Постанова № 71816835, 24.01.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/96/17 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.

Категорія 34 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Павицької Т.М.,

Трояновської Г.С.

секретаря

судового засідання Ковальської Я.В.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 листопада 2017 року під головуванням судді Волкової Н.Я.

у цивільній справі №279/96/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства НАСК «ОРАНТА» про відшкодування збитків, -

в с т а н о в и в:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом. Просила стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі 41 846,40 грн., 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди та понесені судові витрати. В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.01.2016 року, їй заподіяна шкода. Зокрема, на перехресті вулиць Красіна-Грушевського в м.Коростень Житомирської області відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив зіткнення з автомобілем позивача марки Форд-Фієста д.н.з. НОМЕР_2, в результаті чого автомобілі зазнали механічних ушкоджень. Вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 43837,54 грн., втрата товарної вартості - 7557,04 грн., а всього 60118,88 грн. Страховиком відповідача їй було відшкодовано 18272,48 грн., що не покриває завданих збитків. Пошкодженням майна їй було завдано також моральної шкоди, яку вона оцінює в 1500 грн.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 листопада 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1500,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та 18,74 грн. судових витрат. В решті вимог відмовлено.

У поданій через свого представника апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування зазначеного рішення суду в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди та ухвалення в цій частині нового рішення - про задоволення позову у повному обсязі. На думку апелянта, відмовляючи у задоволенні позову в частині матеріальної шкоди, суд помилково послався на п.36.7 ст.36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначивши, що позивачка не оскаржила рішення страховика про виплату страхового відшкодування у розмірі 18 272,48 грн. Проте, їй не надавалося страховиком таке рішення. Разом з тим, це не перешкоджає їй звернутися за захистом своїх прав до суду і стягнути понесену шкоду з винної особи.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 09.01.2016 року біля 20.35 год. в м.Коростені на перехресті вулиць Грушевського та Красіна відповідач ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_3 скоїв зіткнення з автомобілем марки Форд-Фієста, державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3, в результаті чого транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження. Вказані обставини встановлені у справі №279/115/16-п постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05.02.2016 року (а.с.7).

Відповідач ОСОБА_4 на час ДТП був володільцем транспортного засобу, належного на праві власності ОСОБА_5, який уклав договір страхування, за яким страховик - відповідач в справі, взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду, завдану транспортним засобом ВАЗ 21070 д.н.з.НОМЕР_5 як джерелом підвищеної небезпеки. Страховика було повідомлено про настання страхового випадку, його представником 22.01.2016 року було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу позивача, складено страховий акт №ОЦВ-16-244/1. 09.03.2016 року проведено дослідження №АМ5370КВ-3, а 16.03.2016 року- здійснено розрахунок вартості відновлювального ремонту, який склав, на думку страховика, 18272,48 грн.

Страховиком за заявою позивача від 29.02.2016 року 14.04.2016 року здійснено виплату позивачеві відшкодування в сумі 18272,48 грн.

Відмовляючи позивачці у стягненні шкоди, що перевищує страхову виплату, суд першої інстанції виходив з того, що рішення страховика потерпілою особою не оскаржено та позивачем не доведено належними доказами розмір шкоди.

Проте, погодитися з висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені передчасно, без належного з»ясування всіх обставин справи.

Так, пунктом 36.7 ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що в разі незгоди з розміром відшкодування особа, яка має право на страхове відшкодування, вправі оскаржити в судовому порядку рішення страховика про здійснення страхового відшкодування.

Разом з тим, це не є обов»язком, а правом потерпілої особи.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку суд не забезпечив реалізації абсолютного права позивачки на відшкодування цієї шкоди безпосередньо особою, яка завдала шкоди, - відповідачем, на підставах, передбачених законом (статтею 1192 ЦК України).

При цьому суд не врахував, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі, яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.57 ЦПК - в редакції на час постановлення рішення).

Розмір понесених позивачкою дійсних витрат на відновлення пошкодженого транспортного засобу підтверджений нею актами виконаних робіт та довідкою про оплату цих робіт і становить в загальному 50484,96 грн.

Зазначені докази відповідачами не спростовані, хоча положення процесуального закону щодо змагальності сторін їм роз»яснено.

За таких обставин та із врахуванням наведених вище положень закону і частково відшкодованої страховою компанією шкоди, відшкодуванню за рахунок винної особи підлягає 32212,48 грн. (50484,96 грн.-18272,48 грн.).

У зв»язку із наведеним оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 листопада 2017 року в частині вимог про відшкодування майнової шкоди скасувати, ухваливши нове.

Позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 32212 грн.48 коп. шкоди та 704 грн. понесених судових витрат.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 25.01.2018 року.