Постанова № 71816569, 23.01.2018, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/2378/17

Провадження № 2-а/283/7/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2018 року м. Малин

Суддя Малинського районного суду Житомирської області Тимошенка А.О одноособово розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коростенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про призначення пенсії,-

встановив:

ОСОБА_1 12.12.2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:

Зобов’язати Коростенське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянути подану ним заяву про призначення пенсії за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як особі, яка має необхідний стаж роботи за спеціальністю з урахуванням періоду проходження ним служби в складі збройних сил СРСР в період часу з 21.11.1988 року по 16.11.1990 року (1 рік 11 місяців 25 днів), та прийняти відповідне рішення з урахуванням того, що він має підтверджений стаж, що дає право на пенсію за вислугу років станом на 01.04.2015 року - 26 років 5 місяців 17 днів, а станом на 01.01.2016 року – 27 років 2 місяці 17 днів, який є достатнім для призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до п. 10 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 03 жовтня 2017 року визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

По даній адміністративній справі скорочене провадження було відкрито до набрання чинності редакції Кодексу адміністративного судочинства України від 03.10.2017 року, та тому вказана справа повинна розглядатись за правилами, що діють після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно частини першої, другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладених положень КАС України, оскільки клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю не надходило, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Суд, за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), оцінивши обставини справи, вважає їх достатніми для прийняття рішення та приходить до наступних висновків.

30.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Коростенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років із зменшенням пенсійного віку відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Проте, листом від 08.11.2017 року № 6548/03.2 (а. с. 8) відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років із зменшенням пенсійного віку з підстав відсутності необхідного спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки період проходження позивачем служби в складі збройних сил СРСР не враховано до спеціального стажу.

Судом встановлено, що 15.08.1988 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду вчителя креслення, трудового навчання, фізичної культури у Владівську восьмирічну школу. 09.11.1988 року він був звільнений з посади вчителя у зв’язку із призовом на військову строкову службу, яку проходив в період часу з 21.11.1988 року по 16.11.1990 року в складі збройних сил СРСР, що підтверджується копією військового білету серії НК № 5414112 (а. с. 12).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до постанови КМ України № 909 від 04.11.1993 року «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я і соціального захисту призначаються після досягнення 55 років за наявності спеціального стажу роботи станом на 1 квітня 2015 року не менше 25 років, крім того, зазначено, що до досягнення віку, встановленого абзацом другим постановляючої частини, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального захисту, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше від тривалості, передбаченої абзацами другим і третім постановляючої частини. Посада вчителя загальноосвітнього навчального закладу входить до вищевказаного переліку.

Так, ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов’язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу, це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред’являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Проходження строкової військової служби за призовом є обов’язком громадянина, ухилення від якого тягне за собою відповідальність у встановленому чинним законодавством порядку, а тому будь-які обмеження трудових прав особи, пов’язані з проходженням такої служби, не допускаються.

Відповідно до п. «в» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується військова служба, незалежно від місця проходження служби.

Позивач до служби в армії і після неї працював в установах освіти, тому дії працівників Коростенського ОУПФУ в Житомирській області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача період служби в армії з 21.11.1988 року по 16.11.1990 року є протиправними.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» (Закон № 2232-ХІІ) час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Ст. 8 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон № 2011-ХІІ) передбачає, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю. Ст. 2 цього Закону передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Ч. 3 ст. 8 цього ж Закону визначено, що за військовослужбовцями строкової служби, які до призову працювали на підприємствах, в установах і в організаціях, незалежно від форм власності і господарювання, зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування їх в тримісячний строк на те ж підприємство, в установу чи організацію або їх правонаступники на посаду, не нижчу за ту, яку вони займали до призову на військову службу. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни.

Зазначені положення застосовуються і до громадян, які проходили строкову військову службу до прийняття зазначених законів України.

При цьому, суд вважає за необхідне врахувати і той факт, що позивач до призову на військову строкову службу займав посаду працівника освіти, звільнений з даної посади саме у зв’язку з призовом на військову службу, а після звільнення з лав Збройних Сил СРСР він на протязі двох місяців працевлаштувався знову за спеціальністю працівника освіти.

Надаючи правову оцінку діям відповідача, суд зауважує, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст. ст. 1, 3, ч.2 ст. 6, ст. 8. ч. 2 ст. 19, ст. ст. 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене чи обмежене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи із принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України. Про це зазначено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-/рп/2005, із аналізу змісту якого випливає, що позивач, працюючи на посадах в системі освіти, наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання пенсії за вислугу років. Наділивши такого спеціаліста зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які працювали на даній посаді. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити його соціальний захист.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Законодавство, яке діяло на час проходження позивачем строкової військової служби в Збройних Силах СРСР, передбачало зарахування таких періодів служби до стажу за спеціальністю, який дає право на призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти.

Враховуючи викладене, суд вважає, що час строкової військової служби позивача безпідставно не був зарахований відповідачем до стажу працівника освіти, що дає право на призначення і виплату пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 46 Конституції України, Законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст. 2, 3, 6, 9, 72, 241-246, 255, 263, 293, 295-297 КАС України суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов’язати Коростенське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, 16/1, м. Коростень Житомирської області; код ЄДРПОУ 37909216; E-mail: korost31r@zt.pfu.gov.ua) розглянути подану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; рнокпп НОМЕР_1) заяву про призначення пенсії за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як особі, яка має необхідний стаж роботи за спеціальністю з урахуванням періоду проходження ним служби в складі збройних сил СРСР в період часу з 21.11.1988 року по 16.11.1990 року днів), та прийняти відповідне рішення з урахуванням того, що він має підтверджений стаж, що дає право на пенсію за вислугу років станом на 01.04.2015 року - 26 років 5 місяців 17 днів, а станом на 01.01.2016 року – 27 років 2 місяці 17 днів, який є достатнім для призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коростенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судовий збір у розмірі 640 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у порядку, передбаченого ч. 2 ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку, встановленому статтею 295 КАС України.

Суддя: ОСОБА_2