник повинен повернути суму позики в місці укладення Договору та у встановлений строк або на протязі 30 днів з дня пред’явлення позикодавцем вимоги про повернення позики з правом пролонгації за домовленістю сторін. У забезпечення виконання даного договору, позичальник передає в розпорядження позичкодавцю майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та паркувальне місце за адресою м. Одеса, вул. Успенська,2.

Відповідно до ОСОБА_12 прийому-передачі до договору позики від 31 липня 2013 року, ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 прийняла грошові кошти в розмірі 150 000,00 доларів США, що є еквівалентом 1 200 000,00 гривень по курсу НБУ, на день підписання договору, під 3% в місяць до 31 січня 2014 року. Даний ОСОБА_12 є невід’ємною частиною Договору позики від 31 липня 2013 року

Згідно договору позики від 12 грудня 2012 року, ОСОБА_4 передав ОСОБА_7, грошові кошти в розмірі 60 000 00 доларів США, що еквівалентно 487 200,00 гривень по курсу НБУ, на день підписання договору, під 3,33% в місяць до 14 грудня 2013 року, або до пред’явлення позичкодавцем вимоги про повернення позики, а Позичальник зобов’язаний повернути домовлену суму в місці укладення договору та у встановлений строк, або на протязі 30 днів з дня пред’явлення позичкодавцем вимоги про повернення позики. В забезпечення виконання даного договору, позичальник передає в розпорядження позичкодавцю заставне майно, а саме дачний будинок, загальною площею 74,6 м. кв., с. Мізікевича, вулиця Спортивна, ж/м «Савіньйон» буд. 2/14.

Відповідно до договору позики від 20 квітня 2016 року, ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 295 812, 00 доларів США. Для забезпечення виконання даного договору, позичальник передає в розпорядження позичкодавцю позичкове майно, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_3; парковочне місце за адресою м. Одеса, буд. Славське, вул. Устияновича 78В; земельна ділянка 0,0935 га, кадастровий номер 4624555700:01:009:0407 (с/г); ділянка землі 0,1 га кад. № 4624555700:01:009:0406.

Актом прийому-передачі від 20 квітня 2016 року було підтверджено передачу грошей ОСОБА_4 ОСОБА_2 в сумі 295 812, 00 доларів США до 04 червня 2016 року.

Даний ОСОБА_12 є невід’ємною частиною Договору позики від 20 квітня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав встановлених ст. 11 ЦК України (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Однією з встановлених ч. 2 ст. 11 ЦК України підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до норм ст. ст.1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору купівлі-продажу) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Відповідно дост.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку , що встановлені договором.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачами укладалися наступні договори купівлі-продажу.

ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, передали у власність, а ОСОБА_4І прийняв у власність квартиру № 50, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вулиця Успенська, буд. № 2-Е . Зазначена квартира в цілому складається з п’яти жилих кімнат, жилою площею – 107,3 кв. м., загальною площею – 190,3 кв. м., що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 05 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 Продаж здійснено за 1 198 950,00 гривень, що за офіційним курсом НБУ складає 150 000,00 доларів США.

Згідно договору-купівлі продажу від 05 липня 2013 року,. посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6В, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, ОСОБА_7 передав у власність, а ОСОБА_4, прийняв у власність парковочне місце № 82, загальною площею – 18,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, буд. 2. Продаж було здійснено за 120 000,00 гривень.

Згідно договору купівлі-продажу від 02 вересня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6, ОСОБА_2 передає у власність, а ОСОБА_4 прийняв у власність, земельну ділянку , що знаходиться за адресою: м. Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вулиця Устияновича, земельна ділянка б/н площею 0,1 га, у тому числі по угіддях 0, 1000 га землі змішаного використання, кадастровий номер земельної ділянки 462455700:01:009:0406.

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6В, ОСОБА_2 передає у власність, а ОСОБА_4 прийняв у власність, житловий будинок, що знаходиться за адресою: Львівська область Сколівський район, смт. Славське, вулиця Устияновича, будинок № 78в.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Позивачі в судовому засіданні стверджували, що окремо за договором купівлі-продажу грошові кошти за квартиру не сплачувались відповідачем, відповідна грошова сума надавалась відповідачем позивачу виключно за договором позики.

Судом встановлено факт укладання договорів купівлі-продажу, також встановлено те, що позивачі не мали намір передати вищевказане нерухоме майно у власність відповідачу.

ОСОБА_2 передала безкоштовно в дар, а ОСОБА_4 прийняв у дар земельну ділянку, що знаходиться за адресою: вул. Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вулиця Устияновича, земельна ділянка б/н площею 0,0935 га у тому числі по угіддях: 0,0935 га –сіножаті, кадастровий номер земельної ділянки 4624555700:01:009:0407, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність

Судом встановлено, що під час укладення договору сторони не мали наміри створити наслідки переходу права власності на нерухомість до відповідача, тому укладений договір дарування квартири є удаваним. При укладенні удаваного правочину волевиявлення учасників правочину (як зовнішній прояв волі) не відповідає їх внутрішній волі.

Оскільки згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування, а також з’ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Крім того, суд не встановив обставин, а дарувальники за спірним договором не навели жодних мотивів передачі ними в дар квартири.

Позивачі посилалися на те, що вищевказані договори купівлі-продажу та договір дарування земельної ділянки, які зумовили перехід права власності до відповідача метою яких є забезпечення боргового зобов’язання, вчинялися без наміру створити наслідки переходу права власності до ОСОБА_4 та строк забезпечення був чітко визначений. Дані обставини не були спростовані ОСОБА_4 у ході судового засідання.

У сенсі положень статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 5 даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Оскільки згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору позики, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Аналогічна правова позиція висловлена ВСУ у постанові від 14.11.2012 року по справі № 6-133цс12.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК Українимає визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Відповідно до вимог статті 60 ЦК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином. (Правова позиція ВСУ у справі №6-1026цс16).

Проаналізувавши приписи чинного законодавства України та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що договори купівлі-продажу та договір дарування є удаваними, оскільки були направлені на встановлення інших цивільно-правових відносин, а саме відносин, які виникли з договорів позики майна та були встановлені на виникнення інших правових наслідків, ніж перехід права власності нерухомого майна позивачів до ОСОБА_4

Таким чином, вищевказані договори купівлі-продажу та договір дарування земельної ділянки є недійсними, у зв’язку з їх удаваністю.

Відповідно до п.1. ст. 216 ЦК України, недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути іншій стороні в натурі, все що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно ст. 236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину становить собою сукупність умов, які направлені на досягнення відповідного та очікуваного для всіх сторін правочину правового ефекту у спосіб, який би не суперечив законодавству.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»визначено, що підставою недійсності правочинів є недодержання стороною вимог, які встановленіст. 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

За таких умов, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивачів за зустрічним позовом та визнати договори купівлі-продажу та договору дарування –недійсними.

Щодо вимог ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2В, ОСОБА_7 та ОСОБА_2. на користь ОСОБА_4 суму заборгованості за розпискою від 16.02.2016 року в розмірі 7 427 427 гривень 84 копійки, суд зазначає наступне.

Згідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом.

Проте, позивачем не доведено та матеріалами справи не встановлено наявності непогашеної заборгованості перед ним ОСОБА_2В та ОСОБА_7 Також, ОСОБА_14 не надано доказів заборгованості саме в розмірі 7 427 427 гривень 84 копійки.

Згідно з розпискою від 16.02.2016 року ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 274 176,00 доларів. Та зобов’язувався повернути їх до 02.03.2016 року, які були взяті в інтересах сім’ї. Вказана розписка свідчить про те, що позивачі взяли в борг в ОСОБА_15 зазначену суму грошей, фактично вона є проміжним підтвердженням суми боргу, взятого раніше разом з обумовленими відсотками на день написання розписки та є підтвердженням укладення договорів позики.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, необхідно виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Таким чином, розписка є документом, що підтверджує боргове зобов'язання.

З огляду на вищевикладене суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, у зв’язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч 1-3,5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись: ст. ст. 2, 13, 76-80, 81,223, 247, 274-275, 280-281 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: 65014 АДРЕСА_4), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 адреса: 65014 АДРЕСА_4), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3, адреса: 65014 АДРЕСА_4) до ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4 адреса: м. Одеса, вул. Жовтневої революції, буд. 9-б) за участю третьої особи: ОСОБА_5 (адреса: м. Одеса, вул. Жовтневої революції, буд. 9-б) про визнання договорів недійсними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу стояночного місця № 82 загальною площею 18,0 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Успенська, д. 2 (два), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за № 3113, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_4 05 липня 2013р. та повернути ОСОБА_7 право власності на стояночне місце № 82.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири 50, що знаходиться за адресою м. Одеса, вулиця Успенська (вулиця Чичеріна), будинок 2-Е ( два тире «Е»), посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за № 3664, укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 31 липня 2013р. та повернути позивачам право власності на вказану квартиру.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: 65014 АДРЕСА_4), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 адреса: 65014 АДРЕСА_4), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3, адреса: 65014 АДРЕСА_4) до ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4 адреса: м. Одеса, вул. Жовтневої революції, буд. 9-б) за участю третьої особи: ОСОБА_5 (адреса: м. Одеса, вул. Жовтневої революції, буд. 9-б) про визнання недійсними договорів– задовольнити.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. Устияновича, земельну ділянку б / н, площею 0,1 га, зокрема по угіддях: 0,1000 га-землі змішаного типу, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5: 01: 009: 0406, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за №1733, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 02 вересня 2015р. та повернути позивачам право власності на вказану земельну ділянку.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою - Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. Устияновича, будинок №78в (сімдесят вісім «в»), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за № 1731, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 02 вересня 2015р. та повернути позивачу право власності на вказаний будинок.

Визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою Львівська Область, Сколівський район, смт. Славське, вул. Устияновича, земельну ділянку б / н, площею 0,0935 га, в тому числі по угіддях 0,0935 га - сіножаті, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_5: 01: 009: 0407, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_10 1 .В. , Зареєстрований в реєстрі за № 910 та повернути позивачу право власності на вказаний будинок.

Встановити порядок виконання рішення суду згідно з яким, рішення є підставою для реєстрації:

- стояночного місця №82 загальною площею 18,0 кв.м., що знаходиться за адресою місто Одеса, вулиця Успенська, д. 2 (два) за ОСОБА_7;

- квартири 50, що знаходиться за адресою м. Одеса, вулиця Успенська (вулиця Чичеріна), будинок 2-Е (два тире «Е») за ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3

- земельної ділянки за адресою Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. Устияновича, земельну ділянку б / н, площею 0,1 га, зокрема по угіддях: 0,1000 га-землі змішаного типу, кадастровий номер, земельної ділянки НОМЕР_5: 01: 009: 0406 за ОСОБА_2;

- житлового будинку, що знаходиться за адресою - Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. Устияновича, будинок №78в (сімдесят вісім «в») ОСОБА_2;

- земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. Устияновича, земельну ділянку б/н, площею 0,0935 га, у тому числі по угіддях 0,0935 га – сіножаті, кадастровий номер земельної ділянки – 4624555700:01:009:0407 за ОСОБА_2.

У задоволенні позову ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4 адреса: м. Одеса, вул. Жовтневої революції, буд. 9-б) до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: 65014 АДРЕСА_4), ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 адреса: 65014 АДРЕСА_4) про стягнення заборгованості за договором позики – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п. п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення суду складено 25.01.2018 року

Суддя: Бойчук А.Ю.