Постанова № 71815804, 24.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 року м. Київ

Справа №761/21293/15-ц

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Павлишина П.О.

за участю: представника позивача ВітрукаМ.А.

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача адвоката Вітрука Миколи Анатолійовича, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в інтересах Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухваленого 15 квітня 2016 року суддею Волошиним В.О. в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва, час і дата складання повного тексту рішення невідомі у справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» про визнання дій/бездіяльності протиправною, зобов'язання виплатити три відсотки річних, інфляційні втрати, відсотки за договорами, -

В С Т А Н О В И Л А:

Справа №761/21293/15-ц № апеляційного провадження:22-ц-796/1206/2018 Головуючий у суді першої інстанції: Волошин В.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. Позивач ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ПАТ «ДочірнійБанк Сбербанку Росії», яке змінило своє найменування на «Сбербанк», в якому просив суд з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати дії (бездіяльність) відповідача протиправними та зобов'язати відповідача виплатити позивачеві шляхом видачі через касу готівкою однією сумою (без розстрочення виконання зобов'язання) трьох відсотків річних від простроченої суми грошових зобов'язань в частині сум вкладів в обсязі 409936 гривень.; трьох відсотків річних від простроченої суми грошових зобов'язань в частині сум нарахованих за вкладами процентів (станом на дату настання моменту виконання грошових зобов'язань) в сумі 30804 гривень 80 копійок; відсотків в сумі 26632,80 дол. США, нарахованих за умовами вкладу на вимогу; суми урахування встановленого індексу інфляції за сумами грошових зобов'язань в обсязі сум вкладів - 13434489 гривень 14 копійок; суми урахування встановленого індексу інфляції за сумами грошових зобов'язань в обсязі нарахованих за вкладами процентів - 1009538 гривень 68 копійок.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 31 грудня 2013 року між сторонами були укладені договори банківського вкладу за №№ 3330/005/554274 - 3330/005/554279 та №№ 3330/005/554281 - 3330/005/554294 (20 договорів, за кожним з яких відповідач прийняв від позивача грошові кошти (вклади) в сумі по 100000 дол. США із зобов'язанням виплатити 02 січня 2015 року такі суми вкладів та відсотки на них в розмірі 8% річних.

В подальшому, 02 березня 2015 року, позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу йому вкладів та нарахованих процентів готівкою через касу банку, однак відповідач своїм листом за №1969/7/32-3 від 03 березня 2015 року, повідомив позивачу про неможливість задоволення його вимог, а зазначені грошові зобов'язання відповідач виконав лише 22 червня 2015 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ПАТ «Сбербанк», що полягає у невиконанні законних вимог ОСОБА_6 від 16 липня 2015 року, 19 січня 2016 року. Зобов'язано ПАТ «Сбербанк» шляхом видачі через касу готівкою однією сумою (без розстрочення виконання зобов'язання) 3 % річних від простроченої суми грошових зобов'язань в частині сум вкладів в обсязі 409 936 грн; 3 % річних від простроченої суми грошових зобов'язань в частині сум нарахованих за вкладами процентів в сумі 30 804 грн. 80 коп.; інфляційні втрати за сумами грошових зобов'язань в обсязі сум вкладів в розмірі 13 434 489 грн. 14 коп.; інфляційні втрати за сумами грошових зобов'язань в обсязі нарахованих за вкладами процентів у розмірі 1 009 538 грн 68 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником позивача Вітруком М.А., який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_6, подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Крім того, не погоджуючись з рішенням суду представником відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ «Сбербанк», подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду є необґрунтованим, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, договірним відносинам сторін та фактичним обставинам справи, і при його прийнятті судом не було застосовано належні норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині стягнення інфляційних втрат, у цій частині позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 11 жовтня 2017 року касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» та представника ОСОБА_6 - Вітрука Миколи Анатолійовича - задоволено частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.8 ч.І Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. З Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Вітрук М.А., який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_6, підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти доводів апеляційної скарги представника відповідача ПАТ «Сбербанк».

Представники відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 що діють на підставі довіреностей в інтересах ПАТ «Сбербанк», підтримали доводи своєї апеляційної скарги та заперечували проти доводів апеляційної скарги представника позивача Вітрука М.А.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача Вітрука М.А. задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ«Сбербанк» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 31 грудня 2013 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Сбербанк» було укладено договори банківських вкладів з видачею безкупонних ощадних (депозитних) сертифікатів на пред'явника на загальну суму 2 млн доларів США строком на 367 днів (дата вимоги вкладів - 02 січня 2015 року).

За змістом п. 1.8 договорів банківського вкладу, стороною яких є ОСОБА_6, погашення сертифікату (сплата номінальної вартості такого сертифікату) та сплата процентів за ним відбувається у валюті, в якій сертифікат було випущено, якщо інше не передбачено чинним законодавством України. При цьому погашений сертифікат вилучається банком.

У п. 2.2 договорів сторони визначили, що банк в строк не пізніше 3 робочих днів від дня пред'явлення сертифікату для погашення (в разі, якщо пред'явником сертифікату було подано заяву, якою він доручає банку здійснити перевірку (встановити факт) справжності пред'явленого сертифікату в разі невідповідності даних, зазначених в сертифікаті, даним, зазначеним в цьому договорі перераховує суму номінальної вартості сертифіката та нарахованих процентів по ньому на поточний рахунок пред'явника сертифіката, відкритий в банку, або через касу банку (на вибір клієнта), якщо пред'явником сертифікату є резидент України, або сплачує суму номінальної вартості сертифіката та нарахованих процентів по ньому готівкою через касу банку, якщо пред'явником сертифікату є нерезидент України. Сплата процентів, нарахованих за сертифікатом, згідно п. 3.3 договорів, відбувається одноразово при погашенні, достроковому погашенні сертифікату.

Процентна ставка за сертифікатами на період з дня набрання чинності цим договором та по календарний день, що передує даті, яка зазначена як дата вимоги вкладу (п. 1.5 договорів), складає: 8,0 % річних, при цьому сторони в п. п. 1.6.2 п. 1.6 договорів узгодили, що на період з дня настання дати вимоги вкладу до дати настання визначеного за Договором моменту погашення сертифікату проценти нараховуються за ставкою 0 (нуль) процентів річних.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року, що набрало законної сили, стягнуто з ПАТ «Сбербанк» на користь ОСОБА_6 грошові кошти за вкладами у розмірі 2 млн доларів США та проценти за вищезазначеними договорами банківських вкладів у розмірі 150 290 доларів 60 центів США.

Рішення суду виконано відповідачем 22 червня 2015 року.

Вказаним рішенням суду встановлено, що із заявою про видачу вкладів ОСОБА_6 звернувся до банку 02 березня 2015 року. Зазначені обставини є преюдиційними та не підлягають доказуванню (ч.5 ст.82 ЦПК України).

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_6 зазначив, що за період з 02 березня 2015 року ( дата видачі вкладів за договорами ) по 22 червня 2015 року ( фактична сплата коштів за договорами на підставі рішення суду ) банк повинен сплатити позивачу три відсотки річних від простроченої суми грошових зобов'язань, відсотки, нараховані за умовами вкладу на вимогу; інфляційні втрати.

Згідно зі ст. ст. 14 та 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. А боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів в якості відповідальності не встановлений договором або законом.

При цьому, встановлена в ч. 2 ст. 550 ЦК заборона нараховувати проценти на неустойку не поширюється на визначення за ст. 625 ЦК України відповідальності боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, у розмірі трьох процентів річних, що не являється неустойкою.

Поряд з викладеним, згідно з ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти за вкладом нараховуються до дня, який передує його фактичному поверненню вкладникові.

Відповідно до положень ст. 1060 ЦК України, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором. В такому разі, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник відповідача посилався на неможливість притягнення відповідача до цивільної відповідальності через несвоєчасне повернення вкладів внаслідок застосування акту НБУ у вигляді постанов Правління НБУ від 01 грудня 2014р. № 758 та від 03 березня 2015р. № 160,

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що такі посилання сторони відповідача щодо невиконання ним вимог актів цивільного законодавства та договорів у зв'язку з необхідністю застосування актів НБУ (постанови Правління НБУ від 01 грудня 2014р. № 758 та від 03 березня 2015р. № 160) суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 1068 ЦК України та умовам укладених між сторонами договорів. Зазначені нормативно-правові акти НБУ не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Таким чином, постанови Правління НБУ України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» №758 від 01 грудня 2014 року та №160 від 03 березня 2015 року, на які посилається представник відповідача у своїй апеляційній скарзі, є підзаконними нормативно - правовими актами, які не мають переважної дії щодо норм ЦК України, відповідно до яких банк зобов'язаний повернути вклад клієнта на його вимогу у повному розмірі згідно з умовами укладеного між ними договору.

Відповідно, відповідач не може бути звільнений від виконання цивільного обов'язку згідно з ч. 4 ст. 14 ЦК України.

Крім того, необґрунтованим є посилання представника відповідача на положення ч. 2 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою передбачено звільнення від відповідальності банків у разі прийняття НБУ рішення про запровадження обмежень на діяльність банків в редакції Закону України «Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків» від 28 грудня 2014 р. № 78-VIII (п. 10 ст. 8 зазначеного Закону).

При цьому, за текстом пункту 10 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків» від 28 грудня 2014р. № 78-VIII доповнювався Закон України «Про Національний банк України» нормами статті 7-1, згідно з якими Національний банк уповноважено запроваджувати обмеження на діяльність банків за наявності відповідного рішення Ради з фінансової стабільності.

Оскільки, зазначені зміни до Закону України «Про Національний банк України» та Закону України «Про банки і банківську діяльність» набули чинності 30 грудня 2014 року, то станом на дату видання постанови Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 01 грудня 2014 року № 758, з посиланням на зміст якої відповідач відмовив позивачеві у задоволенні його вимог з повернення вкладів та нарахованих процентів, в законах України не визначалось як підстава для звільнення банків від відповідальності у разі запровадження НБУ обмежень на діяльність банків, так і повноважень НБУ запроваджувати такі обмеження в порядку, передбаченому ст. 7-1 Закону України «Про Національний банк України».

За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції вірно виходив з того, що банком не виконані належним чином зобов'язання за умовами договору, оскільки грошові зобов'язання були виконані банком 22 червня 2015 року, тоді як позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення вкладів та нарахованих відсотків 02 березня 2015 року та дійшов вірного висновку що вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплатити позивачу шляхом видачі через касу готівкою однією сумою (без розстрочення виконання зобов'язання) трьох відсотків річних від простроченої суми грошових зобов'язань в частині сум вкладів в обсязі 409936 грн.; трьох відсотків річних від простроченої суми грошових зобов'язань в частині сум нарахованих за вкладами відсотків в сумі 30804,80 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо безпідставності стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язань за договорами банківського вкладу.

Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів в якості відповідальності не встановлений договором або законом.

За змістом ст.1 Закону України від 03 липня 1991 року «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення ждґ невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми ч.2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

За змістом укладених договорів 31 грудня 2013 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Сбербанк» було здійснено банківський вклад на суму 2 млн доларів США що і були відповідачем повернуті позивачу на підставі рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року разом з процентами за вищезазначеними договорами банківських вкладів у розмірі 150 290 доларів 60 центів США.

Отже, суд першої інстанції помилково застосував до таких грошових зобов'язань положення закону в частині нарахування індексу інфляції, який регулює порядок сплати боргу, визначеного у гривнях.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат є необґрунтованим та підлягає скасування в цій частині, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки грошове зобов'язання між сторонами визначено в іноземній валюті.

Посилання представника позивача про помилковість висновків суду в частині відмови в стягненні відсотків, нарахованих за умовами вкладу на вимогу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки договорами між позивачем та відповідачем встановлено, що на період з дня настання дати вимоги вкладу (включно) та до моменту погашення Сертифікату (якщо Сертифікат не був погашений до дати вимоги вкладу), проценти нараховуються за ставкою 0 (нуль) процентів річних.

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача Вітрук Миколи Анатолійовича, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в інтересах Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2016 року в частині стягнення інфляційних витрат скасувати та ухвалити нову постанову, наступного змісту.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» про стягнення інфляційних втрат - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 26.01.2018 року.

Суддя-доповідач:

Судді: