Ухвала суду № 71820035, 24.01.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/12296/14-ц 24.01.2018

Провадження №22-ц/784/37/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/784/37/18

Категорія 27

У Х В А Л А

24 січня 2018 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого – Темнікової В.І.,

суддів – Крамаренко Т.В., Серебрякової Т.В.,

при секретарі – Шагай О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2017 року, постановлене під головуванням судді Черенкової Н.П. в приміщенні суду, у цивільній справі з єдиним унікальним номером 490/12296/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі – ПАТ КБ) «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

В вересні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з зазначеним позовом, який в подальшому уточнив, в якому посилався на те, що відповідно до укладеного договору № NKMDAN0000058A від 25.04.2006 року ОСОБА_2 25.04.2006 р. отримав кредит у розмірі 144370 грн. зі сплатою 14,76 % на рік. Також, позивач зазначив, що ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов’язків ЗАТ КБ «ПриватБанк», у зв’язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. змінено найменування позивача з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПриватБанк». У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за вказаним кредитним договором, станом на 08.04.2014 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 934716,56 грн. Згідно з рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13.11.2012 р. з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто 337032,88 грн., тому різниця, яка підлягає стягненню становить 597683,68 грн. В серпні 2015 р. позивач звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог, в якій зазначив, що відповідно до вказаного рішення Центрального районного суду, стягнуто заборгованість станом на 21.07.2011 р. Позивач вважав, що в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, яка не була предметом розгляду справи при прийнятті зазначеного рішення суду, позовні вимоги підлягають задоволенню та просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 546436,35 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № NKMDAN0000058A від 25.04.2006 року, з яких : заборгованість за кредитом – 512,53 грн., заборгованість за процентами – 148032,18 грн., заборгованість з комісії – 5381,46 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань – 392510,18 грн., а також судові витрати.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № NKMDAN0000058A від 25.04.2006 р. у розмірі 262544,71 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 512,53 грн., заборгованість за процентами – 148032,18 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань 114000,00 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 – ОСОБА_4, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не підписувала договір поруки, заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Відповідачка ОСОБА_1 підтримала дане клопотання.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши наведені в клопотанні доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст. 102 ЦПК України ( в редакції, яка діє на час розгляду справи апеляційним судом) висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Відповідно до ч.1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Суд призначає експертизу у справі згідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України за сукупності таких умов: 1) для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

На наявність підстав для обов’язкового призначення експертизи судом, передбачених ст. 105 ЦПК України, представник відповідачки не посилався.

Згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.

Як убачається з матеріалів справи, представником відповідачки ОСОБА_4 під час розгляду справи в суді першої інстанції подавалася заява про призначення судової почеркознавчої експертизи від 26.05.2015р. для вирішення питання про те, чи виконаний текст(підпис) у договорі поруки, у кредитному договору та копії паспорту саме ОСОБА_1В.(а.с.78). Судом під час розгляду справи 07 грудня 2015р. було прийнято рішення про розгляд даного клопотання протягом розгляду справи по суті (а.с.80). В подальшому ні відповідачка ОСОБА_1, ні її представник не наполягали на розгляді даного клопотання, на відібранні експериментальних зразків підпису відповідачки ОСОБА_1, відповідачка не надавала суду вільних зразків свого почерку, що свідчить про те, що вони його не підтримали. Навпаки представник відповідачки ОСОБА_4 направив суду заяву від 31.05.2017р. про застосування строків позовної давності та про визнання у зв’язку з цим поруки припиненою.

В матеріалах справи знаходиться копія рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2012р., яким заборгованість за кредитним договором № NKMDAN0000058A від 25.04.2006 року була стягнута станом на 21.07.2011р. в солідарному порядку з ОСОБА_2, як боржника, та з ОСОБА_1, як поручителя. Дане рішення не було оскаржене в установленому законом порядку.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просила застосувати строки позовної давності та визнати, що порука припинена на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України і у зв’язку з цим скасувати рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог до неї, як до поручителя. На наявність інших підстав для скасування рішення не посилалася та не просила призначити почеркознавчу експертизу.

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї . Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

На наявність таких обставин представник відповідачки ОСОБА_1 не посилався.

Відповідачка ОСОБА_1 під час розгляду справи в апеляційному суді вже заявляла клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, в задоволенні якого їй було відмовлено.

З урахуванням викладеного, у апеляційного суду, який розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги, відсутні підстави для задоволення клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Керуючись ст. 367, 304, 102-110, 381,260 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 про призначення судової почеркознавчої експертизи – відмовити.

Головуючий

Судді