Постанова № 71818378, 25.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 311/1169/17 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/364/18 ОСОБА_1

Доповідач: Бєлка В.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

ОСОБА_2

При секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він проходив військову службу в Збройних Силах Союзу РСР у період з 15 жовтня 1979 року по 27 грудня 1981 рік.

В період 24 лютого 1980 року по 24 червня 1980 року проходив службу в складі діючої армії в період бойових дій в складі військової частини ВЧ ПП 50156 на території Афганістан, про що свідчить військовий квиток серії НО № 3576727 та довідка від 19.08.2013 року за № 116.

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії зі встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1901 від 06.08.2013, при виконанні службового обов'язку в ДРА він отримав: «вогнепальні осколкові поранення голови, правої нижньої кінцівки (контузія головного мозку в 1980 році), наслідком яких стали рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи 1345/Ж від 05.08.2013 Київського міського клінічного бюро СМЕ , які у подальшому призвели до розвитку «гіпертонічної хвороби II ст., ступінь артеріальної гіпертензії 2, високий кардіоваскулярний ризик. Гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, дисциркуляторної гіпертонічної енцефалопатії II ст., синдром вестибулопатії, центральної вестибулярної дисфункції ІІ-ІІІ ст., двобічної сенсоневральної приглухуватості, ІХС, дифузного кардіосклерозу СН II А ст. ФК II облітеруючого атероклерозу артерій нижніх кінцівок, хронічної ішемії II А ст.», а також захворювання «цукровий діабет, тип 2, середня ступінь важкості, субкомпенсація, діабетична ангіопатія нижніх кінцівок, діабетична нефропатія.».

Згідно виписки із акта огляду МСЕК серія 10 ААБ № 481200 (дата огляду 06.11.2013) йому була встановлена 3 група інвалідності.

Під час чергового огляду 24.11.2014 йому було повторно встановлено 3 групу інвалідності безстроково, що, на думку позивача, є підтвердженням того, що його здоров'я з кожним роком тільки погіршується.

Вказує, що після проходження військової служби, де велися бойові дії, він отримав значні чисельні травми та захворювання, які турбують його по теперішній час, а від перебування на стаціонарному лікуванні та подальшого лікування його стан здоров'я не покращився. Внаслідок травм, отриманих під час проходження військової служби, він змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки внаслідок безпосередньої участі в бойових діях він отримав чисельні поранення, основною з яких є контузія головного мозку.

Під час обстеження в Інституті отоларингології ім. проф. ОСОБА_4 ОСОБА_5 медичних наук України йому було встановлено діагноз вестибуляторна дисфункція ІІ-ІІ ст. та двобічна хронічна сенсоневральна приглухуватість (консультативний висновок № 11058/13 від 05.08.2013).

Саме після розвитку вищевказаних травм та захворювань його постійно, щоденно турбують головний біль постійного характеру, запаморочення, хиткість ходи, порушення сну, шум у голові, здавлюючи болі в області серця, підвищений артеріальний тиск, задишка при фізичному навантаженні, відчуття тяжкості, оніміння в нижніх та верхніх кінцівках, гіркота, сухість у роті, загальна слабкість. Розвинувся цукровий діабет. Це підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого № 15909, 16591, 6427.

У 2015 році при проходженні дуплексного ультразвукового сканування артерій нижніх кінцівок виявлено ехоознаки стенозуючого атеросклерозу, ознаки гемодинамікозначимого стенозу клубових сегментів з обох сторін, виражене більше справа.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду, яка була йому завдана в результаті виконання обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, яку оцінює в розмірі 240 000 грн.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вислухавши доповідь судді, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову у цій справі у повному обсязі суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог позивача у цій справі.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, які оцінені судом у відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Так, судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах Союзу РСР у період з 15 жовтня 1979 року по 27 грудня 1981 років. В період з 24 лютого 1980 року по 24 червня 1980 року проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій в складі військової частини ВЧ ПП 50156 на території ДР Афганістан.

Згідно виписки із акта огляду МСЕК серія 10 ААБ № 481200 (дата огляду 06.11.2013) ОСОБА_3 була встановлена 3 група інвалідності. Під час чергового огляду 24.11.2014 йому було повторно встановлено 3 групу інвалідності безстроково, що, на думку позивача, є підтвердженням того, що його здоров'я з кожним роком тільки погіршується.

У відповідності до ст.4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а у відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз’яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов’язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб’єкта такої відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 та ч. 1 ст. 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування моральної шкоди, потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; моральної шкоди (фізичні та душевні страждання, приниження честі і гідності фізичної особи); причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та моральною шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок державних органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Матеріали справи та Витяг із протоколу № 5131 від 16 грудня 2016 року засідання Центральної військово-лікарської комісії МОУ по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, стосовно того, що захворювання позивача пов'язано з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії свідчить лише про те, що захворювання позивача виникло у період військової служби в лавах Збройних Сил СРСР у 1987 році та не підтверджує протиправності дій саме відповідача по справі – Міністерства оборони України, внаслідок яких би виникли захворювання позивача і наявність підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди ОСОБА_3

Відповідно до ст.ст. 12, 81 Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Ураховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача у цій справі задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно, в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку. Правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив, вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, рішення Василівського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2017 року по цій справі без змін.

Дата складання повної постанови 25 січня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: