Постанова № 71818235, 23.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №315/206/17 Головуючий у 1 інстанції: Романько О.О.

Провадження № 22-ц/778/238/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«23» січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

ОСОБА_2,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 05 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан з 09.12.1985 року до 20.05.1987 року.

При виконанні службового обов’язку отримав осколкові поранення правої ноги, мінно-вибухову травму, акубаротравму, наслідком яких стали мінно-вибухова травма, акубаротравма, закрита черепно-мозкова травма (контузія головного мозку) та рубці: на передній поверхні с/3 правої гомілки, розмірами13,0х0,54 см та два по попередньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу, розмірами 0,4х0,3 см та 0,7х0,4 см, підтверджується висновком спеціаліста № 50 від 27.10.2015 року. Вказані травми в подальшому призвели до розвитку стійких наслідків перенесеної МВТ, акубаротравми, закритої черепно-мозкової травми (контузія головного мозку – 1987 року) у вигляді посттравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст. з вираженим цефалічним синдромом, емоційно-вольовою нестійкостю, мнестичним зниженням, вегето-судинною дисфункцією. Гіпертонічної хвороби ІІ ст., ступінь 2, високий кардіоваскулярний ризик. Розповсюдженого остеохондрозу хребта, помірно вираженого больового синдрому. Кератопапіломи шкіри, що підтверджується витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії № 4352 від 23.11.2015 року, виписками із медичної карти стаціонарного хворого № 3757, № 775.

Внаслідок отриманих під час проходження військової служби захворювань він змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки внаслідок проходження військової служби він отримав невиліковні хвороби.

У зв'язку з отриманими травмами та захворюваннями порушено його нормальний життєвий стан, він позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання, щоденно його турбують головні болі та шум у вухах, які є нестерпними, оскільки ліки допомагають лише на кілька годин, а постійне приймання ліків також згубно впливають на його здоров’я. У нього виникають запаморочення, печія, болі в колінних та ліктьових суглобах, поганий сон, нестійкий настрій, виражена слабкість, пониження зору. Він позбавлений можливості вільно пересуватися, оскільки після тривалого ходіння впродовж 3-4 годин він відчуває сильну, нестерпну головну біль, після якого він змушений 2-3 дні перебувати в постільному режимі.

Крім того, він не може вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, що негативно впливає на його душевний стан. Він відчуває себе втраченим для суспільства та родини людиною, оскільки не може допомогти своїй родині як матеріально, так і фізично, повноцінно виконувати свої обов’язки по господарству. Тривале лікування позначилось не тільки на його здоров’ї, а також і на його психіці, постійно виникають проблеми з придбанням ліків, які є занадто дорогими, він знаходиться в пригніченому стані.

Моральну шкоду оцінює в розмірі 100 000 грн.

На підставі зазначеного просив стягнути з Міністерства оборони України у відшкодування моральної шкоди на його користь 100 000 грн.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 05 липня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_3П моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.

Стягнуто з Міністерства оборони України в дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність позовних вимог, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан з 09.12.1985 року до 20.05.1987 року (а.с.25).

При виконанні службового обов’язку отримав осколкові поранення правої ноги, мінно-вибухову травму, акубаротравму, наслідком яких стали мінно-вибухова травма, акубаротравма, закрита черепно-мозкова травма (контузія головного мозку) та рубці: на передній поверхні с/3 правої гомілки, розмірами13,0х0,54 см та два по попередньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу, розмірами 0,4х0,3 см та 0,7х0,4 см, підтверджується висновком спеціаліста № 50 від 27.10.2015 року. Вказані травми в подальшому призвели до розвитку стійких наслідків перенесеної МВТ, акубаротравми, закритої черепно-мозкової травми (контузія головного мозку – 1987 року) у вигляді посттравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ ст. з вираженим цефалічним синдромом, емоційно-вольовою нестійкостю, мнестичним зниженням, вегето-судинною дисфункцією. Гіпертонічної хвороби ІІ ст., ступінь 2, високий кардіоваскулярний ризик. Розповсюдженого остеохондрозу хребта, помірно вираженого больового синдрому. Кератопапіломи шкіри, що підтверджується витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії № 4352 від 23.11.2015 року, виписками із медичної карти стаціонарного хворого № 3757, № 775 (а.с.16,18,19).

Згідно із випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №0550966 від 22.02.2016 року ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності із зазначенням причини інвалідності – захворювання. пов’язане із виконанням інтернаціонального обов’язку у країнах, які ведуть бойові дії (а.с.8, 13).

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз’яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди у будь-якому розмірі ще не породжує обов’язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб’єкта такої відповідальності.

Суд першої інстанції у порушення вищевказаних положень закону та вимог ст. ст. 89, 263, 264 ЦПК України належним чином не дослідив, чи доведено позивачем факт протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, чи наявний причинний зв’язок між шкодою і протиправними діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні.

За приписами ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відшкодування шкоди державою відбувається у спосіб, передбачений законами України.

ОСОБА_3 не надав будь-яких доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та отриманою шкодою.

Окрім того, поза увагою суду першої інстанції залишились положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров’я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

Порядок забезпечення путівками для санітарно-курортного лікування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці, звільнені з військової служби внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, члени сімей військовослужбовців приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоров’я в порядку, встановленому Міністерством оборони України, іншими утвореннями відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами тощо.

Також, окрім Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на які суд першої інстанції належної уваги не звернув, відповідно до ст. 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України, ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 263,264 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 05 липня 2017 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 26 січня 2018 року.

Головуючий

Судді: