Рішення № 71816829, 18.01.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.2018 Справа № 905/2388/17

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксор Кепітал», м. Костянтинівка

до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

про стягнення 1 268 330,29грн.

Суддя Матюхін В.І.

Помічник судді (за дорученням судді) Агапов Р.О.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 – за дов;

відповідача: не з’явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Люксор Кепітал” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства “Донецька залізниця” 1 268 330,29грн., у тому числі:

· 1 009 185,48грн. – заборгованості за поставлений протягом вересня 2015р. – січня 2016р. товар;

· 47 922,26грн. – 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.03.2016р. по 30.09.2017р.;

· 211 222,52грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за період: березень 2016р. – вересень 2017р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на укладення 09.09.2015р. з залізницею договору поставки №Д/НХ-15337/НЮ, на виконання якого товариством протягом вересня-грудня 2015р. і січня 2016р. було здійснено постачання товару відповідачу на загальну суму 3 110 257,08грн., що підтверджується, зокрема, обопільно підписаними актами приймання-передачі та видатковими накладними. Відповідач всупереч п.6.2 договору зобов’язання з оплати поставленого товару виконав не в повному обсязі, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1 009 185,48грн., яка підприємством визнається.

Позивач у судовому засіданні 30.11.2017 на підтвердження правомірності своїх вимог надав суду копії таких документів:

- банківська виписка ТОВ «Люксор Кепітал» за здійсненими операціями за період з 01.01.2016р. по 31.01.2016р.;

- банківська виписка на підтвердження часткової оплати за спірним договором;

- копія податкової накладної від 18.01.2016р.;

- копія податкової накладної від 19.01.2016р.;

- копія договору поставки №388 від 01.10.2015р.;

- копія рахунку на оплату №2 від 18.01.2016р.;

- копія рахунку на оплату №4 від 19.01.2016р.;

- копії товарно-транспортних накладних.

Зважаючи на те, що 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147 VІІІ, яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України і викладено його у новій редакції, п.9 ч.1 Перехідних положень Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147 VІІІ передбачено, що«справи у судах першої та апеляційноїінстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу»; до набрання чинності Господарського процесуального кодексу України у новій редакції справа знаходилась на стадії розгляду справи по суті. Ці питання Господарським процесуальним кодексом України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) унормовано главою 6 «Розгляд справи по суті», тому з 18 грудня 2017 року справа розглядалась за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.

У судових засіданнях 18 і 28 грудня 2017 року позивачем на часткове виконання ухвали суду від 30.11.2017 були надані для огляду суду оригінали документів, доданих до позовної заяви і під час розгляду справи у копіях. Оригінали інших документів, зокрема, додаткової угоди №1 від 30.12.2015р. та податкових накладних надані не були.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не заперечив проти позовних вимог, не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, відзив на позов не надав, у зв’язку з чим господарським судом справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Клопотання позивача про виклик у судове засідання свідка – колишнього виконуючого обов’язки начальника Державного підприємства «Донецька залізниця» ОСОБА_2 для з’ясування питання чи був подовжений на 1-й квартал 2016 року договір поставки №Д/НХ-15337/НЮ за відсутності оригіналу додаткової угоди №1 від 30.12.2015р. судом залишене без задоволення, оскільки:

- відповідно до ч.2 ст.87 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) «на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах»;

- приписами ст.654 Цивільного кодексу України встановлено: «Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту»;

- ч.1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено: « Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів»;

- згідно договору поставки №Д/НХ-15337/НЮ від 09.09.2015р. його умови можуть бути змінені та доповнені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових письмових угод.

З вищенаведеного слідує, що на підставі показань свідків не може в даному випадку встановлюватися факт подовження на 1-й квартал 2016 року договору поставки №Д/НХ-15337/НЮ. До того ж ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) встановлено, що «суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті і цей строк станом на 18.01.2018 сплинув.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

09.09.2015р. між Державним підприємством «Донецька залізниця» (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксор Кепітал» (постачальник) був підписаний договір поставки №Д/НХ-15337/НЮ, предметом якого згідно п.1.1 договору є поставка постачальником покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації.

Як зазначено у договорі він укладений за результатами конкурсних торгів, проте номер і дата рішення комітету з конкурсних торгів у преамбулі договору не зазначені, так само як не зазначена посада і прізвище особи, яка підписала договір з боку залізниці і на підставі чого вона діяла. За твердженням позивача, ніяким чином не підтвердженим, договір з боку залізниці підписаний керівником (виконуючим обов’язки начальника) Донецької залізниці ОСОБА_2 Той факт, що ОСОБА_2 з 06.06.2014 року є виконуючим обов’язки начальника Державного підприємства «Донецька залізниця» підтверджений витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За своєю природою підписаний між сторонами договір є договором поставки, а відтак правовідносини сторін підпадають під регулювання § 3 глави 54 Цивільного кодексу України і § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст.265 Господарського кодексу України передбачено:

- «За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму» (ч.1);

- «Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом» (ч.5).

З огляду на те, що у договорі зазначено, що він укладений за результатами конкурсних торгів, стосунки між сторонами регулюються і нормами Закону України «Про здійснення державних закупівель» (в редакції Закону від 10 квітня 2014 року № 1197-VII з подальшими змінами і доповненнями станом на час його укладення і виконання). Зокрема, ч.1 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (в редакції Закону від 10 квітня 2014 року № 1197-VII з подальшими змінами і доповненнями станом на 09.09.2015р.) передбачено: «Договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом».

Частиною 5 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» також встановлено, що «Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов’язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв’язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю;

8) зміни умов у зв’язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Також згідно ч.6 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» «дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку».

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розділом 4 договору «Строки та порядок поставки» передбачено, що:

- товар повинен бути поставлений постачальником протягом 30 календарних днів від дня надання заявки покупцем (п.4.1. договору);

- датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору (п.4.2. договору);

- товар постачається постачальником за рахунок постачальника на склад покупця у м.Іловайськ на умовах DDP згідно правил ІНКОТЕРМС-2010 (п.4.3. договору).

Підтвердженням отримання товару покупцем згідно п.8.4. договору є накладна на приймання товару та акт прийому-передачі товару, оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.6.2 договору, покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі на отримання товару.

Загальна сума договору складає 4 065 144,00грн. з ПДВ (п.5.2 договору).

Специфікацією до договору, оформленою додатком №1, сторони узгодили найменування, ціну і кількість товару, яка підлягає поставці, а саме:

- костюми бавовняні для захисту від загальних виробничих забруднень та механічних пошкоджень (колір синій, чорний), щільність 260 гр/м2, куртка з 2 боковими, 1 нагрудним кишенями з усилювачем на 4 проколи, брюки 2 бокових кармани, ґудзики діам. 20-23 мм., наколінники та налокотники, манжети, без хлястика у кількості 7600 шт. на суму 2 212 360,00 грн. без ПДВ;

- халат робочий бавовняний (колір чорний, синій), щільність 260 гр/м2, у кількості 1300 шт. на суму 276 575,00 грн. без ПДВ;

- костюм чоловічий для захисту від підвищених температур (зварювальника, брезентовий) у кількості 450 шт. на суму 256 185,00 грн. без ПДВ;

- костюми бавовняні для захисту від загальних виробничих забруднень та механічних пошкоджень (колір помаранчевий), щільність 260 гр/м2, куртка з 2 боковими, 1 нагрудним кишенями з усилювачем на 4 проколи, брюки 2 бокових кармани, ґудзики діам. 20-23 мм., наколінники та налокотники, манжети, без хлястика у кількості 2000 шт. на суму 597 500,00 грн. без ПДВ;

- куртка з плащпалатки помаранчевого кольору у кількості 300 шт. на суму 45 000, 00 грн. без ПДВ,

всього на суму 4 065 144,00 грн. з ПДВ.

Специфікацією також обумовлено, що виробником товару є Росія, поставка за рахунок постачальника (на умовах DDP згідно правил ІНКОТЕРМС-2010) на склад м.Іловайськ.

Термін дії договору – з моменту його підписання і до 31.12.2015р. (п.15.1 договору).

Пунктами 12.3 і 14.5 договору сторони також домовились, що:

- його умови можуть бути змінені та доповнені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових письмових угод, які є невід’ємною частиною договору (п.12.3.);

- всі зміни, доповнення та додатки до договору «мають юридичну силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін у письмовій формі» (п.14.5.).

Позивачем у період з 25.09.2015р. по 31.12.2015р., тобто під час дії укладеного між сторонами договору, залізниці був поставлений товар на загальну суму 2 101 071,60грн. Приймання-передачі товару оформлені відповідними актами, зокрема від 25.09.2015р., від 05.10.2015р., від 05.10.2015р., від 12.10.2015р., від 28.10.2015р., від 30.10.2015р., від 09.11.2015р., від 13.11.2015р., від 20.11.2015р., від 07.12.2015р., від 11.12.2015р., від 25.12.2015р., від 25.12.2015р., від 30.12.2015р.

Також, сторонами були оформлені видаткові накладні, а саме:

- № 19 від 25.09.2015р. на суму 331 890,00грн. з ПДВ;

- № 20 від 05.10.2015р. на суму 59 384,40грн. з ПДВ;

- № 21 від 05.10.2015р. на суму 178 987,92грн. з ПДВ;

- № 24 від 12.10.2015р. на суму 212 270,88грн. з ПДВ;

- № 32 від 28.10.2015р. на суму 322 422,36грн. з ПДВ;

- № 38 від 30.10.2015р. на суму 27 945,60грн. з ПДВ;

- № 40 від 09.11.2015р. на суму 12 924,84грн. з ПДВ;

- № 46 від 13.11.2015р. на суму 158 796,00грн. з ПДВ;

- № 53 від 20.11.2015р. на суму 104 796,00грн. з ПДВ;

- № 57 від 07.12.2015р. на суму 166 625,64грн. з ПДВ;

- № 58 від 11.12.2015р. на суму 27 945,60грн. з ПДВ;

- № 63 від 25.12.2015р. на суму 188 632,80грн. з ПДВ;

- № 64 від 25.12.2015р. на суму 263 037,96грн. з ПДВ;

- № 66 від 30.12.2015р. на суму 45 411,60грн. з ПДВ.

Відповідач поставлений йому товар на загальну суму 2 101 071,60грн. оплатив у повному обсязі, про позивач зазначив у позовній заяві і підтверджується, зокрема платіжними дорученнями:

- № 574 від 26.10.2015р. на суму 589 443,80грн.;

- № 596 від 29.10.2015р. на суму 290 353,00грн.;

- № 681 від 30.11.2015р. на суму 529 621,20грн.;

- № 708 від 22.12.2015р. на суму 92 640,00грн.;

- № 722 від 29.12.2015р. на суму 388 453,94грн.;

- № 751 від 30.12.2015р. на суму 210 559,66грн.

За твердженням позивача, додатковою угодою №1 від 30.12.2015р. термін дії договору поставки №Д/НХ-15337/НЮ від 09.09.2015р. був продовжений до 31.03.2016р. і на підтвердження цього ним до позовної заяви була додана копія додаткової угоди №1 від 30.12.2015р. Проте, на вимогу суду надати оригінал цієї додаткової угоди, позивач пояснив, що оригіналу додаткової угоди №1 від 30.12.2015р. у нього не має.

Зважаючи на те, що на вимогу суду оригінал додаткової угоди №1 від 30.12.2015р. для огляду позивачем наданий не був і порівняти чи відповідає копія додаткової угоди №1 від 30.12.2015р., доданої до позовної заяви позивачем, її оригіналу не представляється можливим, так само як суд не може пересвідчитись у тому що дійсно між сторонами укладена додаткова угода, у якій саме редакції і чи відповідає вона чинному законодавству за відсутності будь-яких пояснень щодо цього питання збоку відповідача, який знаходиться в населеному пункті, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Донецьк), господарський суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведений факт подовження строку дії договору поставки №Д/НХ-15337/НЮ від 09.09.2015р. до 31.03.2016р.

При цьому судом враховано і те, що:

- відповідно до договору поставки №Д/НХ-15337/НЮ від 09.09.2015р. його умови можуть бути змінені та доповнені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових письмових угод, які є невід’ємною частиною договору (п.12.3. договору) і всі зміни, доповнення та додатки до договору «мають юридичну силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін у письмовій формі» (п.14.5. договору);

- ч.5 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» встановлено, що «істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі»;

- приписами ч.ч.2, 3 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що «господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору».

Як стверджує позивач на виконання умов договору поставки №Д/НХ-15337/НЮ від 09.09.2015р. товариством протягом січня 2016р. було здійснено постачання товару відповідачу на загальну суму 1 009 185,48грн. (сума заборгованості за позовом із розрахунку: 3 110 257,08грн. (сума поставленого товару протягом вересня 2015р. – січня 2016р.) - 2 101 071,60грн. (оплачена сума відповідачем) і на підтвердження цього ним до позову додані копії актів приймання-передачі товару від 18.01.2016р., від 19.01.2016р., видаткових накладних № 1 від 18.01.2016р. на суму 754 531,20грн. з ПДВ і № 3 від 19.01.2016р. на суму 254 654,28грн. з ПДВ та акту звіряння взаємних розрахунків за період січень 2016р. – лютий 2016р. між ТОВ «Люксор Кепітал» і ДП «Донецька залізниця»/Ясинуватський відділ служби МТП за договором №Д/НХ-15337/НЮ від 09.09.2015р. (оригінали цих документів позивачем були надані суду для огляду під час розгляду справи), проте з огляду на те, що позивачем не був доведений факт подовження строку дії договору поставки №Д/НХ-15337/НЮ від 09.09.2015р. до 31.03.2016р., господарський суд вважає, що якщо дійсно у січні 2016р. мала місце поставка цього товару відповідачеві, то вона була здійснена поза межами договору поставки, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог.

З вищевказаних причин щодо не надання оригіналу додаткової угоди №1 від 30.12.2015р., а також з огляду на приписи ч.6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що «якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги», суд не бере надані позивачем у копіях такі документи:

- додаткову угоду №1 від 30.12.2015р.;

- податкові накладні.

Не беруться судом до уваги як докази поставки позивачем відповідачеві товару і акти приймання-передачі товару від 18.01.2016р., від 19.01.2016р., видаткові накладні № 1 від 18.01.2016р. на суму 754 531,20грн. з ПДВ і № 3 від 19.01.2016р. на суму 254 654,28грн. з ПДВ та акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2016р. – лютий 2016р., оскільки зазначені документи з боку Донецької залізниці підписані не уповноваженими представниками, що з огляду на підстави позову є порушенням п.8.4. договору, яким передбачено, що підтвердженням отримання товару покупцем є накладна на приймання товару та акт прийому-передачі товару, оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін.

Так, з боку Донецької залізниці акти приймання-передачі товару від 18.01.2016р., від 19.01.2016р. підписані, як зазначено у них, «Зам.НОДХ-1 ОСОБА_3В.», а видаткові накладні № 1 від 18.01.2016р. і № 3 від 19.01.2016р. ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності №2 від 18.01.2016р., яка (довіреність) у свою чергу була підписана ОСОБА_3 Як зазначено у довіреності №2 від 18.01.2016р. ОСОБА_3 є керівником підприємства, тобто Державного підприємства «Донецька залізниця», що не відповідає дійсності, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 06.06.2014 року виконуючим обов’язки начальника Державного підприємства «Донецька залізниця» ОСОБА_2, а не ОСОБА_3 Як наслідок, повноваження осіб, які підписали акти приймання-передачі товару від 18.01.2016р., від 19.01.2016р. та видаткові накладні № 1 від 18.01.2016р. і № 3 від 19.01.2016р. належними документами не підтверджені і ці документи не є належними доказами поставки позивачем відповідачеві товару у січні 2016р. на 1 009 185,48грн.

Та обставина, що за такими ж документами відповідач здійснив оплату поставленого у період з 25.09.2015р. по 31.12.2015р. товару, не впливає на розгляд справи по суті, оскільки до 31.12.2015р. поставка здійснювалась в межах підписано між сторонами договору і оплативши товар залізниця фактично підтвердила факт отримання товару, у той час як у січні 2016 року поставка здійснювалась після закінчення дії договору поставки №Д/НХ-15337/НЮ і не оплативши товар залізниця не підтвердила його отримання і повноваження осіб, які підписували первинні документи.

Що стосується акту звіряння взаємних розрахунків за період січень 2016р. – лютий 2016р., то суд зазначає, що він не є первинним документом і з боку відповідача акт підписаний особою без зазначення її посади та прізвища і, як наслідок, ідентифікувати цю особу не можливо.

Ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено: «Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Приписами п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, встановлено, що «первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Посилання позивача на те, що підписи осіб залізниці на цих документах засвідчення печаткою підприємства є безпідставним і не легітимує їх, оскільки:

- підписи осіб відповідача засвідчені не печаткою залізниці як підприємства, а його структурних підрозділів – на актах приймання-передачі товару від 18.01.2016р., від 19.01.2016р. і видаткових накладних № 1 від 18.01.2016р. і № 3 від 19.01.2016р. підписи засвідчені відтиском печатки «Філіального матеріального складу у м. Іловайськ», а на акті звіряння взаємних розрахунків за період січень 2016р. – лютий 2016р. проставлена печатка «Служби матеріально-технічного постачання», що не одне і те ж;

- засвідчення підписів печаткою юридичної особи не може замінити документи, які мають бути видані на підтвердження повноважень представника юридичної особи, зокрема довіреності, яка згідно ст.246 Цивільного кодексу України «від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами».

За таких обставин господарський суд вважає, що:

· підписаний 09.09.2015р. між Державним підприємством «Донецька залізниця» (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксор Кепітал» (постачальник) договір поставки №Д/НХ-15337/НЮ припинив свою дію 31.12.2015р.;

· увесь поставлений протягом вересня 2015р. –грудня 2015р. позивачем залізниці товар на виконання договору поставки №Д/НХ-15337/НЮ останнім був оплачений у повному обсязі;

· твердження позивача про те, що постачання товару протягом січня 2016р. на загальну суму 1 009 185,48грн., оплата якого відповідачем здійснена не була, було здійснено на виконання умов договору поставки №Д/НХ-15337/НЮ від 09.09.2015р. є безпідставним, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджене;

· позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Також суд констатує, що відповідно до умов договору поставки №Д/НХ-15337/НЮ від 09.09.2015р. мав поставлятись товар, вироблений з Росії. Підтвердженням того, що товар мав бути імпортного походження є і умови в договорі (п.4.3.) і специфікації про те, що товар постачається постачальником на умовах DDP згідно правил ІНКОТЕРМС-2010 (постачання з оплатою мита постачальником, тобто позивачем), у той час як позивачем не надано ніяких документів на підтвердження того, що товар перетнув митний кордон Росії і України, а надані ним документи як то копія договору поставки № 388 від 1.10.2015р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксор Кепітал» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінтек трейд» м. Київ, і копії товарно-транспортних накладних №Р1 від 18.01.2016р. і №Р3 від 19.01.2016р. свідчать про те, що якщо поставка в дійсності була здійснена, то вона здійснювалась з Донецька в Іловайськ. За твердженням позивача, ніяким чином також не підтвердженим, поставлений в січні 2016р. товар був українського походження, що не відповідає умовам договору, на який він посилається як на підставу своїх вимог. До того ж товарно-транспортна накладна №Р1 від 18.01.2016р. має вади в її оформленні – на ній є відтиски печаток підприємств, які не мають ніякого відношення до спірних стосунків і які (відтиски) у подальшому були коректором заретушовані.

Згідно умов договору поставки №Д/НХ-15337/НЮ від 09.09.2015р., зокрема п.4.1. договору, товар мав бути поставлений постачальником протягом 30 календарних днів від дня надання заявки покупцем. Жодної заявки на поставку в січні 2016р.товару позивачем суду надано не було і до позовної заяви такі документи не долучались.

Твердження позивача про те, що «сторони своїми конклюдентними діями підтвердили, що засвідчують укладення та виконання даного договору (позивач передав у власність відповідача товар, визначений у видаткових накладних, а відповідач прийняв товар та неодноразово здійснював його часткову оплату згідно виставлених рахунків, що додатково засвідчено актом звіряння взаєморозрахунків)», судом до уваги не прийняте, оскільки як на підставу своїх вимог позивач посилається саме на укладений з відповідачем договір, тобто правочин між сторонами вчинений у письмовій формі, у той час як конклюдентні дії – це дії особи, що виражають його волю встановити правовідносини, але не у формі усного або письмового волевиявлення, а поводженням, по якому можна зробити висновок про такий намір.

Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України «Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків». Тобто, ст.205 ЦК України допускає різні форми зовнішнього вияву волі (волевиявлення): словами (усно), письмовим актом, поведінкою особи і саме в цьому випадку йдеться про конклюдентні дії.

Пояснення, долучене позивачем до свого клопотання про виклик свідка як пояснення колишнього виконуючого обов’язки начальника Державного підприємства «Донецька залізниця», не є належним доказом і судом до уваги не приймається, так як:

- відповідно до ч.2 ст.87 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) «на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах»;

- на порушення вимог ст.88 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), якою передбачено, що у заяві свідка зазначається (підтверджується) про обізнаність свідка із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань і підпис свідка на заяві має посвідчуватись нотаріусом, пояснення свідка від 17.01.2018р. не містить у собі підтвердження про обізнаність особи, яка їх підписала, із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань і підпис особи, яка підписала ці пояснення як колишній виконуючий обов’язки начальника Державного підприємства «Донецька залізниця» не посвідчений нотаріусом.

Судові витрати в межах, встановлених законодавством, покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене і керуючись ст.ст.91, 210, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Товариству з обмеженою відповідальністю “Люксор Кепітал” у задоволенні позову до Державного підприємства “Донецька залізниця” про стягнення 1 268 330,29грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня його прийняття (проголошення, складення повного судового рішення), а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).

Суддя В.І. Матюхін

Повний текст рішення складено 23.01.2018р.

Надруковано примірників:

1 - до справи;

1 - позивачу;

1 - відповідачу.