Рішення № 71817305, 18.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2018Справа № 910/21812/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі судового засідання Островській О.С.

розглянувши справу № 910/21812/17

за позовом ОСОБА_1

до публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 670 774,41 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 20.11.2017р.;

ОСОБА_3, довіреність б/н від 20.11.2017р.;

від відповідача: Жила М.І., довіреність № 10-540/д від 23.08.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - відповідач) про стягнення 670 774,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем його обов'язку щодо перерахування дивідендів, належних позивачу, як акціонеру ПАТ «Укрнафта», за період 2011-2013 роки, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по виплаті дивідендів у сумі 443 491,00 грн., за прострочення сплати якої позивачем додатково нараховані 3% річних у сумі 33483,91 грн. та інфляційні втрати - 193 799,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2017р. порушено провадження у справі № 910/21812/17 та призначено розгляд справи на 18.01.2018р.

12.01.2018р. через відділ автоматизованого документообігу суду від представника відповідача надійшли відзив на позовну заяву та заява про долучення документів на виконання вимог ухвали суду від 08.12.2017р.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, згідно з п. 9 ч. 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що загальними справами є справи, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, зокрема, у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій).

Враховуючи, що спір, який переданий на вирішення Господарського суду міста Києва, випливає з корпоративних відносин, суд дійшов висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами ст. 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

На виконання наведених приписів Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне призначити підготовче засідання у справі

Водночас, присутні в судовому засіданні 18.01.2018р. представники сторін не заперечували щодо проведення підготовчого засідання у цей же день.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2018р. суд ухвалив розглядати справу № 910/21812/17 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, зокрема підготовче засідання у справі № 910/21812/17 призначити на 18.01.2018р.

Відповідно до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Оскільки у підготовчому судовому засіданні було вирішено питання, визначені у частині другій статті 182 ГПК України, враховуючи письмову згоду всіх учасників справи, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого засідання та переходу до розгляду справи по суті.

Присутні у судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з посиланням на правові підстави та докази, зазначені у позовній заяві,а також подали документи на виконання вимог суду та заяву про виправлення помилок, допущених під час оформлення розрахунку інфляційних втрат.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач не звертався до ПАТ "Укрнафта" з вимогою про виплату частки прибутку товариства за відповідний фінансово-господарський рік, відтак товариство не вчиняло дій, спрямованих на реалізацію права на отримання дивідендів за 2011-2014 роки протягом строків, встановлених рішеннями загальних зборів акціонерів від 10.10.2014 р. та 22.07.2015 р. Також зазначив, що зобов'язання по виплаті дивідендів слід вважати визначеним лише тоді, коли відповідачу відома сума грошових коштів, які підлягають сплаті на користь певного акціонера, а не з моменту прийняття рішення про виплату дивідендів уповноваженим органом емітента. Крім того, представник відповідача вважав, що положення ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Окрім цього, представник відповідача просив задовольнити клопотання про розстрочку виконання рішення на 6 місяців, яке наведено у відзиві на позовну заяву, посилаючись на тяжкий фінансовий стан Товариства.

Представники позивача заперечили щодо розстрочки виконання рішення, посилаючись на те, що майновий стан відповідача не є винятковою обставиною, яка надає право на розстрочку виконання рішення. Крім того, минув значний проміжок часу, на протязі якого відповідач не виконує перед позивачем своїх зобов'язань, що завдало додаткових збитків позивачу, у зв'язку знеціненням за цей час національної валюти.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.01.2018р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2014р. відбулися загальні збори акціонерів публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", рішення яких оформлені протоколом, до порядку денного яких було внесено питання розподілу прибутку Товариства за 2011, 2012 та 2013 роки, затвердження строку та порядку виплати дивідендів.

На вказаних загальних зборах були прийняті рішення, оформлені протоколом №22 від 10.10.2014р., згідно із якими вирішено :

- затвердити такий порядок розподілу прибутку Товариства за 2011 рік у сумі 2 181 892 000 грн.: 2 181 612 957,30 грн., що складає 99,99 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства;

- затвердити такий порядок розподілу прибутку Товариства за 2012 рік у сумі 1 428 110 724 грн.: 1 428 110 724 грн., що складає 99,98 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства;

- затвердити такий порядок розподілу прибутку Товариства за 2013 рік у сумі 189 799 785 грн.: 189 799 785 грн., що складає 99,95 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам; розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства;

- встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20.10.2014р.;

- виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014р. по 10.04.2015р.;

- перерахування дивідендів іншим акціонерам (крім Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") здійснити відповідно до частини п'ятої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства".

Станом на 20.10.2014р. позивач був власником 5062 штук простих іменних акцій ПАТ "УКРНАФТА", номінальною вартістю - 1265,50 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи Обмеженою випискою про стан рахунку в цінних паперах на 20.10.2014р., виданої Депозитарною установою.

22.07.2015р. були проведені загальні збори акціонерів публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", рішення яких оформлені протоколом №23 від 22.07.2015р.

Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", з дев'ятого питання порядку денного "Розподіл прибутку товариства (порядок покриття збитків) за підсумками 2014 року. Затвердження розміру, порядку та строків виплати дивідендів" вирішено:

- затвердити наступний розмір та порядок розподілу прибутку Товариства за 2014 рік: направити на виплату дивідендів акціонерами 100% або максимально наближений до 100%, але не менше ніж 99,9% розмір чистого прибутку Товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 23,32 грн.

- встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 03.08.2015р.;

- виплату дивідендів здійснити у строк з 03.08.2015р. по 03.10.2015р.

Станом на 03.08.2015р. позивач був власником 4262 штук простих іменних акцій ПАТ "УКРНАФТА", загальною номінальною вартістю - 1065,50 грн. та простих іменних акцій у кількості 870 шт. загальною номінальною вартістю 217,50 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи Обмеженою випискою про стан рахунку в цінних паперах на 03.08.2015р., виданої Депозитарною установою.

Оскільки відповідачем не було сплачено позивачу як акціонеру ПАТ "УКРНАФТА" дивідендів за 2011-2013 рр. та за 2014 рік позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008р., корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Частина 1 статті 152 Цивільного кодексу України визначає, що акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Згідно із ч. 2 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З огляду на положення викладені вище норми законодавства, правовою підставою набуття майнових прав акціонера акціонерного товариства (у тому числі, права на отримання дивідендів) є набуття права на акції товариства.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 (позивач) станом на 20.10.2014р. був власником 5062 штук простих іменних акцій ПАТ "УКРНАФТА" та станом на 03.08.2015р. - власником 5132 штук простих іменних акцій ПАТ "УКРНАФТА", що у відповідності до приписів вищенаведених положень законодавства свідчить про існування у позивача права на отримання частини прибутку акціонерного товариства (дивідендів).

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства", виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.

Пунктами 12, 15, 27 частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із статутом товариства.

Відповідно до п.п. 6.20, 6.21 Статуту Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів (протокол №21 від 22.03.2011р.), дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Дивіденди сплачуються акціонерам за рахунок чистого прибутку товариства пропорційно до загальної кількості належних їм акцій. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в розмірі, встановленому рішенням загальних зборів. Виплата дивідендів акціонерам-юридичним особам здійснюється шляхом перерахування коштів на їх банківські рахунки, а акціонерам-фізичним особам - готівкою, поштовим переказом, банківським переказом. Спосіб виплати дивідендів визначається органом, що прийняв рішення про виплату дивідендів.

Як встановлено судом вище, рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", оформленим протоколом №22 від 10.10.2014р., було затверджено прибуток Товариства за 2011-2013 р.р., визначено його розподіл, та розмір, порядок і строки виплати дивідендів акціонерам.

Також рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", оформленим протоколом №23 від 22.07.2015, було затверджено прибуток Товариства за 2014 рік, визначено його розподіл, та розмір, порядок і строки виплати дивідендів акціонерам.

З урахуванням вказаних вище рішень загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", загальна сума дивідендів за 2011 рік, право на які має позивач становить 203 644,26 грн. (5062 шт. акцій х 40,23 грн.); за 2012 рік - 133 282,46 грн. (5062 шт. акцій х 26,33 грн.); за 2013 рік - 17 717,00 грн. (5062 шт. акцій х 3,50 грн.); за 2014 рік - 119678,24 грн. (5132 шт. х 23,32 грн.).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З прийняттям рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", оформленого протоколом №22 від 10.10.2014р. відповідач взяв на себе зобов'язання із виплати позивачу дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2011 році у розмірі 203 644,26 грн., у 2012 році - 133 282,46 грн., у 2013 році - 17 717,00 грн. у строк з 20.10.2014р. по 10.04.2015р.

З прийняттям рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", оформленого протоколом №23 від 22.07.2015р., відповідач взяв на себе зобов'язання із виплати позивачу дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році у розмірі 119678,24 грн. у строк з 03.08.2015р. по 03.10.2015р.

Частиною 5 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що для виплати дивідендів товариство в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, перераховує дивіденди Центральному депозитарію цінних паперів на рахунок, відкритий у Розрахунковому центрі з обслуговування договорів на фінансових ринках для зарахування на рахунки депозитарних установ та депозитаріїв-кореспондентів для їх подальшого переказу депозитарними установами на рахунки депонентів або сплати депонентам іншим способом, передбаченим договором, а також для їх подальшого переказу депозитаріями-кореспондентами особам, які мають права на отримання доходів та інших виплат відповідно до законодавства іншої країни.

Згідно із п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду країни № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" під час розгляду справ у спорах про стягнення сум дивідендів господарські суди повинні виходити з того, що відповідно до пункту "д" частини п'ятої та частини шостої статті 41, статті 59 Закону України "Про господарські товариства", пунктів 11, 12 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 15 Закону України "Про кооперацію" затвердження річних результатів діяльності юридичної особи, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів. Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу - учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати.

При цьому, суд зазначає, що строки, які встановлені рішенням загальних зборів, визначають період виплати дивідендів, а не період звернення акціонера з вимогою про таку виплату.

Крім того, норми Закону України "Про акціонерні товариства" не містять положень щодо обов'язку акціонера звертатись до товариства з вимогою про виплату дивідендів.

Не здійснення відповідачем виплати позивачу встановлених рішеннями загальних зборів від 10.10.2014р., та від 22.07.2015р. дивідендів свідчить про порушення прав позивача як акціонера Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на отримання прибутку акціонерного товариства.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів в підтвердження здійснення ним виплати позивачу дивідендів за 2011-2013 роки та за 2014 рік.

Згідно із п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Відповідно до п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п. 167.5.2. ст. 167 Податкового кодексу України, ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Також п. 16-1 Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Позивачем не здійснено вирахування 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору із суми дивідендів за 2011-2014 роки.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень, на виконання вищевказаних положень податкового законодавства відповідачем було сплачено 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору із суми дивідендів за 2014 рік.

За вирахуванням 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору із суми дивідендів, заборгованість відповідача перед позивачем з виплати дивідендів за 2011-2013рр. становить 331 591,88 грн. та за 2014 рік - 111 899,15 грн., всього - 443 491,03 грн.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача дивідендів за 2011-2014 роки. Відповідач обставин викладених у позові належними та допустимими доказами не спростував, доказів погашення заборгованості не надав.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача дивідендів за 2011-2014 роки у загальній сумі 443 491,03 грн.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо виплати дивідендів за 2011-2014 року, позивачем за час прострочки платежу нараховані інфляційні втрати у загальній сумі 193 799,47 грн. та 3% річних - 33 483,91 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Доводи відповідача щодо неправомірності застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Як зазначив Верховний Суд України у правовому висновку по справі № 6-113цс14 (постанова від 01.10.2014 р.), будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошових коштів, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 01.10.2014 по справі № 6-113цс14).

Крім того, згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з яким настають правові наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду України, а також роз'яснення Вищого господарського суду України, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача про те, що положення ст. 625 Цивільного кодексу України не застосовуються до грошових зобов'язань, що виникають із корпоративних правовідносин, а з огляду на встановлене порушення зобов'язання з виплати дивідендів за 2011-2014 роки, суд вважає вимогу позивача про стягнення інфляційної складової боргу правомірною.

Водночас, здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено, що загальний розмір річних, який підлягає стягненню з відповідача за спірний період, становить 33 447,58 грн., оскільки під час проведення розрахунку 3% річних позивачем не враховано, що у 2016 році було 366 днів.

Також, за розрахунком суду загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 193 687,56 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 частково.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення строком на 6 місяців, яке викладено у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення,може надати відстрочення або розстрочення виконання рішення.

При цьому, відповідно до частин 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В зв'язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, на виконання судового рішення у справі заявник (боржник) повинен повернути стягувачу належне останньому майно (грошові кошти), тому подальше невиконання остаточного судового рішення буде прямим порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що протягом зазначеного заявником строку розстрочення виконання рішення кредитор не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання будь-якої компенсації, оскільки за практикою Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2016 у справі № 3-1276гс15, "невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період такого розстрочення або відстрочення".

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 14.12.2016 у справі № 922/796/15.

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору та приймаючи до уваги заперечення представників позивача, наведені у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення у даній справі строком на 6 місяців, яке викладено у відзиві на позовну заяву.

Керуючись 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) 443 491,00 грн. - дивідендів, 33 447 грн. 58 коп. - 3% річних, 193 687 грн. 56 коп. - інфляційних нарахувань, 10 059 грн. 39 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.01.2018р.

Суддя А.І. Привалов