Рішення № 71817233, 25.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2018Справа № 910/13729/17

Суддя господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» в інтересах Приватного підприємства «Світова музика» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мун Рекордс»

до Фізичної особи - підприємця Писаренко Андрія Миколайовича

про стягнення 64 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (надалі - «Організація») звернулася до господарського суду міста Києва із позовною заявою в інтересах Приватного підприємства «Світова музика» (надалі - «Підприємство») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мун Рекордс» (надалі - «Товариство») до Фізичної особи - підприємця Писаренко Андрія Миколайовича (надалі - «Підприємець») про стягнення 64 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Підприємцем майнових авторських прав, що є об'єктами прав інтелектуальної власності Підприємства та Товариства, внаслідок використання двох окремих музичних творів - «It's my life» та «Тепла зима», у зв'язку з чим заявлена вимога про стягнення компенсації в загальному розмірі 64 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2017 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачам визначено строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала суду направлена Підприємцю рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення 29.12.2017, на його адресу зазначену в позові та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, а саме: 04107, АДРЕСА_1, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

17.01.2018 через канцелярію суду від представника Організації надійшла заява, до якої додано письмові пояснення по суті спору.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» визначено, що відповідно до статті 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом «г» ч. 1 ст. 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим, така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України «Про авторське право і суміжні права» - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011.

01.01.2016 між Приватною організацію «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (організація) та Приватним підприємством «Світова музика» (видавник) укладено договір №АУ-010116 про управління майновими авторськими правами (надалі - «Договір 1»), пунктом 2.1 якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, які належать видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами відповідно до умов цього договору.

01.12.2016 між Організацією та Підприємством укладено Додаткову угоду до Договору 1, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору 1 - до 31.12.2017.

Відповідно до п. 7.3. Договору 1 у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами. Для цього організація має право отримувати судові накази і приймати на свою користь виконання за прийнятими судовими актами із наступним розподілом прийнятого виконання на користь видавника.

Також, 01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олл Мьюзик Паблишинг» (ліцензіар) та Приватним підприємством «Світова музика» (ліцензіат) укладено договір № 01/2016-Л про передачу в управління майнових прав на об'єкти авторських прав, відповідно до умов якого ліцензіар передає ліцензіату на територію України виключні права на управління майновими авторськими правами на всі музичні твори з текстом або без тексту, авторські права на які охороняються відповідно до законодавства Російської Федерації та України.

Як вбачається з додатку № 1 до договору № 01/2016-Л від 01.11.2014 про передачу в управління майнових прав на об'єкти авторських прав, сторони підтверджують, що станом на 26.01.2016 надані права відносно музичних творів згідно переліку, зокрема «It's My Life», автори твору - Sambora, Richard S[ip115802]; Bon Jovi, Jon[ip30958]; Max, Martin [ip1612]; виконавець - Bon Jovi, частка правовласника (публічне виконання) - 33,33 %.

Крім того, вказаним додатком №1 Приватному підприємству «Світова музика» надається письмова згода пред'являти претензії та позови згідно діючого законодавства України з метою захисту прав. А також ліцензіар погоджується з правом ліцензіату доручити судове представництво Організації на підставі договору про управління майновими авторськими правами.

На виконання умов Договору 1 Підприємством надано декларацію № 14 від 26.01.2016 щодо музичних творів, майнові права на які передані в управління Організації, а саме: назва твору «It's My Life», автор музики - Sambora, Richard S[ip115802]; Bon Jovi, Jon[ip30958]; Max, Martin [ip1612]; автор тексту - Sambora, Richard S[ip115802]; Bon Jovi, Jon[ip30958]; Max, Martin [ip1612]; виконавець - Bon Jovi, публічне виконання 33,33 %.

17.05.2012 між Приватною організацію «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мун Рекордс» (видавник) укладено договір №17052012/01 про управління майновими авторськими правами (надалі - «Договір 2»), пунктом 2.1 якого передбачено, що видавник доручає організації здійснювати управління на колективній основі його майновими авторськими правами на твори, перелік яких додається до цього договору, а саме дозволити від імені видавника використання творів користувачами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання способами, передбаченими п. 2.2 даного договору.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 17 від 01.12.2016 до Договору 2 сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору 2 до 31.12.2017 включно.

Згідно з п. 3.2.7 Договору 2 у разі виявлення порушень майнових прав, видавник надає організації необхідні повноваження для захисту прав та здійснення представництва інтересів правовласника в суді, а саме:

- фіксація фактів порушення вищезазначених прав і (або) неправомірного використання творів з каталогу;

- попереднє досудове врегулювання порушень майнових прав видавника;

- здійснення представництва інтересів видавника у суді, а також, за необхідності, в апеляційній та касаційній інстанції, Верховному Суді України при розгляді справи за позовними заявами, для чого видавник наділяє організацію всіма правами передбаченими чинним законодавством України для позивача в процесі. Для забезпечення вищезазначеного видавник зобов'язується надати необхідну інформацію і (або) необхідну документацію щодо відповідної позовної заяви, у тому числі забезпечити довіреностями представників організації для виконання даного пункту договору.

Також, 13.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мун Рекордс» (видавник) та Громадянином України ОСОБА_3 (правовласник) укладено договір № 10/13-05-13 про передачу авторських та суміжних прав, відповідно до умов якого правовласник передає видавнику виключне право:

- стягувати винагороду за авторські та суміжні права, передані видавнику згідно договору, за твори, фонограми, які є предметом даного договору в контент-провайдера, операторів мобільного зв'язку, інтернет-компаній, платно розповсюджуючи твори, фонограми у форматі MP3, WAV та інших через мережу Інтернет;

- отримувати винагороду за публічне виконання та публічне сповіщення творів, фонограм та зафіксованих в них виконань, перелічених у додатках до цього договору, а також винагороду за відтворення фонограм у власних цілях;

- правовласник, також, передає виконавцю виключне право здійснити збір винагороди за використання авторських та суміжних прав, переданих видавнику згідно даного договору, у межах території та видів використання, перелічених в даному договорі, відносно творів, фонограм та зафіксованих в них виконань, перелічених в додатках до цього договору за період попередній за дату укладання даного договору.

Згідно з п. 4.3 Договору № 10/13-05-13 від 13.05.2013 про передачу авторських та суміжних прав правовласник передає виконавцю право захищати твори від недобросовісного використання третіми особами, порушувати відповідні справи в будь-яких судових органах України та іноземних держав, домагатися досудового врегулювання та отримувати з порушників прав будь-які дозволені законодавством суми, забороняти реалізацію контрафактних екземплярів носіїв та конфісковувати такі носії, якщо це дозволено законом в кожному конкретному випадку. Виконавець зобов'язаний виплачувати правовласнику частину стягнутих з порушників сум відповідно до статті 5.

Як вбачається з додатку № 30 від 01.07.2014 до Договору 2 правовласник передав виконавцю виключні авторські та виключні суміжні права на використання вищенаведених творів, виконань, фонограм згідно умов Договору 2, зокрема «Тепла зима», автор твору - ОСОБА_3; автор музики - ОСОБА_3; виконавець - Скрябін.

На виконання умов Договору 2 Товариством надано декларацію № 71 від 01.07.2014 щодо музичного твору, майнові права на які передані в управління Організації, а саме: назва твору «Тепла зима», автор музики - ОСОБА_3; автор тексту - ОСОБА_3; виконавець - Скрябін, публічне виконання 100 %.

Отже, на підставі зазначених вище договорів про управління майновими авторськими правами та декларацій, позивач набув майнові права інтелектуальної власності на музичні твори «It's My Life» у виконанні Bon Jovi та «Тепла зима» у виконанні Скрябін.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

З матеріалів справи вбачається, що актом фіксації № 35/11/16 від 22.11.2016, складеним представником Організації, та відеозаписом публічного виконання на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні пабу «Andrew's Irish Pub», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 22/17, в якому здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець Писаренко А.М., вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою колонок для фонового озвучення приміщення закладу і наявної в закладі побутової аудіо техніки, серед яких твори під назвою «It's My Life» у виконанні Bon Jovi та «Тепла зима» у виконанні Скрябін.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що використання відповідачем таких музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. «а», статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях.

Цією ж статтею встановлено, що публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Відповідно до п. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Як встановлено судом, на підтвердження факту використання відповідачем твору «It's My Life» у виконанні Bon Jovi та «Тепла зима» у виконанні Скрябін у приміщенні пабу «Andrew's Irish Pub», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 22/17, позивачем надано відеозапис публічного виконання, акт фіксації № 35/11/16 від 22.11.2016, оформлений у приміщенні пабу «Andrew's Irish Pub», а також копію фіскального чеку № 0001 від 22.11.2016.

Судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне виконання, з приводу чого судом встановлено наступне.

З проведеного відеозапису достовірно вбачається, що такий запис проводився у приміщенні пабу «Andrew's Irish Pub», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 22/17 в якому зафіксовано звучання музичних творів під назвою «It's My Life» у виконанні Bon Jovi (26 хв. 55 сек. відеозапису) та «Тепла зима» у виконанні Скрябін (34 хв. 15 сек. відеозапису).

З вищенаведеного суд дійшов до беззаперечного висновку, що наданий позивачем відеозапис здійснювався у приміщенні пабу «Andrew's Irish Pub», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 22/17, в якому здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець Писаренко Андрій Миколайович, та доводить факт використання відповідачем вказаних вище музичних творів.

Вищий господарський суд України у постанові від 15.07.2014 справа № 910/13888/13 зазначив, що договір, на підставі якого правовласник отримав заявлені права - які в наступному передані в колективне управління Організації колективного управління авторськими та суміжними правами, підтверджує наявність у правовласників відповідних прав.

При цьому, Вищий господарський суд України у постанові від 20.09.2016 справа № 910/31179/15 зазначив, що саме відповідач, який здійснює господарську діяльність у магазині, несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності.

Також суд зазначає, що позивач мав право провести відеофіксацію з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України N 71 від 18.01.2003 «Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань», за яким, суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у

встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп. «г» п. 2 ст. 52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. Закону України «Про авторське право і суміжні права» об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Оскільки кожний музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який охороняється законом, то захисту підлягають права на два музичні твори, суб'єктами яких заявлені позивачі.

Таким чином, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі не менше 10 мінімальних заробітних плат на користь кожного із власників майнових прав на використані твори.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 3-994гс15.

Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 64 000,00 грн. компенсації, виходячи з мінімальної заробітної плати, яка на момент подачі пзовної заяви складала 3 200,00 грн. (10 мінімальних заробітних плат за кожен факт порушення стосовно одного об'єкту (музичного твору).

Відповідно до абзацу 3 підпункту 51.3. пункту 51 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» встановлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01.01.2018 - 3 723,00 грн.

Водночас відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 гривень.

Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки «інших виплат», про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Отже, при визначені розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1 600, 00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових прав суб'єктів авторського права підлягають задоволенню частково у розмірі 32 000, 00 грн., тобто у розмірі мінімальної компенсації (16 000,00 грн.) за використання кожного твору («It's My Life» у виконанні Bon Jovi та «Тепла зима» у виконанні Скрябін).

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» в інтересах Приватного підприємства «Світова музика» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мун Рекордс» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Писаренко Андрія Миколайовича (04107, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 23, оф. 916; ідентифікаційний код 37396151) в інтересах Приватного підприємства «Світова музика» (02222, м. Київ, вул. Сабурова, будинок 16, квартира 119; ідентифікаційний код 36463790) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мун Рекордс» (03087, м. Київ, вул. Іскрівська/Міцкевича, будинок 9/9; ідентифікаційний код 36883133) 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав та 800 (вісімсот) грн. 00 коп. - судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий