Рішення № 71819030, 16.01.2018, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/234/17

Провадження № 2/456/183/2018

РІШЕННЯ

іменем України

16 січня 2018 року місто Стрий Львівської області

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Саса С. С. ,

при секретарі Карпин О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до ДП “Стрийський вагоноремонтний завод”, третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області про відшкодування завданої шкоди здоров’ю на виробництві,

встановив:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 33147 грн. матеріальної шкоди, 600000 грн. моральної шкоди. В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що з 01.11.2011 року він працював електрозварювальником на ДП «Стрийський вагоноремонтний завод». 30.07.2014 року близько 9:30 год. перебуваючи на робочому місці під час виконання своїх трудових обов’язків, які забезпечував йому в цей день начальник цеху ОСОБА_2, здійснював випробування запасного ресівера, під час якого він розірвався, внаслідок чого ударною хвилею позивача відкинуло на землю, тяжко травмувало обличчя, зуби, щелепу, шию та кінцівки і він втратив свідомість. Одразу після цього начальник цеху ОСОБА_2 з метою приховування травми на виробництві, заводським автобусом доставив позивача до Стрийської ЦРЛ, при тому, що біля заводу розташована залізнична лікарня і поліклініка для надання медичної допомоги. Після цього ОСОБА_2 домовився з лікарем Стрийської ЦРЛ про те, щоб він позивача не госпіталізовував, не повідомляв правоохоронні органи та вніс запис в медичну документацію про те, що тілесні ушкодження він отримав вдома при падінні в підвальне приміщення. З тією метою ОСОБА_2 наказав позивачу нікому нічого не розповідати, він все зробить так, щоб було все нормально. Перебуваючи у важкому стані та не знаючи в таких випадках своїх прав та обов’язків і не усвідомлюючи те, що відбувається, після надання першої медичної допомоги позивача доставили додому. В подальшому, протягом 22 днів позивач проходив лікування у Стрийській ЖД лікарні з травмами: перелом верхньої щелепи справа, рвана рана нижньої губи, забій лівої кисті та вибито 8 зубів.

Після лікування позивач прибув на роботу та дізнався, що факт отримання ним травми на виробництві прихований і ніким не розслідується. Директор заводу та начальник цеху категорично забороняли розголошувати даний факт працівникам заводу. Тоді позивач неодноразово у письмовій формі звертався до директора заводу із заявами від 06.08.2014 року та 15.09.2014 року, в яких просив розслідувати факт заподіяння йому ушкодження здоров’я під час виконання трудових обов’язків, проте звернення ніким не розглядалися і будь-які заходи щодо з’ясування обставин заподіяння позивачу ушкоджень здоров’я (травми) на виробництві не вживались. Натомість, після повернення з лікарняного позивача було відсторонено від роботи і керівництвом заводу створювались умови праці, які спонукали його до звільнення. Лише після звернення до Стрийського міжрайонного прокурора 15.10.2014 року директором ДП «Стрийський ВРЗ» ОСОБА_3 було затверджено акти форми Н-1 та форми Н-5 про проведення розслідування нещасного випадку на виробництві. За результатами проведеної перевірки 06.10.2014 року постановою про накладення адміністративного стягнення директора заводу ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності. Дії начальника цеху ОСОБА_2 і майстра цеху ОСОБА_5 визнані неправомірними. Позивача систематично турбує фізичний біль, який не надає йому змоги у повній мірі бути працездатним, справляти дозвілля та вести належний уклад його життя. Позивач вимушений періодично звертатись за медичною допомогою та витрачати додаткові кошти за власний рахунок на лікування. На лікування та протезування зубів він витратив 33147 грн., що підтверджується довідкою клініки сучасної стоматології та чеками на придбання ліків, які просить стягнути з відповідача. Крім матеріальної шкоди відповідачу була заподіяна моральна шкода, оскільки фізіологічна складова його обличчя після заподіяних позивачу травм істотно змінилась та існують достатні підстави вважати стосовно її непоправимості у майбутньому. Внаслідок заподіяння позивачу тілесних ушкоджень він зазнав фізичного болю, сильних душевних страждань, у нього виник комплекс неповноцінності, що істотно порушує його належний життєвий уклад. З моменту отримання тілесних ушкоджень позивач постійно відчуває дискомфорт у соціумі, зокрема, при спілкуванні із сторонніми людьми, друзями, родичами та вчинені іншого роду дій. Тому заподіяну моральну шкоду оцінює в розмірі 600000 гривень, які просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивач та його представники ОСОБА_6, ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали повністю, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини та просять позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив та пояснив, що відповідно до ст. 173 Кодексу Законів про працю України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Стаття 9 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами. Однак, позивачем не надано скерування відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Стрийському районі Львівської області для проходження лікування в лікувальному закладі по вул. Шевченка,66а м. Стрия (фізична особа-підприємець ОСОБА_9). Крім того, відповідно до акту форми Н-1 № 4 від 15.10.2014р. основною причиною настання нещасного випадку являється порушення технологічного процесу позивачем. Отже, саме позивач порушив вимоги ст. 14 Закону України «Про охорону праці», яка передбачає обов’язок працівника дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства. При цьому, зміст акту форми Н-1 № 4 від 15.10.2014р. свідчить, що комісією з розслідування даного нещасного випадку не встановлено порушень вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці» в частині забезпечення відповідачем належних умов праці на робочому місці позивача.

Моральну шкоду в розмірі 600000 грн. вважає надмірно високою і такою, що не відповідає дійсним обставинам справи. Тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що оскільки позивач не ставить вимог до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, а тому просить ухвалити рішення на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідка, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З повідомлення про нещасний випадок ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» вбачається, що 30.07.2014 року о 09 год. 30 хв. у механокомплектувальному цеху дільниці виготовлення та випробування запасних резервуарів ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» стався нещасний випадок, внаслідок чого було травмовано ОСОБА_1, в якого виявлено рвану рану нижньої губи, перелом фронтальної групи зубів.

Позивач ОСОБА_1 06.08.2014 року та 30.09.2014 року звертався до директора ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» із заявами про отримання виробничої травми та просив створити комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві.

21.11.2014 року ОСОБА_1 звернувся із скаргою до Стрийської міжрайонної прокуратури на дії посадових осіб ДП «Стрийський ВРЗ» у зв’язку з затягуванням розгляду його заяв про нещасний випадок на виробництві 30.07.2014 року та відшкодування йому заподіяної шкоди.

З наказу ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» №434 від 01.10.2014 року про створення комісії з розслідування нещасного випадку вбачається, що 30.07.2014 року о 09 год. 30 хв. стався нещасний випадок з електрозварювальником механо-комплектувального цеху ОСОБА_1 Відповідно до п.23 «Порядку про розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань, аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1232 було призначено комісію з розслідування нещасного випадку.

З акту форми Н-5 проведення розслідування нещасного випадку, що стався 30.07.2014 року о 09 год. 30 хв. на ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» від 15.10.2014 року вбачається, що комісія зібравши необхідні матеріали, вивчивши та проаналізувавши їх, прийшла до висновку, що даний нещасний випадок відповідно до ч.1 п.15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» затверджено постановою КМУ від 30.11.2011 року №1232 вважається пов’язаним з виробництвом та складається акт форми Н-1. Проаналізувавши пояснення потерпілого та свідка щодо настання нещасного випадку, місце нещасного випадку, комісія встановила особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці: ОСОБА_1 електрозварювальник МКЦ порушив п.7 операційної картки 067-60188-02897 випробування повітряних резервуарів Р7-78; п.5 операційної картки 067-60188- 00908 випробування резервуара запасного Р7-78;

ОСОБА_5 майстер механо-комплектувального цеху ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» порушив п.3 «Посадової інструкції майстра виробничої дільниці МКЦ». Організовує підготовку виробництва, забезпечує розміщення робітників бригад, контролює додержання технологічних процесів, оперативно виявляє і ліквідовує причини їх порушень; ОСОБА_2 начальник механо-комплектувального цеху ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» порушив п.18 «Посадової інструкції майстра виробничої дільниці МКЦ». Контролює додержання працюючими правил і норм охорони праці, санітарного законодавства, виробничої і трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку. Комісією по розслідуванню нещасного випадку запропуновано адміністрації заводу притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника механо-комплектувального цеху ОСОБА_2, майстра механо-комплектувального цеху ОСОБА_11.

З акту №4 про нещасний випадок пов’язаний з виробництвом з ОСОБА_1 форми Н-1 від 15.10.2014 року вбачається, що основною причиною нещасного випадку є порушення технологічного процесу та невиконання посадових обов’язків. У потерпілого ОСОБА_1 встановлено травматичний злам коронок 4,3,2,1-го зубів верхньої щелепи справа та 2-го зуба верхньої щелепи зліва. Перелом альвеолярного паростка верхньої щелепи справа. Рвана рана нижньої губи. Забій лівої кистиці. ДЗ «ВЛ ст.Стрий ДТГО «ЛЗ» № 794 від 01.10.2014 року. Перебування потерпілого в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння не виявлено. Встановлено осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці: ОСОБА_1 електрозварювальник МКЦ порушив п.7 операційної картки 067-60188-02897 випробування повітряних резервуарів Р7-78; п.5 операційної картки 067-60188- 00908 випробування резервуара запасного Р7-78; ОСОБА_5 майстер механо-комплектувального цеху ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» порушив п.3 «Посадової

інструкції майстра виробничої дільниці МКЦ». Організовує підготовку виробництва, забезпечує розміщення робітників бригад, контролює додержання технологічних процесів, оперативно виявляє і ліквідовує причини їх порушень; ОСОБА_2 начальник механо-комплектувального цеху ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» порушив п.18 «Посадової інструкції майстра виробничої дільниці МКЦ». Контролює додержання працюючими правил і норм охорони праці, санітарного законодавства, виробничої і трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку.

З листка непрацездатності серії АГД №186633 поліклінічного відділення вузлової лікарні ст. Стрий вбачається, що ОСОБА_1 проходив амбулаторне лікування з 30.07.2014 року по 22.08.2014 року з діагнозом рвана рана нижньої губи, перелом фронтальної групи зубів.

З постанови про накладання адміністративного стягнення №23 від 06.10.2014 року винесеної начальником відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Стрийському районі Львівської області ОСОБА_10 вбачається, що директора ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» ОСОБА_4 визнано винним у порушенні законодавства про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, який несвоєчасно поінформував робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків про нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві – нещасний випадок на виробництві стався 30.07.2014 року, повідомив 01.10.2014 року, та притягнуто ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.165-4 ОСОБА_6 і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн.

З довідки №1 від 03.11.2016 року виданої клінікою сучасної стоматології «Віма Дент» вбачається, що ОСОБА_1 було проведено лікування та протезування зубів за власний рахунок. Вартість лікування становить 13560 грн. та протезування 18620 грн.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона є дівчиною позивача. 30.07.2014 року до неї подзвонив позивач і сказав, що стався нещасний випадок на виробництві і його везуть в районну лікарню. Коли вона приїхала в поліклініку, то там був його начальник ОСОБА_2, який сказав, що позивачу все компенсують. Коли відкрили кабінет, де знаходився позивач, свідок побачила, що у позивача губа була розірвана, очі в крові, зубів не було. Вона з позивачем планували на наступний рік одружитися, однак через вказану травму весілля не відбулося. Позивач через травму щелепи змушений був їсти через трубочку, не міг нормально харчуватися, не міг вийти на вулицю, змінилася його поведінка відносно неї та рідних, позивач став нервовий, реагував на все агресивно. Оскільки завод не відшкодував позивачу заподіяну шкоду, позивач змушений був продати автомобіль та отримані кошти за автомобіль, а також кошти, що планували на весілля, витратили на його лікування.

Відповідно до ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Судом встановлено, що внаслідок нещасного випадку пов’язаного з виробництвом на ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» було ушкоджено здоров’я позивача ОСОБА_1, у зв'язку з чим йому було проведено лікування та протезування зубів, за яке позивач сплатив власні кошти в розмірі 32180 гривень, які суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача. В решті позову щодо відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити, оскільки представлені позивачем чеки на ліки та паливо не підтверджують його витрат на лікування, пов’язаного з травмою на виробництві.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній

особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Суд вважає, що діями відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок отриманих травм на виробництві позивач зазнав сильного фізичного болю, душевних страждань, внаслідок ушкодження обличчя він постійно нервував, перебував в стресовому стані, його життєвий уклад істотно порушився, у зв’язку з чим він прикладав багато зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану. З моменту отримання тілесних ушкоджень позивач постійно відчуває дискомфорт у суспільстві, зокрема, при спілкуванні із сторонніми людьми, друзями, родичами. Однак суд враховуючи вимоги розумності та справедливості вважає необхідним позов в частині відшкодування моральної шкоди задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 50000 гривень.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат, а тому згідно з вимогами ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір за позовну заяву майнового характеру у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 640 грн. та судовий збір за відшкодування моральної шкоди у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але неменше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1600 грн., оскільки станом на 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1600 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ДП “Стрийський вагоноремонтний завод” на користь ОСОБА_1 32180 грн. матеріальної шкоди, 50000 грн. моральної шкоди, а всього разом 82180 грн. ( вісімдесят дві тисячі сто вісімдесят гривень).

Стягнути з ДП “Стрийський вагоноремонтний завод” на користь держави 2240 грн. (дві тисячі двісті сорок гривень) судового збору. Реквізити для зарахування до державного бюджету: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий-суддя ОСОБА_13