Постанова № 71818201, 25.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/807/18 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитрюк О.В.

Є.У.№ 336/5324/17 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегія суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову зазначила, що на підставі наказу тресту громадського харчування Комунарського району від 21.08.1987 р. № 11 для надання допомоги в обслуговуванні гарячим харчуванням робітників, зайнятих на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вона була направлена для виконання робіт в зону відчуження з 25.08.1987 р. по 25.09.1987 р. Під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач отримала високу дозу радіоактивного опромінення, що стало наслідком ушкодження її здоров'я, перебування тривалий час на лікарняному, проходження численних медичних оглядів та обстежень, відновлювальних процедур та, як наслідок, отримання численних хронічних захворювань, в тому числі онкологічної пухлини. Всі захворювання, за висновком МСЕК, пов'язані з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим в 2010 р. їй було первинно та безстроково встановлено інвалідність ІІІ групи. У зв'язку з захворюванням, отриманим внаслідок перебування в зоні Чорнобильської катастрофи, порушено її нормальний життєвий стан, вона позбавлена можливості реалізувати свої життєві функції, звички та бажання. Посилаючись на ці обставини, просила суд на підставі ст.ст. 23, 170, 1167 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 240 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким повністю задовольнити повні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За змістом ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, позивач не надала будь-яких доказів на підтвердження завдання їй моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та отриманою шкодою.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дана правильна оцінка.

По справі встановлено, що ОСОБА_3 з 01.10.1987 р. працювала проваром в тресті №12 громадського харчування Комунарського району. На підставі наказу тресту громадського харчування Комунарського району від 21.08.1987 р. № 11 для надання допомоги в обслуговуванні гарячим харчуванням робітників, зайнятих на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, була направлена для виконання робіт в зону відчуження з 25.08.1987 р. по 25.09.1987 р. (а.с.11, 13).

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, у зв'язку з чим має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.6, 14).

Згідно висновку Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 16.02.2010 р., у ОСОБА_3 встановлений основний діагноз - злоякісне новоутворення правої молочної залози ст. ІІ, гр. ІІІ. Захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.17).

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АД № 133298 від 30.04.2010 р. (а.с.18), ОСОБА_3 встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 систематично проходить лікування в закладах охорони здоров» я (а.с.19-23).

Позивачем вимоги заявлені на підставі ст.ст. 23, 170, 1168 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». В судовому засіданні представником позивача також вказано як підставу позовних вимог завдання позивачу шкоди джерелом підвищеної небезпеки, що передбачено ст. 1187 ЦК України.

Проте, положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки позивач не є ні військовослужбовцем, ні членом сім'ї військовослужбовця.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 23 ЦК України установлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та близьких родичів.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.

У п. 3 зазначеної постанови вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

З урахуванням приписів ст.1167 ЦК України, відшкодування моральної шкоди як спосіб захисту цивільних прав має низку особливостей, може бути здійснено незалежно від вини особи, що заподіяла її, у таких випадках: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; якщо шкоди завдано фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування чи посадової або службової особи цих органів при здійсненні ними своїх повноважень, а також унаслідок прийняття вказаними органами нормативно-правового акта, що було визнано незаконним і скасовано.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову, не знайшли свого підтвердження, доказів дій чи бездіяльності ПАТ «Українська залізниця», які спричинили заподіяння моральної шкоди позивачу, ОСОБА_3 не надано.

Крім того, районний суд при постановленні рішення про відмову в задоволенні позову, врахував у повному обсязі положення ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров»я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивного забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Ст.1 згаданого Закону передбачає, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах: соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Розділом 8 Закону пенсії і компенсації особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, а саме: ст.48 передбачено компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи. До таких компенсацій відноситься одноразова компенсація та щорічна допомога на оздоровлення. Відповідно до норм згаданої статті, а саме ч.3 компенсація та допомога, передбачені цією статтею виплачуються в порядку та в розмірах, установлених КМУ. Постановою КМУ № 760 від 26.10.2016 р. затверджений порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян.

Таким чином, спеціальним Законом визначені соціальні гарантії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Такі гарантії реалізуються шляхом виплати грошової допомоги, спір щодо отримання якої між сторонами в даному випадку відсутній.

Доводи апеляційної скарги про те, що шкоду здоров'ю позивача завдано джерелом підвищеної небезпеки, а тому відповідач повинен відшкодувати її незалежно від вини, є неспроможними.

Особливості відшкодування ядерної шкоди встановлюються ст.1189 ЦК України, спеціальним законами, в тому числі Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачено чинним законодавством у формі надання потерпілим особам передбачених Законом компенсацій та пільг.

З урахуванням вказаного колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Оскільки судом правильно вирішена справа, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це вимагає позивач.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2017 року по справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: