Постанова № 71821150, 18.01.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2018 року Справа № 904/4793/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від відповідача-2: Клец Т.С., договір про надання правової допомоги б/н від 26.09.2017 р.,;

представники позивача та відповідача-1 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рінглера Євгена Олеговича, с . Новософіївка, Вільнянський район, Запорізька область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2016 року у справі № 904/4793/16 ухвалене суддею Соловйовою А.Є.., повний текст якого складений 18.08.2016 року,

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м. Дніпро

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-ФІНАНСИСТ", м. Дніпро

Відповідача-2: фізичної особи-підприємця Рінглера Євгена Олеговича, с. Новософіївка, Вільнянський район, Запорізька область

про стягнення 86 828,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-ФІНАНСИСТ (надалі-Відповідач-1), фізичної особи-підприємця Рінглера Євгена Олеговича (надалі-Відповідач-2) про стягнення 86 828,44 грн. за договором банківського обслуговування б/н від 18.09.2014, договором поруки №40918ZP38S07R від 11.08.2015.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем-1 та Відповідачем-2 вимог діючого законодавства та умов договору банківського обслуговування б/н від 18.09.2014 та договору поруки №40918ZP38S07R від 11.08.2015. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач долучив до позовної заяви наступні документи: заяву про відкриття поточного рахунку та про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 18.09.2014 року, договір поруки №40918ZP38S07R від 11.08.2015, витяг з "Умов і правил надання банківських послуг", витяг з "Тарифів Банку", довідку про розмір встановленого кредитного ліміту вих. №08.7.0.0.0/160519160910 від 11.05.2016, вимогу вих. №40918ZP38S07R від 11.05.2016, банківські виписки по рахунку.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2016 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з фізичної особи-підприємця Рінглера Євгена Олеговича та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-ФІНАНСИСТ" на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" 54 693,00 грн. - заборгованості за кредитом, 17 154,38 грн. - процентів за користування кредитом, 12 519,86 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2 461,20 грн. - комісії за користування кредитом.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-ФІНАНСИСТ" на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" 689,00 грн. - судового збору.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Рінглера Євгена Олеговича на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" 689,00 грн. - судового збору.

Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем-2 своїх договірних зобов`язань з повного та своєчасного повернення кредитних коштів, в зв'язку з чим позивач обґрунтовано нарахував основну заборгованість, відсотки та комісію; наявністю укладеного між позивачем та відповідачем-1 ТОВ "Приват-Фінансист" договору поруки №40918ZP38S07R від 11.08.2015 року.

Не погодившись з даним рішенням Фізична особа-підприємець Рінглер Євген Олегович звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що 18.09.2014 року він не укладав з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» жодного Кредитного договору або Договору банківського обслуговування, на підставі якого йому було б відкрито поточний чи картковий рахунок № 26009055713926.

Посилання Банку на невідомі йому розрахунок заборгованості за договором, Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку та Статут фінансової установи, не підтверджує факт укладення ним з Банком кредитного зобов'язання, оскільки вказані документи не є тими письмовими доказами, які б підтверджували факт отримання ним кредитних коштів, більш того, вказані документи за своєю правовою природою не відносяться до договірних та не мають мого підпису, а являються лише внутрішніми документами фінансової установи.

Також, скаржник в апеляційній скарзі просить звернути увагу на додану Банком до свого позову копію заяви про відкриття рахунку від 18.09.2014 року. Як вбачається з копії даної заяви, остання не містить номерів ані поточного, ані кредитного рахунків. В своєму ж позові Банк зазначає, що відповідно до Договору Відповідачу 2 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26009055713926, який не зазначений в жодних, наданих Банком суду першої інстанції, копіях документів. Отже, Банком заяву на відкриття поточного рахунку від 18.09.2014 року безпідставно пов'язано з заборгованістю в розмірі 86 828, 44 грн.

Звертає увагу на Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 20.11.2015 року, укладену між ПАТ КБ «ПриватБанк» та Рінглер Євгеном Олеговичем.

Так, відповідно до Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 20.11.2015 року, укладеної між ПАТ КБ «ПриватБанк», з однієї сторони, та Рінглер Євгеном Олеговичем (далі - Позичальник), з іншої сторони, з метою створення сприятливих умов для виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором № б/н від 28.11.2014 року (далі - Договір 1), №б/н від 18.09.2014 року (далі - Договір 2), разом - Договори, уклали Генеральну угоду про наступне.

- п. 1.2 р.2: «Сторони погодили за Договором 2:

1.2.1. Зменшити розмір заборгованості, що виникла з дати надання Позичальнику кредиту, а саме: проценти на 0,0 грн., комісію на 0,0 грн., пеню на 0,0 грн., штраф на 0,0 грн.

1.2.2. Заборгованість за Договором 2 з дати підписання Генеральної угоди складає 63,35 грн.

1.2.3. Дата остаточного погашення заборгованості за Договором 2 31.05.2016 року.

Таким чином, вважає, що у нього відсутня заборгованість за картковим рахунком № 26009055713926, оскільки відповідно до умов Генеральної угоди від 20.11.2015 року, що була підписана ним із Банком, станом на 20.11.2015 року у нього відсутня заборгованість за даним картковим рахунком за процентами, комісією, пенею, штрафом. Банк навмисно приховав перед судом даний документ.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що рішення прийнято без його участі, що є грубим порушення засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом і змагальності в судочинстві, що в свою чергу призвело до прийняття судом першої інстанції необґрунтованого рішення без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем проживання фізичної особи - підприємця Рінглера Є.О. є: Запорізька обл., Вільняньський р-н, с. Новософіївка вул. Жовтнева, буд. 78.

Саме за вказаною адресою місцевий господарський суд направляв відповідачу відповідні процесуальні документи, а отже відповідач вважається повідомленим належним чином як про час та місце розгляду справи, так і про ухвалення оскаржуваного рішення (рішення також оприлюднено на офіційному сайті судової влади 23.08.2016р.).

ФОП Рінглер Є.О. не надано жодного доказу на підтвердження того, що він звертався до державного реєстратора з заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про себе як про фізичну особу-підприємця щодо відомостей про своє місце проживання.

Таким чином, будь-яке офіційне листування з Рінглер Є.О., в т.ч. і щодо розгляду судових справ, здійснюється за адресою: Запорізька обл., Вільняньський р-н, с. Новософіївка вул. Жовтнева, буд. 78.

Звертає увагу суду, що сума заборгованості, яка була стягнута з відповідача рішенням господарського суду, виникла у зв'язку із невиконанням зобов'язань за Умовами та правилами надання банківських послуг, а саме: Розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт", а не на підставі Умов та правил надання продукту кредитних карток, про які йде мова у Генеральній угоді від 20.11.2015р. Згідно виписки по рахунку 26009055713926, яку сам відповідач долучив до своєї скарги, зазначеним рахунком ФОП Рінглер Є.О. користувався виключно як суб'єкт господарської діяльності для розрахунків із своїми контрагентами, а не в якості рахунку для кредитної картки.

Тобто, фактично Рінглер Є.О. в межах однієї справи намагається змішувати свої зобов'язання, які виникають на підставі користування кредитним лімітом на поточному рахунку суб'єкта господарювання, із зобов'язаннями, які виникають на підставі користування кредитною карткою фізичної особи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 року апеляційну скаргу було прийнято та призначено до розгляду на 14.12.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 року відкладено розгляд справи на 18.01.2018 року.

18.01.2018 року представники позивача, відповідача-1 у судове засідання не з'явились , про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином (представник позивача був присутнім у попередньому судовому засіданні).

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також, враховуючи, що:

- неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України);

- якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України);

- наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення,

судова колегія дійшла висновку про можливість розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача-1.

В судовому засіданні 18.01.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським

судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

18.09.2014 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" та фізичною особою-підприємець Рінглер Євген Олегович (Відповідач-2) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідно до якої Відповідач-2 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі-Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 18.09.2014 року.

За доводами Позивача, відповідно до Договору Відповідачу-2 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26009055713926 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови).

В той же час, колегія суддів констатує, що наявні в матеріалах справи як копія заяви про відкриття поточного рахунку, так і копія заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг не містять номерів ані поточного, ані кредитного рахунків. Відповідні графи заяв є незаповненими.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 14.12.2017 року представнику Позивача було запропоновано надати у наступне судове засідання оригінали заяв чи належним чином засвідчені їх копії, у яких було б зазначено, які саме (поточні або кредитні) рахунки відкрито Відповідачу-2 за договором банківського обслуговування №б/н від 18.09.2014 року та їх номери.

У наступне судове засідання 18.01.2018 року представник Позивача не з'явився, додаткових доказів не надав.

Згідно з пунктом 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта (відповідача у справі) до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод, таким чином, прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Пунктом 3.2.1.1.1. Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, у межах, кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті відсотків та винагороди (п. 3.2.1.1.3 Умов).

За доводами Позивача, на виконання умов договору №б/н банківського обслуговування від 18.09.2014 публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПРИВАТБАНК" надано фізичній особі-підприємцю Євгену Олеговичу кредитні кошти у межах ліміту (з 04.06.2014 - 80 000,00 грн.), які використовувалися Клієнтом, що підтверджується банківською випискою по рахунку №26009055713926 (а.с. 59-79).

Відповідно до розділу 3.2.1.4 Умов за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого "Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

За доводами Позивача, Фізична особа-підприємець Рінглер Євген Олегович належним чином умови договору №б/н банківського обслуговування від 18.09.2014 не виконав, у зв'язку з чим Позивачем нарахована та заявлена до стягнення заборгованість зі сплати кредиту станом на 18.05.2016 у сумі 54 693,00 грн., заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у сумі 17 154,38 грн.; 12 519,86 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань та комісія за користування кредитом у сумі 2 461,20 грн.

11.08.2015 між публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПРИВАТБАНК" (далі-Кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-ФІНАНСИСТ" (далі-Поручитель) був підписаний Договір поруки №40918ZP38S07R (далі-Договір поруки), відповідно до умов якого предметом договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання фізичною особою-підприємцем Рінглером Євгеном Олеговичем всіх своїх обов'язків за договором №б/н від 18.09.2014 (п.1 Договору поруки).

Пунктом 2 Договору поруки встановлено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов'язків за Договором банківського обслуговування у тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених у Договорі банківського обслуговування.

Пунктами 4, 5, 6 Договору поруки передбачено, що за кредитним договором Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. У випадку невиконання Боржником будь-якого обов'язку, передбаченого п. 1 цього Договору, Кредитор направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі Кредитора впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

За пунктом 8 Договору поруки, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2030.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п'яти років (п. 9 Договору поруки).

Причиною виникнення спору є неналежне виконання Відповідачем-2 умов договору №б/н банківського обслуговування від 18.09.2014 року в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісії та пені за прострочення виконання зобов'язань.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України регламентовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, за своєю правовою природою правовідносини сторін охоплюються §§ 1,2 глави 71 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу вимог ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як підтверджено матеріалами справи між Позивачам та відповідачем-2 дійсно укладено договір банківського обслуговування б/н від 18.09.2014 року.

В той же час, даний договір не містить номерів ані поточного, ані кредитного рахунків відкритих Банком Відповідачу-2.

Доказів відкриття Банком Відповідачу-2 на підставі саме договору банківського обслуговування б/н від 18.09.2014 року, який визначено Позивачем як підстава позову, поточного рахунку № 26009055713926 Позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, доводи Позивача та встановлені господарським судом обставини справи стосовно того що, Відповідачу-2 на підставі саме договору банківського обслуговування б/н від 18.09.2014 року встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26009055713926 не підтверджені та не доведені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

На підстави викладеного, колегія суддів не вважає належними доказами: довідку про розмір встановленого кредитного ліміту вих. №08.7.0.0.0/160519160910 від 11.05.2016 року; вимогу вих. №40918ZP38S07R від 11.05.2016 року; банківські виписки по рахунку № 26009055713926, оскільки Позивачем не доведено, що вищезазначений поточний рахунок № 26009055713926 та встановлений на нього кредитний ліміт відкрито Відповідачу-2 на виконання саме договору банківського обслуговування б/н від 18.09.2014 року, який зазначено Позивачем як підставу позову.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що Банком заяву Відповідача-2 на відкриття поточного рахунку б/н від 18.09.2014 року безпідставно пов'язано з поточним рахунком Відповідача-2 № 26009055713926 та наявною на ньому, за доводами Позивача, заборгованістю в розмірі 86 828, 44 грн.

Крім того, господарським судом не взято до уваги Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 20.11.2015 року, укладену між ПАТ КБ «ПриватБанк» та Рінглер Євгеном Олеговичем.

Так, відповідно до Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 20.11.2015 року, укладеної між ПАТ КБ «ПриватБанк», з однієї сторони, та Рінглер Євгеном Олеговичем (далі - Позичальник), з іншої сторони, з метою створення сприятливих умов для виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором № б/н від 28.11.2014 року (далі - Договір 1), №б/н від 18.09.2014 року (далі - Договір 2), разом - Договори, уклали Генеральну угоду про наступне.

- п. 1.2 р.2: «Сторони погодили за Договором 2:

1.2.1. Зменшити розмір заборгованості, що виникла з дати надання Позичальнику кредиту, а саме: проценти на 0,0 грн., комісію на 0,0 грн., пеню на 0,0 грн., штраф на 0,0 грн.

1.2.2. Заборгованість за Договором 2 з дати підписання Генеральної угоди складає 63,35 грн.

1.2.3. Дата остаточного погашення заборгованості за Договором 2 31.05.2016 року.

Таким чином, у Відповідача-2 відсутня заборгованість за картковим рахунком № 26009055713926, оскільки відповідно до умов Генеральної угоди від 20.11.2015 року, що була підписана із Банком, станом на 20.11.2015 року у Відповідача-2 відсутня заборгованість за даним картковим рахунком за процентами, комісією, пенею, штрафом. А основна заборгованість складає лише 63,35 грн.

Колегія суддів не погоджується з доводами Позивача, викладеними у відзиві на позовну заяву, про те, що фактично Рінглер Є.О. в межах однієї справи намагається змішувати свої зобов'язання, які виникають на підставі користування кредитним лімітом на поточному рахунку суб'єкта господарювання, із зобов'язаннями, які виникають на підставі користування кредитною карткою фізичної особи, оскільки у Генеральній угоді про реструктуризацію заборгованості від 20.11.2015 року, укладеній між ПАТ КБ «ПриватБанк» та Рінглер Євгеном Олеговичем, чітко зазначено, що остання укладена з метою створення сприятливих умов для виконання Позичальником зобов'язань в тому числі й за спірним договором №б/н від 18.09.2014 року (далі - Договір 2).

Доказів укладання Банком із відповідачем-2 інших договорів №б/н від 18.09.2014 року Позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за кредитом у сумі 54 693,00 грн., яка за доводами позивача рахується на поточному рахунку № 26009055713926 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Через відсутність підстав для стягнення основної заборгованості відсутні й підстави для стягнення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, пені та комісії за користування кредитом, нарахованих на суму основної заборгованості.

Крім того, через недоведеність порушення основного зобов'язання, забезпеченого порукою, відсутні й підстави для стягнення заборгованості з поручителя.

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення заборгованості є безпідставним, такими, що не підтверджуються матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п. п. 2, 3 та 4 ст. 27 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Рінглера Є.О. підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - повному скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що у зв'язку з проведенням судового засідання за відсутності відповідача-2 не дотримано прав останнього, передбачених ст. 22 ГПК України, порушено засади рівності та змагальності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідач-2 з власної ініціативи не скористався правом бути присутнім у судовому засіданні, вчасно повідомлений про день та час розгляду справи, що підтверджується як клопотанням Відповідача-2 про відкладення розгляду справи (а.с. 53), так і наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу господарського суду з відміткою про вручення судової повістки особисто відповідачу-2 (а.с. 84, 93).

Частина 1 ст. 64 ГПК України встановлює, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємпів. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем проживання фізичної особи - підприємця Рінглера Є.О. є: Запорізька обл., Вільняньський р-н, с. Новософіївка вул. Жовтнева, буд. 78.

Саме за вказаною адресою місцевий господарський суд направляв відповідачу відповідні процесуальні документи, а отже відповідач вважається повідомленим належним чином як про час та місце розгляду справи.

ФОП Рінглер Є.О. не надано жодного доказу на підтвердження того, що він звертався до державного реєстратора з заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про себе як про фізичну особу-підприємця щодо відомостей про своє місце проживання.

Таким чином, будь-яке офіційне листування з Рінглер Є.О., в т.ч. і щодо розгляду судових справ, здійснюється за адресою: Запорізька обл., Вільняньський р-н, с. Новософіївка вул. Жовтнева, буд. 78.

В свою чергу, ніщо не заважало Відповідачеві скористатися передбаченим ст.ст.22,28 Господарського процесуального кодексу України правом та надати суду письмові заперечення, докази, тощо, або направити для участі у судовому засіданні представника, оскільки законодавцем кількість представників, що можуть представляти інтереси сторін, не обмежено.

У зв'язку з чим колегія суддів не погоджується з доводами Відповідача-2 про те, що при винесенні рішення судом його було позбавлено можливості реалізації своїх процесуальних прав, було порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України через відмову у задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 515,80 грн. необхідно стягнути з Позивача на користь Відповідача-2.

Оскільки загальна ціна позову становить 86 828,44 грн. тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категоріє малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених підпунктами а, б, в, г пункту 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 275, 281, 282, 283 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рінглера Євгена Олеговича, с . Новософіївка, Вільнянський район, Запорізька область - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2016 року у справі № 904/4793/16 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на користь Фізичної особи-підприємця Рінглера Євгена Олеговича 1 515,80 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених підпунктами а, б, в, г пункту 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.01.2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя Л.О. Чимбар