Постанова № 71821365, 22.01.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2018, м. Дніпро Справа № 904/7999/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

представники сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 18.01.2018, адвокат

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №2207 від 28.07.2017, представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2017 у справі №904/7999/17 (суддя Ліпинський О.В.; рішення ухвалене о 11:55 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 06.11.2017)

за позовом Нікопольської міської ради, м.Нікополь, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конті-Агро", м.Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення збитків у розмірі 108625,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року Нікопольська міська рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конті-Агро" про стягнення збитків у розмірі 108625,90 грн. період з 01.07.2014 по 31.12.2014 (кошти за шкоду, що заподіяна на земельній ділянці державної та комунальної власності, не наданій в користування та не переданій у власність, внаслідок самовільного зайняття та використання не за цільовим призначенням).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2017 у справі №904/7999/17 (суддя Ліпинський О.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Означене рішення місцевого господарського суду вмотивоване тим, що позивач не довів існування усіх елементів складу цивільного правопорушення, наявність яких дає підстави для задоволення позову про стягнення збитків.

Позивач (Нікопольська міська рада) звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що з таким рішенням не погоджується, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи. Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2017 у справі №904/7999/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судом не надано оцінки тому факту, що предметом позову є стягнення збитків за період з 01.07.2014 – 31.12.2014 (друге півріччя 2014 року), в той час як певні наміри ТОВ "Конті-Агро" на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку мають місце лише в середині 2013 року. Тобто, відповідач протягом року (до нарахування збитків) не вчиняв дій щодо виконання обов’язку оформлення документів на земельну ділянку, будучи власником нерухомості. Також позивач вказує на те, що повторне клопотання щодо оформлення дозволу на розробку проекту землеустрою ТОВ "Конті-Агро" здійснило взагалі через три роки, а саме надавши заяву від 01.02.2016, в результаті чого відповідне рішення про надання такого дозволу Нікопольською міською радою було прийнято. Зазначені факти, за твердженням позивача, свідчать про обізнаність відповідача про необхідність виконання обов’язку щодо оформлення документів на користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку. Підсумовуючи, позивач вважає, що судом не було взято до уваги, що ТОВ "Конті-Агро" фактично використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів тривалий час, зверталось з відповідними заявами лише у 2013 та у 2016 роках, а збитки нараховані за півроку 2014 року. Також позивач вказує, що судом не було взято до уваги, що строк дії рішення Нікопольської міської ради від 19.07.2013 №55-32/VІ щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою на цю ж земельну ділянку КП "Центр соціальної торгівлі", становить шість місяців, після чого воно фактично втратило чинність, а саме наприкінці 2013 року. Тобто, станом на період нарахування збитків (01.07.2014-31.12.2014) вищевказане рішення позивача від 19.07.2013 уже півроку як втратило чинність, а значить, на думку позивача, посилання суду на нього, як на підставу для відмови в задоволенні позову, - є неприпустимим. Вказує, що в цьому періоді наявна очевидна відсутність будь-яких дій відповідача щодо оформлення відповідних документів на земельну ділянку, так як наступна (третя) заява все-таки була подана, але лише 01.02.2016. Тому позивач вважає, що використання ТОВ "Конті-Агро" земельної ділянки без належного оформлення, зокрема в період з 01.072014 по 31.12.2014, позбавило Нікопольську міську раду, як власника землі, право отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати. Також позивач вказує, що рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 19.05.2017 був затверджений акт комісії з визначення та відшкодування збитків і це рішення, відповідно до статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов'язковим до виконання, оскільки не було оскаржене відповідачем. Окремо позивач вказує, що судом не взято до уваги правові позиції Верховного Суду України у справах, де розглядались спори у подібних правовідносинах.

Відповідач (ТОВ "Конті-Агро") у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами позивача, оскільки вважає, що звертаючись із позовом про стягнення збитків у вигляді неодержаної орендної плати за землю, позивач не довів існування усіх елементів складу цивільного правопорушення, наявність яких дає підстави для задоволення позову про стягнення збитків, у зв’язку з чим правомірно відхилив позовні вимоги Нікопольської міської ради в повному обсязі. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення залишити без змін.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні неоспорені обставини.

28.01.2013 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "Конті-Агро" (відповідачем) зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, який складається з: нежитлові будівлі лабораторії; камери схову; овочесховища (підвалу); м'ясорубочної (павільйону); будівлі туалету; споруди, які розташовані за адресою: м. Нікополь, вул. Шевченка, буд 146 (а.с. 10).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастрового плану, інформації з офіційного сайту Держгеокадастру України та Довідки Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, які наявні в матеріалах даної справи (а.с.76-81) підтверджено, що земельна ділянка за кадастровим номером 1211600000:03:018:0004, цільове призначення 03.07 "Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі", розташована у Дніпропетровській області , м. Нікополь, вулиця Шевченка, 146 перебуває в комунальній власності, власником цієї земельної ділянки зазначено Нікопольську міську раду.

22.03.2013 відповідач звернувся до Нікопольської міської ради (позивача) з заявою, в якій просив видати дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Нікополь на вул. Шевченка, 146 намічуваною площею 2,7971 га за фактичним розміщенням будівель та споруд, що належать на праві власності ТОВ "Конті-Агро" (а.с. 68).

20.05.2013 відповідач звернувся до позивача з листом, в якому повідомив, що не отримав відповіді на свою заяву від 22.03.2013 про надання дозволу на розробку проектної документації на означену земельну ділянку (а.с. 69).

31.05.2013 позивач у відповідь на звернення відповідача повідомив останнього про те, що стосовно його заяви від 22.03.2013 була надана відповідь від 09.04.2013 №15/15/0220-1618, яка надіслана поштою (а.с. 70).

В матеріалах справи міститься лист Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 09.04.2013 №15/15/0220-1618, з якого вбачається, що ТОВ "Конті-Агро" повідомлялося про те, що для позитивного вирішення питання стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до п.2 ст. 123 Земельного кодексу України відповідачу необхідно звернутися з клопотанням до позивача про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, до якого надати зазначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмову згоду землекористувача, засвідчену нотаріально. Тільки після надання зазначених документів дане питання буде прийнято до розгляду (а.с. 71).

07.08.2013 відповідач вдруге звернувся до позивача з Заявою про відведення означеної земельної ділянки (а.с. 72).

09.09.2013 позивач у своєму листі за вих. № 15/15/0220-4258 повідомив відповідача про те, що клопотання стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення означеної земельної ділянки розглянуто на пленарному засідання Нікопольської міської ради, яке відбулося 30.08.2013 та більшістю голосів дане рішення не прийняте (а.с. 73).

В матеріалах справи міститься рішення Нікопольської міської ради VІ скликання від 19.07.2013 №55-32/VІ "Про надання дозволу Комунальному підприємству "Центр соціальної торгівлі" Нікопольської міської ради на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Шевченка, 146" (а.с. 74).

01.02.2016 відповідач вчергове звернувся до позивача з листом, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку по вул. Шевченка, 146, площею 2,79 га під об'єктами нерухомості, що належать на праві власності ТОВ "Конті-Агро" для обслуговування будівель ринкової інфраструктури (а.с. 82).

Рішенням Нікопольської міської ради VІІ скликання від 26.02.2016 №17-5/ VІІ "Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Конті-Агро" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на вул. Шевченка, 146 за фактичним розміщенням нежитлових будівель" було надано дозвіл відповідачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення означеної земельної ділянки в оренду (а.с. 83).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету нікопольської міської ради від 24.03.2016 №203 "Про затвердження складу комісії з визначення та відшкодування збитків, завданих Нікопольській міській раді, як власнику землі, при використанні земельної ділянки під об'єктом ТОВ "Конті-Агро" на вул. Шевченка, 146" був затверджений склад комісії з визначення та відшкодування збитків, та затверджено збитки, завдані позивачу, як власнику землі, внаслідок безоплатного користування відповідачем означеною земельної ділянкою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №28 "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" (а.с. 14).

Рішенням Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 12.04.2017 №178 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 24.03.2016 №203 "Про затвердження складу комісії з визначення та відшкодування збитків, завданих Нікопольській міській раді, як власнику землі, при використанні земельної ділянки ТОВ "Конті-Агро" на вул. Шевченка, 146 у м. Нікополі" затверджений новий склад означеної комісії (а.с. 15).

03.04.2017 листом за вих. №1605 Виконавчого комітету Нікопольської міської ради відповідача було повідомлено про засідання комісії з питань визначення та відшкодування збитків, завданих Нікопольській міській раді, як власнику землі, при використанні земельних ділянок, на якому буде розглянуто питання про використання ТОВ "Конті-Агро" земельної ділянки на вул. Шевченка, 146 у м. Нікополі (а.с. 16).

Листом від 11.05.2017 за вих. №2369 Виконавчий комітет Нікопольської міської ради повідомив відповідача про засідання комісії з питань визначення та відшкодування збитків, завданих Нікопольській міській раді, як власнику землі, при використанні означеної земельної ділянки та запросив прийняти участь у її засіданні (а.с. 17).

12.05.2017 на підставі рішення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 18.04.2017 №189 "Про створення робочої групи для обстеження земельних ділянок комунальної власності в місті Нікополі" (а.с. 12) робочою групою був здійснений вихід на місцевість та обстежено земельну ділянку за адресою: м. Нікополь, вул. Шевченка, 146, за результатами якого складений Акт обстеження земельної ділянки в місті Нікополі, що використовується без правовстановлюючих документів від 12.05.2017 (а.с. 13).

Згідно інформації Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.05.2017, ТОВ "Конті-Агро" нараховано земельний податок за користування земельною ділянкою 2,8115 га: у 2014 році - суму 262512,57 грн., у 2015 році - суму 327977,13 грн., сплачено за 2014 рік – суму 264720,32 грн., за 2015 рік – суму 322430,01 грн, за 2016 рік – суму 27323,14 грн., податковий борг відсутній (а.с. 18-19).

Рішенням Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 19.05.2017 №249 "Про затвердження акту комісії з визначення та відшкодування збитків, завданих Нікопольській міській раді, як власнику землі, при використанні земельної ділянки ТОВ "Конті-Агро" на вул. Шевченка, 146 у м. Нікополі" затверджений акт комісії від 17.05.2017 з визначення та відшкодування збитків, завданих Нікопольській міській раді, як власнику землі, при використанні земельної ділянки ТОВ "Конті-Агро" на вул. Шевченка, 146 у м. Нікополі (а.с.20).

Вказаним вище Актом (а.с. 21-22) визначено відповідачу розмір збитків за фактичне використання земельної ділянки за період з 01.05.2014 по 30.04.2017 площею 27971 кв. м, яка розташована на вул. Шевченка, 146 у м. Нікополі Дніпропетровської області у сумі 2495724,73 грн., у тому числі збиток у сумі 108625,90 грн. за період нарахування з 01.07.2014 по 31.12.2014, який, згідно Додатку 1 до акту комісії від 17.05.2017, визначається як різниця між сумою розрахованого збитку в сумі 373346,22 грн. та сплаченим земельним податком в сумі 264720,32 грн. (373346,22 грн. – 264720,32 грн. = 108625,90 грн.).

ОСОБА_3 комунального майна Нікопольської міської ради від 19.05.2017 вих. №488/17 до відома відповідача було доведено, що станом на поточну дату сума збитків за користування означеною земельною ділянкою становить 2495724,73 грн., які необхідно терміново сплатити та укласти з Нікопольською міською радою договір оренди означеної земельної ділянки. Разом із цим листом на адресу відповідача було направлено копі рішення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 19.05.2017 за №249 з актом комісії від 17.05.2017 та розрахунками розміру збитків за 2014 (додаток 1), за 2015 (додаток 2), за 2016 (додаток 3), за 2017 (додаток 4) (а.с. 23).

З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до господарського суду із позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача в судовому порядку суму збитків в загальному розмірі 108625,90 грн., як такі, що виникли за період з 01.05.2014 по 30.04.2017 внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Як вбачається з встановлених судом обставин, правовідносини сторін виникли з приводу користування земельною ділянкою комунальної власності, а причиною спору є питання виникнення та існування у відповідача зобов'язань перед позивачем по відшкодуванню збитків, що спричинені внаслідок користування означеною земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів на землю.

Як вбачається із положень статті 125 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас зі змісту статті 125 Земельного кодексу України, редакція якої неодноразово змінювалась після прийняття цього Кодексу, випливає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на положення статті 125 Земельного кодексу України, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Тому з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під такими будівлями.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідач не є власником і постійним землекористувачем означеної земельної ділянки. А тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача – орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Розмір неотриманого доходу було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується і сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Розмір збитку за період з 01.05.2014 по 30.04.2017 розрахований позивачем як різниця між розміром можливого доходу від оренди означеної земельної ділянки та земельного податку, який фактично був сплачений відповідачем у цьому періоді.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала би отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначено статтею 22 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 224, статтею 225 Господарського кодексу України.

Так, згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Так, відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, завдані внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Підставою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Вирішуючи спір про стягнення збитків, завданих користуванням земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів на землю, суд має докладно з'ясовувати причини не оформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючим суб'єктом усіх залежних від нього заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач є власником нежитлових будівель, які розташовані на означеній земельній ділянці. Отже, з часу виникнення права власності на це нерухоме майно у відповідача виник обов’язок укласти та зареєструвати договір оренди на відповідну земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно.

Разом із цим матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.05.2014 по 30.04.2017 відповідач не мав правовстановлюючих документів, які б підтверджували речове право на використання означеної земельної ділянки.

Судом правильно встановлено, що звернувшись вперше до позивача 22.03.2013 фактично відповідач отримав рішення про надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки лише з 26.02.2016.

Таким чином, протягом цього періоду, у тому числі й в спірному періоді з 01.07.2014 по 31.12.2014 (в другому півріччі 2014) відповідач фактично використовував означену земельну ділянку без належних правовстановлюючих документів на землю. При цьому відповідач сплачував земельний податок.

Разом із цим, як правильно встановив суд першої інстанції, відповідач не мав об'єктивної можливості для укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки позивачем було прийнято рішення від 19.07.2013 №55-32/VІ "Про надання дозволу Комунальному підприємству "Центр соціальної торгівлі" Нікопольської міської ради на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Шевченка, 146", що свідчить про намір позивача надати означену спірну ділянку в користування іншій особі.

При цьому колегія суддів вважає, що посилання позивача на те, що строк дії такого рішення становить шість місяців, після чого воно фактично втратило чинність, а саме наприкінці 2013 року, не має суттєвого значення у даному спорі, оскільки позивачем не надано в матеріали справи доказів про сповіщення відповідача про таку обставину.

Тому є обґрунтованим твердження відповідача, що органи місцевого самоврядування свідомо не надали можливості відповідачу реалізувати своє законне право на оренду земельної ділянки під об’єктом нерухомості, що є його власністю.

Відтак у вирішенні питання чи заподіяно позивачеві збитки внаслідок протиправної поведінки відповідача, суд першої інстанції вірно встановив, що вчинення відповідачем передбачених законодавством дій щодо узаконення користування земельною ділянкою та сплата ним земельного податку свідчать про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності.

Відмовляючи позивачеві в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив також із того, що зазначені обставини, свідчать про те, що відповідач вживав усіх залежних від нього заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування, що відповідно виключає наявність вини останнього у спричиненні заявлених до стягнення збитків.

Таким чином, за висновком суду першої інстанції, неможливість оформлення відповідачем права користування спірною земельною ділянкою, та як наслідок збитки міської ради у вигляді недотриманої орендної плати, були обумовлені безпосередньо діями самого позивача.

При цьому, суд першої інстанції також відзначив, що згідно приписів частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) мають враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Натомість позивач зі своєї сторони не довів здійснення ним відповідних заходів щодо як скорішого укладання договору оренди із відповідачем, для одержання відповідної орендної плати та запобігання спричинення збитків.

Доводи позивача про обов'язковість виконання відповідачем рішення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 19.05.2017 №249 "Про затвердження акту комісії з визначення та відшкодування збитків, завданих Нікопольській міській раді, як власнику землі, при використанні земельної ділянки ТОВ "Конті-Агро" на вул. Шевченка, 146 у м. Нікополі", відповідно до статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", тому що це рішення не було оскаржене відповідачем, відхиляються колегією суддів з тих мотивів, що цей акт місцевого органу самоврядування хоча і є актом індивідуальної дії, проте не містить прямого припису щодо вчинення відповідачем будь-яких дій.

Решта доводів апеляційної скарги позивача щодо не врахування судом першої інстанції правових позицій Верховного Суду України, висловлених у рішеннях зі спорів у подібних правовідносинах (від 17.02.2016 у справі №904/5857/14, від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 12.04.2017 у справі №922/207/15), копії яких містяться в матеріалах даної справи, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки спірні правовідносини у даній справі дійсно підлягають регулюванню однаковими нормами законодавства, проте фактичні обставини у даній справі в частині дій сторін, які призвели до користування відповідачем означеною земельною ділянкою певний час без укладення із позивачем договору оренди, є відмінними, до того ж цим обставинам судом першої інстанції була надана відповідна оцінка.

Тому колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується, що з урахуванням наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що звертаючись із позовом про стягнення збитків у вигляді неодержаної орендної плати за землю, позивач не довів існування усіх елементів складу цивільного правопорушення, наявність яких дає підстави для задоволення позову про стягнення збитків, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають відхиленню в повному обсязі.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржене рішення суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтями 277-280 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку із апеляційним оскарженням, в сумі 1792,33 грн. на сплату судового збору, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2017 у справі №904/7999/17 - залишити без змін.

Судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Нікопольську міську раду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з підстав, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена – 26.01.2018.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна