Ухвала суду № 71816966, 25.01.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

Від "25" січня 2018 р. Справа № 906/525/17

Господарський суд Житомирської області у складі судді Костриці О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м.Вінниці з грошовими вимогами до боржника на суму 43 042 198,09 грн, з урахуванням заяв про уточнення розміру грошових вимог до боржника №074-09/937 від 30.10.2017 та № 074-09/58 від 18.01.2018, у межах справи № 906/525/17 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора" про його банкрутство

за участю учасників судового процесу:

від боржника: ОСОБА_1 - ліквідатор (був присутній в судовому засіданні 23.01.2018)

від Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (м. Київ) в особі філії ПАТ "Укресімбанк" в м. Вінниці: ОСОБА_2 - дов. №010-01/3474 від 14.05.2013

у судовому засіданні 23.01.2018 оголошувалась перерва до 25.01.2018

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора" (далі - ТОВ "Полісська інвестиційна контора", боржник) (м. Житомир).

Постановою суду від 01.08.2017, зокрема, визнано банкрутом ТОВ "Полісська інвестиційна контора", відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором ОСОБА_1

02.08.2017 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 3 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

06.09.2017 до суду від Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Вінниці (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Вінниці, кредитор) надійшла заява від 01.09.2017 №074-09/789 з грошовими вимогами до ТОВ "Полісська інвестиційна контора" на суму 51 187 457,00 грн (т. 7 а.с. 3 - 120).

Згідно відбитку штемпеля на поштовому конверті, вказану заяву було надіслано до господарського суду 01.09.2017, тобто в межах місячного строку з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання ТОВ "Полісська інвестиційна контора" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.09.2017 вказану заяву ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Вінниці розподілено судді Костриці О.О.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Житомирської області ОСОБА_3 від 06.09.2017 № 217/2017, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Костриці О.О., у провадженні якого перебуває справа № 906/525/17, призначено повторний автоматичний розподіл вказаної заяви ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Вінниці.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2017, заяву ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Вінниці від 01.09.2017 №074-09/789 з грошовими вимогами до боржника на суму 51 187 457,00 грн розподілено судді Лозинській І.В.

Ухвалою суду від 08.09.2017 (суддя Лозинська І.В.) прийнято та призначено до розгляду заяву ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Вінниці від 01.09.2017 №074-09/789 з грошовими вимогами до ТОВ "Полісська інвестиційна контора" на суму 51 187 457,00 грн.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Житомирської області ОСОБА_3 від 25.09.2017, у зв'язку з виходом судді Костриці О.О. з щорічної відпустки заяву ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Вінниці від 01.09.2017 №074-09/789 з грошовими вимогами до ТОВ "Полісська інвестиційна контора" на суму 51 187 457,00 грн., яка перебувала у провадженні судді Лозинської І.В. передано для подальшого розгляду судді Костриці О.О., в провадженні якого перебуває справа № 906/525/17 про банкрутство ТОВ "Полісська інвестиційна контора".

Ухвалою суду від 25.09.2017 (суддя Костриця О.О.) прийнято та призначено до розгляду заяву ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Вінниці від 01.09.2017 №074-09/789 з грошовими вимогами до ТОВ "Полісська інвестиційна контора" на суму 51 187 457,00 грн.

31.10.2017 до суду від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Вінниці надійшла заява про уточнення (зменшення) розміру грошових вимог до боржника від 30.10.2017 №074-09/937, у якій кредитор просить визнати грошові вимоги до боржника на суму 50 595 338,65 грн.

Ухвалою господарського суду від 31.10.2017 подану кредитором заяву розцінено як заяву про зменшення кредиторських вимог та прийнято дану заяву до розгляду.

23.01.2018 до суду від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Вінниці надійшла заява про уточнення (зменшення) розміру грошових вимог до боржника від 18.01.2018 № 074-09/58, у якій кредитор просить визнати грошові вимоги до боржника на суму 43 042 198,09 грн, з яких: 16 828 585,76 грн - основний борг, 8 290 893,16 грн - проценти, 189 493,90 грн - комісія, 17 591 325,27 грн - пеня, 141 900 грн - збитки у вигляді понесених банком судових витрат, а також просить окремо внести до реєстру вимог кредиторів частину з заявлених грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в сумі 10 756 000 грн, з яких: 8 290 893,16 грн - процентів, 189 493,90 грн - комісії, 2 275 612,94 грн - основного боргу, як такі, що забезпечені іпотекою майна ТОВ "Полісська інвестиційна контора"; окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про майно ТОВ "Полісська інвестиційна контора", яке є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором "№7407Z65, посвідченим 14.08.2007 приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_4 за р.н. 5004; внести до реєстру вимог кредиторів суму понесених банком витрат, у зв'язку з оплатою банком судового збору за подання до суду даної заяви в сумі 3200,00 грн.

