Ухвала суду № 71818172, 23.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 334/2022/16-ц головуючий у 1 інстанції: Дубина Л.А.

провадження №22ц/778/430/18 суддя-доповідач: Кухар С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого, суддіКухаря С.В.суддів:Крилової О.В. Воробйової І.А.секретарБєлова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору без номеру від 02.03.2007 року ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами станом на 29.02.2016 року обсяг невиконаних зобов'язань відповідача складає 11412,29 грн., в тому числі заборгованість за кредитом - 2133,82 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 5714,48 грн., заборгованість за пенею і комісією - 2544,36 грн., а також штрафи відповідно до умов договору: 500,00 грн. - фіксована частина, 519,63 грн. - процентна складова, які позивач просив суд стягнути з відповідача, а також судові витрати, які поніс позивач при зверненні до суду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ КБ «ПриватБанк» в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладений кредитний договір без номера від 02.03.2007 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписана заява позичальника разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами банку складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, який відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України є договором приєднання.

Відповідно до договору погашення заборгованості по кредитному ліміту може проводитися шляхом внесення коштів на карту клієнтом або списанням банком з дебетної карти.

В Умовах та правилах надання банківських послуг зазначені основні терміни і поняття, умови обслуговування, обов'язки та права Банку і клієнта, правила користування платіжною карткою.

Факт отримання кредиту та використання кредитної картки, а також неповне виконання зобов'язань за кредитним договором відповідачем не оспорюється.

Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 29.02.2016 року обсяг невиконаних зобов'язань відповідача складає 11412,29 грн., в тому числі заборгованість за кредитом - 2133,82 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 5714,48 грн., заборгованість за пенею і комісією - 2544,36 грн., а також штрафи відповідно до умов договору: 500,00 грн. - фіксована частина, 519,63 грн. - процентна складова, які позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до положень ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом першої інстанції також встановлено, що останнє надходження коштів платника ОСОБА_5 на карту для погашення заборгованості за кредитом було проведено 01.11.2008 року, строк дії картки сплив у січні 2010 року.

Вказані обставини банком не спростовувалось.

У подальшому будь-яке використання картки не здійснювалося, погашення ні шляхом внесення коштів на карту клієнтом, ні шляхом списання Банком коштів з інших карт, не здійснювалося.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

ОСОБА_5 подав заяву про застосування позовної давності до ухвалення рішення судом першої інстанції (а.с. 46-49, 79-81).

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України ).

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що з даним позовом у цій справі позивач звернувся поза межами встановлених законом строків позовної давності (ст. 257 ЦК України), оскільки останній платіж на погашення заборгованості відбувся 01.11.2008 року, а строк дії картки сплив у січні 2010 року, при цьому з даним позовом ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся лише у березні 2016 року.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо не пропуску позивачем строку звернення до суду, щодо неприпинення договірних відносин між сторонами, про можливість стягнення заборгованості в межах строку позовної давності, невірним застосуванням судом норм законодавства, про наявність підстав для задоволення позову зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався апелянт в суді першої інстанції, як на підстави задоволення позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, яку буде складено на протязі п'яти днів.

Повна постанова складена 25 січня 2018 року.

Головуючий:

Судді: