Ухвала суду № 71819530, 23.01.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/5502/16-к Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 11-кп/783/787/17 Доповідач: Романюк М. Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Романюка М.Ф.

суддів Галапаца І.І., Березюка О.Г.

при секретарі Стойко Р.З.

розглянувши кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженеця м. Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 а, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України,

за участю прокурора Телепка В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

цим вироком ОСОБА_1, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, і призначено йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 2 роки.

Покладено на ОСОБА_1 обов’язки передбачені ст.76 КК України.

Вирішено питання з цивільним позовом, судовими витратами та цивільним позовом.

За вироком суду 08.09.2016 близько 18.30 год. ОСОБА_1, на своєму автомобілі НОМЕР_1 рухався по вул. Залізнична у м. Львові, де був зупинений біля будинку №42, працівниками Управління патрульної поліції у м. Львові ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які заступили на патрулювання Залізничного району м. Львова в складі патруля №204 та виконували покладені на них обов’язки ЗУ «Про Національну поліції» зокрема обов'язок виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушення, вживати у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживати заходів з метою виявлення та припинення правопорушень, вживати заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення та вживати заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях та інших публічних місцях, з метою припинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст 122 КУпАП. В ході з’ясування обставин адміністративного правопорушення та складання постанови про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1Я усвідомлюючи що перед ним знаходяться працівники правоохоронного органу (поліції), які були в форменому одязі та представлялися, виражався в їх сторону нецензурною лайкою, поводив себе агресивно та не виконував законні вимоги працівника поліції протягом тривало періоду часу. Після чого з метою уникнення відповідальності спробував на автомобілі покинути місце події в зв’язку з чим працівники поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_3, спробували затримати ОСОБА_1 однак законних вимог ОСОБА_1 не виконав почав відштовхувати працівників поліції від автомобілі та здійснив наїзд на ОСОБА_4 після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 через вікно спробували зупинити ОСОБА_1, однак останній чинив умисний опір та почав рух на автомобілі не реагуючи на вимогу зупинити автомобіль та набраючи швидкість і не реагуючи на працівників поліції в яких застрягли руки під склом та протягнув ОСОБА_3, по землі близько 5 метрів а ОСОБА_4 близько 50 метрів, від чого останні отримали тілесні ушкодження.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2. подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_1 скасувати та закрити кримінальне провадження. Вважає, що судом першої інстанції не було дотримано засад кримінального провадження, а саме судом порушено гарантоване законом право на справедливий суд та вирішення справи неупередженим судом, що передбачено ст..21 КПК України та порушено принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною захисту правової позиції.

08.12.2017р. від захисника ОСОБА_2 поступило клопотання про долучення до апеляційної скарги розписки потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 з яких вбачається, що ОСОБА_1 повністю відшкодував їй завдану моральну шкоду.

23.01.2018р. від захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 поступили зміни до апеляційної скарги в яких апелянт просить змінити вирок Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року в частині пом’якшення покарання, а саме призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.342 КК України штраф від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В обґрунтування вимог зазначає, що ОСОБА_1 на даний час усвідомив, що його дії, зазначені у вироку суду відповідають викладеним у вироку обставинам, примирився з потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також повністю їм відшкодував визначену судом першої інстанції моральну шкоду. Вважає, що суд першої інстанції виніс покарання, яке за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить врахувати, що обвинувачений задовільно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, вчинив злочин, що не є тяжким чи особливо тяжким, являється особою молодого віку, щиро розкаюється у вчиненому, відшкодував потерпілим спричинені збитки, відсутність обтяжуючих обставин.

23.01.2018р. від потерпілого ОСОБА_4 надійшла заява в якій останній просить розгляди апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 без його участі та заперечує подану захисником апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1, які підтримали апеляційну скаргу подану захисником, думку прокурора, потерпілого ОСОБА_5, які заперечили апеляційну скаргу зі змінами, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга з врахуванням змін не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновки суду щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України відповідають фактичним обставинам справи, визнані судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судом доказів та в апеляційній скарзі не оспорюються.

Як вбачається зі змісту вироку, суд дотримався вимог ст. 65 КК України і призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 342 КК України, яке на переконання колегії суддів є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи апелянта в апеляційній скарзі щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі, через суворість такого, не спростовують правильних висновків суду.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз’яснення наведених у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання в кожному конкретному випадку, суди зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом першої інстанції враховано думку потерпілих, ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини вчинення злочину; особу винного, що відповідно ст. 88-91 КК України є не судимий, на обліках в психоневрологічному диспансері не перебуває, перебуває на наркологічному обліку, має маму інваліда, характеризується позитивно.

Крім того, відповідно до висновку наркологічної експертизи № 145 від 21.09.16 року (а.с. 122-124) у ОСОБА_1 встановлений діагноз розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіатів. Синдром залежності. В даний час - ЗПТ. Не рекомендовано застосування ст. 96 КК України.

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_1. судом першої інстанції встановлено не було.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 визнав вину та розкаявся у вчиненому, а також, як вбачається з розписок потерпілих їм повністю відшкодував майнову шкоду, однак, враховуючи думку потерпілого ОСОБА_6, який заперечив апеляційну скаргу зі змінами, характер діяння, ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини вчинення злочину та особу винного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Таке покарання за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Оцінивши наведене, колегія суддів, вважає, що покарання призначене особі відповідно до вимог ст. 65 КК України із забезпеченням принципу індивідуалізації покарання і підстав його вважати таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого немає.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року відносно ОСОБА_1 – залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги упродовж трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді