Рішення № 71816950, 26.01.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.01.2018 Справа № 905/2324/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Дорожньо-будівельна Компанія», м. Васильків, Київська область

до відповідача: Дочірнє підприємство «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Покровськ, Донецька область

про стягнення 2 287 051 грн. 68 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ч.3 ст. 222 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.01.2018р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Дорожньо-будівельна Компанія», м. Васильків, Київська область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Покровськ, Донецька область, про стягнення 2 287 051 грн. 68 коп., з яких: 1 098 364,99 – сума основного боргу, 199 902,42 грн. – сума пені, 47 485,48 грн. – сума 3 % річних, 941 298, 79 грн. – сума інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 12.10.2017р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 24.10.2017р.

24.10.2017р. від відповідача через офіційну електронну пошту господарського суду Донецької області надійшло клопотання б/н від 23.10.2017р. про відкладення розгляду справи, призначеного на 24.10.2017р.

Ухвалою суду від 24.10.2017р. господарським судом Донецької області було відкладено розгляд справи на 16.11.2017р.

15.11.2017р. від позивача до господарського суду надійшла довідка про наявність заборгованості за спірним договором та письмові пояснення, у яких останній зазначає, що, враховуючи п.4.2. Договору субпідряду №2-38/7 від 30.09.2013р., вартість генпідрядних послуг за договором становила 11 094,60 грн., дана заборгованість ТОВ «Перша Дорожньо-будівельна компанія» перед ДП «Донецький облавтодор» була припинена заліком зустрічної однорідної вимоги 30.12.2013р. Також, позивач пояснює, що сума заборгованості відповідача за договором, за вирахуванням 11 094,60 грн. (генпідрядних послуг – 1% від вартості виконаних робіт), становила 1 098 364, 99 грн., яка зазначена в позовній заяві як основна заборгованість, та на яку і було здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Також, 15.11.2017р. від позивача, на виконання вимог ухвали суду від 24.10.2017р., до суду надані письмові пояснення з додатками, а саме: копією заяви про припинення зобов’язання заліком зустрічної однорідної вимоги від 30.12.2013р. та копією акту приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) №113 від 30.12.2013р.

16.11.2017р. від відповідача до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 16.11.2017р.), у якому останній просить застосувати позовну давність щодо всіх позовних вимог ТОВ «ПДБК» та в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування пропуску позивачем строку позовної давності, відповідач посилається на те, що 30.12.2013р. між сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 1 109 459,59 грн., а отже, на думку останнього, строк пред’явлення вимоги про оплату розпочався 04.02.2014р. (з урахуванням святкових та вихідних днів). З огляду на викладене, відповідач стверджує, що 05.02.2017р. сплинув строк позовної давності до всіх заявлених вимог. Щодо акту звіряння розрахунків, ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» вважає, що факт підписання акту звіряння взаєморозрахунків не є підставою переривання строку позовної давності, а так само й доказом наявності або відсутності заборгованості, з огляду на наступне: акт звірки бухгалтерів не є первинним документом, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами; заступник головного бухгалтера ДП «Донецький облавтодор» не є посадовою особою відповідача, уповноваженою на підписання акту звіряння взаєморозрахунків з ТОВ «ПДБК».

16.11.2017р. від позивача до господарського суду надійшов супровідний лист з додатком, а саме копією акту звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2011р. – 08.06.2015р.

16.11.2017р. господарським судом Донецької області було оголошено перерву по справі до 28.11.2017р.

22.11.2017р. від відповідача до господарського суду надійшло клопотання б/н від 22.11.2017р. про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копії посадових інструкцій заступника головного бухгалтера та головного бухгалтера підприємства.

28.11.2017р. від позивача до господарського суду надійшли письмові пояснення щодо обставин, викладених у відзиві відповідача та клопотання про долучення документів до матеріалів справи з додатками.

28.11.2017р. господарським судом Донецької області було оголошено перерву по справі до 14.12.2017р.

08.12.2017р. від позивача через офіційну електронну пошту господарського суду надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 08.12.2017р., у зв’язку з задоволенням відповідного клопотання позивача, господарським судом Донецької області було продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

12.12.2017р. від відповідача до суду надійшли письмові пояснення (б/н від 12.12.2017р.), у яких останній зазначає, що відповідно до Довідки ДП «Донецький облавтодор» №01-24/1003 від 01.12.2017р., наказом №74-ВК ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» від 10.06.2015р. ОСОБА_1 звільнена з посади головного бухгалтера за переведенням на посаду заступника головного бухгалтера. Таким чином, оскільки на акті звіряння взаємних розрахунків з датою звірки до 08.06.2015р., не стоїть дата його підписання, то неможливо встановити чи мала ОСОБА_1 необхідні повноваження для його підписання чи вже передувала на посаді заступника головного бухгалтера і, відповідно до посадової інструкції, не була наділена таким правом.

14.12.2017р. від позивача до суду надійшли письмові пояснення щодо обставин, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву.

14.12.2017р. господарським судом Донецької області було оголошено перерву по справі до 19.12.2017р.

15.12.2017р. набрала чинність редакція Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147 – VIII від 03.10.2017р.

Згідно п.9 ч.1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі ст.12 Господарського процесуального кодексу України у новій редакції, справа підлягає розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.12.2017р. господарським судом Донецької області визначено розгляд справи № 905/2324/17 за правилами загального позовного провадження на стадії підготовчого провадження та призначено судове засідання на 17.01.2018 року.

17.01.2018р. від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Крім того, 17.01.2018р. від представників позивача та відповідача надішли заяви, на підставі ч.6 ст. 183 ГПК України, про те, що останні не заперечують проти розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.01.2018р.

У судовому засіданні 17.01.2018р. суд перейшов до розгляду справи по суті. Крім того, відповідно до ст.216 ГПК України, у даному судовому засіданні було оголошено перерву по справі до 24.01.2018р.

Судове засідання 24.01.2018р. здійснювалось без застосування технічної фіксації судового процесу у зв’язку із знеструмленням електромережі суду 24.01.2018р. в період з 10:00 год. до 20:00 год., що підтверджується актом господарського суду Донецької області від 25.01.2018р. про знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи.

У судовому засіданні 24.01.2018р., відповідно до ст.216 ГПК України, було оголошено перерву по справі до 26.01.2018р.

25.01.2018р. від представників позивача та відповідача надійшли заяви про здійснення подальшого розгляду справи без участі останніх.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором субпідряду №2-38/7 від 30.09.2013р. щодо оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого, на думку позивача, наявні підстави для стягнення суми основного боргу та нарахованих на нього 3% річних, інфляційних втрат та пені. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст. 124 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 317, 526, 527, 530, 612, 625, 629, 837, 853, 882, 886, Цивільного кодексу України, ст. 20, 193 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судових засіданнях 24.10.2017р., 16.11.2017р., 28.11.2017р., 14.12.2017р., 17.01.2018р. та 24.01.2018р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на укладання договору субпідряду №2-38/7 від 30.09.2013р. із відповідачем, невиконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Представник відповідача, у свою чергу, у судових засіданнях, 16.11.2017р., 28.11.2017р., 14.12.2017р., 17.01.2018р. та 24.01.2018р., заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у наданому до суду відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (далі генпідрядник) та ТОВ «Перша дорожньо-будівельна компанія» (далі субпідрядник) був укладений договір субпідряду № 2-38/7 від 30.09.2013 року (далі за текстом Договір), за умовами якого субпідрядник зобов’язується протягом 2013-2014 року виконати роботи з реконструкції автомобільної дороги Н-20 Слов’янськ-Донецьк-Маріуполь, км 94+092 – км 95+200, відповідно до розрахунку договірної ціни, що є невід’ємною частиною договору, а генпідрядник – надати субпідряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, прийняти і повністю сплатити вартість виконаних робіт.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна останнього становить 1 109 459,59 грн., у т.ч. ПДВ – 184 909, 93 грн.

Відповідно до п.4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати генпідрядником протягом 20 банківських днів на підставі довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3), а також акту приймання виконаних робіт (форми КБ-2в), підписаними уповноваженими представниками сторін, при умові надходження від замовника – Служби автомобільних доріг в Донецькій області, коштів за виконані роботи на рахунок генпідрядника.

Відповідно до п.4.2. Договору, субпідрядник компенсує генпідряднику втрати, пов’язані з забезпеченням технічною документацією, організацією, коригуванням, прийманням виконаних робіт та ін., (послуги генпідряднику) у розмірі 1% від вартості виконаних робіт.

Згідно з п.5.1. Договору, строк виконання робіт – до 31.12.2014р.

Відповідно до п.7.3. Договору, зокрема, за необґрунтовану затримку або відмовлення від приймання робіт, оплати виконаних робіт, генпідрядник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка в день від вартості неоплачених або не прийнятих робіт за кожний день прострочення.

Відповідно до п.10.1. Договору, останній набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором. Строк дії договору та виконання зобов’язань щодо виконання робіт можуть бути продовжені у разі виникнення документально підтверджених обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин.

Так, факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов’язань за договором на загальну суму 1 109 459 грн. 59 коп. підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. від 30.12.2013р.

Вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2013р. на суму 1 109 459,59 грн. від 30.12.2013р.

Вказані довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати підписана повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

У судовому засіданні 17.01.2018р. судом були оглянуті оригінали документів, доданих до позовної заяви, в тому числі: договір субпідряду №2-38/7 від 30.09.2013р.; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2013р. на суму 1 109 459,59 грн. від 30.12.2013р.; акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. від 30.12.2013р.

30.12.2013р. між сторонами було підписано заяву про припинення зобов’язань заліком зустрічної однорідної вимоги, у якій зазначено, що між сторонами проведено залік однорідної взаємної вимоги на суму 11 094,60 грн., з огляду на те, що: 1) відповідно до договору №2-38/7 від 30.09.2013р. ДП «Донецький облавтодор» мав заборгованість перед ТОВ «ПДСК» у розмірі 11 094,60 грн. за виконані роботи з реконструкції автодороги Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь; 2) у свою чергу, ТОВ «ПДСВ» мав заборгованість перед ДП «Донецькій облавтодор» у розмірі 11 094,60 грн. – 1% генпідрядних послуг, відповідно до договору №2-38/7 від 30.09.2013р. Сторонами на підтвердження зазначеної заяви було підписано акт №113 приймання-здавання виконаних робіт (наданих послуг) від 30.12.2013р. на суму 11 094,60 грн.

Судом встановлено, що зобов’язання з оплати вартості виконаних робіт за договором підряду №2-38/7 від 30.09.2013р. відповідачем не виконані в повному обсязі, вартість робіт у розмірі 1 098 364 грн. 99 коп. станом на час розгляду справи не сплачена.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами 08.06.2015р. було підписано та скріплено печатками підприємств акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2011р. – 08.06.2015р., зі змісту якого вбачається, що станом на 08.06.2015р. заборгованість ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ТОВ «Перша дорожньо-будівельна компанія» за договором субпідряду №2-38/7 від 30.09.2013р. становить 1 098 364,99 грн.

01.11.2016р. між позивачем та відповідачем було підписано та скріплено печатками підприємств акт №464 звіряння взаємних розрахунків, у якому зазначається, що за період з 01.10.2016р. по 31.10.2016р. сторони визнають заборгованість за ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» у сумі 26 291 556, 99 грн., зокрема за договором №2-38/7 від 30.09.2013р. у сумі 1 098 364,99 грн.

З метою вирішення питання погашення виниклої заборгованості субпідрядник (позивач) 13.06.2017р. звернувся до відповідача з вимогою №06/15 щодо сплати заборгованості за Договором субпідряду №2-38/7від 30.09.2013р. у сумі 1 098 364, 99 грн.

Проте, відповіді за значену вимогу відповідач не надав, оплату за виконані роботі не здійснив, що стало підставою для звернення ТОВ «Перша дорожньо-будівельна компанія» до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення боргу в сумі 1 098 364,99 грн. та нарахованих на неї сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Проаналізувавши укладений сторонами договір субпідряду №2-38/7 від 30.09.2013р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов’язку за договором стосовно оплати робіт, як це визначено пунктом 4.1. договору, протягом 20 банківських днів після підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних робіт та витрат.

Граничним строком оплати виконаних робіт, встановленим пунктом 4.1. договору, згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року від 30.12.2013р. є 30.01.2014р.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, що призвело до порушення відповідачем зобов’язання з оплати робіт як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором субпідряду №2-38/7 від 30.09.2013р., у сумі 1 098 364 грн. 99 коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 47 485 грн. 48 коп. за період з 01.02.2014р. по 10.07.2017р., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок.

Фактично розмір 3% річних за вказаний період складає 113 297 грн. 10 коп. Враховуючи те, що відповідно до ст.237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних є обґрунтованими у заявленому позивачем розмірі, а саме – 47 485 грн. 48 коп.

Позивачем також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати вартості виконаних робіт у розмірі 941 298 грн. 79 коп. за період з 01.02.2014р. по 10.07.2017р.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично невірним, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”, відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Фактично розмір інфляційних втрат за вказаний період дорівнює 1 280 956 грн. 36 коп. Враховуючи те, що відповідно до ст.237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими у заявленому позивачем розмірі, а саме – 941 298 грн. 79 коп.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню на суму 199 902 грн. 42 коп. за період з 01.02.2014р. по 31.07.2014р., виходячи з розміру 0,1% в день від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення.

Оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом п.7.3. Договору, зокрема, передбачено, що за необґрунтовану затримку або відмовлення від приймання робіт, оплати виконаних робіт, генпідрядник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка в день від вартості неоплачених або не прийнятих робіт за кожний день прострочення.

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, оскільки позивачем здійснено розрахунок останньої без врахуванням вимог ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України. Так, фактично розмір пені за вказаний період, з урахуванням ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, становить 93 014 грн. 96 коп., у зв’язку з чим, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, а в частині стягнення пені у розмірі 106 887 грн. 46 коп. є такими, що не підлягають задоволенню.

Розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат було здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд застосувати строк позовної давності щодо основної суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зі змісту ч. 1 ст. 260 ЦК України вбачається, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

З положень ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України вбачається, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З приводу застосування ст. 264 ЦК України Пленум Вищого господарського суду України у п. 4.4.1 Постанови від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», роз’яснив, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Матеріали справи свідчать, що обома сторонами було підписано та скріплено печатками наступні акти звіряння взаємних розрахунків: акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2011-08.06.2015р. станом на 08.06.2015р. та акт №464 звіряння взаємних розрахунків від 01.11.2016р.

З огляду на наведене, суд констатує, що 08.06.2015р. та 01.11.2016р. строк позовної давності щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка становить предмет спору у даній справі, перервався та почав свій перебіг заново.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивач звернувся з даним позовом (10.10.2017р. – про що свідчить відбиток штемпелю відділу документального забезпечення та контролю господарського суду Донецької області) в межах трирічного строку позовної давності, а тому заява відповідача про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин в частині стягнення основного боргу не підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на неможливість доведення факту переривання строку позовної давності на підставі вказаних актів у зв’язку з тим, що відповідні акти підписано не уповноваженою особою зі сторони відповідача, базуються на довільному тлумаченні вимог чинного законодавства.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, однією з яких є введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

За приписами ч. 7 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Пунктами 2.1 Посадової інструкції заступника головного бухгалтера ДП «Донецькій облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» визначено, що заступник головного бухгалтера самостійно складає та приймає до виконання від відповідальних працівників у повному обсязі оформлені первинні документи. Правильно вносить одержану в первинних документах інформацію до відповідних бухгалтерських регістрів і звітності. Здійснює синтетичний та аналітичний облік за рахунками, зокрема, 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Веде облік розрахунків з постачальниками, підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги. Своєчасно списує прострочену кредиторську заборгованість.

В свою чергу, відповідно до посадової інструкції головного бухгалтера ДП «Донецькій облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», головний бухгалтер забезпечує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх здійснених господарських операцій, подання оперативної інформації про фінансовий стан установи, складання у встановлені терміни звітності. Відповідно до Розділу ІІІ зазначеної інструкції, головний бухгалтер, зокрема, визначає, формулює, здійснює і координує організацію та ведення бухгалтерського обліку.

Таким чином, судом встановлено, що зі змісту вказаних законодавчих положень та наданих відповідачем посадових інструкцій заступника головного бухгалтера та головного бухгалтера вбачається наявність повноважень у заступника головного бухгалтера та головного бухгалтера на підписання актів звірки взаєморозрахунків.

Викладена правова позиція підтримана також Вищим господарським судом України, зокрема в постанові від 23 березня 2016 року по справа № 922/5747/15.

Окрім того, підпис заступника головного бухгалтера на акті звірки взаємних розрахунків засвідчено печаткою відповідача, якою також скріплено договір, заборгованість за яким становить предмет спору у даній справі.

Суд погоджується з твердження відповідача про те, що господарську операцію засвідчує первинний документ бухгалтерського обліку, яким акт звіряння взаємних розрахунків не є. Разом з тим, факт здійснення господарської операції, заборгованість з оплати якої становить предмет спору у даній справі позивач підтверджує належними документами первинного бухгалтерського обліку (актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних робіт та витрати), а акт звіряння взаємних розрахунків є документом, що засвідчує факт визнання відповідачем заборгованості за відповідною господарською операцією.

З наведених вище підстав, суд також відхиляє й інші заперечення відповідача, як такі, що необґрунтовані.

Стосовно застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Пунктом 4.4.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Позивач подав суду розрахунок пені за прострочення оплати виконаної роботи за період з 01.02.2014р. по 31.07.2014р. у сумі 93 014,96 грн. (за здійсненим судом перерахунком нарахованої до стягнення пені).

З врахуванням річного строку позовної давності (оскільки прострочення оплати за актом приймання виконаних будівельних робіт у відповідача виникла з 31.01.2014р.) і пред’явленням позову 10.10.2017р., вимога позивача (за здійсненим судом перерахунком нарахованої до стягнення пені) про стягнення 93 014,96 грн. пені за прострочення платежу погашена строком спеціальної позовної давності, а тому задоволенню не підлягає відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Стосовно застосування строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Разом із тим, главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, пунктом 5.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» встановлено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

В розділі 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», зокрема, роз’яснено, що нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на приписи ст.625 ЦК України та порядок здійснення розрахунку, 3% річних стягуються за кожний день прострочки виконання грошового зобов’язання, інфляційні нарахування - за кожний повний місяць такої прострочки.

Таким чином, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Отже, позовну давність щодо вказаних нарахувань необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо та кожного місяця окремо відповідно за попередні три роки до дня подання позову, у разі наявності прострочки виконання грошового зобов’язання у цей період, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін, а не шляхом додавання трьох років з дати виникнення прострочки виконання зобов’язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву було здано до канцелярії господарського суду Донецької області нарочно 10.10.2017р. (про що свідчить відбиток штемпелю відділу документального забезпечення та контролю), а тому судом встановлено, що строк позовної давності в частині вимог про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих на зобов’язання з оплати робіт за договором підряду №2-38/7 від 30.09.2013р., з огляду на вищевикладене, може бути нарахований з 10.10.2014р.

Таким чином, враховуючи вищезазначені положення діючого законодавства, з огляду на частковий пропуск позовної давності, судом встановлено, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 905 532 грн. 95 коп. за період з 01.11.2014р. по 30.06.2017р.

Стосовно нарахованих позивачем сум 3% річних, суд здійснивши власний розрахунок, встановив, що фактично розмір 3% річних є більшим, а тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині заявленої позивачем до стягнення суми, а саме – 47 485 грн. 48 коп.

У стягненні 3 % річних та інфляційних втрат за період з 01.02.2014 року по 09.10.2014 року суд відмовляє, у зв’язку із застосування наслідків спливу позовної давності.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат було здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.

Посилання відповідача стосовно того, що на акті звіряння взаємних розрахунків з датою звірки до 08.06.2015р., не стоїть дата його підписання та неможливо встановити чи мала ОСОБА_1 необхідні повноваження для його підписання чи вже передувала на посаді заступника головного бухгалтера і, відповідно до посадової інструкції, не була наділена таким правом, відхиляються судом, оскільки:

- як і не заперечує відповідач, 08.06.2015р. ОСОБА_1 ще перебувала на посаді головного бухгалтера, та заборгованість у зазначеному акті звіряння стоїть саме «на 08.06.2015р.», тобто на той період, у який остання ще займала посаду головного бухгалтера підприємства та мала повноваження підписувати акт звіряння.

- як встановлено вище судом, заступник головного бухгалтера ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», відповідно до його посадової інструкції, також наділений правом підписання актів звірки з контрагентами.

У зв’язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 253-258, 260, 261, 264, 267, 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 536, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193, ст.ст. 230, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. ст.ст. 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 123, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (код ЄДРПОУ 32001618, місцезнаходження - 85307, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Захисників України, будинок 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 35174848, місцезнаходження - 08600, Київська область, місто Васильків, вул. Володимирська, буд.57А, офіс 11) заборгованість за договором субпідряду №2-38/7 від 30.09.2013р. у розмірі 1 098 364,99 грн., 3% річних у розмірі 47 485,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 905 532,95 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 30 770,76 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 26.01.2018р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.01.2018.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Мельниченко