Розглянувши вищезазначені уточнення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Учасниками судового процесу у справах про банкрутство є особи, визначені ст. 1 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Судом враховується, що ГПК України не передбачено права позивача (заявника) на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Як убачається, із заяви ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Вінниці з кредиторськими вимогами до боржника, заявник звернувся про визнання грошових вимог у розмірі 51 187 457,00 грн.

31.10.2017, у зв'язку з поданням кредитором заяви від 30.10.2017 №074-09/937 про зменшення вимог до боржника, розмір заявлених вимог до боржника - 50 595 338,65 грн.

В заяві про уточнення вимог від 18.01.2018 № 074-09/58 кредитором зменшено розмір вимог до боржника в частині штрафних санкцій (пені) та заявлено вимоги до боржника на суму 43 042 198,09 грн

Отже, суд дослідивши уточнення до кредиторської заяви, прийшов до висновку, що заявник звернувся з заявою про зменшення кредиторських вимог.

Оскільки заява про уточнення, яка фактично є заявою про зменшення розміру кредиторських вимог не суперечить законодавству не порушує будь-чиїх прав і охоронюваних законом інтересів, суд вважає за необхідне прийняти дану заяву до розгляду.

У судовому засіданні 23.01.2018 оголошувалась перерва для надання боржнику додаткового часу для ознайомлення з заявою кредитора № 074-09/58 від 18.01.2018 про зменшення розміру вимог до боржника.

25.01.2018 до суду від ліквідатора банкрута ОСОБА_1 надійшли відзив на заяву ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Вінниці з вимогами до боржника та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за відсутності ліквідатора, яке з огляду на відсутність заперечень представника кредитора задоволено судом.

Представником кредитора у судовому засіданні 25.01.2018 підтримано заяву з вимогами до боржника з урахуванням поданих до суду заяв про зменшення вимог до боржника, зазначено про необхідність визнання 43 042 198,09 грн, з яких: 16 828 585,76 грн - основний борг, 8 290 893,16 грн - проценти, 189 493,90 грн - комісія, 17 591 325,27 грн - пеня, 141 900 грн - збитки у вигляді понесених банком судових витрат з внесенням окремо до реєстру вимог кредиторів частину з заявлених грошових вимог в сумі 10 756 000 грн, з яких: 8 290 893,16 грн - процентів, 189 493,90 грн - комісії, 2 275 612,94 грн - основного боргу, як такі, що забезпечені іпотекою майна ТОВ "Полісська інвестиційна контора"; з внесенням до реєстру вимог кредиторів відомостей про майно ТОВ "Полісська інвестиційна контора", яке є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором №7407Z65, посвідченим 14.08.2007 приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_4 за р.н. 5004; внесенням до реєстру вимог кредиторів суми понесених банком витрат, у зв'язку з оплатою банком судового збору за подання даної заяви в сумі 3200,00 грн.

У відзиві на заяву кредитора ліквідатором банкрута повідомлено про визнання вимог кредитора на суму 16 828 585,76 грн тіла кредиту, 8 290 893,16 грн відсотків, 189 493,90 грн плати за управління кредитом, 10 865 809,59 грн пені за прострочення сплати кредиту, 2 501 959,16 грн пені за прострочення сплати відсотків, 70 568,00 грн пені за прострочення сплати плати за управління кредитом. Пояснено, що пеню за прострочення сплати кредиту та відсотків визнано частково у зв’язку з застосування строків позовної давності. Щодо черговості включення вимог до реєстру вимог кредиторів ліквідатором банкрута зазначено, що вимоги кредитора на суму 25 308 972,82 грн основного боргу та 243 456,18 грн пені підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів позачергово як забезпечені заставою, 13 194 880,57 грн пені - в шосту чергу, 141 900,00 грн судових втрат (четверта черга), 3200,00 грн судового збору (перша черга) (т. 10 а.с. 16-35).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку присутніх у судовому засіданні учасників провадження у справі про банкрутство, господарський суд встановив наступне.

10.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України " (яким в подальшому змінено назву на Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України") (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пік-Л" (яким в подальшому змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора") (позичальник) було укладено кредитний договір № 7407К32, за умовами якого банк надає позичальникові кредит на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов договору (п.3.1.договору) (т. 7 а.с. 18-24).

Пунктами 3.2.1 - 3.2.4 договору сторони погодили суму кредиту - 1 009 900,00 дол. США; кінцевий термін погашення кредиту - 08.08.2014; цілі кредиту: рефінансування заборгованості по кредитному договору № 22/47/07-КЛТ від 27.06.2007; процентну ставку за кредитом - 11,25% річних - при цьому якщо позичальник не перевів до банку терміном до 01.10.2007 загальні грошові потоки у розмірі визначеному п. 5.1.3.7 Договору, з першого дня місяця, наступного за звітним кварталом, процентна ставка збільшується на 1 процентний пункт; розмір плати за управління кредитом: 0,084 % від суми кредиту.

За умовами договору кредит надається у безготівковій формі в межах наданого забезпечення і тільки після укладення гарантійних документів на отримання банком документів (витяги з відповідних державних реєстрів), що підтверджують пріоритетність права банку на звернення стягнення на майно, яке надається банку в заставу/іпотеку згідно з гарантійними документами, а також належного підтвердження набуття чинності договорами страхування майна, що надається в заставу/іпотеку банку, як це зазначено в п. 3.9 договору.

Сторони домовились, що позичальник зобов'язаний погасити кредит у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п. 3.8 цього договору в строк, зазначений у п. 3.2. договору, згідно графіку погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника. Строки, передбачені графіком погашення кредиту є обов'язковими (п. 3.4.1 договору).

У разі порушення термінів погашення кредиту, зазначених у графіку погашення кредиту, банк переносить прострочену частину заборгованості за Кредитом на рахунок прострочених кредитів (п. 3.4.2 договору).

Пунктом 3.4.3 договору передбачено, що виконання зобов'язання позичальником щодо погашення будь-якої заборгованості за договором може бути покладено позичальником на третю особу, проте, у разі невиконання зобов'язань щодо погашення заборгованості такою третьою особою позичальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань за договором. Також погашення будь-якої заборгованості за цим договором може бути здійснено за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, предмета іпотеки, в тому числі за рахунок коштів, отриманих від страховиків у якості страхового відшкодування в разі втрати, псування або пошкодження предмету застави/іпотеки.

За договором позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 договору, у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п. 3.8 цієї угоди. Протягом цього періоду сплачуються проценти за попередній місяць. Проценти за останній період нарахування процентів підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом (п. 3.5.1 договору).

У випадку зміни грошово-кредитної політики НБУ банк має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за кредитом, визначеного у п. 3.2 цього договору, про що банк протягом 10 днів письмово повідомляє позичальника. Про зміну розміру процентної ставки за кредитом, визначеного у п. 3.2 цього договору, укладається додаткова угода до цього договору. Позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит та платежі за кредитом у разі незгоди з розміром процентної ставки (п. 3.5.2 договору).

Згідно п. 3.6.2 договору передбачено зобов'язання позичальника здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом та інших належних до сплати платежів за цим договором у випадках встановлених цим пунктом.

Позичальник зобов'язується сплатити плату за управління кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 цього договору, яка нараховується за період нарахування плати за управління кредитом у національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування і підлягає сплаті щомісячно до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим, на рахунок зазначений у п. 3.8 цього Договору. Плата за управління кредитом за останній період нарахування плати за управління підлягає сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом (п.4.1.2 договору).

Пунктом 5.1.1 договору визначено, що позичальник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитами та інші платежі за цим договором.

Розділом 6 договору сторони визначили події невиконання зобов'язань та передбачили наслідки таких подій, в тому числі обов'язок дострокового повернення кредиту при їх настанні.

Разом з укладеним кредитним договором сторонами було підписано додаток № 1 до кредитного договору № 7407К32 від 10.08.2007, яким сторони погодили графік погашення кредиту за період з 10.08.2007 по 08.08.2014 (т. 7 а.с. 25-26).

У подальшому сторонами підписувались додаткові правочини до кредитного договору № 7407К32 від 10.08.2007, а саме: 17.10.2007 № 7407К32-1; 01.12.2008 № 7407К32-2; 05.01.2009 № 7407К32-3; 26.02.2010 № 7407К32-4; 27.04.2010 №7407К32-5; 06.01.2011 № 7407К32-6; 17.02.2012 № 7407К32-7; 19.04.2013 №7407К32-8 (т. 7 а.с. 33-47).

Вказаними додатковими правочинами, сторони з поміж іншого, змінювали процентну ставку - з 01.12.2008 року - 12,5 % річних; встановлювали нові графіки погашення кредиту тощо.

Також судом встановлено, що 24.04.2010 між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", Товариством з обмеженою відповідальністю "Пік-Л" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тютюнова крамниця" (поручитель) укладено договір поруки № 7410Р1, за умовами якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 345 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 55 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Положеннями ст. 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, 15.08.2007 банк на умовах кредитного договору № 7407К32 від 10.08.2007 надав позичальнику кредит в сумі 1 009 900,00 дол. США., що підтверджується меморіальним валютним ордером від 15.08.20017 № 1025 (т. 8 а.с. 193).

На виконання умов кредитного договору № 7407К32 від 10.08.2007 позичальник сплатив кредит в сумі 354 900,00 дол. США, що підтверджується банківською випискою (т. 8 а.с. 194-268).

У зв'язку з простроченням позичальником сплати кредиту, відсотків, плати за управління кредитом, банком 04.10.2013 надіслано боржнику вимогу № 01419/3093 від 04.10.2013 про дострокове погашення боргу, яка позичальником згідно поштового повідомлення № 2105061087536 отримана 07.10.2013 року та залишена без відповіді та оплати.

Обставини направлення банком боржнику вимоги про дострокове погашення боргу встановлено рішенням Господарського суд Вінницької області від 29.01.2014 у справі № 902/1761/13, яким у зв’язку з непроведенням розрахунків за кредитним договором № 7407К32 від 10.08.2007, стягнуто солідарно з ТОВ "Пік-Л" та ТОВ "Тютюнова крамниця" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк в м. Вінниця - 655 000,00 дол. США - боргу за кредитом, 18 251,97 дол. США - відсотків за користування кредитом; стягнуто солідарно з ТОВ "Пік-Л" та ТОВ "Тютюнова крамниця" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" в м. Вінниці - 4 843,29 грн - комісії (плати) за управління кредитом, 132 887,16 грн - пені за прострочення погашення кредиту, 2 896,83 грн - пені за прострочення сплати відсотків, 85,70 грн - пені за прострочення сплати плати за управління кредитом, 68 820,00 грн - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору (т. 7 а.с. 48-53).

14.02.2014 Господарським судом Вінницької області видано накази на примусове виконання рішення господарського суд Вінницької області від 29.01.2014 у справі № 902/1761/13 (т. 7 а.с. 53 на звороті - 54).

У подальшому рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.10.2015 у справі № 902/1171/15 стягнуто солідарно з ТОВ "Пік-Л" та ТОВ "Тютюнова крамниця на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" в м. Вінниця 138277,84 дол. США відсотків за користування кредитом; стягнуто солідарно з ТОВ "Пік-Л" та ТОВ "Тютюнова крамниця" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" в м. Вінниця 61877,23 грн комісії (плати) за управління кредитом, 7913974,17 грн пені за прострочення погашення кредиту, 1297051,71 грн пені за прострочення сплати відсотків, 21469,19 грн пені за прострочення сплати плати за управління кредитом та 73080,00 грн витрат зі сплати судового збору (т. 7 а.с. 55-59).

26.10.2015 Господарським судом Вінницької області видано накази на примусове виконання рішення господарського суд Вінницької області від 26.10.2015 у справі № 902/1171/15 (т. 7 а.с. 60 - 61).

У межах виконавчих проваджень з виконання наказів Господарського суду Вінницької області від від 29.01.2014 у справі № 902/1761/13 та від 26.10.2015 у справі № 902/1171/15 погашено 37,21 дол. США тіла кредиту та 101,10 дол. США відсотків, що підтверджується матеріалами виконавчих проваджень (т. 7 а.с. 211-242, т. 8 а.с. 92, 93).

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь банку певної грошової суми на виконання кредитного договору, а також закінчення строку дії кредитного договору не припиняє кредитного зобов'язання і не виключає стягнення процентів, пені та інших штрафних санкцій до повного розрахунку за цим договором, тобто його виконання, проведеного належним чином.

З огляду на викладене, крім стягнутої за вказаними вище судовими рішеннями заборгованості, кредитором додатково заявлено вимоги до боржника на суму 166 148,91 дол. США відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2015 по 31.07.2017, 122 773,38 грн комісії (плати) за управління кредитом за період з 01.08.2015 по 31.07.2017, 5854 734,80 грн пені за прострочення погашення кредиту за період з 05.05.2016 по 02.07.2017, 2 319 212,60 грн пені за прострочення сплати відсотків за період з 05.05.2016 по 02.07.2017, 49 013,11 грн пені за прострочення сплати плати за управління кредитом за період з 05.05.2016 по 02.07.2017.

Перевіривши розрахунки відсотків за користування кредитом на суму 166 148,91 дол. США та плати за управління кредитом на суму 122 773,38 грн за період з 01.08.2015 по 31.07.2017, господарський суд прийшов до висновку, що дані розрахунки є обґрунтованими та арифметично вірними.

Щодо пені, нарахованої кредитором за прострочення сплати кредиту, відсотків, плати за управління кредитом, слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.2.7 договору сторони передбачили, що розмір пені за прострочення позичальником платежів за цим договором складає подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того статтею 7 договору передбачено відповідальність позичальника.

Так у разі невиконання зобов'язання згідно п.п.3.4.1, 3.5.1 договору позичальник сплачує банку пеню у валюті кредиту. У разі невиконання зобов'язання згідно з п.4.1. договору позичальник сплачує банку пеню у гривнях. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п.3.2 цього договору (п.7.2 договору).

Отже, згідно з умовами договору нарахування пені за прострочення сплати кредиту та відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту - доларах США, а за прострочення сплати комісії в національній валюті України – гривні.

Разом з тим, кредитором здійснено нарахування пені за прострочення сплати кредиту та відсотків за користування кредитом в національній валюті України – гривні.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні.

З підстав викладеного, здійснене кредитором нарахування пені в національній валюті України – гривні, а не у відповідності до вимог п. 7.2. договору, не суперечить чинному законодавству та є правомірним.

Відповідно до ч. 6 ст. 632 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як було зазначено вище, п. 3.2.7 договору сторони передбачили, що розмір пені за прострочення позичальником платежів за цим договором складає подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 договору пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п.3.2 цього договору (п.7.2 договору).

На думку кредитора, договором визначено як розмір та механізм нарахування пені (п. 3.2.7.), так і окремо строк її нарахування (п. 7.2.). Кредитором зроблено висновок, що кредитним договором визначено інший строк нарахування пені, який є більшим за шість місяців та складається з усіх днів прострочення зобов'язання (фактичної кількості прострочених днів). Таким чином, кредитор вважає, що вимога про стягнення пені, нарахованої за період, який виходить за межі шестимісячного періоду прострочення є правомірною та ґрунтується на диспозитивній нормі, викладеній в ч. 6 ст. 232 ГК України та положеннях кредитного договору.

Заперечуючи проти доводів кредитора, ліквідатором банкрута у відзиві зазначається, що пунктом 7.2. кредитного договору не встановлено іншого строку нарахування пені у розумінні ч. 1 ст. 252 ЦК України.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Підпунктом 2.5. пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за к о ж н и й день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, викладена сторонами в п. 7.2. умова кредитного договору про нарахування пені за фактичну кількість прострочених днів не визначає іншого в регулюванні правовідносин, ніж те, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що вищевказаним п. 7.2 кредитного договору період нарахування пені не змінено, та відхиляє доводи кредитора.

Перевіривши, здійснений кредитором розрахунок пені за прострочення погашення кредиту за період з 05.05.2016 по 02.07.2017 на суму 5 854 734,80 грн, господарський суд приходить до висновку, що кредитором, всупереч вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, нараховано пеню за прострочення погашення кредиту за більший ніж шестимісячний період.

Ліквідатором банкрута здійснено контррозрахунок пені за прострочення погашення кредиту та надано до суду розрахунок за період з 05.05.2016 по 05.11.2016 на суму 2 818 948,26 грн.

Перевіривши здійснений ліквідатором банкрута контрозрахунок, судом встановлено, що він здійснений у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та є арифметично вірним.

Отже, вимоги на суму 2 818 948,26 грн пені за прострочення погашення кредиту за період з 05.05.2016 по 05.11.2016 є обґрунтовані. Вимоги на суму 3 035 786,54 грн (5 854 734,80 грн - 2 818 948,26 грн) заявлені безпідставно та підлягають відхиленню.

Перевіривши, здійснений кредитором розрахунок пені за прострочення сплати відсотків за період з 05.05.2016 по 02.07.2017 на суму 2 319 212,60 грн, господарський суд приходить до висновку, що кредитором, всупереч вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, нараховано пеню за прострочення сплати відсотків наростаючим підсумком (шляхом врахування нарахованих відсотків за весь період прострочення) без врахування шестимісячного строку її нарахування на кожний з платежів по відсоткам.

Ліквідатором банкрута здійснено контррозрахунок пені за прострочення сплати відсотків та надано до суду розрахунок за період з 05.05.2016 по 02.07.2017 на суму 1202 010,62 грн. з урахуванням шестимісячного строку нарахування пені на к о ж н и й п л а т і ж по відсотках.

Перевіривши здійснений ліквідатором банкрута контрозрахунок, судом встановлено, що він здійснений у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та є арифметично вірним.

Отже, вимоги на суму 1 202 010,62 грн пені за прострочення сплати відсотків за період з 05.05.2016 по 02.07.2017 є обґрунтовані. Вимоги на суму 1 117 201,98 грн (2 319 212,60 грн - 1 202 010,62 грн) заявлені безпідставно та підлягають відхиленню.

Перевіривши, здійснений кредитором розрахунок пені за прострочення сплати плати за управління кредитом за період з 05.05.2016 по 02.07.2017 на суму 49 013,11 грн, господарський суд приходить до висновку, що він є арифметично вірним, не заперечується ліквідатором банкрутом, а вимоги на вказану суму обґрунтовані.

Боржником заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо пені за прострочення погашення кредиту та сплати відсотків.

Так, боржник зазначає, що заява з кредиторськими вимогами до боржника надіслана до суду 01.09.2017, у зв'язку з чим пеня нарахована по 01.09.2016 підлягає відхиленню.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

У заяві від 18.01.2018 № 074-09/58 кредитор погодився, що не стягнута судовими рішеннями та нарахована до 05.05.2016 пеня є безпідставно нарахованою, у зв'язку з чим було зменшено розмір вимог до боржника.

При цьому, кредитор заперечив проти задоволення клопотання ліквідатора банкрута, посилаючись на переривання строків позовної давності у зв'язку зі зверненням 03.03.2017 з заявою з вимогами до боржника, який перебував у процедурі добровільної ліквідації у відповідності до норм Цивільного кодексу України (т. 8 а.с. 242-245).

Датою переривання строку позовної давності кредитором визначено 05.05.2017, тобто дату прийняття головою ліквідаційної комісії боржника рішення про визнання вимог кредитора за результатами їх розгляду (т. 8 а.с. 241).

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя статті 264 ЦК України).

Отже, відбулося переривання перебігу позовної давності, а тому підстав для застосування статті 267 ЦК України немає.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Як було зазначено вище, заяву з вимогами до боржника кредитором надіслано до господарського суду 01.09.2017.

Відповідно до даних Національного банку України офіційний курс до долару США становив 25,693957 грн.

Зважаючи на викладене в сукупності, загальний розмір обґрунтованих, правомірно нарахованих та підтверджених матеріалами справи вимог кредитора до боржника в національній валюті становить:

- 16 828 585,76 грн (654 962,79 дол. США х 25,693957) - боргу за кредитом,

- 8 290 893,16 грн (322 678,72 дол. США х 25,693957) - відсотків за користування кредитом,

- 189 493,90 грн - комісії (плати) за управління кредитом,

- 10 865 809,59 грн пені за прострочення погашення кредиту,

- 2 501 959,16 пені за прострочення сплати відсотків,

- 70 568,00 грн - пені за прострочення по сплаті за управління кредитом,

- 141 900,00 грн - витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Обґрунтовуючи необхідність внесенням окремо до реєстру вимог кредиторів частини з заявлених грошових вимог в сумі 10 756 000 грн, з яких: 8 290 893,16 грн - процентів, 189 493,90 грн - комісії, 2 275 612,94 грн - основного боргу, як такі, що забезпечені іпотекою майна ТОВ "Полісська інвестиційна контора", кредитор посилається на те, що відповідно до звітів ТОВ з ІК "Верітекс" про незалежну оцінку предмету іпотеки, ринкова вартість нерухомого майна, що є предметом іпотеки, складає 10 756 000,00 грн. Вимоги на вказану суму є забезпечені майном боржника та підлягають задоволенню позачергово. Інші вимоги кредитора до боржника підлягають визнанню з черговістю задоволення, визначеною ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заперечуючи проти доводів кредитора та обґрунтовуючи необхідність внесенням окремо до реєстру вимог кредиторів частини з заявлених грошових вимог в сумі 25 552 429,00 грн, з яких 25 308 972,82 грн основного боргу, 243 456,18 грн пені, як такі, що забезпечені іпотекою майна ТОВ "Полісська інвестиційна контора", ліквідатор банкрута посилається на те, що відповідно до звіту фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про незалежну оцінку нежитлових приміщень, які є предметом іпотеки, їх ринкова вартість станом на 03.10.2017 становить 25 552 429,00 грн. Вимоги на вказану суму є забезпечені майном боржника та підлягають задоволенню позачергово. Інші вимоги кредитора до боржника підлягають визнанню з черговістю задоволення, визначеною ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Вирішуючи питання щодо черговості задоволення вимог кредитора до боржника, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

14.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України " (яким в подальшому змінено назву на Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України") (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пік-Л" (яким в подальшому змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісська інвестиційна контора") (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 7407Z65 (т. 7 а.с. 27-29).

У подальшому сторонами укладено договори від 25.11.2009 № 7407Z65-2, 28.01.2011 № 7407Z65-3, 20.02.2012 № 7407Z65-4 про внесення змін до іпотечного договору від 14.08.2007 № 7407Z65 (т. 7 а.с. 30-32).

Відповідно до пункту 1.1. іпотечного договору з урахування договорів про внесення змін іпотекою за цим договором забезпечуються всі вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору від 10.08.2007 № 7407К32 зі всіма змінами та доповненнями до нього, які укладені та будуть укладені в період його дії, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, відповідно до якого іпотекодержатель, при виконанні іпотекодавцем певних його умов, надає іпотекодавцю кредит в сумі 1 009 900,00 дол. США на визначених кредитних договором умовах, строком погашення 08.07.2014 з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов кредитного договору.

Предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов’язань іпотекодавця, є приміщення торгово-розважального центру, загальною площею 1038,3 кв.м., а саме приміщення в будівлі, означеній на плані літерою "А" на 4 поверсі – приміщення № 10: №3-№14, розташованого в місті Вінниці по вулиці Козицького під номером 51 / корпус № 1. Вищезазначені приміщення складають 1/10 частки корпусу № 1 торгово-розважального центру та розташовані на земельній ділянці, що перебуває у спільній власності торгово-розважального центру (ТОВ "Пік-Л", ТОВ "Пік-В", ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", ТОВ "Овертайм"). Земельна ділянка площею 380,50 кв.м., цільове призначення – для комерційного використання, що складає 1/10 частки від земельної ділянки під корпусом № 1, кадастровий номер 0510136600:02:031:0011, яка належить іпотекодавцю на підставі державного акту ЯД № 375091, виданого 08.06.2007, Вінницькою міською радою, акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 020700100039 (п. 1.3. іпотечного договору).

За домовленістю сторін станом на дату укладення цього договору загальна вартість предмета іпотеки становить 8 610 000,00 грн (абз. 7 п. 1.3 іпотечного договору).

Відповідно до звіту ТОВ з ІК "Верітекс" про незалежну оцінку приміщень торгово-розважального центру, загальною площею 1038,3 кв.м, а саме: приміщень в будівлі, означеній на плані літерою "А" на 4 поверсі приміщення № 10: №3-№14, розташованого в місті Вінниці по вулиці Миколи Оводова (Козицького), 51, корпус №1 ринкова вартість об’єкта оцінки станом на 23.08.2017 становить 9 386 000,00 грн (т. 7 а.с. 63-94).

Відповідно до звіту ТОВ з ІК "Верітекс" про експертну грошову оцінку земельної ділянки (об’єкт - 1/10 частка від 3805 кв.м. (380,50 кв.м.) земельної ділянки, кадастровий номер 0510136600:02:031:0011, яке знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Оводова (Козицького), буд. 51, корп. 1) ринкова вартість об’єкта оцінки станом на 23.08.2017 становить 1 370 000,00 грн (т. 7 а.с. 95-116).

Отже, відповідно до звітів ТОВ з ІК "Верітекс" ринкова вартість нерухомого майна, що є предметом іпотеки, складає 10 756 000,00 грн.

Згідно зі звітом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про незалежну оцінку нежитлових приміщень - 1/10 частини корпусу № 1 торгово-розважального центру в будівлі літ. "А" на 4 поверсі, приміщення № 10: №№3-№14, загальною площею S = 1038,30 кв.м., без урахування вартості земельної ділянки, без урахування права користування земельною ділянкою, що розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Козицького, 51, корпус 1 і належать ТОВ "Полісська інвестиційна контора" на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 1707, ринкова вартість предмету оцінки станом на 03.10.2017 становить 25 552 429,00 грн (т. 9 а.с. 10-64).

Отже, у наданих кредитором та боржником звітах про незалежну оцінку предмету іпотеки, ринкова вартість істотно відрізняється та становить 10 756 000,00 грн та 25 552 429,00 грн відповідно. Згідно з абз. 7 п. 1.3. іпотечного договору в редакції договору про внесення змін від 20.02.2012 № 7407Z65-4 за домовленістю сторін станом на дату укладення цього договору загальна вартість предмета іпотеки становить 8 610 000,00 грн.

Таким чином, матеріали справи містять три варіанти ринкової вартості предмета іпотеки. Визначена умовами іпотечного договору та звітами про незалежну оцінку предмету іпотеки, що надані до суду сторонами, вартість предмету іпотеки суттєво відрізняється.

Статтею 572 та ч. 1 ст. 575 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про заставу" (ч. 2 ст. 589 ЦК України), за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Як було зазначено вище, відповідно до пункту 1.1. іпотечного договору від 14.08.2007 № 7407Z65 з урахування договору від 28.01.2011 № 7407Z65-3 про внесення змін і п о т е к о ю з а ц и м д о г о в о р о м з а б е з п е ч у ю т ь с я в с і в и м о г и і п о т е к о д е р ж а т е л я, щ о в и п л и в а ю т ь з к р е д и т н о г о д о г о в о ру в і д 1 0 . 0 8 . 2 0 0 7 № 7 4 0 7 К 3 2 зі всіма змінами та доповненнями до нього, які укладені та будуть укладені в період його дії, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, відповідно до якого іпотекодержатель, при виконанні іпотекодавцем певних його умов, надає іпотекодавцю кредит в сумі 1 009 900,00 дол. США на визначених кредитних договором умовах, строком погашення 08.07.2014 з н а р а х у в а н н я м п р о це н т і в, к о м і с і й т а і н ш и х п л а т е ж і в у в і д п о ві д н ос т і д о у м о в к р е д и т н о г о д о г о в о р у (т. 7 а.с. 31).

Слід звернути увагу на те що, договірна вартість заставного майна (за зобов'язальними договорами) не може обмежувати розмір зобов'язання, в обсязі визначеному основними договорами (кредитними договорами), оскільки вартість застави (іпотеки), визначена в договорах застави (іпотеки) не є грошовим показником, що обмежує заявлені кредиторські грошові вимоги, які забезпечені заставою та не може вважатись розміром вимог кредитора, що забезпечені заставою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у справі № 914/1964/15.

Оцінка предмета забезпечення (майна) на момент укладення договору іпотеки не впливає на визначення розміру забезпечувального зобов'язання. Обсяг задоволення таких вимог прямо залежить від фактичної вартості предмета застави під час реалізації у ліквідаційній процедурі відповідно до вимог Закону про банкрутство.

Згідно абз. 1, 2 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов’язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Відповідно до ч. 9 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Якщо ж грошей, отриманих від продажу предмета забезпечення не вистачило для задоволення всіх вимог такого кредитора, зобов'язання, які залишилися невиконаними, задовольняються в порядку черговості, визначеній для задоволення вимог конкурсних кредиторів у ч. 1 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом": 1) в четверту чергу - за основним боргом; 2) в шосту чергу - пеня.

Зважаючи на викладене в сукупності, враховуючи норми ст. 19 Закону України "Про заставу", ст. 7 Закону України "Про іпотеку", ч. 9 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та положення пункту 1.1. іпотечного договору від 14.08.2007 № 7407Z65, господарський суд приходить до висновку, що всі вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Вінниці забезпечені іпотекою майна ТОВ "Полісська інвестиційна компанія", у зв'язку з чим заяву ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Вінниці з грошовими вимогами до боржника на суму 43 042 198,09 грн, з урахуванням заяв про уточнення розміру грошових вимог до боржника №074-09/937 від 30.10.2017 та № 074-09/58 від 18.01.2018, слід задовольнити частково; визнати вимоги кредитора до боржника на суму 16 828 585,76 грн основного боргу (позачергово), 8 290 893,16 грн відсотків (позачергово), 189 493,90 грн комісії (позачергово), 141 900,00 грн витрат по сплаті судового збору (позачергово), 13 438 336,75 грн пені (позачергово); інші вимоги кредитора до боржника відхилити.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м.Вінниці за подання до господарського суду заяви з вимогами до боржника сплачено судовий збір в розмірі 3200,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 31.08.2017 № 261805 на суму 3200,00 грн (т. 7 а.с. 13).

У зв’язку з чим, на підставі ст. 129 ГПК України на боржника покладається сплата 3200,00 грн судового збору, що сплачені кредитором при поданні до суду заяви з вимогами до боржника, які слід віднести до першої черги реєстру вимог кредиторів.

Керуючись статтями 129, 234 Господарського процесуального кодексу України, статтями 37-48, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м.Вінниці з грошовими вимогами до боржника на суму 43 042 198,09 грн, з урахуванням заяв про уточнення розміру грошових вимог до боржника №074-09/937 від 30.10.2017 та № 074-09/58 від 18.01.2018, задовольнити частково.

2. Визнати вимоги на суму 16 828 585,76 грн основного боргу (позачергово), 8 290 893,16 грн відсотків (позачергово), 189 493,90 грн комісії (позачергово), 141 900,00 грн витрат по сплаті судового збору (позачергово), 13 438 336,75 грн пені (позачергово), 3200,00 грн судового збору (перша черга).

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала господарського суду може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Повний текст ухвали складено та підписано 26.01.2018.

Суддя Костриця О.О.