Ухвала суду № 71820295, 24.01.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/9861/17

Провадження № 1-кс/520/254/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2018 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Чаплицький В.В., при секретарі судового засідання Марченко Я.А., за участю прокурора Бічевського В.В., розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Корчмар М.І., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 Бічевським В.В., по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160480005249 від 14.12.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2018 року в провадження слідчого суді надійшло клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна.

Як вбачається з клопотання, СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016160480005249 від 14.12.2016 року, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Так, згідно клопотання, під час проведення огляду місця події, 22.01.2018 року у нежитловому приміщенні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, було виявлено та вилучено зазначене у клопотанні майно.

Слідчий звертається з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, обґрунтовуючи клопотання тим, що вилучені речі, предмети та комп'ютерне обладнання, як окремо, так і у своїй сукупності, можуть бути використані в ході досудового розслідування у якості речових доказів та будуть направлені на експертне дослідження, а тому з метою встановлення відповідності вказаного вилученого майна до обладнання, яке використовується з метою організації грального бізнесу та виявлення факту можливості використання вказаного вилученого програмно-апаратного комплексу або окремих його складових для будь-яких ціле або дій, які не пов'язані із здійсненням ігрових операцій, є необхідність у застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Прокурор в судовому засіданні вимоги заявленого клопотання підтримав у повному обсязі.

Відомості щодо власника майна у клопотанні про накладення арешту майна відсутні, а тому слідчий суддя позбавлений можливості викликати в судове засідання власника тимчасово вилученого майна.

Таким чином, вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку прокурора, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до п. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно п. 1, 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Як вбачається з клопотання слідчого, тимчасове вилучення майна було здійснено в результаті проведення огляду місця події. Вказане підтверджується долученим до матеріалів клопотання протоколом огляду місця події від 22.01.2018 року. При цьому, з аналізу вказаного протоколу огляду місця події не вбачається на якій правовій підставі було проведено слідчу (розшукову) дію у вигляді огляду нежитлового приміщення.

Зокрема, в матеріалах клопотання відсутня ухвала слідчого судді, якою б надавалося право слідчому здійснювати огляд у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, в матеріалах клопотання відсутня ухвала слідчого судді про узаконення проведеного до постановлення ухвали слідчого судді огляду в нежитловому приміщенні, а тому при розгляді клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, у слідчого судді відсутні відомості про відповідність вимогам КПК України такого тимчасового вилучення зазначеного у клопотанні майна.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи відсутність у матеріалах клопотання слідчого відомостей про відповідність здійснення тимчасового вилучення майна вимогам процесуального закону, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого задоволенню не підлягає.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема, за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

Таким чином, керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Корчмар М.І., погодженого прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 Бічевським В.В., по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160480005249 від 14.12.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до апеляційного суду Одеської області.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.