Рішення № 71820428, 25.01.2018, Київський районний суд м. Одеси

___________________

Справа № 520/6385/16-ц

Провадження № 2/520/1655/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря – Баранової Ю.О.,

представника відповідача ПАТ «ФІДОБАНК» - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «ФІДОБАНК», ОСОБА_4 примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Одеській області, Приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

01.06.2016 року позивач звернулась до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким: визнати недійсним Свідоцтво, видане приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5, зареєстроване в реєстрі за № 1488 від 20.06.2012 року, згідно якого земельна ділянка площею 0,0190 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:0465, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Бузкова, 90/92 належить ПАТ «ЕРСТЕ БАНК»; визнати недійсним Свідоцтво, видане приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5, зареєстроване в реєстрі за № 1489 від 20.06.2012 року, згідно якого дачний будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Бузкова, 90/92 належить ПАТ «ЕРСТЕ БАНК»; зобов’язати Реєстраційну службу Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПАТ «ЕРСТЕ БАНК» земельну ділянку загальною площею 0,0190 га та розташований на ній дачний будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Бузкова, 90/92.

В обґрунтування свого позову посилається на те, що оскаржувані свідоцтва є недійсними з підстав того, що її не було повідомлено про проведення прилюдних торгів.

Таким чином, вважає, що державним виконавцем, торгівельною організацією, банком та нотаріусом порушено закон і встановлені законодавством правила проведення прилюдних торгів, які є заходом примусового стягнення в межах виконавчого провадження з виконання судового рішення, що здійснюється в порядку, передбаченому законом; порушено встановлені законом підстави, правила та процедура прилюдних торгів , в результаті чого і були видані оскаржені Свідоцтва.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Одночасно з подачею позову, позивач звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на дачний будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Бузкова, 90/92 та земельну ділянку площею 0,0190 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:0465, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Бузкова, 90/92. До набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо дачного будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Бузкова, 90/92

Згідно автоматизованого розподілу справу передано судді Куриленко О.М., яка ухвалою від 02.06.2016 року прийняла справу до свого провадження та задовольнила клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

В ході розгляду справи, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.05.2017 року було витребувано від ОСОБА_4 примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Одеській області документи, які стали підставою для визнання за ОСОБА_3 акціонерним товариством «Ерсте Банк» права власності на: земельну ділянку площею 0,0190 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:0465, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Бузкова, 90/92 та розташований на ній дачний будинок з господарськими будівлями та спорудами, а саме: акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 25.11.2011 року, затвердженого Начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6; звіт про оцінку майна (експертна оцінка); договір із спеціалізованою організацією про реалізацію арештованого майна; протокол прилюдних торгів; заявка державного виконавця; акт опису й арешту майна.

А також ухвалою суду від 21.12.2017 року було витребувано від Приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 документи, які стали підставо для визнання за ОСОБА_3 акціонерним товариством «Ерсте Банк» права власності на: земельну ділянку площею 0,0190 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:0465, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Бузкова, 90/92 та розташований на ній дачний будинок з господарськими будівлями та спорудами, а саме: акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 25.11.2011 року, затвердженого Начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6; звіт про оцінку майна (експертна оцінка); договір із спеціалізованою організацією про реалізацію арештованого майна; протокол прилюдних торгів; заявка державного виконавця; акт опису й арешту майна.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась, про час та дату розгляду справи її представник ОСОБА_7 був повідомлений належним чином, оскільки приймав участь у минулому судовому засіданні та отримав судовову повістку про виклик в наступне судове засідання в суді. Клопотань про відкладення розгляду справи, розгляд справи у його відсутність позивач суду не надав, що з урахуванням тривалості перебування справи в провадженні суду дало підстави розглянути справу без участі сторони позивача за наявними в ній документами.

Представник відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «ФІДОБАНК» - ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність. Наполягала на розгляді справи за наявними документами та одночасно звернулась до суду з заявою про застосування строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_4 примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Одеській області та відповідач приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 у судове засідання не з’явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, вислухавши представника відповідача, оглянувши матеріали по справі, вважає що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 зазначає, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року № 14 роз'яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод и інтересів, а також у разі звернення до суду органів чи осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси (частина перша та друга ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

В постанові Постанову ВСУ від 24.10.2012р. по справі 6-116цс12,зазначено, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, пп. 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої Міністерством юстиції України 7 липня 1994 року152/361.

Таким чином, до даних правовідносин можливо застосувати положення щодо правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що 10 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/1581/74/04333, згідно умов якого ВАТ «Ерсте Банк» надав на умовах забезпеченості, строковості, платності, а ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 260 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування у розмірі 12 % на рік строком до 09 вересня 2027 року.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до 4.2. ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умова, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В якості забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов’язань за кредитним договором № 014/1581/74/04333 між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 10 вересня 2007 року було укладено договір іпотеки, що був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Відповідно до умов п. 1.2 Договору предметом іпотеки є нерухоме майно: дачний будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Бузкова, 90/92, який в цілому складається з одного бетоно-блочного будинку зазначеного на плані літерою «А-2.а.а (1)», загальною площею – 103, 4 кв.м., № 1-6,1 спорудження, «Б» - сарай, а також земельна ділянка площею 0,0190 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:0465, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Бузкова, 90/92.

З вищевказаного договору вбачається, що Предмет іпотеки належав ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_8 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 10 вересня 2007 року за р. № 3917.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про іпотеку » (в редакції чинної на час укладання договору) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

25 листопада 2011 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-592/10, виданого 30.11.2010 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 014/1581/74/04333 у розмірі 2 184 826, 52 гривень та виконавчого листа № 2-592/10, виданого 30.11.2010 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» судових витрат було складено ОСОБА_8 про реалізацію предмета іпотеки.

Як вбачається з вказаних ОСОБА_8, Іпотечне майно не було реалізовано на прилюдних торгах у зв’язку з відсутністю купівельного попиту. В результаті чого дачний будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Бузкова, 90/92 та земельна ділянка площею 0,0190 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:0465, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Бузкова, 90/92 передана стягувачу ПАТ «Ерсте Банк» в рахунок погашення боргу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію, а саме 351 731 гривень за дачний будинок та 383 707 гривень за земельну ділянку..

ОСОБА_9 було видано на підставі заяви стягувача від 23.11.2011 року, про залишення за собою нереалізованого на прилюдних торгах майна.

Відповідно до ст.. 49 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній станом на листопад 2011 рік) було передбачено, протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна . Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

20 червня 2012 року приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5, у відповідності до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», за реєстраційним № 1489 було посвідчено Свідоцтво, згідно якого зареєстровано за ОСОБА_3 акціонерним товариством «Ерсте Банк», що є правонаступником прав та обов’язків Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» право власності на: дачний будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Бузкова, 90/92, який в цілому складається з одного бетоно-блочного будинку зазначеного на плані літерою «А-2.а.а (1)», загальною площею – 103, 4 кв.м., № 1-6,1 спорудження, «Б» - сарай.

Цього ж дня, 20 червня 2012 року приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5, у відповідності до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», за реєстраційним № 1489 було посвідчено Свідоцтво, згідно якого зареєстровано за ОСОБА_3 акціонерним товариством «Ерсте Банк», що є правонаступником прав та обов’язків Відкритого акціонерного товариства «Ерсте Банк» право власності на: земельну ділянку площею 0,0190 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:0465, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Бузкова, 90/92

Так, відповідно до ст.. 61 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній травень 2012 року) у разі присудження стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що має бути переданий стягувачу в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження. У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, державний виконавець повертає зазначені предмети боржникові під розписку і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем авансовий внесок поверненню не підлягає.

А відповідно до ст.. 62 Закону України «Про виконавче провадження» (в цій же редакції) реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах). Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна -Міністерством юстиції України. Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі не реалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уціняється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна. У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно. У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку календарного надходження виконавчих документів до виконання з урахуванням черговості, визначеної статтею 44 цього Закону. У разі якщо від продажу частини майна виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а також сплати штрафу, продаж арештованого майна припиняється.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, вбачається, що виконавцем були дотримані всі вимоги законодавця щодо проведення електронних торгів, в той же час торги двічі не відбулися, у зв'язку з чим державним виконавцем було передано майно стягувачу за початковою ціною, визначеною згідно експертного висновку.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній травень 2012 року), державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Таким чином, у разі незгоди з проведеною оцінкою позивач мала право подати державному виконавцю заперечення, в той час позивачем будь-яких заперечень щодо визначеної вартості Іпотченого майна подано не було, дії державного виконавця щодо оцінки майна оскаржено не було, що не заперечувалося стороною позивача в судовому засіданні. Крім цього, позивач виступає боржником у виконавчому провадженні. Відтак своє суб'єктивне право на погашення боргу за рахунок продажу майна вона мала можливість реалізувати та захистити лише під час проведення оцінки її майна у порядку, передбаченому статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Не знайшли свого підтвердження й доводи позивача про те, що її не було повідомлено про проведення торгів, оскільки відповідно до листа начальника ОСОБА_4 примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області № 091-5767 від 14.07.2017 року, наданого на підставі ухвали суду від 25.05.2017 року вбачається, що згідно даних АСВП на виконанні в відділі перебувало 4 виконавчих провадження, в яких стороною (боржником) була ОСОБА_2, які завершені 30.12.2011 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на той момент). Згідно п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року № 2274/5 - Строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Згідно з актом про вилучення виконавчих проваджень для знищення, проведено знищення виконавчих проваджень, завершених у 2011 році, що унеможливило надати запитувані документи.

Інших доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано не було, клопотань про їх витребування суду не заявлялись, а збирання вказаних доказів у даній справі не є обов’язком суду.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є недоведеними, належним чином не обґрунтованими, а як наслідок не підлягають задоволенню.

Клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності, на думку суду, не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до роз`яснень, викладених в п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю позивачкою тих обставин, на які вона посилається як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, підстав для застосування строків позовної давності та, як наслідок, відмови у задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, суд не вбачає.

Також у відповідності до ч. 9 та 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою.

Як зазначалось вище, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02.06.2016 року було вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на дачний будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Бузкова, 90/92 та земельну ділянку площею 0,0190 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:0465, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Бузкова, 90/92.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги, що у задоволенні позову відмовлено, суд вважає доцільним у разі набрання рішенням законної сили скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02.06.2016 року,

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. ст. 3, 11,1 5, 203, 215, 253, 257, 267 ЦК України, ст.ст. 76- 81, 263-265, 268 ЦПК України, ст..ст. 58. 61, 62 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 2011 року), ст.. 49 Закону України «Про іпотеку» (в редакції 2012 року),

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «ФІДОБАНК», ОСОБА_4 примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Одеській області, Приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно – відмовити в повному обсязі.

У разі набрання рішенням законної сили, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Київського районного судом м. Одеси від 02 червня 2016 року, а саме зняти арешт з: дачного будиноку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Бузкова, 90/92 та земельної ділянки площею 0,0190 га, кадастровий номер 5123755800:02:008:0465, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, с. Мізікевича, ж/м «Совіньон», вул. Бузкова, 90/92.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Куриленко О. М.